Механізм економічної політики - Уманців Ю.М. - 6.1. Соціально-економічна сутність грошово-кредитної політики

Мета вивчення теми

Засвоїти зміст, особливості та інструментарій грошово-кредитного регулювання економікою.

Основні питання

1. Соціально-економічна сутність грошово-кредитної політики.

2. Завдання й цілі грошово-кредитної політики. Типи грошово-кредитної політики.

3. Класифікація інструментів грошово-кредитної політики

4. Адміністративні інструменти грошово-кредитного регулювання.

5. Облікова ставка.

6. Норма обов'язкового резервування.

7. Операції на відкритому ринку цінних паперів.

Програмна анотація

Центральний банк як основний регулятор грошово-кредитних відносин. Завдання і цілі грошово-кредитної політики. Інструменти грошово-кредитної політики. Види грошово-кредитної політики. Чинники впливу на грошово-кредитну політику в Україні. Специфіка цілей грошово-кредитної політики у трансформаційній економіці. Сутність і види кредитування центральним банком комерційних банків. Сутність і завдання банківського регулювання і нагляду. Механізм обов'язкового резервування. Система гарантування депозитів в Україні. Валютна політика як основа валютного регулювання та контролю. Особливості застосування інструментів грошово-кредитної політики в Україні. Банківська система України, її роль та значення у реалізації державної економічної політики.

6.1. Соціально-економічна сутність грошово-кредитної політики

Грошово-кредитне регулювання є одним з інструментів державної макроекономічної політики. Воно здійснюється шляхом розробки і реалізації грошово-кредитної політики центрального банку (рис. 6.1).

Грошово-кредитна політика (далі - ГКП) - комплекс взаємопов'язаних, спрямованих на досягнення певних цілей заходів щодо регулювання грошового ринку, що їх проводить держава через свій центральний банк. Часто її називають монетарною, чи грошовою, політикою. Монетарна політика ґрунтується на дії об'єктивних економічних законів.

Економічний зміст грошово-кредитної політики полягає у тому, що:

- монетарна політика - одна зі складових економічної політики держави;

- монетарна політика забезпечується притаманними їй монетарними механізмами.

Рис. 6.1. Передавальний механізм впливу грошово-кредитної політики на динаміку ВВП

Державне регулювання економікою за допомогою грошово-кредитних інструментів є впливом на кількість і ціну (процентну ставку) позичкового капіталу, для того щоб, відповідно до цілей державної економічної політики, впливати на попит і механізми використання кредитів в економіці.

Практично всі інструменти монетарної політики чинять опосередкований і загальний вплив на економіку. Розрив у часі між використанням того чи іншого інструмента грошово-кредитної політики і його ефектом є досить тривалим, до того ж кількісний результат застосування цих інструментів важко піддається попередній оцінці.

Регулювання економікою за допомогою грошово-кредитних методів передбачає створення умов, за яких економічний суб'єкт сам вибирає рішення, що відповідають інтересам держави. Це здійснюється через ринок цінних паперів, зміну грошової маси, банківських резервів і процентних ставок.

Суб'єктом грошово-кредитної політики виступає держава, яка регулює цю сферу через свої органи - центральний банк і відповідні урядові структури - міністерство фінансів, органи нагляду за діяльністю банків і контролю за грошовим обігом, Інституції щодо страхування депозитів, а також інші установи. Визначальна роль у здійсненні всього комплексу заходів держави у сфері грошового обігу та кредитних відносин належить її центральному банку.51

Об'єктами, на які спрямовуються регулятивні заходи грошово-кредитної політики, можуть виступати:

V пропозиція грошей;

V процентна ставка;

V валютний курс;

V швидкість грошового обігу;

V рівень інфляції тощо.

Вибір об'єктів грошово-кредитного регулювання залежить від економічної ситуації в країні та означає, що центральний банк може, залежно від ситуації, здійснювати орієнтацію на один із перерахованих вище об'єктів чи навіть декілька одночасно.

В Україні головним суб'єктом грошово-кредитної політики є Національний банк. Крім нього, у виробленні грошово-кредитної політики беруть участь інші державні органи - Уряд, Міністерство фінансів, Верховна Рада.

Органи виконавчої та законодавчої влади визначають основні макроекономічні показники, що слугують орієнтирами для формування цілей грошово-кредитної політики (обсяг ВВП, розмір бюджетного дефіциту, платіжний і торговельний баланси, рівень зайнятості тощо). Верховна Рада регулярно заслуховує доповіді Голови НБУ та одержує інформацію банку про стан грошово-кредитного ринку в Україні.

Проте вирішальна роль у розробленні та реалізації монетарної політики належить Національному банку, оскільки він конкретно відповідає перед суспільством за стан монетарної сфери. Як передбачено Конституцією України, Рада НБУ самостійно розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням.