Фінанси країн Європейського Союзу - Карлін М.І. - 1.9.3. "Війна" поколінь у ФРН

Вона, схоже, розпочалася в Німеччині, де до цього часу само собою було зрозуміло, що пенсіонерів утримує працююча молодь, але тепер ситуація суттєво змінилася. Нині 100 працівників фінансує приблизно 44 особи похилого віку, а в 2050 р. вони утримуватимуть 78 таких громадян. Уже в 2030 р. 65-річний чоловік (у такому віці в Німеччині виходять на пенсію чоловіки і жінки) одержуватиме пенсію упродовж наступних 18,4 року, а жінки — навіть наступних 22,6 року. Народжуваність буде такою самою: 1,4 дитини на одну жінку — занадто мало, щоб до 2050 р. зупинити спад відтворення населення у Німеччині.

Тим часом очікується новий, ще більший, ніж будь-коли, дефіцит у касах державного пенсійного фонду. Він становитиме приблизно 450—500 млн євро. Причинами є витрати, які постійно зростають, і зменшення внесків. Однак експерти стверджують, що в збільшенні внесків немає потреби, оскільки у фонду є резерв — майже п'ять млрд євро. Але вже нині за результатами досліджень у 9100 будинках для престарілих у підсумку бракує майже 20 тис. фахівців.

Хоч дебати про соціальну справедливість розгорілися саме тепер, однак словосполучення "війна поколінь" з'явилося ще 1992 р., коли бундестаг створив комісію з дослідження демографічних змін. Але ще в 1983 р. експерти попереджали, що, зважаючи на швидке старіння суспільства, не можна рано відправляти людей на пенсію. Тож дискусія про подовження працездатного віку як захід для порятунку системи соціального забезпечення розпочалася давно. Та й дані про демографічну катастрофу стали відомі чверть століття тому. Але про них політики не наважувалися говорити публічно. Тим часом виросло покоління, яке не вважає себе зобов'язаним утримувати пенсіонерів або утримувати їх у великій кількості.

Люди старшого віку почали нагадувати про так звану угоду поколінь, хоч вона не має юридичної сили. Це досягнутий суспільством консенсус про обопільну допомогу в разі хвороби, старості й на випадок втрати роботи. Але таке солідарне забезпечення може не спрацювати в державі, де народжується дедалі менше дітей, а молода людина, сплачуючи страхові внески, три десятиліття поспіль утримує одного пенсіонера.

Тож угода поколінь загрожує перерости в їхній конфлікт. Молодь почувається жертвою: кошти соціального забезпечення, на які вона теж хотіла б розраховувати, розтратили на пенсіонерів, наробивши боргів у державному бюджеті. Нині важко знайти місце учня на підприємстві, так само, як і роботу, немає гарантії на одержання пенсії в майбутньому.

Уряд Г. Шрьодера запропонував реформу соціального забезпечення та охорони здоров'я, але її важко буде реалізувати, враховуючи зміни, які відбуваються у свідомості молодих членів суспільства. Навряд чи вони довірятимуть спроможності політиків врятувати угоду солідарності поколінь. Відповідно залишається зробити крок до встановлення більшої вікової межі для користування державними коштами на медичне обслуговування та пенсійне забезпечення у ФРН у 2007 р. та наступні роки.

Депутати бундестагу в 2007 р. проголосували за збільшення пенсійного віку з 65 до 67 років у період з 2012 по 2029 р. У Німеччині прогнозують, що до 2035 р. кількість людей віком за 65 років сягне 30 % населення. Сьогодні це 18 %. Водночас суттєвою проблемою є безробіття молоді.

Рекордно низький показник німецького безробіття за останні шість років потішив країну. У березні 2007 р. сезонно адаптований рівень безробітних в Німеччині скоротився з 9,3 до 9,2 % — найнижчого показника з травня 2001 р. Загальна кількість безробітних зменшилась на 65 тис. осіб — до 3,83 млн. Це краще, ніж усереднений прогноз, який "Bloomberg News survey" подав на основі аналізу 38 передбачень індивідуальних і корпоративних економічних експертів. Прогноз обіцяв скорочення армії безробітних лише на 46 тис. осіб.

Більше того, офіційні показники першої половини 2007 р. підкріплені зростанням індексу споживчої довіри. А також зовсім непрогнозованим зростанням індексу ділової довіри, або, інакше кажучи, підприємницької впевненості.

Скорочення армії безробітних однаковою мірою стосується як Західної, так і Східної Німеччини. Більше того, воно відображає зростання попиту на робочу силу як у сферах, орієнтованих на експорт, так і в тих, що працюють на внутрішнє споживання. Основним двигуном попиту на робочу силу стала будівельна промисловість, обсяги замовлень в якій зросли на 20 % вперше з січня 2006 р. Правда, більшість експертів пов'язують це не стільки з німецькими законодавчими ініціативами, скільки з надзвичайно теплою зимою 2006—2007 рр.