Технологія і техніка шкільного уроку - Кузьмінський А.І. - 3.3. Технологія і техніка організації учнів на уроці

Ефективність уроку як педагогічного дійства залежить і від учнів, від їхньої організованості, дисциплінованості. Тому важливо знати й уміти застосовувати технологію і техніку підтримання належної дисципліни й організованості вихованців на уроці.

Кожен учень — це особистість з усіма її позитивними і негативними виявами характеру, які не завжди можна передбачити. Кожен учитель знає, що частина учнів так чи інакше схильна порушувати дисципліну на уроці. І не тому, що вони розбещені. Є така педагогічна мудрість: для переважної більшості учнів характерні відхилення у поведінці, бо в них не повною мірою сформований соціальний досвід.

Досвідчені педагоги знають, що в процесі уроку часто виникають ситуації, які можуть зруйнувати навіть добре сплановану режисуру уроку.

Приклад 1

Урок української мови в 5-му класі. Після виконання самостійної роботи вчителька пояснює навчальний матеріал про правопис займенників, використовуючи при цьому таблиці, робить певні записи на дошці. Учні також роблять записи в зошитах. Раптом у класі вибухає голосний сміх. Учителька повертається обличчям до учнів і бачить дивну картину: поряд з її столом сидить симпатичне цуценя і уважно дивиться на дошку, ніби читає написане. Діти радісними очима дивляться на цуцика, на вчительку, але сміх не вщухає... Композиція уроку зовсім зламалася, педагогові треба діяти, діяти негайно.

Приклад 2

У десятому класі молода вчителька веде урок хімії. Учні уважно слухають пояснення нового навчального матеріалу, записують у зошити формули, нові теоретичні поняття. І раптом Сергій Д., глянувши у вікно, викрикнув: "Дивіться, дивіться, як він б'є — прямо жах!" Учні, які сиділи біля вікна, повернули голови й побачили, що на дорозі застряг віз із дровами і їздовий що є сили б'є коня. В руці він тримав дебелого батога і раз за разом шмагав по спині і по ногах бідну конячину. Вона напружувалася з усіх сил, падала, піднімалася, але віз залишався на місці. Всі учні підійшли до вікон і з жалем дивилися на цю неприємну картину. Один з юнаків стурбовано сказав: "Хлопці, треба щось робити. Гайда усі надвір! Треба рятувати нещасну конячину..." Розуміємо, що добре спланована вчителькою палітра уроку несподівано зруйнувалася. Куди там до формули бензолу, поняття вільних валентностей. Треба боронити коня...

Подібні випадки можуть виникати часто. І знову ж таки: не варто чекати якихось порад-рецептів. Треба розглядати кожен випадок окремо й окремо створити для нього специфічний метод чи прийом. Методи і прийоми підтримання порядку, дисципліни на уроці мають застосовуватися не без розбору, а відповідно до тих закономірностей поведінки, які встановлені для учнів. Дехто з вольових педагогів намагається сповідувати надто жорстку дисципліну. Це призводить до того, що психологічно учні витрачають свої зусилля на те, щоб утримувати себе у визначених учителем рамках, бо будь-яке відхилення тут же помічається вчителем і карається. На уроках таких учителів завжди "залізна дисципліна", але низький рівень інтелектуальної праці.

Усі правила і прийоми підтримання належного порядку на уроці мають бути спрямовані на усунення причин, які ведуть до порушення дисципліни. Звідси перша вимога: знати ці причини, їх може бути багато. Розглянемо лише деякі.

Передусім, це — слабкий, недосконалий урок. Зазвичай говорять: урок пройшов погано, тому що учні вели себе жахливо. Але може бути й навпаки: учні вели себе непристойно тому, що урок був поганий. На хорошому уроці ніколи не буває поганої дисципліни. Хороший урок сам формує належну дисципліну. Тому важливо дотримуватися правила: створюй оптимальні умови для активної розумової праці учнів, забезпечуй достатній емоційний фон уроку. Якщо кожен учень упродовж уроку зайнятий цікавою посильною працею, то питання дисципліни відпадає саме по собі.

Іноді це не вдається. Буває, що на діяльність учнів можуть впливати сторонні чинники: емоційне перевантаження на попередньому уроці (активна робота на уроці музики і співів, коли учнів готували до участі в музичному фестивалі школи, ігрова діяльність на уроці фізичної культури та под.).

Приклад З

Учитель географії веде урок. І матеріал цікавий, і вчитель на достатньому дидактичному й емоційному рівні пояснює зміст навчального матеріалу, і засоби навчання використовує вдало, а все ж щось не так: учні неуважні, перемовляються між собою. В чому причина? Виявляється в тому, що напередодні уроку географії учні брали участь у спортивних змаганнях. Вони перебувають під враженнями пережитих хвилювань. їм не до географії. Що зробив учитель? Він не вдався до витрати часу на вмовляння, прохання уважно слухати пояснення та ін. Він припинив свою розповідь і запропонував: "Відкрийте підручник на 43-й сторінці. Читайте зміст навчального матеріалу, в робочих зошитах складайте план прочитаного. Я на дошці запишу запитання, на які ви маєте відповісти". Учні включилися в роботу і поглядали на дошку, де були записані запитання. Через дві хвилини в класі склалася ділова обстановка. Ось таким чином конкретна інтелектуальна праця мобілізує і дисциплінує учнів.

На уроці можуть траплятися порушення належного порядку окремими учнями. Причин таких порушень може бути безліч. Якщо спробувати класифікувати їх, то матимемо дві великі групи:

1. Причини, пов'язані із загальним настроєм класного колективу. Окремі учні чутливіше за інших сприймають цей настрій і відповідно більш активно, іноді навіть хворобливо реагують. Вони стають ніби "центрами", "лідерами" дезорганізації, своїми діями ще більше розпалюють ситуацію.

Приклад 4

8-й клас. Навчання розпочинається в другу зміну о 13.00. Першим іде урок фізики. Напередодні всі учні класу брали участь у шкільній спартакіаді. Тому на урок прийшли збуджені, переповнені враженнями від успіхів чи неуспіхів у певних видах спортивних змагань, несправедливістю, на їх думку, суддів та багато іншого. Окремі учні продовжують обговорювати події спартакіади. Сергій Т. виказує вголос своє обурення: "Яка несправедливість: нам не зарахували чисто забитого м'яча!" Інші також не можуть заспокоїтися...

Учитель має об'єктивно сприймати настрій учнів, навіть поділяти їхню стурбованість, запропонувати після уроків обговорити ці події. Одночасно розповісти вихованцям захоплюючу історію із серії "Цікава фізика". Не проводити перевірку домашнього завдання й оцінювання знань, а плавно перейти до опрацювання нового навчального матеріалу, залучивши всіх учнів до активної пізнавальної діяльності.

2. Порушення, пов'язані з діяльністю окремих учнів. Вони можуть бути викликані різними причинами: особливостями характеру, проявами темпераменту, рівнем інтелектуального розвитку, особливостями стосунків між учителем і учнем, станом здоров'я. Тут не можна давати вчителеві конкретні рекомендації у вигляді готових рецептів. Вони не допоможуть. Педагог має постійно вивчати індивідуальні особливості анатомо-фізіологічного і психічного стану кожного учня. Потрібна систематична робота педагога з ознайомлення з досвідом роботи інших учителів-вихователів, щоб на цьому досвіді відбувалося становлення власної педагогічної майстерності. Тут доречним має бути девіз: "Учителю, допоможи собі сам!" У своїх діях стосовно конкретного вихованця педагог повинен стояти на засадах, про які досить часто говорив A.C. Макаренко. "Що ж є основою дисципліни? — запитував Антон Семенович і відповідав, — основою дисципліни є вимога без теорії. Коли б хто-небудь спитав, як би я міг в короткій формулі визначити суть мого педагогічного досвіду, я б відповів, що якомога більше вимоги до людини і якомога більше поваги до неї"1. Учитель на кожному кроці має переконувати, утверджувати, що вихованець — це Людина. І ставитися до кожної особистості з великою повагою. Бо вона — Людина!

Знаючи індивідуальні особливості вихованців, треба добирати різні види вимог. Наприклад, досить ефективною є вимога-застереження. Суть цієї вимоги полягає в тому, що педагог з метою упередження можливих негативних дій вихованця, застерігає його від таких проявів словом або дією.

Приклад 5

Учень 5-го класу Дмитрик С. на уроці має схильність "показати себе", чимось "здивувати" товаришів (імітувати нявкання кішки, спів пташки або навіть надути кульку і придавити її, щоб вона лопнула, і под.). Учитель напередодні уроку зустрічає учня і веде коротку розмову: "Дмитрику, чим сьогодні маєш здивувати нас на уроці?" Хлопчина посміхається і показує іграшковий пістолет з пістонами. "0, це кепська іграшка, — говорить учитель. — Поклади, будь ласка, на мій стіл. А після уроків забереш". Таким чином учитель упереджує негативні дії учня.

Наведемо ще кілька прикладів дій педагога, спрямованих на упередження або усунення порушень учнями дисципліни на уроці.

Приклад 6

Урок географії у 8-му класі. Учителька, використовуючи карту, пояснює новий навчальний матеріал. її увага звернена на карту. Раптом за спиною вчительки на рівні задніх парт пролунав тонким фальцетом свист. Вона повернулася обличчям до учнів, доброзичлим поглядом подивилася на клас, поклала на стіл указку і, заклавши два пальці в рот, щосили свиснула. Свиснула так, що частина учнів інстинктивно затулила вуха руками. На обличчях багатьох хлопців з'явилося неабияке здивування. Учень Олександр Д., автор невдалого сольного свисту, сидів приголомшений, його обличчя поступово почервоніло.

Учителька подивилася на Олександра і зауважила: "Поганенько свистиш. Хто хоче навчитися свистіти по-справжньому, записуйтеся до мене в гурток свистунів. Навчу навіть художньому свисту. А зараз продовжимо займатися серйозною роботою". І далі, ніби нічого й не трапилося, вона продовжила пояснювати навчальний матеріал.

Після завершення уроку хлопці й дівчата із захопленням розповідали, як учителька "класно" свистить і як Олександр Д. оскандалився зі своїм писклявим свистом.

Приклад 7

Розповідь директора школи: "До мене прийшла якось зі скаргою на учня 6-го класу Юру молода вчителька іноземної мови. Він на її уроках сидів у шарфі, шапці й рукавицях. Урок розпочинався з того, що вчителька змушувала Юру знімати шарф, шапку й рукавиці. Ця процедура "роздягання" завжди викликала сміх учнів.

...Я зайшов до класу в той момент, коли Юра сидів за партою в шапці, шарфі і рукавицях. Хлопчина швиденько скинув шапку, рукавиці й шарф, засунув їх у парту, випростався і зробив невинний вираз обличчя.

Я дістав із папки папір і з належною урочистістю прочитав: "Наказ. У зв'язку з тим, що учень 6-го класу Юра Борисов страждає хронічною хворобою неприйняття холоду, з метою охорони його здоров'я наказую: сидіти йому на уроках у шапці, шарфі і рукавицях. Директор школи".

Учні сиділи напружені. Юра несміливо запитав: "А як же я буду писати в рукавицях?" — "Це твоя справа, — сухо відповів я. — Якщо раніше вони тобі не заважали, то й тепер ти зможеш упоратися. Адже ти сам цього домагався".

Клас не сміявся, всі притихли, лише поглядали на Юру чи то з іронією, чи то із співчуттям. А хлопчик був розгублений. Він, безперечно, не чекав такого перебігу подій.

У подальшому в цьому класі ні в учительки іноземної мови, ні в інших учителів не виникали проблеми з подібними "дитячими іграми".

Приклад 8

У 7-му класі на уроці хімії мають проводити дослід. Учитель звертається до учня, який досить часто на уроках робить різні "фокуси", розважаючи цим своїх товаришів: "Сергійку, йди до столу, будеш мені допомагати. Підтримуй штатив".

У кінці уроку Сергій запитує: "Миколо Яковичу, для чого ви мене змусили тримати штатив? Адже він і так стоїть." — "А для того, дорогий, щоб ти не відволікався сам й іншим не заважав". Учні засміялися. Сергій почервонів. "Але ти не ображайся, — заспокоїв учитель, — ти слухав так уважно, що цим дійсно допомагав мені".

У результаті хлопчина не образився, але висновок для себе зробив.

Подібних прикладів дій учителя, спрямованих на підтримання належної дисципліни на уроці, можна наводити багато. Але, як уже було сказано, вони не мають сприйматися як еталони, своєрідні рецепти. Це лише привід для вчителя до творчих пошуків власних методів, які в практичній педагогічній діяльності зумовлюються конкретними обставинами та психологічними особливостями поведінки вихованців. Молоді вчителі нерідко механічно переносять той чи інший метод впливу на особистість школяра і очікують бажаних результатів. А коли не отримують їх — розчаровуються і в педагогічній науці, і у власній діяльності. Треба завжди пам'ятати: важливий не сам метод, а передусім ідея, виведена з методу. Коли батьки зверталися до A.C. Макаренка за порадами, як їм виховувати сина чи доньку, він жартома відповідав: "Я не знаю, яка у вашій родині нині погода". Педагог мав на увазі передусім так званий "соціально-психологічний клімат".

Трапляються випадки, коли весь клас не готовий до уроку. Причини цьому можуть бути різні: антисанітарні умови в класній кімнаті; надмірне збудження учнів, викликане їхньою участю в спортивних змаганнях напередодні уроку; конфліктна ситуація між вихованцями, яка призвела до відкритої сварки між окремими групами учнів у класному колективі; нещасний випадок, що стався з учнем безпосередньо перед уроком (учень зламав ногу під час гри на перерві, серцевий напад у товариша, який призвів до виклику швидкої медичної допомоги, та ін.). Зрозуміло, що в таких ситуаціях аж ніяк не варто з першої хвилини уроку "навантажувати" учнів навчальною роботою. Результат буде нульовим. У цих випадках варто тактовно й досить обережно переключити увагу вихованців на інший об'єкт і поступово спрямовувати їхню увагу на зміст навчальної діяльності.

Приклад 9

Урок фізики в 10-му класі. Учитель впевнено заходить до кабінету. Вітається з учнями. Учні вітають учителя вставанням. Але педагог помічає, що в очах вихованців проглядається стурбованість, якийсь неспокій. Вони навіть не розкрили ні зошити, ні підручники.

— Що трапилося, шановні мої? — запитує вчитель.

— Ой, нещастя у нас, Сергію Павловичу, — повідомляє Оксана В. — У нашої Катрусі на перерві стався тяжкий серцевий напад. Викликали швидку медичну допомогу, лікарі зробили ін'єкцію і забрали Катю в лікарню. Що там буде з нею...

— А я й не знав, — співчутливо говорить учитель. — Щойно прийшов з дому на уроки. Розкажіть, де і як це трапилося...

Учні розповідають про перебіг подій, можливі причини виникнення серцевого нападу в Катрусі, вдаються до припущень, виказують свою турботу. Сергій Павлович телефонує до директора школи з проханням повідомити про отриману з лікарні інформацію щодо стану здоров'я учениці. Потім повідомляє учням, що Катрусі вже краще: їй поставили крапельницю, привели в норму...

Пройшло 15 хвилин уроку. Помітне хвилювання учнів змінилося спокоєм. Сергій Павлович звертається до учнів:

— Тепер будемо надіятися, що з нашою Катрусею все буде гаразд. Приступимо до роботи. Відкривайте підручники, зошити...

Таким чином учитель, виходячи з особливостей перебігу конкретної ситуації, забезпечив соціально-психологічні умови для включення вихованців у навчальну діяльність.

Проте трапляються випадки, коли учні взагалі не готові до роботи на уроці. Наприклад, класна кімната знаходиться в антисанітарному стані або учні настільки збуджені, що марно витрачати час на приведення їх у робочий стан. У таких випадках варто відмінити урок, організувати учнів для приведення класної кімнати в належний стан під керівництвом старости класу, дати можливість іншій частині вихованців заспокоїтися на свіжому повітрі, а потім провести повноцінний урок після закінчення основних занять за розкладом. При цьому вчитель має повідомити керівництво школи про свої дії.

Приклад 10

Травневий день. Весна у повному розквіті. У 8-му класі має бути четвертий урок географії. Вчителька Ніна Степанівна заходить до класної кімнати і бачить картину: хлопці біля дошки влаштували своєрідну гру "Мала купа — невелика", супроводжуючи це гамором, сміхом, вигуками "Ура!" Дівчатка окремою групою у протилежному кінці класної кімнати з веселощами й сміхом підкидають у повітря і ловлять якісь малюнки й іграшки. У кімнаті стоїть "пил стовпом". Н. С. зупинилася біля дверей і мовчки споглядає картину розваг. Учні спочатку не помічають учительки... Та раптом помітили й швидко всілися за партами. Н. С. підійшла до стола, посміхаючись, окинула поглядом принишклих учнів і промовила: "Думаю, що в таких антисанітарних умовах проводити урок неможливо. Це надто шкідливо для здоров'я всіх нас. Спочатку чергові на чолі зі старостою приведуть класну кімнату в належний стан, а потім після шостого уроку в нормальних умовах проведемо повноцінний урок географії. А зараз усім класом, окрім чергових і старости, прогуляємося на свіжому повітрі".

Таку процедуру не варто повторяти часто. Один-два прийоми дають відповідний заряд на весь навчальний рік. До того ж учні добре сприймають справедливі вимоги вчителя.

У практиці роботи окремих учителів мають місце різноманітні дії учнів, які ведуть до руйнування режисури уроку. Зупинимося на окремих із них.

1. Порушення, пов'язані з тим, що деякі учні негативно (байдуже) ставляться до вивчення окремих дисциплін. Особливо, коли це пов'язано із системою зовнішнього тестування. Або побічні впливи: батько коментує успіхи сина-десятикласника: "Література — це такий предмет, без якого можна спокійно жити. Я ось погано вчив літературу — а тепер, як бачиш, керую банком". Мама заспокоює свою доньку, яка частенько має дрібні конфлікти з учителькою математики: "Ваша математичка ще зовсім молода. їй самій ще хотілося б погратися..."

Упередити чи нейтралізувати дію подібних чинників можна різними шляхами. По-перше, це індивідуальна або колективна робота (на батьківських зборах) з батьками. По-друге, можна вдаватися до індивідуальної роботи з учнями напередодні уроку або безпосередньо на уроці.

Приклад 11

На уроці математики дві подружки частенько виключалися із загального навчального процесу (займалися розмовами, посилали й отримували телефонні повідомлення тощо). На зауваження вчительки не завжди реагували. На черговий урок Тамара Григорівна взяла з собою кілька молодіжних ілюстрованих журналів. Як тільки ті ж учениці включилися у "свою" роботу, Т. Г. люб'язно запропонувала їм журнали, щоб вони "не гаяли даремно часу і не відволікали своїх товаришів". Учениці вхопилися за журнали, та, побачивши зневажливі погляди однокласників, відклали журнали й розкрили зошити і підручники й почали працювати разом з усіма учнями. А після уроку підійшли до вчительки, вибачилися і попросили дозволу взяти журнали додому для детального перегляду. "Будь ласка, — відповіла Т. Г., — у мене й ще є цікаві журнали "Наталі", "Караван" та ін."

2. Порушення, пов'язані з якістю уроку: нудно, нецікаво, недовантаження учнів мисленнєвою й моторною діяльністю. В таких випадках учитель може зарадити лише сам собі. Передусім необхідно завантажити учнів роботою — цікавою, змістовною; вносити елементи дидактичних ігор, які б не виходили за рамки теми уроку і зацікавлювали б усіх учнів; зміна одного виду діяльності на інший з урахуванням вікових особливостей психолого-фізіологічного розвитку дітей (письмо, читання, слухання, спостереження, малювання та ін.).

3. Порушення, пов'язані з ненормальними особистісними взаєминами учня з учителем. На цьому ґрунті можуть виникати навмисно організовані провокації. У таких випадках учитель має бути насторожі і ні в якому разі не піддаватися на провокації. Варто поза межами уроків або навіть школи проводити індивідуальну роботу з вихованцем, щоб налагодити нормальні стосунки.

4. Учні, особливо молодшого й середнього шкільного віку, схильні до ігор. Це нормально. Але окремі учні часто приносять на уроки різні предмети для ігор. Тут їм важко утриматися, щоб не задіяти свою іграшку у спілкуванні з товаришами чи похизуватися нею в класі. Тут потрібна певна система роботи вчителів з батьками й учнями. Варто під час батьківських зборів попросити батьків, щоб вони час від часу пояснювали дітям (та й стежили), щоб ті не брали з собою в школу іграшок. Необхідно самим учням постійно нагадувати, щоб не гралися під час уроку. Досить ефективним у боротьбі проти захоплення учнями іграшками безпосередньо на уроці є прийом, коли учні за вимогою вчителя "здають" свої іграшки на певний час на збереження в робочому столі педагога. Однак вчитель при цьому має узгодити такі дії з батьками.

5. Нині поширеним явищем є користування мобільними телефонами. Переважна більшість дітей шкільного віку також має цей засіб зв'язку. На перший погляд це досить зручний засіб спілкування між батьками й дітьми з погляду контролю за їхньою діяльністю. Але діти нерідко використовують цей електронний пристрій як засіб, що відволікає їх від навчальної роботи на уроці, може провокувати на певні порушення належного порядку на уроці. У цих випадках завдання вчителів (разом з батьками) допомогти дітям опанувати культурою користування мобільними телефонами. При цьому варто приділити увагу поясненню дітям шкідливості електромагнітних коливань низької частоти, що виникають у процесі роботи мобільного телефону, на здоров'я людини. Дослідження вчених показали: якщо діти з 12 років користуються стільниковими телефонами, то до 20—25 років у них в 5,2 разу частіше розвиваються пухлини мозку. Мобільний телефон особливо шкідливий дітям, тому що в них мозок ще тільки активно розвивається і має місце більша глибина проникнення випромінювання. У багатьох країнах уже починають задумуватися над проблемами користування мобільними телефонами. У Франції в школах взагалі заборонили користуватися мобільними телефонами, вважаючи їх особливо небезпечними для здоров'я дітей. У Японії в метро та в іншому громадському транспорті заборонили користуватися цим видом зв'язку, бо він надто шкідливий для оточуючих. Учителі мають постійно вести роз'яснювальну роботу серед учнів і батьків стосовно культури користування мобільними телефонами і цим самим певною мірою запобігати порушенням на уроках.

6. Трапляються випадки поодиноких "незлісних" порушень: упав портфель, штовхнув товариша, розпочав їсти на уроці та под. Учителі нерідко в таких випадках зупиняють урок і розпочинають "виховувати" винуватців перед усім класом. Це непродуктивна робота. Вона призводить до порушення загального ритму діяльності класного колективу. Мають бути інші підходи: вчитель, не перериваючи темпу і не руйнуючи структури уроку, робить невелику паузу у своєму монолозі й уважно та вимогливо дивиться на порушника. Як правило, такий учень приводить себе в порядок. Або: підійти до учня й тихенько на вушко висловити йому своє незадоволення. Можна просто доторкнутися рукою до голови чи плеча вихованця і цим самим заспокоїти його.

7. Інколи трапляються злісні витівки окремих учнів на рівні хуліганства. Передусім це учні, які принципово не визнають шкільних порядків, бравують своєю "незалежністю" й "хоробрістю", прагнуть здобути "славу" серед своїх однокласників, блазнюючи. Зрозуміло, що в класі можуть бути учні, які підтримуватимуть такі дії. Важко уявити собі стан, коли б учень наодинці з собою ні з того, ні з сього заліз під парту й розпочав кривлятися, нявкати чи гавкати. Такий дивак прагне звернути на себе увагу інших учнів, щоб хоч якось утвердити себе в колективі.

З метою нейтралізації таких негативних дій педагогові варто шукати різні методи впливу, зважаючи на індивідуальні особливості вихованця. У процесі індивідуальної роботи доречно виявити пізнавальні інтереси такого учня. Виходячи з цього, доручити йому підготувати цікаве повідомлення для своїх товаришів, допомогти йому цим самим утвердити себе в колективі однокласників.

Приклад 12

Учень 7-го класу Сергій Д. цікавиться футболом. Учитель може допомогти йому підготувати розповідь про історію улюбленого футбольного клубу або розповідь про зародження олімпійського руху.

Інший варіант: включити такого учня в підготовку й проведення колективної творчої справи, доручивши йому ту ділянку роботи, яка відповідала б його інтересам.

Можна піти шляхом нейтралізації такого витівника. Напередодні уроку домовитися з учнями, щоб вони навмисно не реагували на подібні витівки.

Трапляються випадки, коли з числа учнів виокремлюються негативні лідери, які можуть здійснювати руйнівний вплив на колектив вихованців. Ефективним у таких ситуаціях може бути спосіб розвінчування такого "героя" перед колективом.

Цікаві в цьому контексті спогади Віктора Терського, який у свій час разом з A.C. Макаренком працював вихователем у дитячій колонії імені О.М. Горького. "У 1948 році, — згадує Терський, — мене запросили працювати в Калінінградську область. Приїжджаю в колонію і бачу таку картину: дисципліни ніякогісінької, хлопці сидять і ріжуться в шашки. А самі — слаборозвинені й страшенні задаваки. До того ж вважають, що хто виграє — той розумний, а хто програє — той дурень. Переконати їх у помилковості такої думки нікому не вдається. Отаман обіграє всіх і скріплює оману кулаками. Хлопець здоровенний. Що робити?

Деякі вихователі зрозуміли, що треба якимось чином подружитися з хлопцями, інакше справи не підуть. Грають з вихованцями, програють і за умовами гри лізуть під стіл кукурікати. Таких хлопці називають "своїми". Але розмовляють з ними як з рівними, належної поваги немає. Це якраз той випадок, коли педагоги опустилися до рівня інтересів дітей та й сидять на цьому рівні, втративши своє вміння ведучих у процесі виховання.

Ні! Треба виходити з життя. Я пішов у книжковий магазин, купив книжку з теорії гри в шашки і почав аналізувати партії чемпіонів. На мене начальство колонії три дні сердилося за те, що я відокремився і до хлопців носа не показую. Працювати, мовляв, треба. А я все "симулюю", тому що розумів: інакше не можна. Три доби не спав, вивчив кілька ефективних дебютів та фіналів і пішов у колонію.

Заходжу. "Давай зіграємо!"

"А що з тобою грати! Васька, запри йому!.."

Слух у мене нормальний, чую характеристику збоку: "Бач, фітіль, який довгий та носатий!"

Васька продув кілька партій. Знехотя підходить отаман, сповнений самовпевнених надій.

"Ну давай!"

Граємо, граємо, граємо, граємо... Отаман рожевіє, червоніє, багряніє, чорніє. Намагається сваркою збити з пантелику, але... у нього нічого не виходить. Чую в себе за спиною скромний комплімент: "Дивись ти! Старенький, а теж трішки метикує!"

Через дві години встаю і кажу: "Нецікаво грати з дурнем, ніякої в тебе тямущості немає!" І зразу ж командую: "Бери ганчірку, мий підлогу, а ви протирайте вікна, досить у свинюшнику жити!" А їм працювати "не можна", вони "блатні" і працю вважають ганьбою. Але й не мити не можна, етика у них така: програв — виконуй наказ того, хто виграв.

Абсолютна розгубленість. До вечора і підлога блищала, і все було чисто. На другий день хлопці відігрувалися з усією старанністю і закабалилися на весь рік вперед. Лише пізніше, значно пізніше зрозуміли все, сміялися. Дружили по-доброму..."

Та повернемося до більш повсякденних прикладів.

Приклад 13

Учень 5-го класу Данило С, щоб привернути до себе увагу товаришів і вчителів, на багатьох уроках залазив під парту і чекав, допоки вчителі будуть "видобувати" його звідти. Чекав на "виставу". Учні також із задоволенням дивилися на таке "видовисько". Окремі вчителі гримали на учня, всілякими способами витягували його з-під парти. Він пручався, гримасував. Товариші сміялися. Проходили дорогоцінні хвилини уроку без користі для справи. Та ось Данилка всаджували за парту, змушували дістати з рюкзака підручник, зошит і ручку. І вже, на кінець, розпочинали урок...

Минало кілька днів — і все розпочиналося знову. Класний керівник Н. В. відвідувала Данилка дома. Але все не заставала маму, яка сама виховувала сина. Вела розмову лише з бабусею, яка з гумором сприймала розповідь педагога про витівки внука і говорила: "Оце й батько його був такий само витівник. Син мій. Тепер десь повіявся по світу. А я з невісткою та онуком. Нічого, Данилко переросте все це..."

Уроки географії в цьому класі проходили досить цікаво. Ніна Василівна відкривала перед учнями дивовижний світ природи на різних континентах планети. Розповіді доповнювала картинами, відео демонстраціями.

Прийшла на черговий урок. Привіталася з учнями. Окинула очима всіх. Зразу помітила: Данилка немає за партою. Але з-під парти стирчать лише його коліна, за якими він сховав свою русяву голівку.

— Діти, — звернулася Н. В. до учнів, — зараз ми будемо розглядати тваринний світ Австралії. Там живуть незвичні для нас тварини. Я покажу вам відеофільм. Це справжнє диво...

Всі учні налаштувалися на сприймання цікавого матеріалу. І тут учителька звернулася до учнів: "Діти, я попрошу вас, щоб ви не заважали нашому Данилку сидіти під партою. Напевне, йому там зручно". Хтось з учнів додав: "Він там довго не всидить: ноги заболять".

Але Н. В. розпочала цікаву розповідь, ілюструючи її відео сюжетами. Учні із захопленням і увагою сприймали навчальний матеріал.

Данилко тихенько крутився під партою, вибираючи позу, щоб щось побачити. Через 10 хвилин тихенько виліз з-під парти і приєднався до товаришів. Його обличчя пашіло. Ніхто не звертав уваги на хлопця.

У подальшому ні на уроках географії, ні на інших уроках Данилко не залазив під парту.

8. На уроках нерідко трапляються порушення, які можна віднести до дріб'язкових. Не варто концентрувати на них увагу, а лише певним прийомом слід нейтралізувати їх.

Приклад 14

Учитель на дошці розгортає схему доказу теореми. Окремі учні, користуючись тим, що вчитель дещо випустив їх із своєї уваги, вдаються до дрібних "пустощів": хтось доїдає пиріжка, інший дістав лупу й "досліджує" голову сусіда та под. Учитель бачить все це і розпочинає "виховну роботу" з учнями. Навряд, щоб цей прийом зупинив такі дії учнів. Краще раптом здивувати вихованців. Зручно це робити так: виконуючи певні дії на дошці, непомітно глянути на клас, зафіксувати небажані дії того чи того учня, продовжувати роботу на дошці і разом з поясненнями, у проміжок розповіді ніби між іншим кинути: "Сергійку, не розглядай в лупу голову Ігоря: вона й так велика й розумна". Або: "Танюшо, на перерві покажеш і мені світлини". А на перерві учні запитують учителя: Романе Павловичу, а як це у вас виходить: пишете на дошці, пояснюєте — і все бачите?" — "Секрет фокусника", — відбувається жартом учитель.

Приклад 15

Учні граються в "пошту". Це відбувається серед дівчаток (та й хлопчиків) старшого шкільного віку. Заборони, навіть вилучення записок не дають очікуваних результатів. Учитель сам може включитися в гру. Ось картинка з уроку історії в 9-му класі. Ольга Григорівна пояснює новий навчальний матеріал, використовуючи історичну карту. Але помічає, що дівчатка й хлопці пишуть записки і передають їх одне одному. Деякі падають на підлогу. їх піднімають і передають за адресою. Суворий і вимогливий погляд О. Г. лише на хвильку зупиняє цей процес, а потім він знову продовжується. Вчителька звертається до учнів з пропозицією: "Шановні мої, зробимо паузу на 5—7 хвилин. Я бачу, що у вас виникло багато невідкладних думок, якими ви хочете поділитися зі своїми товаришами. Ось вам підготовлені мною маленькі аркуші паперу. Кожен може написати записку своєму товаришеві, а я буду виконувати роль листоноші. Це наш останній урок і ми продовжимо його на ці 5—7 хвилин". Учні здивовані пропозицією вчительки. Але вона спонукає їх до дії. Включилися в гру — учні й учителька. Виділений час сплинув і всі повернулися до опрацювання нового навчального матеріалу.

Варто виокремити ще один важливий аспект відновлення порядку в процесі уроку. Тут можна застосувати кілька підходів:

1. Засіб, не пов'язаний безпосередньо з дисциплінарним впливом на окремого вихованця або весь колектив класу. Педагог нікому не робить зауважень персонально, не займається "моралізуванням", закликами до порядку та под. Він оперативно переключає увагу учнів на цікаву й корисну пізнавальну діяльність.

2. Приклад 16

На уроці української мови в 6-му класі вчитель, помітивши, що частина учнів відволікається від роботи, схильна до витівок, пропонує: "Відкривайте зошити. Записуйте сьогоднішню дату і вид роботи — "Словниковий диктант". Будьте уважні! Я диктую слова..."

Може допомогти навіть просте завдання на кмітливість учнів (загадка, цікава пізнавальна задача). Скажімо, учні вже опрацювали навчальний матеріал про якісні, відносні і присвійні прикметники. Чому б не поставити в класі перед учнями запитання: "Який вузол не можна розв'язати?"

Таким чином, включення всіх учнів у конкретну пізнавальну діяльність — важливий ключ до гальмування проявів дитячих пустощів.

2. Заходи дисциплінарного характеру. До них інколи треба свідомо вдаватися. Вони розраховані на пробудження свідомості учнів, звернення до почуття власної гідності. Такі заходи доцільно використовувати у спілкуванні з учнями старшого шкільного віку, коли в них уже сформовані певною мірою почуття совісті й честі. Вчитель у коректній формі пояснює учневі, який порушив дисципліну, що своїми діями він заважає товаришам, принижує власну людську гідність і честь, і гідність своїх близьких (матері, батька, інших родичів). Форма таких зауважень може бути різною: "Сергію, Ви не працюєте, влаштували непотрібну дискусію із сусідом і заважаєте всьому класу"; "Мені прикро, Дмитре, що своєю поведінкою на уроці Ви принижуєте гідність свого тата. Він один із кращих керівників цеху нашого заводу. Йому буде соромно за Вас"; "Оксано, я пам'ятаю Вашу маму, коли вчила її в старших класах. Тепер вона працює лікарем у сільській дільничній лікарні. її поважають і шанують усі наші односельці. Ваша поведінка засмутила б її".

Після подібних зауважень варто лишити вихованця, до якого зверталися, в спокої і дати йому можливість на кілька хвилин побути наодинці зі своїм сумлінням, пам'ятаючи, що совість — це "суддя над собою".

3. Заходи "залякування", спрямовані на гальмування негативних дій конкретного учня. Не на кожного і не завжди вони діють. Зокрема ті, кому зазвичай адресують погрози, осуд і подібне, найбільш стійкі в цьому сенсі. На перший раз такий учень від несподіванки, можливо, злякається грізного тону, але згодом звикає до цього "батога".

Не слід забувати, що проблему виховання мужності й сміливості школярі іноді розв'язують навіть у своїх взаєминах з учителем: не боятися вчителя — "мужність", "сміливість", можливо навіть "героїзм". І тут виникає цікаве явище: учень, переконаний у такому погляді на "героїзм", не задумується над діловою сутністю прочуханки вчителя. Він перебуває в стані захоплення від своєї "сміливості". Особливо це помітно в діях учнів підліткового віку, коли зростає бажання проявити свою самостійність, утвердити цим самим себе в колективі. А це часто схвально сприймається однокласниками. Такий учень швидко відчуває: окрилений моральною підтримкою класу, він може навіть "перейти в наступ". І тоді розпочинається огидне: у відповідь на гнівні слова вчителя учень стає в позу виклику, слухає слова вчителя з нахабною посмішкою, кидає грубі репліки і т. ін. Такий "героїзм" подобається частині однокласників. Виходить, своєю прочуханкою учитель не лише не "приборкав" учня, але, по суті, зіпсував свої взаємини з класом, сам підірвав свій авторитет (не говорячи вже про нерви). Окрім того, такі дії неминуче розладнують налаштованість учнів на активну пізнавальну діяльність. Урок, по суті, зіпсований.

4. Серед заходів дисциплінарного порядку нерідко використовують метод ізоляції порушника. Після кількох зауважень учитель вимагає: "Сергію, стань у куток біля дошки!" Формально сенс такого заходу ніби й доцільний: сидячи за партою, ти й сам не слухаєш, і товаришам заважаєш; постоїш один — нікому не будеш заважати, і самому нічого не залишиться, як слухати. Але це

3.4. Контроль і оцінювання навчальної діяльності учнів у системі уроків
Технологія і техніка контролю навчальної діяльності учнів
Загальні критерії оцінювання навчальних досягнень у системі загальної середньої освіти
3.5. Домашня навчальна робота
3.6. Підготовка вчителя до уроку
3.7. Технологія й техніка аналізу уроку
Висновки
Розділ 4. ПРОФЕСІЙНА МАЙСТЕРНІСТЬ УЧИТЕЛЯ -ВИРІШАЛЬНИЙ ЧИННИК ЕФЕКТИВНОСТІ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ НА УРОЦІ
4.1. Функції вчителя
4.2. Якості вчителя-вихователя
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru