Історія економічних учень у запитаннях і відповідях - Мазурок П.П. - 3. Як Л. Мізес характеризує варіант сучасного економічного устрою?

Формування і розвиток кейнсіанства в 30-х роках суттєво підірвали устої неокласичного напряму в економічній теорії. Після Другої світової війни позиції економічного лібералізму ще більше послаблись. На тлі загального захоплення кейнсіанськими ідеями ліберальні економічні теорії продовжувала лише невелика група економістів-неокласиків, які сприймали розширення економічних функцій держави під впливом кейнсіанських рекомендацій як аномалію, відхилення від нормального розвитку.

Однак після кризи кейнсіанського регулювання в 60- 70-х роках розпочався справжній ренесанс економічного лібералізму в нових формах. Тепер його прихильники змушені визнати необхідність певного регулюючого впливу держави на економіку, хоча й не вважають його вирішальним чинником стабільного економічного розвитку. Вони продовжують обстоювати здатність конкурентного ринкового механізму в довготривалому періоді відновлювати втрачену економічну рівновагу.

Сучасна ліберальна економічна концепція представлена передусім неолібералізмом і сучасним монетаризмом, не втратила свого значення й ортодоксальна неокласична теорія, у 80-90-х роках з'явилась так звана нова класична теорія. Водночас було зроблено спробу поєднати два основні напрями сучасної економічної теорії - кейнсіанство і неокласичну теорію - в єдиній течії "неокласичного синтезу".

2. У чому полягає сутність еволюції неокласичного напряму економічної думки?

Протягом XX ст. відбулась помітна еволюція неокласичного напряму економічної думки. Проте основні його постулати, розроблені ще в лоні маржиналізму А. Маршаллом, Дж. Б. Кларком і В. Парето, залишились непорушними. Вони полягають у забезпеченні свободи підприємництва на конкурентній основі як умови забезпечення економічної рівноваги. Модифікація цих уявлень полягає в тому, що визнається роль державного регулювання в забезпеченні економічної свободи. Водночас варто зазначити, що після досліджень Дж. М. Кейнса неокласики також почали здійснювати не тільки мікроекономічний, а й макроекономічний аналіз.

Еволюція неокласичних уявлень відбувалася у такий спосіб. За умов певного занепаду неокласичної теорії в 30- 50-х роках ліберальні економічні ідеї сповідувала невелика група дослідників на чолі з відомими австрійськими теоретиками Людвігом фон Мізесом (1881-1976) та його учнем Фрідріхом Августом фон Хайєком (1899-1992) - Нобелівським лауреатом 1974 р., - які ще у 20-х роках заснували так звану нову австрійську економічну школу. її представники відкидали теорію загальної економічної рівноваги й економетрику. Л. Мізеса і Ф. Хайєка, головним чином, цікавили проблеми конкуренції і ціноутворення за ринкових умов, що постійно змінюються. Л. Мізес, а за ним і Ф. Хайєк, у своїх дослідженнях до кінця життя обстоювали принципи економічної свободи, виступаючи проти масштабного втручання держави в ринкову економіку. Основну гарантію свободи вони вбачали у системі приватної власності. Поки контроль над власністю розподіляється між безліччю незалежних одна від одної осіб ніхто не матиме абсолютної влади.

3. Як Л. Мізес характеризує варіант сучасного економічного устрою?

Мізес послідовно розглядає варіанти сучасного економічного устрою - ринкову та неринкову економіки.

У ринковій системі Мізес розглядає проблему еволюції і роль приватної власності в господарській діяльності. Приватна власність, на його думку, є необхідним реквізитом цивілізації і матеріального добробуту. Соціальна роль приватної власності полягає в оптимальному використанні ресурсів і забезпеченні суверенітету споживачів.

У неринковій системі (соціалізм) Мізес піддає критиці передусім планування. У плановій економіці, де централізовано встановлюються ціни, досягнення економічної рівноваги неможливе. Адже якщо попит і пропозиція не вирівнюються цінами, то не буде відбуватися раціонального розподілу ресурсів. За соціалізму, на думку автора, діє система довільних оцінок, результатом яких є "запланований хаос". Ще однією негативною межею неринкової системи є зростання ролі бюрократії при посиленні впливу держави. Негативним можна назвати і факт появи прошарку людей, які дуже консервативні у своїх поглядах і не сприймають нічого новаторського, тобто протидіють економічному прогресу.