Історія економіки та економічної думки - Козюк В.В. - 3.3. Спроби реформування соціалістичної економіки в 1985-1991 рр.

На квітневому (1985 р.) Пленумі КПРС під впливом політичних, соціально-економічних, екологічних чинників було визначено економічну політику пришвидшення соціально-економічного розвитку країни на основі науково-технічного прогресу. її основні положення передбачали інтенсифікацію суспільного виробництва на основі НТП, подолання падіння темпів економічного розвитку, докорінну реконструкцію машинобудування, вироблення нового господарського механізму, вдосконалення структури управління господарства. Ця програма була основою плану дванадцятої п'ятирічки (1986-1990 рр.).

Реформування господарського механізму було пов'язано з мікроекономічними чинниками - активізацією господарської діяльності підприємств і фізичних осіб. Ухвалено закони про індивідуальну трудову діяльність (1986 р.), про трудові колективи (1986 р.), однак вони лише загострили проблеми. Трудові колективи здобули право обирати керівників підприємств та організацій, визначати ціну на виготовлені товари та надані послуги. Це призвело до негативних наслідків у керівництві підприємствами, цінових диспропорцій.

Національною трагедією був вибух 26 квітня 1986 р. на Чорнобильській АБС. Жертвою радіоактивного зараження стали понад 1000 міст і сіл. Було вилучено з господарського обігу майже 190 тис. га землі. Десятки тисяч людей виселили в радіусі 30 км від реактора. Безпосередні збитки оцінюються у 8 млрд руб. (близько 1,5 % від національного доходу). Щороку Україна витрачала на ліквідацію наслідків аварії понад 800-900 млрд дол. США, а непрямі видатки за період 1986-1989 рр. становили 25 млрд дол. На здоров'я мільйонів українців впливали негативні чинники.

У січні 1987 р. піддано критиці адміністративно-командну систему, зроблено висновок про потребу комплексної реформи всієї економічної системи. У червні 1987р. на Пленумі ЦК КПРС проголошено програму радикальної реформи управління економікою, що передбачала перехід від адміністративних до економічних методів управління. Економічна політика отримала назву перебудови. Було запропоновано модель демократичного, або ринкового, соціалізму з одночасним формуванням нового політичного мислення та демократизацією політичної системи. Економічне реформування передбачало розширення прав підприємств, запровадження акціонерних, орендних і кооперативних форм господарювання, сімейного підряду в сільському господарстві, розвиток малих і спільних підприємств, реформу фінансово-кредитної системи. Законодавчо це підкріплювалось законами "Про державне підприємство (об'єднання)" (1987 р.) та "Про кооперацію" (1988 р.).

У процесі реалізації програми скасовано 103 республіканські органи управління. Республіканську ланку управління зменшено наполовину, обласну - на третину. Ліквідовано 14 міністерств і відомств, 83 організації середньої ланки, укрупнено 1500 підприємств, цехів, дільниць. Загалом управлінський апарат зменшено на 80 тис. осіб.

У промисловості введено господарський (комерційний) розрахунок, складовими якого проголосили самофінансування, самоокупність, самоуправління. Підприємства могли реалізовувати продукцію понад державне замовлення, отримали право на самостійне планування діяльності на основі рекомендованих, а не директивних показників, контрактів з постачальниками та споживачами, державних замовлень. Скасовували дотації збитковим підприємствам, яких уже налічували 30 %, ввели статтю про банкрутство підприємств. У 1989 р. зареєстровано 75 спільних підприємств, у 1990 р. - 156.

Поширювалися орендні відносини та кооперативні форми господарювання. Кількість кооперативів навесні 1989 р. перевищила 99,3 тис. У них було зайнято майже 2 млн осіб. У 1991 р. цей показник дорівнював більш ніж 7 млн осіб, що становило приблизно 15 % активного населення. Розвивалося дрібне приватне підприємництво. В 1988 р. індивідуальною трудовою діяльністю, переважно кустарно-ремісничою, було зайнято 734 тис. осіб. У 1990 р. ухвалено закони "Про акціонерні комерційні товариства", "Про цінні папери", "Про власність", які свідчили про становлення ринкової економіки в СРСР. Наприкінці 1980-х років почалася "комп'ютерна революція" - масове поширення імпортних персональних комп'ютерів.

Перебудова у сільському господарстві передбачала створення "соціалістичного" фермерства без приватної власності на землю, реформування системи управління, розширення самостійної діяльності колгоспів і радгоспів, запровадження орендних відносин на тривалий термін і розпорядження виробленою продукцією. До літа 1991 р. господарства орендаторів охоплювали лише 2 % землі і 3 % поголів'я худоби. Виникли нові форми підприємств: агрокомбінати, агрофірми, агрооб'єднання. Розвивалися колективний та сімейний підряди, на які наприкінці 1989 р. перейшли 529 колгоспів і радгоспів.

Наприкінці 1989 р. був зроблений висновок, що реалізувати програму не вдалося. Зменшилися капіталовкладення і темпи зростання виробництва, збільшилися обсяги незавершеного будівництва. Понадпланові витрати від браку в промисловості та будівництві, незавершеного та призупиненого капітального будівництва в 1988 р. дорівнювали більш ніж 7 % від бюджетних видатків (29 млрд руб.). Зорієнтовані на прибуток підприємства відмовилися від невигідної продукції. В 1989 р. договірні ціни збільшилися на понад 50 %. На легку промисловість припадало лише 4 % фондів, що централізовано виділяли на економіку. Розширення прав підприємств не забезпечило підвищення їх відповідальності за результати господарської та фінансової діяльності. Через відсутність контролю за фондами оплати праці в 1899 р. на підприємствах заробітна плата збільшилася на 10,9 %, а обсяг промислового виробництва - лише на 1,7 %. На 1 % зростання продуктивності праці в промисловості припадало 2,2 % приросту заробітної плати. Конверсія оборонних галузей відбувалася повільно. Перехід до випуску товарів народного споживання був складним, що призвело до зменшення прибутків. У сільському господарстві фондо- і енергоозброєність були нижчими відповідно на 25 і 42 % порівняно з іншими галузями. Закупівельні ціни були меншими, ніж в інших республіках. Збільшувалися народногосподарські диспропорції, розбалансованість економіки.

Сформувалася тіньова економіка, за оцінками експертів, майже 70-90 млрд руб. щорічно. Організована злочинність створила тотальну систему рекету приватного бізнесу. Нажиті приватними підприємствами насамперед у торгово-посередницькій сфері та "тіньовиками" гроші започаткували первісне нагромадження капіталу.

Грошові доходи населення збільшилися, життєвий рівень знизився. На кожний карбованець в обігу на початку 1990 р. припадало товарів на 18 коп. Із 989 основних товарів лише 106 регулярно надходили на продаж. Якість товарів погіршилася. Кількість побутової техніки в гарантійних майстернях становила п'яту частину її щорічного виробництва. Розбалансувався споживчий ринок. Зруйнувалася система розподілу продукції через загальносоюзні фонди. Республіка в 1990 р. виконала союзні поставки на м'ясо лише на 69 %, а внутрішньореспубліканські - на 92 %.

Жовтень 1990 р. - серпень 1991 р. - новий етап перебудови. Економічну програму репрезентували представники радикально-економічних реформ, які обстоювали ліберально-демократичні погляди. Було запропоновано "програму рішучих заходів" і проголошено гасло "Ринок у всьому правий", змістом яких була спроба переходу до регульованої державою ринкової економіки. Пропонували запозичити досвід "рейганоміки" і "тетчеризму", взяти на озброєння монетаристську модель регулювання економіки країн Заходу. Рекомендовані заходи передбачали збільшення постачання споживчих товарів у 1990 р. на 12 %, реформу ціноутворення, компенсацію населенню соціальних гарантій, закриття збиткових або перетворення ва орендні, кооперативні та акціонерні підприємства, ліквідацію неприбуткових колгоспів і радгоспів, створення приватних ферм. У 1993-1995 рр. планували оздоровити фінанси та ухвалити антимонопольну програму, щоб запрацював ринковий механізм. У 1991 р. Раду міністрів реорганізовано в Кабінет міністрів, Держагропром України - в Міністерство сільського господарства.

З ухваленням законів "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" (грудень 1990 р.), "Про власність" (лютий 1991 р.) розпочато формування правових основ комунальної власності. Згідно з Постановою Верховної Ради "Про земельну реформу" (грудень 1990 р.) всі землі оголосили об'єктом земельної реформи, їх мали передати у приватну та колективну власність, створити умови для рівноправного розвитку різних форм господарювання, формування багатоукладної економіки, раціонального використання та охорони земель.

Проте й далі темпи виробництва і продуктивності праці уповільнювалися. Національний дохід у 1990 р. зменшився на 3,6 %, в 1991 р. - на 11,2 %, продукція промисловості - на 0,1 і 4,8 %, сільського господарства - 3,7 і 13,2 %. Технологічний спосіб виробництва практично не оновлювався. На початку 1990-х років у його структурі виробництво на основі ручної праці становило 40 %, машинній - 48, автоматизованій - 12 %.

Утверджувалися бартерна економіка та "економіка казино", коли зростання не виробничого, а торговельного було змістом господарського розвитку. В1990 р. інфляція становила 25 %. У листопаді 1990 р. запроваджено продаж продовольчих і непродовольчих товарів з використанням картки споживача з купонами. У січні 1991 р. розпочато реформу цін. Нові закупівельні та оптові ціни перевищували діючі роздрібні, що призвело до спорожнення полиць у крамницях. Це зумовило зростання інфляції до 9,6 % у місяць. У квітні 1991 р. введено нові державні фіксовані, регульовані та вільні роздрібні ціни. До січня 1992 р. ціни збільшилися у 8 разів, що в 1,5 разу перевищувало зростання доходів. За рівнем оплати праці СРСР посідав 157-ме місце у світі.

Погіршувалася екологічна ситуація. Щорічні втрати України становили 15-20 % від валового національного прибутку. Зона екологічного лиха охопила понад 15 % її території. За кількістю технологічного бруду республіка посідала перше місце в Європі.

Загострилося фінансове становище. Дефіцит державного бюджету був найгострішою проблемою макроекономічної політики. До головних причин належали: антиалкогольна компанія, що зумовила зменшення щорічних надходжень до бюджету на 10 млрд руб.; зростання заробітної плати (за 1988-1989 рр. удвічі, порівняно з 1987 р.), випереджаюче матеріальне виробництво; збільшення на 1/4 соціальних виплат; зменшення ціни на нафту (майже 44 % від рівня 1985 р.) і газ, що зумовило за 1985-1990 рр. зменшення доходів від продажу енергоносіїв удвічі; збільшення імпорту машин та устаткування замість товарів народного споживання, а отже, втрати частини податку з обігу, непередбачені витрати на ліквідацію наслідків чорнобильської катастрофи. Дефіцит консолідованого бюджету збільшився з 18 млрд руб. (1,8 % ВВП) до 90 у 1988 р. (9,2 % ВВП). Видатки бюджету України становили 25,7 % від ВВП; державний борг - 45 % від ВВП у 1990 р. Високими темпами збільшувалася грошова маса. Надлишок грошової маси становив 165 млрд руб.

У1987 р. почалася перебудова банківської системи СРСР. Створено п'ять спеціалізованих банків: "Зовнішекономбанк", "Промбудбанк", "Агропромбанк", "Житлосоцбанк", "Ощадбанк". Однак монополія центру в банківській системі залишалася. Зменшили надання позик, у 1990 р. їх кількість дорівнювала 70 % від рівня 1985 р., переважали довгострокові. Важливим джерелом платіжних кредитів були грошові вклади населення, що в 1986 р. становили 220 млрд руб.

Масова атака на командно-адміністративну систему призвела до економічного безвладдя. Незадоволення населення швидко зростало. Водночас перебудова сприяла процесу суверенізації республік та утворенню суверенних держав. Розпочався розпад єдиного економічного та політичного простору СРСР. У1988-1990 рр. він набув форми "параду суверенітетів", тобто розширення повноважень союзних республік, проголошення верховенства власних пріоритетів і законів над союзними, ігнорування розпоряджень центру, в тому числі про перерахування податків і самостійного пошуку шляхів виходу з кризи.

16 липня 1990 р. Верховна Рада УРСР ухвалила "Декларацію про державний суверенітет України", що є базовим нормативно-правовим актом проголошення економічної самостійності України. Закон "Про економічну самостійність України" (серпень 1990 р.) і програма переходу до ринкової економіки (листопад 1990 р.) визначили засади економічного суверенітету України: власність народу республіки на національне багатство і національний дохід, різноманітність і рівноправність різних форм власності, господарська самостійність і свобода підприємництва, введення національної грошової одиниці, організація фінансово-бюджетної та грошово-кредитної систем, захищеність внутрішнього ринку, створення національної митниці. У червні 1991 р. вирішено встановити республіканську юрисдикцію над усіма підприємствами України. 24 серпня 1991 р. Верховна Рада ухвалила Акт проголошення незалежності України, що був підтверджений референдумом 1 грудня 1991 р. 7-8 грудня 1991 р. лідери Росії, України і Білорусі (країн - засновниць СРСР) оголосили про призупинення дії Союзного договору 1922 р. і створення Співдружності Незалежних Держав (СНД). СРСР перестав існувати.

Перебудова послабила основи командно-адміністративної системи, створила базу для подальшого розвитку ринкової економіки. Країни Центральної та Східної Європи отримали змогу здійснити економічні реформи.

Наприкінці 80-х років XX ст. було визнано кризовий стан радянської економічної науки і заявлено про подолання догматизму в політичній економії соціалізму. У 1987 р. на цю тематику В. Черняк опублікував статтю, яка сприяла пожвавленню наукової думки у цей період. Багато теоретичних положень переосмислено у працях Ю. Пахомова, А. Чухна, В. Логвиненка, О. Гоша, В. Ворони, Л. Каніщенка та ін. Однак до початку 1990-х років економічна наука все ще перебувала "у полоні" марксистських догм. І лише із здобуттям Україною незалежності почалося відродження радянської економічної науки на загальноцивілізаційних засадах. Воно розпочалося з перегляду існуючих її теоретико-методологічних основ, осмислення зарубіжних моделей економічного розвитку з метою вивчення можливостей впровадження цих моделей у вітчизняну економіку.