Фінансовий менеджмент - Шелудько В.М. -
6.6. Узагальнюючі оцінки фінансово-господарської діяльності підприємства

Вище було висвітлено поняття та показники, які характеризують окремі аспекти фінансово-господарської діяльності підприємства. Узагальнюючі оцінки фінансово-господарської діяльності здійснюють на основі аналізу даних фінансової звітності із застосуванням сукупності методів та прийомів фінансового аналізу. До основних узагальнюючих оцінок фінансово-господарської діяльності підприємства відносять оцінки його фінансового стану, фінансових результатів, ефективності фінансово-господарської діяльності, а також кредитоспроможності.

Фінансовий стан підприємства характеризують склад і структура його фінансових ресурсів та активів, а також рівень ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості. Основним джерелом інформації для оцінки фінансового стану підприємства є його баланс як у звичайному, так і в агрегованому вигляді.

Методика оцінки фінансового стану передбачає аналіз фінансових ресурсів, активів підприємства, а також аналіз платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості із застосуванням методів та прийомів фінансового аналізу. Як правило, у процесі оцінки фінансового стану одночасно використовують горизонтальний, вертикальний, порівняльний методи аналізу та аналіз за допомогою фінансових коефіцієнтів.

Аналіз фінансових ресурсів починають із визначення основних показників власного капіталу: його величини, розміру статутного, резервного, додаткового, неоплаченого, вилученого капіталу, а також величини нерозподіленого прибутку (збитку). Підлягають визначенню реальна вартість внесків до статутного капіталу, здійснених у вигляді нематеріальних чи матеріальних активів, обсяги та строки заборгованостей учасників за внесками до статутного капіталу; причини наявності чи відсутності додаткового й вилученого капіталу. При аналізі зобов'язань підприємства визначають строки та обсяги:

• довго- та короткострокових зобов'язань;

• зобов'язань фінансового та нефінансового характеру (тобто процентних та безпроцентних);

• банківських і комерційних кредитів;

• позик у вигляді цінних паперів;

• заборгованостей перед постачальниками та покупцями;

• заборгованостей перед бюджетом, позабюджетними фондами, працівниками підприємства тощо.

Особливу увагу звертають на обсяги неповернених вчасно позик, пролонгованих кредитів, прострочених заборгованостей,

У процесі аналізу необоротних активів визначають їх склад, структуру та ступінь зносу. Для основних засобів визначають їх балансову та ринкову вартість, аналізують рівень морального і фізичного зносу, визначають, яка частина основних засобів активно використовується в процесі виробництва, а яка переважно вилучена з господарського обороту, а також які кошти витрачає підприємство на утримання основних засобів у робочому стані. Вартість, рівень морального зносу та ступінь використання у господарській діяльності нематеріальних активів уточнюють із метою виявлення реальної величини чистих та іммобілізованих активів підприємства. За наявності у підприємства інвестиційного портфеля визначають його якість, а саме якою мірою відповідає дохідність портфеля його ризико-вості, ринковим процентним ставкам та дохідності альтернативних інвестицій.

Оборотні активи підприємства групують за рівнем ліквідності з урахуванням стандартних підходів та реальних їх властивостей з тим, щоб точніше визначити рівні ліквідності та платоспроможності підприємства. Так, неякісні сировина, матеріали, комплектуючі, прострочена чи сумнівна до погашення дебіторська заборгованість можуть бути визнані іммобілізованими активами і вилучені з розрахунків при обчисленні коефіцієнтів ліквідності.

Дебіторську заборгованість класифікують за обсягами за окремими дебіторами та за строками існування, а також поділяють на таку, за якою сплачуються (надані комерційні кредити) та не сплачуються проценти, а також таку, що пов'язана і не пов'язана з операційною діяльністю. Це дає змогу більш точно зіставити окремі групи оборотних активів із відповідними їм за строками погашення поточними зобов'язаннями.

Докладний аналіз активів та ресурсів підприємства дає змогу виявити іммобілізовані активи, які практично вилучені з господарського обороту, але відволікають кошти на своє утримання, отримати правильне уявлення про ліквідність, платоспроможність та фінансову стійкість підприємства і, як результат, дати об'єктивну характеристику його фінансовому стану.

Такий аналіз ресурсів та активів підприємства можливий лише за наявності доступу до первинної бухгалтерської документації, тобто при проведенні внутрішнього аналізу, який виконують менеджери підприємства. У процесі аналізу, як правило, використовують балансові та скориговані з урахуванням реальної ліквідності, ризику неповернення та інших чинників величини. Зовнішній аналіз дає менш об'єктивну оцінку фінансового стану підприємства, оскільки ґрунтується на даних річної фінансової звітності (якщо вона оприлюднюється) або на наближених даних та оцінках.

Аналіз фінансових результатів та ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства. Фінансові результати діяльності підприємства характеризуються абсолютними та відносними показниками. До основних абсолютних показників відносять прибуток, який отримує підприємство в результаті проведення операційної діяльності, прибуток, отриманий від реалізації необоротних активів і від здійснення фінансових операцій, а також балансовий та чистий прибуток. Залежно від потреб аналізу для розрахунків використовують різні категорії прибутку та доходу, а саме: дохід до сплати процентів та податків, валовий дохід, прибуток до оподаткування, балансовий, чистий, нерозподілений прибуток.

Акціонери та потенційні інвестори насамперед аналізують прибуток, який підлягає розподілу серед акціонерів, і капіталізований прибуток, тобто аналізують прибуток, який вони отримали чи зможуть отримати на вкладені в певне підприємство кошти. Кредитори прагнуть отримати інформацію про розмір доходу, з якого ще не сплачувались проценти за банківськими кредитами та іншими позиками, а також про розмір перевищення цього доходу над процентними виплатами за боргом. Фінансових менеджерів підприємства цікавлять усі питання, пов'язані з процесами формування та розподілу прибутку, і всі складові та категорії прибутку.

Відносними показниками фінансових результатів є коефіцієнти рентабельності капіталу та виробничого процесу, розглянуті вище. Коефіцієнти рентабельності є одними із найважливіших як для акціонерів, так і для партнерів по бізнесу та кредиторів підприємства, оскільки свідчать не тільки про загальну ефективність фінансово-господарської діяльності підприємства, а й про можливості його подальшого економічного зростання.

Разом з абсолютними показниками коефіцієнти рентабельності та ефективності є основою для проведення аналізу фінансових результатів та ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства. Інформаційним забезпеченням такого аналізу є Звіт про фінансові результати, Баланс, дані облікових регістрів тощо.

Аналіз починають зі з'ясування структури доходів та витрат підприємства, а також основних складових собівартості з метою виявлення витрат, які можуть бути скорочені без відчутного впливу на якість виробленої продукції. Після цього аналізують вплив різних чинників на величину прибутку і виявляють ті з них, які мають найбільший вплив на його величину. Прибуток від операційної діяльності порівнюють з іншими складовими прибутку. Перевищення прибутку від іншої реалізації чи від фінансових операцій над операційним прибутком свідчить про нестійку структуру доходів підприємства та про можливі спади в рівнях прибутку в наступні роки.

Порівняння балансового прибутку з прибутком до оподаткування дає змогу зробити висновки про ефективність амортизаційної політики та політики управління витратами подвійного призначення. Стійке і значне перевищення прибутку до оподаткування над балансовим свідчить про низький рівень управління податками та незадовільні темпи економічного зростання підприємства.

Порівнянням абсолютних показників фінансових результатів з обсягом сплачених дивідендів та темпами капіталізації підприємства визначають достатність прибутку та ефективність його розподілу. Підприємство в результаті діяльності має задовільний рівень прибутку й оптимально його розподіляє, якщо при цьому забезпечується необхідний для подальшого розвитку рівень капіталізації, а акціонери задоволені розміром дивідендів та дивідендною політикою.

Заключним етапом дослідження є комплексний аналіз показників фінансових результатів та коефіцієнтів ефективності, за допомогою якого оцінюють резерви збільшення прибутку підприємства та дають загальну оцінку ефективності його фінансово-господарської діяльності. Діяльність підприємства може бути визнана високоефективною тільки тоді, коли високі порівняно з іншими підприємствами галузі рівні рентабельності супроводжуються високими значеннями коефіцієнтів ефективності, тобто якщо підприємство є високоприбутковим і ефективно використовує свої оборотні та необоротні активи.

Кредитоспроможністю називають наявність у підприємства передумов для отримання кредиту та спроможність повернути його. Передумовами для отримання кредиту вважають акуратність підприємства при розрахунках за раніше отриманими кредитами, стійкий фінансовий стан і задовільний рівень рентабельності. Спроможність повернути кредит оцінюють наближено, прогнозуючи результати та ефективність майбутньої діяльності підприємства. При цьому насамперед оцінюють чисті грошові потоки, які отримає підприємство в майбутньому, з погляду їх достатності для погашення позики. Оскільки фінансовий стан підприємства і його спроможність погашати кредит можуть змінюватися з часом, рівень кредитоспроможності підприємства підлягає регулярній переоцінці протягом строку кредитування.

Кредитоспроможність нерідко вважають однією з найбільш узагальнених оцінок фінансового стану підприємства, оскільки її аналіз включає як оцінку минулого та поточного, так і прогноз майбутнього фінансового стану підприємства. Якщо рівень кредитоспроможності (кредитний рейтинг) встановлюється відо-мим рейтинговим агентством, то це є основою для прийняття рішень щодо співпраці з даним підприємством для багатьох інвесторів, кредиторів та інших учасників ринку.

Оцінку кредитоспроможності починають із вивчення відносин підприємства з кредиторами у минулому та аналізу його фінансового стану. Для цього вивчають склад фінансових ресурсів, активів підприємства і визначають за результатами розрахунків відповідних груп коефіцієнтів рівні ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості. Після цього оцінюють загальну ефективність фінансово-господарської діяльності підприємства на основі даних про його виробничу діяльність, значень коефіцієнтів рентабельності та ефективності. Як правило, всі оцінки проводять на основі даних фінансової звітності за кілька попередніх років для отримання більш об'єктивної оцінки фінансового стану та фінансово-господарської діяльності підприємства.

На наступному етапі оцінюють спроможність підприємства погасити позику, іншими словами, аналізують джерела погашення кредиту. При короткостроковому кредитуванні насамперед аналізують обсяги реалізації продукції за останні роки та склад оборотних засобів підприємства, оскільки основним джерелом погашення короткострокових кредитів є виручка від реалізації продукції, а при її недостатності — товарно-матеріальні запаси та дебіторська заборгованість, трансформовані у грошові кошти.

При довгостроковому кредитуванні аналіз джерел погашення кредиту полягає у вивченні перспектив розвитку підприємства та оцінці його можливостей мати в майбутньому чисті грошові надходження, достатні для повернення основної суми боргу та процентів. З цією метою докладно аналізують фінансову звітність за попередні роки і здійснюють досить точний прогноз очікуваних грошових потоків на основі бізнес-планів позичальника.

Для того щоб оцінка кредитоспроможності мала об'єктивний характер, фінансова інформація, на основі якої проводиться оцінка, повинна задовольняти певним вимогам. Зокрема, вона має містити річну або квартальну фінансову звітність: Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал не менш як за трирічний період, причому останні фінансові звіти повинні містити дані на кінець останнього кварталу або півріччя. При короткостроковому кредитуванні для аналізу необхідно мати інформацію про склад та структуру запасів, а також розшифровку дебіторської та кредиторської заборгованості за останні 12—18 місяців, при середньо- та довгостроковому кредитуванні — бізнес-план, який містив би різні варіанти фінансового плану та прогноз грошових потоків на період надання позики.

6.7. Особливості проведення фінансового аналізу
Практикум
Розділ 7. ОЦІНКА ІНВЕСТИЦІЙ
7.1. Ринкові процентні ставки
7.2. Фінансові ризики та їх оцінка
7.3. Механізм оцінки інвестицій
7.4. Оцінка фінансових активів
7.5. Оцінка облігацій
7.6. Оцінка акцій
Практикум