Основи економічної теорії - Крупка М.І. - Становлення податкової системи в Україні

Формування системи оподаткування в Україні розпочалося в 1991-1992 рр. У цей період були ухвалені законодавчі акти, що регулюють процеси оподаткування: Закон України "Про систему оподаткування" (05.07.1991 р.); Закон України "Про прибутковий податок з громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства" (05.07.1991 р.); Закон України "Про державне мито" (18.12.1991 р.); Закон України "Про податок на додану вартість" (20.12.1991 р.); "Митний кодекс України" (12.12.1991 р.); Декрет Кабінету Міністрів України "Про податок на додану вартість" (26.12.1992 р.), Закон України "Про акцизний збір" (18.12.1991 р.); Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" (28.12.1994 р.) тощо.

На початку 1997 р. Верховна Рада України ухвалила новий Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування". У ньому визначено 19 видів загальнодержавних податків і зборів, 2 місцеві податки і 14 місцевих зборів. Які ж прямі та непрямі податки сплачують вітчизняні виробники та домогосподарства? Основним видом прямого податку на виробників є податок з прибутку підприємств. Нова редакція Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (22.05.1997 р.) докорінно змінила вітчизняну систему оподаткування прибутку юридичних осіб. Тепер підприємства змушені вести паралельно, крім бухгалтерського, ще й податковий облік. Іншими важливими видами прямого оподаткування юридичних осіб є внески до Пенсійного фонду та до Фонду соціального страхування. Серед прямих податків, які сплачують фізичні особи, найважливішим є прибутковий податок з громадян.

Непрямі податки в Україні представлені акцизами та митними тарифами.

В Україні Законом "Про єдиний митний тариф" (від 05.11.1992 р.) дозволено застосування трьох видів мит на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України: адвалерне мито, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів; специфічне мито, що нараховується в установленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, які обкладаються митом; комбіноване мито, яке поєднує два перших види митного обкладання.

На території нашої держави дозволені як індивідуальні (акцизний збір), так і універсальні акцизи (податок на додану вартість).

Податок на додану вартість сплачують суб'єкти підприємницької діяльності, що знаходяться на території України, а також об'єднання та іноземні юридичні особи і громадяни, які здійснюють від свого імені виробничу чи іншу підприємницьку діяльність на території України. Закон України "Про податок на додану вартість" (03.04.97), введений у дію з 01.10.97, розширив коло платників ПДВ. Зокрема, ними стали також особи, які на митній території України надають послуги, пов'язані з транзитом пасажирів або вантажів через митну територію України. ПДВ обкладаються обороти від реалізації товарів і послуг. Ставка 20% застосовується до оподатковуваного обороту, який не включає податок на додану вартість.

Акцизний збір в Україні сплачують суб'єкти підприємницької діяльності, що виробляють, продають, обмінюють підакцизні товари. Об'єктом оподаткування при цьому виступають обороти від реалізації підакцизних товарів без податку на додану вартість. Ставки акцизного збору час від часу переглядаються. Упродовж 90-х у різні роки ставки акцизного збору для окремих товарів коливалися в межах від 10% (наприклад, телевізори чорно-білого зображення) до 300% (спирт питний та етиловий імпортного виробництва) до вартості у відпускних цінах.

Особливістю вітчизняної податкової системи впродовж 90-х років було переважання непрямих податків у доходах державного бюджету. Непрямі податки становлять вагому частку сумарних податкових надходжень у більшості західноєвропейських країн, тоді як, скажімо, у США і Японії ці частка незначна (рис. 1).

Підвищення дієвості податкової системи в Україні залежить від двох груп чинників:

1) від того, наскільки успішно відбуватиметься перехід до ринкової системи;

2) від того, якою мірою будуть утілюватися в життя задекларовані в юридичних нормах принципи функціонування власне податкової системи.

Що стосується першої групи чинників, то на сьогодні неефективність державного сектора економіки, який усе ще посідає вагоме місце у структурі національної економіки,

Рис. 1. Непрямі податки у деяких країнах світу (відсоток сумарних податкових надходжень)

породжує низькі абсолютні розміри податкових надходжень до централізованих та місцевих бюджетів. Так, за досить високих ставок оподаткування доходів суб'єктів господарювання та податку на додану вартість державний бюджет України упродовж 90-х років мав значний дефіцит, а інфляція істотно знецінювала податкові надходження до бюджетів різних рівнів.

Друга група чинників, що визначає дієвість податкової системи України, містить у собі не менше внутрішніх резервів, ніж перша. Наприклад, такий принцип системи оподаткування, як обов'язковість сплати податків, повсюдно порушується. Обсяги тіньового обороту в національній економіці оцінюються в мільярдах гривень. Посиленню цього негативного явища сприяють, зокрема, прозорі кордони держави, через які переміщуються значні товаропотоки, котрі уникають сплати мита.

Порушується принцип стабільності ставок оподаткування. Так, ставка податку на додану вартість за період з 1991 по 1997 рр. змінювалася кілька разів: з 28% до 20%.

Це ж саме стосується й податку на доходи суб'єктів господарювання. Спершу діяв податок на валовий дохід (18%), пізніше перейшли до оподаткування прибутку, потім повернулися до оподаткування валового доходу і, нарешті, знову запровадили податок з прибутку.

Постійно порушується принцип економічної доцільності в процесі оподаткування. Замість стимулювання, наприклад, за допомогою пільгового оподаткування розвитку дрібного підприємництва, що сприяло б формуванню ринкового середовища в країні, держава підтримує "на плаву" збиткові державні підприємства.