Маркетинг туристичних послуг - Кудла Н.Є. - 7.3. Структура ціни на туристичний продукт

Незалежно від вибору методу встановлення ціни вона має такі основні складові (рис. 7.1), а саме — витрати, прибуток, знижки, комісійні чи націнка і податки (наприклад, ПДВ, акцизи).

Варто розрізняти категорії "витрати" і "собівартість". Собівартість - вартісна оцінка використовуваних ресурсів у процесі виробництва та реалізації продукту (витрати на просте відтворення, поточні витрати).

Рис. 7.1. Структура туристичного продукту

Витратами називають грошовий вираз витрат первинних чинників (капітал, праця, земля, підприємницькі здібності, інформація тощо) для здійснення господарської діяльності. Іншими словами, витрати — це витрачені грошові кошти, які необхідні для досягнення визначеної мсти, наприклад, купівля продуктів, сировини, робочої сили. їх можна поділити на різні категорії. Залежно від впливу величини туристичного продукту виділяють:

— постійні витрати — це витрати, абсолютна величина яких зі збільшенням (зменшенням) випуску продукції чи надання послуг істотно не змінюється. До них можна зарахувати витрати на оренду приміщень і оснащення офісу, купівлю, ремонт і амортизацію машин та обладнання, комунальні витрати (опалення, електроенергія, послуги зв'язку тощо), оплату праці основних працівників, витрати популяризації, витрати на ліцензування та сертифікацію, амортизацію;

— змінні витрати — це ті види витрат, абсолютна величина яких зростає зі збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується з його зниженням (у випадку окремо взятого туристичного заходу це будуть витрати, які пов'язані з кількістю учасників подорожі, наприклад, розміщення, харчування, вхідні квитки, оплата послуг летовища). Якщо брати приклад зі сфери готельного бізнесу, то до змінних відносять витрати на воду, прання білизни, транспортні послуги, витрати па електроспергію, рекламу.

За способом віднесення па собівартість витрати поділяють:

- прямі витрати, пов'язані з реалізацією конкретного продукту, які можуть бути розраховані безпосередньо (прямо), виходячи з обсягу наданих послуг. Найбільш характерними статтями цього виду витрат є основні матеріали, купівельні комплектуючі вироби, основна зарплата основних працівників;

- непрямі витрати, як правило, пов'язані з виробництвом декількох видів продукції (наприклад, загальновиробничі й адміністративні витрати). їх облік у собівартості туристичного продукту здійснюється побічно: вони беруться у відсотковому відношенні від прямих видів витрат, ніби накладаються на них. До непрямих статей калькуляції відносять загально експлуатаційні та управлінські витрати.

Важливою економічною категорією, яку використовують у калькулюванні цін, є сума всіх витрат на одиницю продукту, створену у певному періоді. Такий вид витрат називають повною собівартістю.

В Україні склад витрат, що включають у собівартість, а також у склад витрат, які повинні покриватися прибутком, регламентовані "Типовим положенням по плануванню, обліку й калькулюванню собівартості продукції (робіт і послуг) у промисловості" від 26 квітня 1996 р. № 473. У Положенні витрати, що утворюють собівартість продукції (робіт та послуг), групують на:

— матеріальні витрати;

— витрати па оплату праці;

— відрахування па соціальні потреби;

— амортизацію основних фондів;

— інші витрати.

Наступним важливим елементом ціни продажу є комісійні, які становлять відповідну винагороду для виробника (продавця) за працю з виробництва та реалізації продукту. Туристичні оператори найчастіше нараховують комісійні у формі встановлення відсоткового відрахування від витрат, які входять у склад туристичного продукту. Практика засвідчує, що цей розмір, в основному, формується у межах 10—15 %, але його величина може коливатися залежно від багатьох зовнішніх і внутрішніх чинників.

Комісійні можуть бути виплачені агенту декількома способами:

— у встановлений термін — після перерахування виручки на рахунок оператора чи турагенції (у договорі іменованого Принципалом);

— за допомогою відрахування з вартості туристичного продукту безпосередньо при відправленні виторгу Принципала;

— на основі систем взаємозаліків, накопичувальних схем, компенсаційних розрахунків.