Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання - Попович П.Я. - 14.3. Аналіз грошових потоків

Потенційні інвестори або кредитори перш ніж прийняти рішення вивчають фінансові звіти підприємства, але особливу увагу приділяють Звітові про грошові кошти, адже такий звіт свідчить про вміння підприємства розпоряджатися коштами. Ще більшу увагу інвестори та кредитори приділяють прогнозам підприємства щодо використання ним коштів, які вони збираються вкласти.

Бізнес-план, яким би він не був правдивим і продуманим, без прогнозу грошових потоків серйозний кредитор не візьме до уваги.

Разом з цим, не слід забувати, що бізнес-план потрібен підприємству не лише тоді, коли воно звертається в банк для отримання кредиту з метою розширення виробництва. Бізнес-план необхідний перш за все самому підприємству. Його фінансову частину варто розраховувати на рік наперед, а з початком реалізації нових інвестиційних проектів – тим більше.

Зосередимо свою увагу на аналізі його фінансової частини, адже ні технологічна, ні маркетингова, ні організаційна, включаючи кадрову, нас не стосуються.

Найбільше уваги приділимо плану грошових потоків – cash-flow, оскільки інші складові були вже розглянуті як метод нарахувань: Баланс (форма 1), Звіт про фінансові результати (форма 2).

Ні факт отримання доходів, ні завданих витрат, а відповідно, й одержання фінансового результату не можуть залежати від стану розрахунків, тобто від того, коли саме грошові кошти було отримано чи сплачено.

Віддавши покупцеві товар у кредит, одразу реєструють потенційну виручку, яка незабаром надійде. Разом з цим, записують витрати, завдані у зв'язку з отриманням саме цієї виручки (доходів від реалізації). Таким чином визначають прибутки або збитки.

Прибуток – це збільшення власності, збиток – її зменшення. Власність і гроші – не одне і те саме, вони лише вимірюються грошовими одиницями. Одержаний у звітному періоді прибуток практично ніколи не дорівнює сумі залишків на грошових рахунках. Прибуток – це збільшення власності, а не грошових залишків. Можна одержати значні прибутки (позитивний фінансовий результат), але при цьому вчасно не отримати оплату від покупців і, як наслідок, не мати змоги розрахуватися навіть за тими зобов'язаннями, що виникли у результаті завданих витрат, пов'язаних з очікуваними і вже відображеними доходами.

Наведемо інший приклад. Сума заробітної плати належить до витрат тоді, коли її вважають заробленою. Отже, ця сума обов'язково вплине на формування фінансового результату, тому не може бути не врахованою при складанні Балансу і Звіту про фінансові результати. Однак залишків грошових коштів ще не видана сума не може зменшити.

Користувачі фінансової звітності (особливо ті, хто вклав у підприємство свої кошти), аналізуючи фінансово-майновий стан, неодмінно захочуть знати, в якому стані перебувають ті наймобільніші, найліквідніші активи, без яких основна мета бізнесу вкрай рідко може бути досягнута, адже лише у виняткових випадках прибуток отримують без допомоги грошей. Прибуток – це мета, гроші – засоби для її досягнення.

Досягнуту мету як збільшення суми власного капіталу детально відображено у формі 1 – у Балансі. Відомості проте, як отримано такий фінансовий результат, а також його складові цілком вичерпно викладено у формі 2, у Звіті про фінансові результати.

І перший, і другий документи свідчать про стан справ з погляду фінансів. Проте ні Баланс, ні Звіт про фінансові результати не дають змоги оцінити міцність грошових позицій підприємства, тобто визначити, чи вистачає в нього коштів на покриття різних зобов'язань, включаючи витрати на виплату заробітної плати і придбання нових активів, необхідних для безперервного ведення фінансово-господарської діяльності.

Успішність фінансово-господарської діяльності підприємства, безумовно, залежить від стабільності його грошових позицій.

Однак, щоб діяльність була ритмічною, слід навчитися регулювати як величину, так і напрями грошових потоків.

Для того, щоб користувач звітності міг отримати повну картину ведення бізнесу, до Балансу та Звіту про фінансові результати варто додати Звіт про рух грошових коштів.

Cash-flow у дослівному перекладі з англійської означає "готівковий потік". Зважаючи на те, що готівкою наші зарубіжні колеги і партнери називають не лише ті гроші, які тримають в руках, тобто касу (cash), а всі без винятку грошові надходження й оплати, що проходять за касовими (готівковими) і банківськими (безготівковими) рахунками підприємства, ми також називатимемо cash-flow весь грошовий потік. "Живі гроші" – такий термін неофіційно використовують у вітчизняній практиці. До "живих грошей" відносять усі надходження і перерахування, що не є бартерним обміном чи тимчасовими боргами, зарахованими до обсягів реалізації чи авансів виданих (дебіторська заборгованість) або неоплачених витрат чи отриманих авансів (кредиторська заборгованість).

Прибуток сьогодні – гроші завтра, гроші сьогодні – прибуток завтра. Ми вже знаємо, що це не слід вважати непорозумінням, оскільки фінансовий результат формується не з огляду на наявність чи відсутність платіжних засобів, а завдяки їх руху, участі в обігу.

У країнах з високим рівнем правової захищеності власників зовнішні користувачі фінансової звітності, як правило, не мають доступу безпосередньо до облікових даних, що відображають рух на грошових рахунках. Замість цього вони завжди можуть отримати потрібну їм інформацію з даних спеціального звіту cash-flow. Арифметичний і логічний зв'язок його даних з даними Балансу і Звіту про фінансові результати не викликає сумнівів щодо достовірності поданої в ньому інформації.

Звіт cash-flow надзвичайно простий для тих, хто його складає, і є надзвичайно важливим для тих, хто ним користується.

В основі звіту cash-flow – так званий касовий метод визначення результатів діяльності. Однак не слід його плутати з відомим нам донедавна касовим методом визначення фінансових результатів. Уся "касовість" останнього полягала лише в тому, що визначення суми нарахованих витрат на обсяги "касової" реалізації залежало від розмірів частки витрат на виробництво в загальних обсягах виробництва. Американці, наприклад, такий спосіб узагалі не застосовують. Та й у нас він уже не використовується, а тому навряд чи є сенс сперечатися з приводу доцільності (недоцільності) його застосування під час визначення величини фінансового результату. Касовий метод, про який ідеться, – це метод визначення результатів діяльності, за яким і доходи, і витрати встановлюють винятково за оплатою, незалежно від часу фактичного здійснення відповідних операцій. І хоча його не можна використовувати при визначенні фінансових результатів з огляду на відсутність у його основі зв'язку з кінцевим продуктом, значення показника суто грошових надходжень і видатків важко переоцінити.

Як саме визначити такий касовий показник, не маючи окремого обліку, а застосовуючи лише синтезовані дані Балансу і Звіту про фінансові результати, буде розглянуто нижче на умовному прикладі. Незважаючи на те, що Баланс та Звіт про фінансові результати складають на підставі методу нарахувань, а Звіт про рух грошових коштів – на касовій основі, зв'язок між цими трьома важливими документами тісний. Усе, що викладено нижче, використовують для доведення такого зв'язку.