Географія промислових комплексів - Іщук С.І. - 1.4. Наукові підходи до класифікації і типології промислових комплексів

У народному господарстві країни функціонує багато комплексних промислових утворень, які відрізняються спеціалізацією, структурою виробництва, рівнем комплексності. Вивчення закономірностей і факторів їх розвитку, аналіз складу, виробничого напряму, розробка питань моделювання, планування і прогнозування дають змогу визначити спільні риси промислових комплексів і згрупувати їх у певні типи.

Типологія промислових комплексів - це їх упорядкування, певна систематика множини об'єктів і явищ. Для виявлення основних типів промислових комплексів спочатку потрібно здійснити класифікацію - згрупувати всі об'єкти в класи (певні сукупності), які відрізняються між собою насамперед кількісними ознаками. Після цього можна типологізувати, або групувати, всі об'єкти за сукупностями (типами), що відрізняються якісними ознаками.

Головними методами класифікації і типології є аналіз, аналогія, порівняння та синтез. Застосування методів і використання статистико-математичних розрахунків дають можливість об'єднати промислові комплекси в класи і типи, в основу яких покладені певні спільні риси розвитку або відмінності.

Під час класифікації промислових комплексів варто враховувати низку ознак і факторів їх розвитку, а саме: масштаби території, виробничий потенціал, умови формування, сировинну базу, трудові ресурси, спеціалізацію і структуру виробництва, розвиток внутрішніх і зовнішніх зв'язків та ін. З усіх цих ознак вирішальну роль відіграють умови і фактори комплексоутворення, спеціалізація і структура виробництва.

Великий внесок у розробку питань класифікації і типології промислових комплексів зробив М.М. Колосовський, який уперше в економіко-географічній науці звернув увагу на те, що в різних районах країни трапляються повторення виробничих процесів. Наприклад, в одних районах переважають галузі добувної промисловості, в інших - обробної індустрії, ще в інших зосереджені підприємства обох цих груп виробництв. Аналіз виробничих процесів у промисловості дав змогу М.М. Колосовському зробити висновок про те, що за основу типології промислових комплексів потрібно взяти найсуттєвішу ознаку - енерговиробничий цикл - сукупність технологічно пов'язаних виробництв різних галузей" які формуються навколо провідного виробничого процесу на основі певного виду сировини та енергії. Свого часу він визначив вісім енерговиробничих циклів, які назвав "генералізованими" (вони об'єднують ряд технологічно споріднених виробництв). Це такі технолого-економічні виробничі утворення: пірометалургій-ний цикл чорних металів; пірометалургійний цикл кольорових металів; нафтоенергохімічний; лісоенергетичний (лісоенергопромисловий); сукупність циклів - гідроенергопромислових, обробної промисловості, індустріально-аграрних; гідромеліоративний, індустріально-аграрний. В основі розміщення енерговиробничих циклів лежить уявлення про типи виробничих процесів у промисловості, що можуть повторюватись у різних районах країни і потребують для комплексної організації виробництва певної сукупності природних, матеріальних і трудових ресурсів.

Послідовники М.М. Колосовського, зокрема Ю.Г. Саушкін, І.В. Нікольський, А.Т. Хрущов, на основі аналізу процесу диференціації та інтеграції виробництва виокремили значно більшу кількість циклів. Так, І.В. Нікольський розробив систему енерговиробничих циклів, поділивши їх на великі групи: пірометалургійні цикли, цикли в переробці паливних ресурсів, цикли в переробці нерудних ресурсів, цикли електромістких виробництв, цикли в переробці рослинної і тваринної сировини, індустріально-аграрні цикли, цикли переробної індустрії. В кожній групі вирізняється декілька самостійних циклів.

Наприклад, пірометалургійна група об'єднує два окремі утворення - цикл чорних металів і цикл кольорових металів. У кожному такому циклі є ланки (металургія залізних руд і металургія легуючих руд у пірометалургійному циклі чорних металів; металургія важких кольорових металів і малих металів у пірометалургійному циклі кольорових металів).

Така систематика енерговиробничих циклів полегшує аналіз структури промислового виробництва, виробничих зв'язків (внутрішньо- і міжгалузевих), усієї системи територіальної організації промислових комплексів.

Метод енерговиробничих циклів дає змогу виокремити типові сукупності виробничих процесів на основі аналізу виробничих зв'язків між різними виробництвами і галузями. Він вважається більш генералізованим, ніж метод галузевого аналізу.

На основі глибокого і всебічного вивчення структури енерговиробничих циклів М.Д. Шаригін розробив типологію локальних промислових комплексів, що утворюють основу регіональних комплексних утворень. На основі двох головних ознак типології (виробничої і територіальної) він визначив п'ять типів промислових комплексних утворень:

1) комплекси переробної індустрії (машинобудівні, текстильно-промислові);

2) гірничо-металургійні і пірометалургійні комплекси чорних І кольорових металів (гірничохімічні, рідкометалеві);

3) енергопромислові (гідроенергопромислові, вуглепромислові);

4) нафтогазохімічні (нафто- та газохімічні);

б) біопромислові (індустріально-аграрні, лісопромислові, океанічні).

Особливе значення в теорії та аналізі промислових комплексів мають праці А.Т. Хрущова, в яких промислові комплекси розглянуто як основу формування промислових районів. Для розробки їх типології запропоновано враховувати сукупність ознак, головними з яких є: генетичні (умови, передумови і стадія формування), функціональні (спеціалізація виробництва) і структурні (особливості взаємного поєднання складових).

За умовами формування промислові комплекси поділяють на три групи:

1) ті, що сформувались на основі сировинних або паливно-енергетичних ресурсів;

2) ті, які виникли на базі забезпечення трудовими ресурсами або вигодами транспортно-географічного розташування;

3) ті, що сформувалися на основі природних і трудових ресурсів.

Найповнішою, на нашу думку, є типологія промислових комплексів за ознакою спеціалізації виробництва (функціональна ознака). За цією ознакою вирізняють три типи промислових комплексних утворень: комплекси добувної промисловості, обробної промисловості та змішаного типу (видобуток і обробка).

Комплекси добувної промисловості формуються в районах видобутку вугілля, нафти, газу, руд чорних і кольорових металів, гірничохімічної сировини. Характерною рисою цього типу комплексів є переважання видобутку сировини над її обробкою і вивезення сировини в інші райони. Комплекси обробної промисловості охоплюють такі основні типи виробничих процесів у групах галузей: металургія, металургія - машинобудування; металургія - хімія; металургія - машинобудування - хімія; нафтохімія; хімія; машинобудування; машинобудування - хімія; машинобудування - текстильна промисловість; машинобудування - хімія - текстильна промисловість; текстильна промисловість.

Комплекси на базі видобутку й обробки сировини (змішаний тип) представлені такими типами виробничих процесів: вугільно-енергетичні; вугільно-металургійні; вугільно-хімічні; вугільно-металургійно-машинобудівні; вугільно-металургійно-хімічні; нафтогазохімічні; гідроенергопромислові; гірничо-металургійні, гірничохімічні, лісопромислові.

Промислові комплекси залежно від складу їх компонентів, взаємозв'язків виробництв, напрямів спеціалізації відрізняються за структурою. Структура промислових комплексів формується під впливом ресурсної бази, забезпеченості підприємств робочою силою, рівня розвитку спеціалізації, кооперування, комбінування, концентрації виробництва і багатьох інших факторів. Вона ускладнюється у результаті розвитку виробничо-економічних і виробничо-технологічних зв'язків між різними виробництвами і галузями. На основі розвитку виробничого комбінування вирізняють комплекси-комбінати. Для них характерні виробничі зв'язки при послідовній обробці сировини, матеріалів та комплексному використанні енергії й усіх відходів виробництва. Комплекси-комбінати діють у металургійній, хімічній, текстильній, деревообробній та харчовій галузях промисловості. Поширені також промислові комплекси з переважанням спеціалізованих підприємств на основі виробничого кооперування. У структурі цих комплексів передбачається діяльність головного підприємства і низки підприємств-суміжників, з якими воно кооперується. Головним показником рівня кооперування у промислових комплексах є частка вартості напівфабрикатів, заготовок, деталей і вузлів, які надходять на підприємства по лінії кооперування для виробництва готової продукції.

За роллю в народному господарстві й участю в географічному поділі праці промислові комплекси поділяють на три групи:

1) комплекси міжрайонного значення, розвиток яких має істотний вплив на формування структури виробництва, спеціалізації господарства і виробничо-територіальних зв'язків усіх районів країни;

2) комплекси районного значення, які створюються з метою комплексно-пропорційного розвитку господарства економічного району і вдосконалення його територіальної організації;

3) комплекси локального характеру виробництва - промислові вузли, які розглядають як "опорний каркас" промислових регіонів (локальні міські та кущові утворення).

На основі оцінки умов і факторів розвитку промисловості, а також різних ознак комплексоутворення ми пропонуємо класифікувати промислові комплекси за трьома ознаками: величина території, походження і тип сировини, спеціалізація (головний виробничий напрям (рис. 1.1.)). За величиною території виокремлюють макро-, мезо- і мікрокомплекси; за походженням і типами про-

мислової сировини - комплекси мінеральної орієнтації, arpo-, лісо- та морепромислові; за основною спеціалізацією - паливно-енергетичні, металургійні, машинобудівні, хімічні, лісопереробні, будівельно-індустріальні, комплекси легкої та харчової промисловостей. Усі вони формуються за умови широкого розвитку виробничих зв'язків між спорідненими галузями і називаються міжгалузевими промисловими комплексами. Кожен міжгалузевий комплекс об'єднує низку вузькоспеціалізованих галузевих утворень. Наприклад, до паливно-енергетичного комплексу належать самостійні галузі: вугільна, нафтова, газова, електроенергетика - внутрішньогалузеві комплекси. Металургійний комплекс об'єднує чорну і кольорову металургію, хімічний - групи галузей органічного синтезу та основної хімії.

Найскладнішим є машинобудівний комплекс. У його структурі вирізняють такі великі групи галузей, як важке машинобудування з повним виробничим циклом (заготовка - механічна обробка - складання), загальне машинобудування, середнє машинобудування, група галузей точного машинобудування, а також металообробка.

Класифікація і типологія промислових комплексів має велике значення для розробки проектів і схем районного планування, технічної реконструкції промисловості, господарського освоєння території, а також для наукового обґрунтування концепції територіальної організації промислового виробництва всіх районів країни.