Основи економічної теорії - Крупка М.І. - Еластичність пропозиції

Поняття еластичності поширюється не лише на попит. Воно також може використовуватися для визначення реакції величини пропозиції на зміну ціни. Формально еластичність пропозиції за ціною визначається як відсоток зміни у величині пропозиції продукту, зіставлений з відсотком зміни у ціні продукту. Зауважимо, що формула середньої точки для обчислення коефіцієнта еластичності пропозиції збігається з аналогічною формулою для обчислення коефіцієнта еластичності попиту за ціною. Різниця лише у тому, що параметр 0 у чисельнику цієї формули тепер позначає величину пропозиції, а не величину попиту, як раніше.

Оскільки між зміною ціни і величини пропозиції існує, як правило, пряма залежність, ця формула дає додатне значення коефіцієнта еластичності пропозиції. На рис. 5 показано розрахунок дугової еластичності пропозиції для двох кривих пропозиції: кривої S1 з постійною еластичністю і вона ж є лінійною кривою пропозиції; кривої S2 зі змінною еластичністю і вона ж є нелінійною кривою пропозиції.

Як бачимо, в межах дуги АВ, що розташована на кривій S2' пропозиція гіпотетичного товару відносно еластична, оскільки Еs3 т 3,4. Разом з тим у межах дуги MN, що розташована на тій же кривій пропозиції, пропозиція відносно нееластична. Дуги, розташовані на лінійній кривій пропозиції, репрезентують третій тип еластичності пропозиції- одинично еластичну пропозицію, оскільки Es1 = Es2 = 1.

Поряд з дуговою еластичністю пропозиції економіст використовують у разі потреби й інші види еластичності пропозиції. Зокрема, вони використовують формулу визначення коефіцієнта точкової еластичності пропозиції. Ця формула схожа на формулу визначення коефіцієнта точкової еластичності попиту:

Рис. 5. Обчислення дугової еластичності пропозиції

На рис. 6 показаний розрахунок коефіцієнтів еластичності пропозиції для точок А і В, розташованих на кривих пропозиції S1 і S2. Варто звернути увагу на те, що на рис. 6 крива пропозиції S1 є лінійною кривою і вона перетинає вертикальну вісь вище початку системи координат, про що свідчить розташування точки Т1. Така крива пропозиції характеризує відносно еластичну пропозицію в будь-якій її точці, тобто в будь-якій її точці Еs завжди буде більше, ніж одиниця. Якщо ж лінійна крива пропозиції перетинає вертикальну вісь нижче початку системи координат (на рис. 6 таке розташування має крива S2), то вона характеризує відносно нееластичну пропозицію в будь-якій її точці, тобто в будь-якій її точці Еs завжди буде менше, ніж одиниця.

На рис. 7 представлені три криві пропозиції, які характеризують еластичність пропозиції рівну одиниці (крива S1) абсолютно або досконало еластичну пропозицію (крива S2); абсолютно або досконало нееластичну пропозицію (крива S3).

Інколи в економічній літературі виділяють перехресну еластичність пропозиції. Виділення цього виду еластичності пропозиції пов'язують з наявною для продавців можливістю переключення з виробництва одного товару на виробництво іншого. Наприклад, виробництво червоного вина може бути замінене випуском білого. Формула середньої

Рис. 6. Обчислення точкової еластичності пропозиції

Рис. 7. Три типи еластичності пропозиції за ціною

точки для перехресної еластичності пропозиції виглядає так само, як формула середньої точки для перехресної еластичності попиту. Різниця лише у тому, що у чисельнику міститься відсоток зміни обсягу пропозиції одного товару, а в знаменнику - відсоток зміни ціни іншого товару. Перехресна еластичність пропозиції взагалі є від'ємною: збільшення ціни того ж червоного вина, за інших рівних умов, призведе до зменшення обсягу пропозиції білого вина. Високе від'ємне значення перехресної еластичності пропозиції між двома товарами виникає тоді, коли виробники в середньому легко переорієнтовуються з виробництва одного товару на виробництво іншого.

Оперуючи поняттям еластичність пропозиції за ціною, економісти беруть до уваги чинники, від яких вона залежить. Одним із визначальних складових еластичності пропозиції будь-якого продукту є мобільність факторів його виробництва. В цьому випадку термін "мобільність" має виражати ту легкість, з якою необхідні фактори виробництва можуть бути залучені з інших галузей, а також і їхню зворотну трансформацію. Класичним прикладом мобільних ресурсів є вантажний транспорт. Під час жнив і доставки урожаю на ринок постачальники сільськогосподарської продукції конкурують між собою, підвищуючи ціни на вантажоперевезення на місцевих ринках. Транспортні компанії і незалежні водії уважно стежать за кон'юнктурою - таким чином навіть відносно маленьке підвищення тарифів на вантажоперевезення в одному місці здатне залучити туди необхідну кількість транспорту.

Навпаки, цілі групи товарів виробляються за допомогою значно менш мобільних ресурсів. Характерним у цьому відношенні є ринок нафти і нафтопродуктів. На початку 70-х років у зв'язку з різким зростанням цін на нафту у виробників з'явилися додаткові стимули для буріння нових нафтових свердловин. Однак при обмеженій кількості бурових вишок та іншого високо спеціалізованого обладнання (не кажучи вже про незначну кількість місць, придатних для цих цілей) десятикратне підвищення цін на нафту за десятиліття викликало лише відносно невелике збільшення її видобутку.

Другим важливим чинником, що визначає еластичність пропозиції, є час. Як і у випадку з попитом, еластичність пропозиції за ціною має тенденцію збільшуватися в довгих

часових інтервалах. Частково це випливає із мобільності економічних ресурсів. У коротких часових проміжках випуск багатьох видів продукції може підвищуватися, в першу чергу, шляхом залучення структурно найгнучкіших факторів виробництва - наприклад, збільшення чисельності зайнятих у певній сфері або ж збільшення тривалості робочого часу (запровадження замість однієї, скажімо, двох змін). Однак такі заходи, по суті, ведуть, у першу чергу, до збільшення витрат на одиницю продукції, що випускається. Тобто ці заходи, не підкріплені залученням інших ресурсів, малоефективні. Якщо ж фірми очікують, що зберігатиметься тенденція до збільшення обсягів продажу якогось продукту в довгій перспективі, то доцільно вкладати у виробництво такого продукту менше мобільних і спеціалізованих ресурсів - реконструювати технологічні лінії, обладнання тощо. Після відповідних заходів можливо налагодити випуск значно більшого обсягу певної продукції, причому за нижчими цінами. З плином часу адаптація виробників до нових ринкових умов - навчання персоналу в процесі роботи, вивчення ринку - поліпшує кон'юнктурні можливості щодо відповідності випуску продукції попиту, що зріс. Усе це сприяє збільшенню еластичності пропозиції.

ЛІТЕРАТУРА

1. Долай Э., Линдсей Д. Рынок: микроэкономическая модель.- Санкт-Пет., 1992.- С. 60-71.

2. Економічна теорія: макро- та мікроекономіка / За ред. 3. Ватаманюка та С. Панчгаиина.- Львів: Інтереко, 1998.-С. 498-521.

3. Крупка М. І, Островерх П. /., Реверчук С. К Основи економічної теорії: вправи і задачі.- Львів: Діалог. 1997.- С. 43^9.

4. Крупка М. І., Островерх П. Z, Реверчук С. К Основи економічної теорії: тести.- Київ: ІЗМН, 1997.- С. 42-48.

5. Макконнелл К, Брю С. Аналітична економія: принципи, проблеми і політика. Ч. 2. Мікроекономіка / Наукова ред. перекладу Т.Панчишина.- Львів: Просвіта, 1999.-С. І5І-І74.

6. Піндайк P., Рубінфелд Д. Мікроекономіка.- Київ: Основи, 1996.-С. 41-51.

7. Фишер С, Дорнбуш Р., Шмалензи Р. Экономика.- М.: Дело Лтд, 1995.-С. 74-87.