Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання - Попович П.Я. - 14.6. Лізинг як форма поліпшення фінансового стану підприємств

У зв'язку зі здійсненням програми приватизації в Україні та формуванням ринкових відносин виникають різні форми кооперативних, акціонерних та орендних переробних підприємств агропромислового комплексу. Для проведення виробничої діяльності їм необхідні різні види обладнання, інструменту, приладів, транспорту.

Промислові підприємства країни здатні повністю задовольнити попит переробних підприємств на багато видів матеріально-технічних засобів, але за дуже високою ціною, неприйнятною для значної частини переробників.

Нині більшість переробних підприємств не можуть здійснювати значні одночасні інвестиції на купівлю дорогих машин і обладнання, вкрай необхідного виробникам. Таким чином, виникає проблема максимального забезпечення переробних підприємств матеріально-технічними засобами за мінімальних фінансових витрат, вирішити яку можна за допомогою організації лізингової діяльності підприємств. Цією проблемою можуть також займатися банківські установи, промислові підприємства – виробники машин та обладнання, спеціалізовані лізингові фірми і компанії.

Лізинг – один із прогресивних засобів покращення системи забезпеченості переробних підприємств агропромислового комплексу машинами та обладнанням. Він є особливою формою фінансування капітальних вкладень на придбання матеріально-технічних засобів, а також на модернізацію наявного обладнання.

У широкому значенні лізинг – це продаж машин та обладнання споживачам із відтермінуванням платежу. Він є подальшим розвитком і різновидом прокату технічних засобів. Поряд із цим лізинг тотожний до оренди матеріальних цінностей. По суті це передача споживачеві техніки у довготривалу оренду з оплатою її вартості не одразу, а частинами – протягом 2–5 і більше років. Крім цього, користувач (орендар) сплачує власнику машин (орендаторові) певні відсотки за кредит, поповнює нормативний прибуток, а також вартість наданих послуг. Таким чином, використовуючи лізинг, товаровиробник одночасно вирішує дві важливі проблеми – придбання техніки і фінансування покупки. У результаті цього значно підвищується конкурентоспроможність переробних підприємств у нелегких ринкових умовах.

Розрізняють прямий і посередницький лізинги. У першому випадку орендатором є саме підприємство – виробник промислової продукції, певна частина якої призначена для лізингових операцій (рис. 14.4).

Схема прямого лізингу

Рис. 14.4. Схема прямого лізингу

Посередницький лізинг – форма лізингу, за якої спеціалізовані лізингові фірми купують машини й обладнання в заводів-виробників або комерційно-посередницьких організацій, а потім передають їх в оренду переробним підприємствам (рис. 14.5).

Схема прямого лізингу

Рис. 14.5. Схема посередницького лізингу

Як свідчить практика, у посередницьких фірм та компаній для купівлі матеріально-технічних ресурсів має бути 30–35% власних коштів, решту витрат вони покривають за рахунок позичених коштів.

Останнім часом лізингові операції стали невід'ємною частиною економіки більшості промислово розвинених країн. При цьому спостерігається стабільна тенденція до зростання її обсягів у середньому на 15% за рік.

Вперше у світі лізинг стали застосовувати у США як засіб збуту обладнання. Заснована лізингова компанія швидко розгорнула орендні операції всередині країни, поставляючи споживачам майже всі види машин та обладнання, що привело до повного насичення ринку відповідних послуг. Потім почав розвиватися зарубіжний лізинг, частка якого вже досягла 15% від загального обсягу. Успішно функціонують філії американських лізингових компаній у країнах Західної Європи і Канаді.

За лізинговою діяльністю друге місце після США займає Японія. Розгалужена мережа зарубіжних філій співпрацює з будь-якими фірмами багатьох країн світу.

За прямої чи побічної участі американського капіталу були створені лізингові компанії у ФРН. Цьому сприяло і те, що виробники машин і обладнання у кризовий період зіткнулися з труднощами збуту своєї продукції, що змусило їх пропонувати доволі вигідні для споживачів умови кредиту й оренди. Подібна ситуація склалася і в економіці України.

У Франції лізинг виник зі звичайного прокату технічних засобів. Обсяг його значно вужчий порівняно з іншими країнами. У товарній структурі лізингу країни домінуюче становище належить оренді сільськогосподарської техніки. Це пов'язано з необхідністю підвищення конкурентоспроможності французьких фермерів. Тепер навіть найдрібніші та найслабші з них із фінансового погляду можуть використовувати найпередовішу техніку, що стала їм доступна завдяки лізингу.

Для китайських лізингових компаній характерна, як правило, товарна спеціалізація. У КНР вважають, що машини та обладнання, морально застарілі для найпередовіших підприємств, можна високоефективно застосовувати, використовуючи на підприємствах з нижчим технологічним рівнем лізинг. Керівництво лізингових компаній надає великого значення підвищенню кваліфікації своїх співробітників, які мають володіти знаннями в різних сферах (економіки, фінансів, права, техніки, товарознавства тощо). Спеціальну підготовку персоналу здійснюють як у межах фірмової системи підвищення кваліфікації, прийнятій на фірмі, так і шляхом відрядження співробітників за кордон для стажування у лізингових компаніях.

Закордонний досвід свідчить про різні форми і види лізингу. Стосовно переробних підприємств нашої країни найприйнятнішими є оперативний і фінансовий лізинг.

До першого виду належать усі лізингові угоди, в яких затрати орендатора, пов'язані з придбанням у справному стані зданих в оренду машин та обладнання, не скуповуються повністю протягом основного терміну оренди.

Оперативний лізинг застосовують, як правило, у тих випадках, коли очікуваний термін використання орендованого майна дещо менший за термін його повного фізичного спрацювання. Одержані за лізингом машини призначені для виконання сезонних або разових робіт, вони мають певне цільове призначення або потребують спеціального технічного обслуговування. Наприклад, за повного терміну амортизації машини (припустимо 8 років) тривалість оренди може становити 3–6 років. Природно, що за цей час її вартість повністю не відшкодується за рахунок орендних платежів. Оперативний лізинг близький за суттю до довготермінового прокату основних фондів і покладає на орендатора всю відповідальність за їх технічне обслуговування, ремонт, страхування. Найчастіше таку форму лізингу застосовують до машин та обладнання з високими темпами морального старіння. По закінченні терміну оренди майно повертають орендатору, який може передати його іншому споживачеві.

Фінансовий лізинг близький за змістом до звичайної довготермінової оренди засобів виробництва і завершується, як правило, переходом орендованого майна від орендатора у власність до орендаря. Іншими словами, це лізинг із повною окупністю орендованих машин і обладнання, тобто вони амортизуються протягом усього терміну оренди. Головною умовою договору про фінансовий лізинг є зобов'язання споживача (орендаря) викупити орендовану техніку після закінчення терміну оренди за номінальною (початковою) ціною.

В інших країнах переважно застосовують оперативний лізинг, а в Україні починають упроваджувати фінансовий лізинг, оскільки для застосування першого не створені необхідні умови, що забезпечать нормальну працездатність переданої в оренду техніки протягом усього терміну дії угоди.

Останнім часом лізинг дедалі більше набуває міжнародного характеру. При цьому лізингова форма може функціонувати як у країні, де перебуває орендар, так і за кордоном. У першому випадку орендатор закуповує в інших країнах машини та обладнання і надсилає їх споживачеві на умовах лізингу.

Якщо лізингова фірма купує техніку в заводів – виробників своєї країни, а потім передає п в оренду за кордон іноземному орендареві, у такому разі йдеться про так званий експортний лізинг. Для споживача це буде імпортний лізинг, сутність якого полягає у використанні вдосконалених видів зарубіжних машин та обладнання, що дає змогу впровадити у виробництво сучасну, прогресивну й економічну технологію.

Окрім цього, імпортний лізинг сприяє ліквідації монопольного становища вітчизняних виробників переробної техніки, що постійно підвищують відпускні ціни, які не відповідають її технічним та економічним параметрам. До того ж промисловість переважно випускає морально застарілі порівняно із закордонними аналогами машини та обладнання.

Найскладнішим для України в аспекті практичної реалізації міжнародного лізингу є питання про джерело валютних коштів для орендної плати, яке можна вирішити насамперед шляхом відшкодування за допомогою поставок лізинговій фірмі (орендаторові) частини продукції, виробленої з використанням орендованої техніки. Це так званий компенсаційний лізинг за умов якого валютні кошти не потрібні.

Економічно вигідним є виробництво продукції на експорт і продаж її за валюту. При цьому дуже важливо знати рівень світових цін і ринки збуту, на яких її можна реалізувати з одержанням максимальної виручки.

Одним із джерел надходження на підприємство валютних коштів є їх купівля за гривні на валютному ринку, валютних аукціонах і валютних біржах. Курс гривні на них визначають кон'юнктура ринку і переважно стан попиту і пропозиції.

Здешевити імпортний лізинг можна шляхом оренди фірмами розвинених країн сучасних машин і обладнання, що були в експлуатації 3-5 років, але ще придатні для подальшого використання за ціною у 2-3 рази нижчою за вартість нової техніки, а також шляхом поставок відносно великих партій однойменних матеріально-технічних засобів.

Відносини між лізинговими фірмами і компаніями (орендаторами) та їх клієнтами – переробними підприємствами (орендарями) вибудовуються на основі лізингових угод, контрактів, договорів. У них зазначають назви сторін (постачальник і лізинговий посередник), поштово-телеграфні, відвантажувальні та платіжні реквізити, об'єкт лізингу та місце його використання, тривалість лізингового періоду (термін оренди), розмір орендної плати і періодичність її внесення, умови страхування машин та обладнання, можливі варіанти володіння майном після закінчення терміну оренди й інші умови.

Зрозуміло, що при прямому лізингу договір укладають між виробником і споживачем продукції, а за посередництва з'являється третя сторона – лізингова фірма або компанія.

Клієнт має в установлений термін ретельно обстежити лізинговий об'єкт і за наявності дефектів негайно повідомити про це постачальникові, інакше втратить право висувати претензії надалі.

Сама лізингова фірма не несе жодної відповідальності за технічний стан об'єкта, його якість і придатність до експлуатації. Всі претензії адресують постачальникові або лізинговій фірмі, або за її дорученням орендареві. Клієнтові можуть бути надані повноваження виступати проти постачальника в суді або в арбітражному органі під час розгляду питання про його обов'язки відповідно до контрактів про поставки. Якщо постачальник не виконує своїх обов'язків стосовно лізингової фірми, то, відповідно, і вона звільняється від відповідальності щодо клієнта. Лише у тому разі, коли постачальник відшкодує збиток, лізингова фірма повертає клієнтові збитки. Останній оплачує транспортування об'єкта, а за фінансового лізингу несе ще й усі витрати щодо його експлуатації, обслуговування і поточного ремонту відповідно до інструкції і згідно з технічними умовами.

На орендованих машинах і обладнанні повинні працювати особи, які мають відповідне посвідчення і спеціальний допуск.

Клієнт за власною ініціативою і за власний рахунок подає об'єкт для технічного огляду у відповідні органи й у встановлені терміни. Невиконання цієї вимоги призводить до негайної заборони експлуатувати цю техніку.

Протягом усього терміну оренди об'єкт належить лізинговій фірмі, і договір не дає клієнтові жодного права власності на нього. Орендар не може його закласти, продати, передати в оренду або якимось іншим способом від нього відмовитися. Без згоди лізингової фірми споживач не може переробляти об'єкт або оснащувати його додатковим обладнанням. За час орендного періоду лізингова фірма має право у будь-який момент оглянути об'єкт і ознайомитися з умовами його застосування.

При укладанні лізингового договору вагоме значення має об'єктивний підрахунок орендної плати, на величину якої впливають такі чинники, як вартість (закупівельна ціна), предметна оренда, термін експлуатації, частка митного податку, кредитні відсоткові ставки банків, нормативний прибуток лізингової фірми і витрати на підтримання техніки у працездатному стані (за оперативного лізингу).

Враховуючи початкову ціну об'єкта лізингу (Ц) і термін його експлуатації (С), визначають суму щорічних амортизаційних відрахувань (А), використовуючи таку формулу:

.

Потім установлюють величину орендної плати (Оп) за календарний період за формулою

О=А + Вс + Мп + Нп + Р,

де Вс – річна оплата відсоткових ставок кредиту з розрахунку на щорічну амортизаційну суму, грн.;

Мп – митний податок за кожний рік оренди при міжнародному лізингу, грн.;

Нп – нормативний прибуток лізингової фірми, що забезпечує необхідний рівень рентабельності (40–50% від амортизаційної суми), грн.;

Р – витрати лізингової фірми на обслуговування, ремонт і страхування наданого споживачеві в оренду майна (при оперативному лізингу) в розрахунку на один рік, грн.

При фінансовому лізингу, крім вказаної у договорі орендної плати, клієнт сплачує також страхові витрати.

У лізинговому договорі зазначають періодичність і календарні терміни внесення орендної плати на розрахунковий рахунок орендатора – поквартально або за рік. За затримки орендного внеску клієнт виплачує лізинговій фірмі пеню у визначених договором величинах.

У разі значних змін певних факторів лізингова фірма має право уточнити величину орендної плати у процесі експлуатації об'єкта. Однак зміни і доповнення, внесені у лізинговий договір, визнають чинними лише при підписанні його обома учасниками. Інакше він може бути розірваний із поверненням об'єкта лізинговій фірмі за рахунок клієнта.

Лізингова фірма може розірвати договір і повернути собі об'єкт, якщо клієнт не вносить орендної плати у визначені терміни, не дотримується норм з експлуатації об'єкта або, не маючи жодних підстав, не допускає її представників оглянути майно, порушує інші умови договору.

Використання лізингу вигідне для всіх його учасників – постачальника, орендатора і споживача. Постачальник збільшує обсяг продажу своєї продукції, при цьому забезпечує гарантійний збут вироблених машин, обладнання, інструменту, приладів та інших матеріально-технічних засобів. Для орендатора лізинг – вигідний спосіб вкладення капіталу. Сума орендних внесків гарантує йому відшкодування інвестицій і забезпечує одержання певного прибутку.

Запровадження у народному господарстві ринкових відносин створює необхідні передумови для широкомасштабної організації лізингової діяльності в Україні. Вона має знайти державну підтримку, щоб забезпечити нормативно-правовий статус лізингових фірм і компаній.

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Які є види фінансового стану підприємства?

2. Як розраховують доходи і витрати підприємства?

3. Дайте визначення операційної діяльності підприємства.

4. Назвіть основні джерела фінансового аналізу.

5. Які ви знаєте основні способи аналізу фінансового стану підприємства?

6. Назвіть основні показники аналізу структури пасивів підприємства.

7. За допомогою яких показників здійснюють аналіз структури підприємства?

8. Як здійснюють аналіз фінансової стійкості підприємства?

9. За допомогою яких показників визначається платоспроможність підприємства?

10. Назвіть основні показники аналізу кредитоспроможності підприємства.

11. Наведіть систему показників оцінювання стану підприємства на ринку цінних паперів.

12. Схарактеризуйте методику аналізу нематеріальних активів.

13. Назвіть декілька найвідоміших дослідників, які запропонували свої моделі розрахунку можливості банкрутства підприємства.

14. Які основні форми міжнародних розрахунків ви знаєте?

15. Як здійснюють аналіз виробничих запасів?

16. Що таке експрес-аналіз діяльності підприємства?

17. Як проводиться аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості?

18. Схарактеризуйте значення і завдання аналізу фінансових результатів.

19. Які чинники впливають на зміну прибутку від реалізації продукції?

20. Як інфляція впливає на фінансові результати?

21. Як здійснюється аналіз розподілу прибутку?

22. Назвіть етапи визначення чистого прибутку підприємства.

23. Схарактеризуйте основні показники аналізу рентабельності продукції.

24. Як проводять прогнозний аналіз грошових потоків підприємства?

Охарактеризуйте лізинг як форму покращення фінансового стану підприємства.

Розділ 15. АНАЛІЗ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
15.1. Основні поняття інвестиційної діяльності підприємств і джерела фінансування
15.2. Інвестиційна діяльність у межах стратегічного розвитку підприємства
15.3. Аналіз динаміки, структури та джерел фінансування інвестицій
15.4. Аналіз ефективності інвестиційних проектів
Розділ 16. АНАЛІЗ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ
16.1. Міжнародні розрахунки і вдосконалення валютно-фінансових відносин у зовнішньоекономічній діяльності
16.2. Основні форми міжнародних розрахунків
16.3. Акредитивна й інкасова форми розрахунків
16.4. Валютно-фінансові умови зовнішньоторговельних контрактів. Валютні ризики
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru