Педагогіка - Пальчевський С.С. - Зв'язок дидактики з іншими науками та конкретними методиками.

Оскільки дидактика належить до системи гуманітарних наук, то вона має зв'язки з багатьма науками, що випливає з її характеру як науки. Наприклад, у якості дидактичного принципу сьогодні виступає вимога дотримування в ході проведення навчальних занять єдності навчання, виховання й розвитку учнів. У той же час ці компоненти розглядаються окремо: процес навчання - у дидактиці, процес виховання - у педагогіці, зокрема, у теорії виховання, процес розумового розвитку - в психології.

Міцні зв'язки дидактики з філософією та соціологією. Філософська теорія пізнання поряд з іншими теоріями різних філософських систем складає методологічний фундамент дидактики. Соціологія створює можливість для врахування впливу соціальних умов на процес навчання.

Педагогічна психологія допомагає досліджувати проблеми розвитку особистості в процесі навчання, визначати психологічні особливості різновікових груп учнів, психологічні основи навчання й виховання їх, особливості розвитку сприйняття, мислення, пам'яті, волі, емоцій, шляхи формування інтересів і мотивів.

Анатомія та фізіологія людини збагачує педагога відомостями про особливості розвитку організму школяра та про характер його вищої нервової діяльності.

Шкільна гігієна допомагає обґрунтовувати методи і засоби раціональної організації праці як учня, так і вчителя, уникати фізичного і психологічного перевантаження школярів. Визначає та обґрунтовує умови навчальної праці, які сприяють збереженню здоров'я учасників навчального процесу.

Кібернетика допомагає дидактиці визначатися в теорії управління навчальними процесами, розкрити закономірності цих процесів, знайти шляхи передачі та аналізу інформації. Використання досліджень цієї галузі знань дозволяє конструювати й застосовувати в педагогічному процесі навчальні та контрольні машини і здійснювати не тільки прямий, а й зворотний зв'язок учителя з учнями, що допомагає визначити рівень їх знань.

Зв'язок дидактики із психотерапевтикою дає можливість вчителю ефективно використовувати засоби навчального впливу на учня у звичайному стані свідомості не лише з доцільною виховною метою, а й із метою розширення мнестичних можливостей школяра.

Акмеологія як галузь знань про шляхи найповнішої самореалізації особистості на етапі її зрілості допомагає визначати та вимірювати вершинні досягнення учня на різних вікових етапах його розвитку.

Складні та різноманітні зв'язки дидактики з методиками конкретних навчальних предметів, які використовують загальні наукові основи єдності навчання, виховання та розвитку, що розробляє дидактика, у специфічних умовах кожного навчального предмета. У свою чергу дидактика використовує наукові факти та закономірності, які, хоч і досліджені методиками окремих предметів, але мають загальний дидактичний характер. В основному ж прийнято вважати, що дидактика співвідноситься з конкретними методиками, як теорія із практикою.

У залежності від ступеня зв'язків із певною базовою наукою з метою використання її в якості основи для побудови педагогічної теорії в 60-70-і рр. XX ст. визначилася певна спрямованість у роботі не лише окремих учених, а й цілих колективів, яка виливалася в спроби вивести всі закономірності педагогічної науки, насамперед, дидактики як її важливої складової, і пояснити всі факти педагогічної діяльності, виходячи переважно із цієї базової науки.

Таким чином, уже тоді досить чітко виділилися основні педагогічні напрями, у яких усі побудови замикаються на якійсь базовій науці. Серед них найважливіші: 1) філософський, 2) психологічний, 3) соціологічний, 4) дидактичний, 5) кібернетичний, 6) математичний, 7) психотерапевтичний, 8) системного підходу, 9) акмеологічний.