Фінанси країн Європейського Союзу - Карлін М.І. - 1.10. Досвід Німеччини у фінансуванні сільськогосподарських підприємств

Німецька система кредитного обслуговування аграрного сектору історично сформувалась у такому складі: кооперативні банки, ощадні каси, спеціалізовані банки, у тому числі Сільськогосподарський рентний банк, іпотечні банки, приватні комерційні банки та Європейський фонд відтворення.

Кооперативний банківський сектор Німеччини має трирівневу організаційну структуру. її основу (нижній рівень) становлять місцеві кооперативні банки (кредитні товариства), які включають переважно так звані фольксбанки і райффайзенбанки. Історичні корені місцевих кооперативних банків лежать у Товаристві взаємного кредитування, яке було створене ще в 1850 р. для задоволення потреб представників малого бізнесу (перший кредитний кооператив для сільського населення).

Другий рівень кооперативного банківського сектору належить регіональним банкам, які спочатку були створені місцевими банками, головним чином з метою управління їх збитковою ліквідністю. Тепер ці регіональні кооперативні банки мають широкий спектр діяльності. Вони також є головними пайовиками "Дойче Геноссенштафтсбанку" (ДГ Банку), який входить до третього, верхнього, рівня кооперативного банківського сектору.

Місцеві кооперативні банки (кредитні товариства) відповідно до закону про банки здійснюють банківські угоди будь-якого виду. Вони спираються на допомогу регіональних банків і ДГ Банку як центральної ланки системи.

Райффайзенбанки також надають своїм пайовикам пільгові кредити під низькі відсотки за державною програмою фінансування (наприклад, здешевлюють кредити пайовикам, які намагаються відкрити власну справу). Крім того, більшість райффайзенбанків залучено до торгівлі товарами місцевого виробництва. Вони займаються закупівлею сільськогосподарської продукції, маркетингом аграрних продуктів та фінансовими операціями з фермерським обладнанням.

До складу спостережних органів місцевих кооперативних банків входять представники різних секторів економіки. Так, у 1990 р. 15 % членів спостережних рад райффайзенбанків становили фермери, понад 50 % — комерсанти, ремісники, представники інших професій.

На кінець 1989 р. у ФРН було 3223 місцеві кооперативні банки (кредитних товариств) із загальною балансовою вартістю понад 514 млрд марок. Вони нараховують більше 10 млн пайовиків, значну частину яких становлять фермери.

Кредитні операції місцевих кооперативних банків включають усі види позичок, які надаються сучасними універсальними банками. Причому на наданні кредитів сільськогосподарським підприємствам спеціалізуються райффайзенбанки.

Донедавна перевага надавалась коротко- та середньостроковим, а пізніше — й довгостроковим, кредитам. Крім кредитування поточної діяльності сільськогосподарських товаровиробників кооперативні банки фінансують інвестиції в основний капітал і будівельні проекти.

Між кредитними товариствами здійснюється координація розрахунків. Координаційними центрами слугують 11 центральних кас, які виконують роль розрахункових центрів для кредитних товариств та підвищують їх ліквідність шляхом надання кредитів. Кредитні товариства об'єднані у Федеральний союз німецьких народних банків і сільськогосподарських кас взаємодопомоги, створений наприкінці 1971 р. Очолює союз Німецька каса кредитних товариств.

Регіональні кооперативні банки ФРН здійснюють операції, надаючи кредити досить великим підприємствам сільського господарства, харчової індустрії, торгівлі, обробних галузей, житлового будівництва та операції страхування в тій мірі, в якій ці організації не можуть обслуговуватися місцевими кооперативними банками. У ФРН діє 5 регіональних кооперативних банків із загальною балансовою вартістю понад 74 млрд марок. "Дойче Геноссенштафтебанк" (ДГ Банк), що знаходиться на вершині кооперативної банківської системи, коригує діяльність та кредитує регіональні банки, особливо на середньо- та довгостроковий періоди, отримуючи потрібні ДЛЯ цього кошти за рахунок випуску власних облігацій. Баланс ДГ Банку в середині 80-х років XX ст. становив близько 50 млрд марок.

ДГ Банк здійснює підтримку позичкових операцій місцевих кооперативних банків, об'єднуючись з ними у консорціуми у випадках, коли є попит на великі позичкові суми, які місцеві банки не в змозі надати клієнтам самі або разом з відповідним регіональним банком.

ДГ Банк та регіональні кооперативні банки є власниками капіталу спеціалізованих фінансових інститутів, пропонуючи клієнтам іпотечні кредити на будівництво, послуги щодо лізингу, факторингу, різнобічні інвестиційні операції, страхування тощо. Так, іпотечні кредити надає "Дойче Геноссен-штафтс-Іпотекенбанк" (Гамбург/Берлін) і "Мюнхен Іпотекен-банк" (Мюнхен). Ці банки надають довгострокові іпотечні кредити сільськогосподарським підприємствам у тих випадках, коли місцеві кооперативні банки не можуть їх надати у зв'язку з відсутністю власних ресурсів. Іпотечний кредит, як правило, не може бути більшим ніж 60—70 % вартості земельної ділянки.

Крім кооперативних банків важливу роль у кредитуванні сільського господарства ФРН відіграють ощадні каси, які забезпечують приблизно третину позичок аграрного сектору. Ощадні каси, за винятком 13 приватних, є державними кредитними закладами. Переважаючими видами активних операцій ощадних кас є середньо- та довгострокові кредити.

У третій за значенням групі спеціалізованих банків, що надають сільськогосподарський кредит, виділяється Сільськогосподарський рентний банк, баланс якого становить понад 46 млрд марок. Банк відкриває кредити всім підприємцям, що зайняті в сільському, лісовому та рибному господарствах. Загальний розмір кредитних вкладень банку за 1989 р. становив 740 млн марок. Основний вид активних операцій банку — кредитування під заставу нерухомого майна. Крім того, банк здійснює лізингові операції, випускає свої облігації тощо.

При наданні кредиту банком враховується платоспроможність позичальників, рентабельність їх господарств, ліквідність, стабільність результатів діяльності. Критерієм для визначення суми погашення боргу (відсотків та основної частини) є розмір чистого прибутку.

Уся система кредитного обслуговування надає такі види кредитів: міжрегіональні, пільгові, державні та за рахунок вільного ринку капіталу. Перші три види кредиту надаються практично через Сільськогосподарський рентний банк.

Роль окремих складових системи в кредитуванні аграрного сектору наведена в табл. 1.7.

Таблиця 1.7. Частка окремих інститутів у кредитуванні сільського господарства на кінець 1989 р., %

Кредитор

Короткострокові кредити

Середньо-та довгострокові кредити

Всього

Кооперативні банки

53,4

42,3

44,1

Ощадні каси

29,6

34,3

33,5

Спеціалізовані банки

_

6,4

5,3

Іпотечні банки

0,1

10,5

8,7

Приватні банки

16,9

6,6

8,4

Джерело: Фінанси в період реформування агропромислового виробництва / Заред. М.Я. Дем'яненка. — К.: ІАЕ УАА, 2002. — С. 101.

Стосовно видачі пільгових і державних кредитів існують численні регламентації. Для отримання кредитів потрібно подати низку документів від місцевої влади.

Так, у землі Рейнланд-Пфальц кредит на будівництво видається власникам сільських господарств, що мають висновок експертів про економічну доцільність витрат, висновки архітекторів про правильність вибору місця під будівництво, розгорнутий кошторис витрат, затверджений місцевими органами, висновки про доцільність фінансування за рахунок кредиту. Є певні обмеження щодо мінімального обсягу кредиту, залежно від моральних якостей, ділових здібностей, авторитету та репутації позичальника.

Крім того, платопроможність власників господарств мають підтвердити громадські поручителі, що здійснюють контроль за витрачанням кредиту відповідно до його цільового призначення. За незначного відхилення від вимог кредит належить повернути.

Згадані умови сприяли тому, що пільгові кредити одержували в основному великі та міцні в економічному плані господарства. Ще в першому "зеленому плані" вказувалось, що пільговий кредит не надається тим господарствам, які нежиттєздатні, мають борги або збереження яких шкодить виконанню завдань з поліпшення аграрної структури. Кредити не видаються і в тому випадку, коли є сумнів у здатності позичальника правильно використати позичені йому кошти.

Пільговий кредит надається переважно на здійснення витрат, що входять до програми поліпшення аграрної структури, на поліпшення водопостачання, будівництво великих виробничих споруд, придбання інвентаря. 31962 р. його стали надавати для купівлі техніки. Пільговий кредит надається тільки тим власникам господарств, які отримують свій дохід лише від сільськогосподарської діяльності. Такі кредити не видаються для колективного придбання складної техніки.

1.11. Фінансові проблеми державного сектору в економіці
1.11.1. Еволюція податкової політики
Запитання і завдання для самоперевірки
Розділ 2. ФІНАНСИ ФРАНЦІЇ
2.1. Державні фінанси Франції у фінансовій системі країни
2.2. Податкова система Франції
2.3. Податкова служба та її функції
2.4. Взаємовідносини рівнів бюджетної системи
2.5. Фінансове становище французьких місцевих громад
2.5.1. Податкові надходження громад
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru