Основи економічної теорії - Крупка М.І. - Тема 10. Попит, пропозиція та ціна на ринку сільськогосподарської продукції

Сільське господарство - це відносно велика сфера економічної діяльності суспільства. Воно тісно взаємодіє з іншими секторами національної економіки. У сучасній економіці цей взаємозв'язок ґрунтується на ринковому механізмі. Ринковий механізм, свобода підприємництва, домінування приватної власності, максимізація прибутку є найважливішими рисами сучасної економіки, складовими окремих її сфер.

До вибору цієї теми спонукали такі обставини. По-перше, в усіх популярних підручниках з "економіксу" функціонування ринку ілюструється переважно прикладами Із сільського господарства і виробництва продуктів харчування. Тобто, ринкова економіка - це передусім аграрні проблеми.

По-друге, проблеми і обличчя аграрного сектора в ринковій економіці формують такі специфічні чинники: особливості виробничої структури, вплив природних умов, нееластичність попиту на продукти харчування, зменшення частки видатків споживачів на продукти харчування у разі зростання доходів, відносно низька мобільність аграрної праці тощо. В навчальній літературі ці проблеми висвітлюються хаотично і фрагментарно.

У цій темі з'ясовуються особливості ринкового механізму розвитку сільського господарства, аналізуються методи державного регулювання цін і доходів в аграрному секторі Сучасної економіки.

Сільське господарство як специфічна галузь національної економіки

Аграрний сектор національної ринкової економіки має деякі особливості, серед яких варто виділити такі:

1) Особливості виробничої структури.

У виробничій структурі сільського господарства країн Західної Європи та Північної Америки переважають сімейні ферми. Виробнича кооперація застосовується рідко в невеликих масштабах і без особливого успіху. Разом з тим збутова кооперація в деяких країнах, наприклад, у Швеції, відіграє значну роль.

Всі ферми Західної Європи, за величиною їх земельної площі, зайнятості та бізнесу, можна поділити умовно на великі, середні та малі. Найбільше великих ферм розміщено в Голландії, Великобританії та Данії. В цих країнах частка таких ферм є високою (55-70%). У Німеччині та Франції розподіл ферм за цими трьома групами є рівномірним: третина на кожну групу. В Італії й Іспанії суттєвий процент припадає на малі ферми (70-80%).

Отже, у Південній Європі за типом господарювання переважають малі ферми, а у Північно-Західній - великі.

2) Найбільша відповідність теоретичної моделі ринкової ситуації, яку називають досконалою конкуренцією, властива саме ринкам фермерської продукції.

У деяких країнах є досить великі ферми, але жодна з них не спроможна самостійно впливати на умови ринку (попит, пропозицію, ціну). Так, у США нараховується понад 2 млн ферм. Із них 6 тис - це ферми-корпорації, на які припадає понад 1% сільськогосподарських угідь і близько 6% річного продажу.

3) Вплив природних умов.

Сільське господарство є дуже вразливим до змін погоди, спалахів хвороб, нападів шкідників. Це - тендітна галузь економіки. Зміна погоди (повені, шквали, бурі, град, спека, ранні заморозки, холоди тощо), спалахи хвороб (сибірська виразка, сказ, ящур, туберкульоз і бруцельоз ВРХ тощо), напади шкідників (сарана, колорадський жук, медведка, слимаки, гусінь тощо) - роблять сільськогосподарське виробництво певною мірою неконтрольованим і не передбачуваним.

У зв'язку з цим сільське господарство можна віднести до галузей із високим економічним ризиком, оскільки прогнозовані обсяги виробництва, ціни та доходи можуть істотно змінюватись.

4) Забезпечення людей базовими продуктами харчування. Кажуть: хліб і до хліба. Більшість населення України

понад половину своїх доходів витрачає на придбання продуктів харчування. І саме за станом ринку продовольства оцінюють здоров'я економіки в цілому.

Розглянемо рівні споживання різних продуктів харчування та світові тенденції їх зміни.

Основними продуктами харчування є: хліб, картопля, цукор, овочі, фрукти, молоко, масло, яйця, м'ясо. Споживання цих продуктів у Західній Європі змінюється відповідно за країнами.

Хліб (борошно). В Європі найбільше хліба споживають італійці. Це тому, що в їхньому раціоні велика кількість макаронних виробів. У цілому Європа смакує білим хлібом, а у німців і датчан популярним є житній хліб.

Картопля. Середній показник споживання картоплі за країнами ЄС: 80 кг на людину в рік. Спостерігається тенденція до зменшення споживання картоплі. Можливо найвищий рівень споживання картоплі у Великобританії (100 кг на людину в рік). Причому споживають її у формі "хруставок" і "чіпсів". Італійці споживають картоплі у 3 рази менше, ніж англійці.

Цукор. Споживання цукру зменшується у всіх країнах через небезпеку карієсу та надмірної ваги. Однак в Україні цукру використовують багато, і не тільки для тістечок, але Й для самогоноваріння. Факт: 35 кг на людину в рік.

Овочі. В середньому споживається 120 кг на людину в рік і спостерігається тенденція до зростання, причому за рахунок продуктів переробки. У Південній Європі (Італія, Іспанія) високий рівень овочів у харчовому раціоні пояснюється значним споживанням помідорів: гострі приправи, соуси тощо.

Фрукти. Обсяг споживання фруктів зростає і нині складає в Європі понад 60 кг на людину в рік. Зростає також попит на якісні фруктові соки.

Молока. Традиційно багато молока споживають у Великобританії, Нідерландах, Данії, Швеції, Норвегії, Фінляндії. Однак нині помітно більше споживають молока у Південній та Центральній Європі. В середньому 100 кг свіжого молока на людину в рік.

Масло. Тваринне масло містить багато жирів, і тому європейці, турбуючись про своє здоров'я, споживають Його відносно менше. Південні народи рідко намазують масло на хліб, а для приготування їжі, як правило, використовують оливкову олію. У Голландії також мало споживають масла, але використовують багато маргарину. Пригадаємо, що в

Голландії діє "Юнілевер" - основний виробник маргарину в Європі. Реклама фірми впливає на попит на маргарин, адже фірма доводить, що він корисніший для здоров'я, ніж масло.

Яйця. Яєць споживають в Європі менше, бо в цьому продукті високий вміст холестерину.

М'ясо. В цілому загальне використання м'яса у країнах ЄС зростає, але структура споживання (90 кг на людину в рік) за видами м'яса сильно відрізняється в різних країнах. Помітно зменшується споживання яловичини і натомість зростає споживання м'яса птиці. Останніми роками значно зросло споживання свинини у Данії, Голландії і Німеччині. Жителі цих країн залюбки вживають ковбаси та блюда зі свинини. Загалом попит на свинину зріс майже у всіх країнах Європи, крім Англії.

На обсяги та структуру ринку продуктів харчування впливають такі важливі демографічні фактори:

зменшення природного приросту населення та його старіння. У Європі у 2000-у році очікувалось, що частка осіб старших 60 років становитиме 22% (старші люди відносно менше їдять);

зменшення кількості сімей. Люди пізно вступають у шлюб, відкладають народження першої дитини, планують дітонародження. Зростає кількість домогосподарств із однієї особи, що частково пояснюється високим коефіцієнтом розлучень;

збільшується частка працюючих жінок. Ця тенденція сприяє збільшенню попиту на "зручну їжу": готові до споживання страви, глибоко заморожені продукти для приготування їжі у мікрохвильових печах тощо.

Усі ці фактори разом із зростанням доходів населення формують попит на предмети споживання та продукти харчування зокрема.

5) Обмеженість землі та залежність виробництва від неї

У кожній країні земельні площі більш-менш є фіксованими. Можливості для розширення сільськогосподарських угідь незначні або взагалі відсутні. Будівництво споруд і доріг постійно зменшує площу сільськогосподарських земель. (Проект будівництва автобану: Берлін - Львів - Київ - один з багатьох можливих прикладів).

Крім того, земля втрачає свою родючість внаслідок ерозії ґрунтів. А чорнобильська аварія вилучила з сільськогосподарського обороту 6% земель України. Зазначимо" що в Голландії останнім часом було отримано деяку площу земель для сільського господарства шляхом відпоювання їх від моря.

Отже, якщо не брати до уваги нетиповий приклад Голландії, загальна пропозиція землі в межах національної економіки € абсолютно нееластичною (Еs = 0). На рівні окремої ферми землі також обмежені, принаймні у короткостроковому періоді. В довгостроковому періоді кількість землі можна збільшити, якщо є можливість купити її у фермера, який іде на пенсію чи добровільно відмовляється від сільськогосподарської діяльності.

Що стосується якості землі, то вона безумовно з часом може бути покращена. Для цього потрібні, інвестиції та раціональне, належне господарювання.

У ринковій системі земля має ціну. На ціну землі впливає родючість і розміщення її відносно ринків збуту. Щодо останнього фактора, то розвиток сучасних методів транспортування сільськогосподарської продукції, особливо рефрижераторами, послабили його значення.

Сільське господарство - це рослинництво і тваринництво. Від родючості землі залежить продуктивність рослинництва; а тваринництво також успішно розвивається лише на основі ефективного використання землі. Для сільськогосподарських галузей земля є просторовим базисом, коморою корисних копалин і ресурсів.

І нарешті, з латинської мови "земельний" - це "аграрний". Аграрний сектор - це сектор, в якому володіють і використовують землю як засіб і предмет праці. На неї діють, і вона діє на зерно, насіння, плоди.

б) Різні форми власності; державна, приватна (в Україні кажуть, ще й колективна).

У країнах ЄС у приватній власності перебуває 2/3 земельних угідь. У США 40% землі - у державній власності. Отже, має місце співіснування приватної та державної власності на землю.

В Україні законом визначено три форми власності на землю: державна, колективна і приватна.

У світі фермери, крім власної землі, широко використовують оренду землі, у Бельгії вони орендують приблизно 70% земель, Франції - понад 50%, США - 20%.

Порівняно з приватною власністю на землю оренда мас деякі переваги:

а) орендарю не треба шукати грошей для придбання землі. Гроші, які він має, можна зосередити на купіллю обладнання та поточні витрати. Інколи орендна плата становить 5% від ціни землі;

б) оренда полегшує початок фермерської діяльності для молодих людей, які мають добру кваліфікацію, але не мають достатньо грошей;

в) дехто вважає, що необхідність регулярно платити орендну плату сприяє більш ефективному веденню господарства. Однак це твердження можна заперечувати. З огляду на доступ до кредитів перевагу має приватна земля, бо її можна заставити, а орендовану землю - ні.

7) Попит на сільськогосподарську продукцію, особливо на продукти, харчування, с нееластичним за ціною (Еd < 1)

Люди не можуть жити без їжі, тому величина попиту мало змінюється під впливом цін. Це - перше.

Друге. Продукти харчування є, як правило, замінниками один одного, тому коефіцієнт перехресної еластичності попиту, зазвичай, додатний (cross Еd > 0).

Третє. На продукти харчування коефіцієнт еластичності попиту за доходом Income Ed < 1.

Збільшення доходу на душу населення призводить до менш, ніж пропорційного зростання видатків на продукти харчування. Ця закономірність вперше була відкрита у XIX ст. німецьким статистиком Ернстом Енгелем І названа "Законом Енгеля".

8) Відносно низька мобільність фермерської праці.

Для сім'ї фермера - і навіть для його найманих працівників ферма - це і дім, і робоче місце. Необхідність постійного догляду за тваринами і рослинами прив'язують селян до господарства. Немобільними є також й інші фактори виробництва аграрного сектора - реальний капітал та земля.

9) Отримання достатнього для сім "і прибутку - мета дрібного фермера

Багато фермерів ставлять за мету отримати не максимальний прибуток, а прибуток достатній для задоволення поточних потреб сім'ї. Ця особливість помічена в теорії. У 20-ті роки про це говорив А. Чаянов, а у 60-ті - Дж. Гелбрейт. Введено навіть поняття "само експлуатація", тобто фермер сам себе змушує до тяжкої, надривної, двожильної праці, щоб задовольнити потреби сім'ї та господарства.

Отже, основною метою багатьох фермерів є дохід, достатній для існування сім'ї, тому вони і виживають у трудні часи.