Державне регулювання економіки - Калетнік Г.М. - 13.4. Державне регулювання капітального будівництва

Будівництво - це галузь національної економіки, що створює основні фонди (виробничі і невиробничі) для національного виробництва.

Суб'єктом регулювання є Міністерство регіонального розвитку і будівництва.

Капітальне будівництво є багатогалузевою господарською системою матеріального виробництва, в якій інвестиції перетворюються в уречевлений капітал у вигляді будівель і споруд. У сукупності з машинобудуванням воно становить матеріальну основу інвестиційної діяльності та забезпечує формування й розвиток виробничого потенціалу суспільства та його інфраструктури на відповідному науково-технічному рівні. Функціональне призначення капітального будівництва полягає у спрямуванні інвестицій на створення нових, розширення та реконструкцію діючих виробничих та невиробничих об'єктів і на їх подальше технічне переоснащення.

Результатом функціонування капітального будівництва є реалізація інвестиційної політики держави, визначення національних пропорцій, масштабів та темпів розвитку окремих галузей і продуктивних сил на кожній території, а також темпів науково-технічного прогресу та ефективності інвестицій в усіх галузях економіки.

Технологічна структура системи капітального будівництва складається з шести функціональних взаємопов'язаних блоків: управління, організації, планування, проектування, ресурсного забезпечення, будівельного виробництва. Вплив попередніх блоків на подальші - проектування - ресурсне забезпечення - будівельне виробництво - має керівний характер, а вплив подальших блоків на попередні відбувається за законом зворотного зв'язку.

Будівельне виробництво - це комплекс будівельних та монтажних робіт, які виконують у технологічній послідовності, наслідком яких є готова продукція у вигляді будівель та споруд. Будівельне виробництво в системі будівельної галузі є головною ланкою інвестиційного циклу.

Різнорідні елементи об'єднують у суцільну систему капітального будівництва відповідно до їхнього функціонального призначення з метою найліпшого кінцевого результату. У реальних умовах уже сформувалась та функціонує система капітального будівництва, структура якої відображає наукові досягнення, багаторічний позитивний досвід і одночасно враховує недоліки сучасного управління великомасштабними системами.

Основою організації функціональних систем є результати системного аналізу, який дає змогу побачити створювану систему як суцільний комплекс взаємопов'язаних елементів, об'єднаних спільною метою, розкрити інтегральні властивості системи, її внутрішні та зовнішні зв'язки і, відповідно, ефективне управління інвестиціями.

Головні показники плану капітальних вкладень: введення в дію виробничих потужностей, окремих об'єктів і будов виробничого призначення, об'єктів соціальної інфраструктури (шкіл, лікарень тощо), житла; приріст потужностей на підприємствах, що працюють, шляхом технічного переозброєння й організаційно-технічних заходів; введення в дію основних виробничих і невиробничих фондів; обсяг капітальних вкладень і будівельно-монтажних робіт (БМР); обсяг незавершеного будівництва.

Планування капітального будівництва передбачає: розробку планів введення в дію виробничих потужностей та об'єктів; визначення обсягів капіталовкладень, будівельно-монтажних робіт, матеріально-технічних та трудових ресурсів; розрахунок вартості проектно-пошукових робіт, визначення обсягу підрядних робіт.

З метою реалізації планів капітального будівництва держава здійснює регулювання розвитку будівельної індустрії. Державне регулювання будівельної індустрії полягає в комплексному системному підході до розвитку всіх елементів ресурсного забезпечення галузі будівництва. Склад будівельної індустрії: підрядні будівельно-монтажні організації, підприємства будіндустрїі, організації, що виконують пусконалагоджувальні роботи, організації з виконання ремонтних робіт, організації для буріння і бурових робіт.

Головними джерелами інвестування у капітальне будівництво є: власні нагромадження підприємств, амортизаційні відрахування,

держбюджетні надходження, надходження з перерозподілу засобів (вільні залишки), надходження з використання кредитів держбюджетних (довго- і короткотермінових), продажу використовуваного обладнання, споруд, житла, кошти населення, надходження за рахунок коштів від здавання в оренду зайвого будівельного майна та ін.

Житлове будівництво - це галузь довготермінових інвестицій, а саме житло - це капітал, надбання, що передається з покоління в покоління як частина багатства будь-якої країни. Житлова політика потребує пріоритетної уваги держави, а забезпечення громадян житлом - державної допомоги. Характерно, що така увага корисна як державі (зміцнює її економіку та стабільність), так і її громадянам (підвищує їхній життєвий рівень).