Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання - Попович П.Я. - Платіж проти документів.

Продавець поставляє товар без гарантій платежу, а покупець переводить гроші на день платежу. Продавець не одержує жодних гарантій від покупця. Такі умови платежу можливі лише на території однієї країни або між фірмами, що добре знають один одного й у зовнішній торгівлі практично не співпрацюють.

Платіж проти документів.

Експортер після відвантаження товару передає своєму банку документи, підтверджуючи ними не лише відвантаження, а й передачу власності на товар. Одночасно він дає вказівку своєму банкові передати ці документи покупцеві через його банк проти платежу (рис 14.2).

Рис. 14.2. Схема платежу проти документів

Для цього виду платежу, як і для інших, є загальні умови, розроблені Міжнародною торговою палатою, а також загальні умови інкасо 1978 р.

Основна умова – передача документів покупцеві лише за умови здійснення платежу готівкою або переказом.

Етапи, подані на рис. 14.2, відображають такі дії:

1 – передавання банку документів та видача доручення на інкасо;

2 – документи відправлено банку одержувача;

3 – банк одержувача інформує отримувача, що документи надійшли і він виконав умови інкасо;

4 – виконання умови інкасо покупцем і передання йому документів;

5 – переказ грошей банку продавця;

6 – гроші надходять на рахунок експортера:

а) банк покупця має право передати йому документи за умови, що він акцептує виставлений продавцем вексель. Цей вексель (акцепт) або залишається до дня платежу в банку покупця, або його надсилають продавцеві через його банк;

б) безвідмовне зобов'язання провести платіж. Передача документів проти безвідмовного підтвердження покупця, оплата рахунку у встановлений день;

в) інкасо без документів здійснюють, якщо терміново потрібний покупцеві товар було відвантажено і відправлено продавцем повітряним або наземним транспортом, надходить раніше, ніж документи, надіслані поштою. У таких випадках документи висилають разом із товаром також і на адресу банку в країні покупця. Банк одержує розпорядження та інструкції від банку по телексу або через комп'ютерну систему.

Ці умови доцільно використовувати лише тоді, коли продавець впевнений у стабільному фінансовому стані покупця. У деяких країнах, насамперед неєвропейських, не завжди є гарантія того, що банк у країні покупця передасть йому документи тільки після платежу. Якщо така практика є між покупцем і банком у його країні, може бути, що він одержить документи без платежу.

Акредитив надає продавцеві гарантію одержувати платіж від покупця. Експортер отримує зобов'язання банку, що відкриває акредитив, за яким він одержить гроші, якщо всі документи відповідатимуть умовам контракту. Як і для інших видів платежів, для акредитива в зовнішній торгівлі діють стандартні умови Міжнародної торгової палати.

Для продавця дуже важливо, щоб усі документи відповідали умовам акредитива, оскільки банк ретельно їх аналізує. Він несе повну відповідальність перед покупцем. Якщо у процесі аналізу з'ясовують, що документи не повністю відповідають умовам акредитива, банк усе-таки виплачує всю суму акредитива і несе при цьому повну відповідальність. Тому під час аналізу документів банк інформує покупця й у випадку, коли документи не відповідають умовам, вимагає додаткових вказівок і без згоди покупця не може виплачувати суму акредитива. З метою пояснення взаємовідносин між покупцем продукції та банком, в якому він обслуговується під час відкриття акредитива, слід використовувати рис. 14.3.

Рис. 14.3. Схема взаємовідносин між партнерами за умови акредитивної форми розрахунків

Етапи, подані на рис. 14.3, відображають такі дії:

1 – покупець доручив своєму банку відкрити акредитив;

2 – банку продавця пересилають інструкції;

3 – банк інформує продавця про одержання інструкції про відкриття акредитива;

4 – продавець використовує акредитив і передає документи банку;

5 – після перевірки документів банк виплачує суму акредитива продавцеві;

5а – після відповідної перевірки документів банком і з повідомленням покупця;

6 – документи перевіряють та відправляють покупцеві.

На практиці виникають ситуації, коли банк продавця все-

таки може виплатити гроші покупцеві, але за умови, що останній прийме документи. Якщо покупець відмовляється приймати документи, які не відповідають умовам акредитива, продавець зобов'язаний повернути суму акредитива своєму банку.

Необхідно зауважити, що в міжнародній практиці майже у 80% випадків документи акредитивів не повністю відповідають умовам акредитива, тому банки з огляду на свою високу відповідальність перед покупцем аналізують документи досить уважно.

Розрізняють такі види акредитивів:

а) відкритий акредитив. Покупець не має права відкликати акредитив, оскільки він не дає продавцеві жодної гарантії; такий вид використовують досить рідко;

б) безвідкличний акредитив. Має такі підвиди:

• безвідкличний підтверджений акредитив. Покупець доручає своєму банку підтвердити акредитив через банк продавця. Іншими словами, банк продавця гарантує виконання умов платежу;

• безвідкличний непідтверджений акредитив. Банк продавця лише інформує про відкриття акредитива, а сам не підтверджує його, тобто не гарантує його оплату. В такому випадку відповідальність за виконання зобов'язань несе тільки банк покупця;

в) переказний акредитив. Якщо продавець не виробляє всіх деталей, які реалізує, а купує їх у субпостачальників, то доцільно домовитися з покупцями про відкриття переказного акредитива. В такому випадку продавець має можливість переказати частину цього акредитива своїм субпостачальникам. Цей вид акредитива дешевший, ніж відкриття окремих акредитивів своїм субпостачальникам.

Експортер має прагнути одержати від покупця невідкликаний і підтверджений акредитив, оскільки лише тоді його банк нестиме відповідальність за платіж, тобто відповідальність буде не тільки на банку покупця в іншій країні.

Виникає запитання: акредитив чи інкасо? Якщо позиція продавця під час переговорів дає змогу вибирати між акредитивом та інкасо, то необхідно пам'ятати, що чим вища сума угоди, тим складніше застрахувати себе від можливих ризиків. За наявності значнішої суми, на яку укладають угоду, варто наполягати на виставленні невідкликаного і підтвердженого акредитива, якщо партнер не може платити авансом або надавати банківську гарантію. За поставки партнером обладнання широко практикують одержання авансу в розмірі однієї третьої від суми угоди.

При розрахунках інкасо доцільно заздалегідь з'ясувати можливості продажу товару іншому покупцеві. Буває, що товар вже відправлено партнерові, а під час транспортування вантажу або оформлення інкасо виявляється, що партнер не готовий виконати свої зобов'язання.

За своєю вартістю акредитив дорожчий, ніж інкасо. Як правило, витрати за акредитивом несе покупець. Однак, якщо під час переговорів партнер не готовий до витрат, пов'язаних з відкриттям акредитива, то в цьому випадку доцільно взяти їх на себе повністю або частково, а не відмовлятися від фінансової гарантії акредитива.