Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання - Попович П.Я. - Прибуток на сумарний капітал.

Це показник рентабельності будь-яких інвестицій – як підприємства в цілому, так і окремої інвестиції конкретного суб'єкта, наприклад засновника. Цей показник також використовують для оцінювання рентабельності однієї окремої угоди.

Валовий прибуток – значення рядка 050 Звіту про фінансові результати.

Середній власний капітал – середнє арифметичне значення власного капіталу на початок і кінець звітного періоду.

Власний капітал підприємства – це і є інвестиції засновників у бізнес. Однак інвестиції засновників (акціонерів) не обмежуються внесками до статутного фонду чи придбанням акцій. Власний капітал підприємства – це кошти, зароблені у процесі діяльності завдяки початковим інвестиціям. Отже, власний капітал підприємства є законною власністю тих осіб, які цим підприємством володіють.

Середня арифметична величина між підсумками статей власного капіталу на початок і кінець звітного періоду – це середній власний капітал підприємства. Порівнюючи валовий прибуток з цією величиною, визначаємо рентабельність власного (акціонерного) капіталу підприємства. Для визначення рентабельності інвестицій у майбутній проект, очікуваний від його здійснення прибуток порівнюють з величиною виділених для цієї справи коштів.

Прибуток на сумарний капітал.

Хто погодиться з тим, що активи підприємства – це різні форми вкладеного (інвестованого) у бізнес власного і запозиченого капіталу разом, тому цікаво буде визначити його прибутковість (рентабельність):

Середню вартість усіх активів за звітний період визначають як середнє арифметичне між валютами балансу на початок і кінець звітного періоду.

Показник рентабельності сукупного інвестованого капіталу визначає продуктивність усього капіталу, яким володіє підприємство, незалежно від джерел його надходження. Він відображає величину прибутку на кожну гривню, інвестовану (вкладену) в активи.

Фінансовий леверидж. Як показник переваги рентабельності власного капіталу над рентабельністю всіх активів у нас його майже не застосовують, з огляду на нестабільну і негнучку кредитну політику. Поряд з цим не сприяє використанню зазначеного показника і недоступність для більшості приватних підприємств банківських кредитів і їх дорожнеча, а також відсутність кредитних взаємовідносин між самими суб'єктами господарювання (постачальники не зобов'язують своїх покупців платити відсотки за наданими їм відтермінуваннями). Кожному суб'єктові і без того зрозуміло, що в наших умовах набагато вигідніше користуватися фінансовими ресурсами, ніж вдаватися до позик, тоді як у зарубіжних країнах дуже вигідно робити навпаки. Щодо розрахунків із постачальниками, то багатьом бізнесменам може здатися, що тривалість затримки платежів за отримані поставки за відсутності "лічильника" з процентів не має для підприємства-покупця жодного значення (окрім ризику втратити гідність, якщо це питання для них важливе).

Якщо кошти, зазначені у розділі II пасиву, надто дорогі, а кошти розділу III пасиву, навпаки, є дармовими – розмова про фінансовий леверидж втрачає сенс.

Питання, що робити у разі виникнення потреби у додаткових фінансових ресурсах, у нас вирішують без вагань: недобросовісний бізнесмен надто довго затримує оплату своїм постачальникам і таким чином користується безвідсотковими кредитами, а добросовісний спочатку офіційно реєструє збільшення статутного фонду, а потім вносить відповідну додаткову суму. Акціонерні товариства в таких випадках випускають додаткову кількість акцій на продаж. Тоді як володар контрольного пакета акцій американської корпорації має можливість подумати: а чи варто допускати таким чином навіть тимчасове пониження рентабельності власного капіталу і, разом з цим, отримувати нові зобов'язання з виплати дивідендів акціонерам, якщо можна скористатися відносно недорогими кредитами. У прийнятті рішення йому необхідний фінансовий леверидж як показник переваги чи недоліку використання власних і запозичених коштів.

Слід зазначити, що термін "леверидж" (англ. leverage – система важелів, засіб впливу, сила впливу) використовується у численних методиках фінансового аналізу й у новітній економічній літературі. Щоправда, у більшості наших розробок показник фінансового левериджу наповнюють зовсім іншим змістом. Наприклад, дуже часто фінансовим левериджем називають коефіцієнт залежності від довготермінових зобов'язань (про це далі). Ці два показники не можна назвати близькими за суттю. Наскільки неможливо за допомогою коефіцієнта залежності від довготермінових зобов'язань прийняти рішення про шляхи пошуків додаткових фінансових ресурсів, настільки неможливо назвати цей коефіцієнт позитивним чи негативним левериджем.

Інші показники рентабельності. Рентабельність продажу ще називають маржею прибутку, що відображає величину прибутку на кожну гривню обсягу реалізації. Маржу прибутку, як правило, визначають окремо кожним видом діяльності або за кожною групою реалізованої продукції, використовуючи таку формулу: