Міжнародна економіка: в питаннях та відповідях - Козак Ю.Г. - Франція у світовій економіці

Франція у світовій економіці

Франція - високорозвинута країна, яка має значний вплив і на міжнародні економічні відносини, і на світову політику. Вона є членом "Великої Сімки", входить у НАТО, ОЕСР, посідає за економічним потенціалом друге місце в Європейському Союзі. За розмірами ВВП (в поточних цінах) Франція має четверту в світі позицію після США, Японії й Німеччини. Вона є значним експортером капіталу, за обсягом банківської діяльності знаходиться на третьому місці в світі. В Європі Франція є третьою державою за площею (після Росії та України) й за чисельністю населення (після Росії н Німеччини). Франція має розвинуту авіакосмічну промисловість, атомну енергетику, хімічну промисловість та сферу послуг. За виробництвом сільськогосподарської продукції Франція посідає четверте місце в світі (після Китаю, Індії та США), а за її експортом друге (після США).

Франція: коротка довідка

Територія................. ................... - 551,5 тис. кв. км.

Населення..............,.. ................... 59 млн. чол.

Столиця................. ...................... Париж

Державний устрій................. ......... Президентська парламентська республіка

ВВП:

в поточних цінах (1999 р.)...... 1410 млрд. дол.

за ПКС (2000 р.)............... .... 1610 млрд. дол.

на душу населення (за ПКС).... 27,3 тис. дол.

Експорт (2000 р.)............... ............ 325 млрд. дол.

Імпорт (2000р.)............... ............... 320 млрд. дол.

Національна валюта................. ....... євро (з 1.01.2002 р.)

Рівень безробіття (2000 р.)............... 9,6%

Франція має четвертий за обсягом товарообіг зовнішньої торгівлі (після США, Німеччини та Японії). Вона активно експортує туристичні послуги, залучаючи багато туристів з усього світу. Велике значення для французької економіки має розвиток наукових галузей; за сукупними витратами на НДДКР Франція посідає також четверте місце в світі. Вона має досить розвинений військовий комплекс. Франція одна з небагатьох країн, що здатні власними засобами вивести на орбіту космічні супутники цивільного та військового призначення.

Проте Франція за рівнем наукових розробок і втіленням їх результатів в економіку помітно відстає від США, Японії й Німеччини. Цим же країнам, а також європейським країнам північного регіону вона поступається за душовим розміром ВВП; втім, його рівень все ж таки вищий, ніж у Великій Британії, Італії, Іспанії та Канаді.

В цілому Франція є четвертою державою в світовій економіці.

Структура та динаміка розвитку економіки

Внаслідок тривалої орієнтації французької економіки на фінансово-кредитну діяльність її структура була недостатньо збалансованою. Особливо це виявилося в період між двома світовими війнами та по закінченню Другої світової війни. Промисловість Франції відставала від американської, німецької та англійської не тільки за обсягом виробництва, алей за технічною оснащеністю. В 50-60-х роках минулого століття державна політика була спрямована на завершення індустріалізації економіки, модернізацію промисловості та перетворення в сільському господарстві.

Наслідком активізації процесу індустріалізації став швидкий розвиток промисловості. Пересічні темпи промислового виробництва складали в 60-х роках 7,6%, а частка промисловості в усьому виробництві піднялася з 33% в 1960 р. до 38% в 1970 р. Частка сільського господарства, навпаки, знизилася за той же час з 12,5% до 8%, незважаючи на підвищення продуктивності праці в цій сфері. В 70-х роках ситуація зовні змінилася мало: питома вага промисловості складала в 1980 р. 37,6%, сільського господарства - 6%. Але в цей період відбувалися важливі структурні зміни всередині промислового виробництва. Випереджаючими темпами зростало виробництво машин і устаткування, точного машинобудування; суднобудівництво, аерокосмічна і військова промисловість, автомобіле-будівництво. В структурі промисловості на перші місця вийшли електротехнічне машинобудівництво і виробництво засобів транспорту, особливо авіаційна й автомобільна промисловість, позиції Франції в яких здавна були досить сильними.

У 80-х і особливо в 90-х роках ще збільшилася питома вага електроніки і аерокосмічної техніки, зменшилася частка металургії й важкого машинобудування. Але визначальною тенденцією було суттєве зниження частки промисловості у ВВП і зростання сфери послуг. Франція вступила до постіндустріальної стадії розвитку економіки.

Наприкінці 90-х років загальна структура економіки Франції була такою (в %

до ВВП):

промисловість...............24

сільське господарство...4

послуги................. ............72

В структурі промисловості Франції провідна роль належить обробним галузям, особливо пов'язаним із ходою науково-технічного прогресу. Франція знаходиться серед провідних країн світу за виробництвом ракет, літаків, локомотивів, устаткування для атомної енергетики (друге місце після США). Вона володіє передовими технологіями в обробці рідкісноземельних та деяких інших металів (германій, радій, а також хром, титан). Франція має вагомі здобутки в робототехніці, засобах зв'язку, виробництві нових матеріалів, біотехнології, мікроелектроніці. Серед галузей французької промисловості на світовому ринку знаходять першочергове визначення такі:

♦ аерокосмічна промисловість;

❖ виробництво зброї;

❖ загальне машинобудування;

o автомобілебудування;

♦ кольорова й чорна металургія;

❖ електронна й електротехнічна промисловість;

❖ атомна енергетика;

❖ фармацевтика й парфумерія;

o хімічна промисловість;

o залізничне машинобудування.

Аерокосмічна промисловість Франції є однією з найдинамічніших в світі. Вона тісно пов'язана з розвитком військово-промислового комплексу. Свого часу Франція створила один з найкращих цивільних літаків середнього радіусу дії "Каравела", понадзвуковий літак "Конкорд" (сумісно з Великою Британією), пасажирський лайнер "Аеробус". В аерокосмічній промисловості провідні позиції належать фірмам "Аероспасіаль", "Снекма", "Дассо".

Позиції Франції в автомобільній промисловості знизилися порівняльно з початком XX ст.; вона поступається за обсягом виробництва автомобілів Японії, США, Німеччині, Китаю. Проте французькі автомобілі традиційно відрізняються своєю якістю й знаходять доволі широкий ринок збуту. Автомобільна промисловість Франції відрізняється великим ступенем концентрації; переважна більшість машин випускається фірмами "Рено" і "Пежо-Сітроен". їх частка у світовому виробництві автомобілів складає відповідно 4 і 5%; вони випускають майже всі автомобілі в країні й забезпечують 100% їх експорту.

В галузі металургійної промисловості Франція особливо відрізняється виробництвом алюмінію. В кольоровій металургії найсильніші позиції мають промислова група "Пешіне-Южін-Кюльман" та фірма "Іметаль". Фірма "ІІешіне" є також однією з провідних в хімічній промисловості. За експортом хімічних товарів Франція посідає третє місце в світі після США та Німеччини.

В електротехнічній промисловості відзначається концерн Томсон", який має перше місце в світі за випуском навігаційного обладнання для літаків, а в Європі - за виробництвом електроніки.

Енергетика Франції ґрунтується на атомних електростанціях. Країна немає своїх скільки-небудь значних запасів нафти або газу, а використання вугілля для виробництва електроенергії недостатньо ефективне. Тому частка електроенергії, виробленої на АЕС, досягає у Франції 76%, - це один з найвищих показників у світі.

Франція має розвинуту харчову промисловість, яка за обсягом виробництва поступається в Європі тільки німецькій. В структурі галузі особливо відзначається цукрова, виноробна, олійна, борошномельна, м'ясо-молочне виробництво.

Легка промисловість, яка ще в .XIX століття прославляла Францію своїми шовковими тканинами, трикотажем, мереживом, швейними виробами, сьогодні має невелику частку в загальному обсязі виробництва. Проте легка промисловість Франції спеціалізується на виробництві дорогого одягу, вишуканих парфум, ювелірних прикрас Париж є визнаним світовим центром високої моди.

Для французької промисловості притаманний високий рівень концентрації виробництва. Концентрація супроводжується формуванням великих промислових груп. Близько сотні таких груп зосереджують понад половину зайнятих в промисловості. Найбільшими й найважливішими є групи: "Компані франсез де пет-роль", "Пежо-Сітроен", "Рено", "Томсон-Брандт", "Сен-Гобен-Понт-а-Муссон", "Пешіне-ІОжіи-Кюльман", "Компані женераль д'електрисіте", "Рон-Пуленк", "Денен-Норд-Ест-Лонгві", "Мішлен", "БСН-Жерве-Данон". Більшість цих груп зформувалася шляхом злиття двох-трьох великих фірм або поглинання однією фірмою інших. Так, наприклад, "Пежо" поглинула фірму "Сітроен", а потім також європейські філії американської компанії "Крайслер". Група "Пешіне-Южін-Кульман" утворилася після злиття фірм "Пені і не" та "Южін-Кульман".

Сільське господарство Франції є одним з найрозвиненішим у світі. Воно постачає четверту частину аграрної продукції ЄС; за виробництвом і експортом сільськогосподарської продукції Франція посідає перше місце в Західній Європі. Франція має досить широкий спектр спеціалізації в сільському господарстві; вона виробляє у великих обсягах пшеницю, ячмінь, цукровий буряк, вино, молоко, масло, м'ясо, яйця, фрукти та овочі. Особливістю структури сільськогосподарського виробництва Франції є підвищена, порівняльно з іншими західноєвропейськими країнами, частка землеробства. Ще в 1980 р. на землеробство припадало 46% всієї аграрної продукції; сьогодні його частка складає третину, а провідною галуззю стало скотарство.

В сільському господарстві Франції за кількістю переважають середні (10-50 га) та дрібні (менше 10 га) господарства; концентрація виробництва тут не така висока, як у інших країнах ЄС. Проте великі господарства, які складають всього 17% від усієї чисельності, виробляють 52% всієї продукції. Для французького села є характерною різка різниця між двома типами господарств: сімейними та товарними. Сімейні господарства мають напівнатуральний характер; товарні дають основну масу продукції. Крупні підприємства володіють кращими землями, застосовують сучасну техніку та найману працю, нерідко мають власні підприємства по переробці та збуту сільськогосподарської продукції.

Характерною рисою французького сільського господарства стало об'єднання селян у кооперативи в різних формах. В аграрних кооперативах об'єднано близько 30% селян. Кооперативи збирають 70% зернових, виробляють майже половину молока і 40% молочних продуктів. Всього в країні існують близько 4 тис. кооперативів, які об'єднані у Французьку конфедерацію сільськогосподарської кооперації. На них припадає також основний обсяг виробництва м'яса, вина, тютюну, цукрового буряка.

Аграрний сектор Франції найбільше виграв від європейської інтеграції. Захищене зовнішніми протекціоністськими бар'єрами від конкуренції США, Канади та деяких країн, що розвиваються, французьке сільське господарство одержало вільний, безмитний доступ до ринків партнерів по ЄС, де його конкурентоспроможність вища, ніж у інших країнах об'єднання. До того ж, французький уряд надає своєму сільському господарству субсидії та інші пільги.

В сфері послуг Франції найбільше значення має фінансово-кредитна система. Хоч роль позичкового капіталу в економіці країни знизилася, проте виросло значення підприємницького капіталу. Франція вже не є головним експортером капіталу, проте її роль на міжнародних ринках капіталу досить велика. Банки завжди мали міцні позиції в економіці Франції; найбільші з них утворилися ще в середині XIX ст. За рівнем концентрації банківської сфери Франція випереджає США, Японію та Німеччину. Серед 50-ти найбільших банків світу є шість французьких.

Всі кредитні заклади Франції (банки, спілки взаємного кредиту, фінансові товариства н т.п.) поєднані в єдину професійну організацію - Французьку асоціацію кредитних закладів. Провідне місце в сучасній структурі кредитної системи посідає банківський сектор, на який припадає близько 70% сукупного балансу кредитних закладів [54, с. 265].

Основна частина банківських операцій припадає на три банки: "Банк насьо-наль де Пари", "Креді Ліонне" і "Сосьете женераль". Крім цих велетнів, великими банками також є "Індосюез", "Паріба", "Креді коммерсіаль де Франс", "Креді ендюстріель е коммерсіаль". Особливе значення має кооперативний банк "Креді агріколь", який обслуговує переважно аграрний сектор економіки; він входить (як і "Креді Ліонне") до десятки провідних банків світу. Наприкінці 90-х років відбулося злиття банків "Сосьете женераль" і "Паріба", таким чином утворилася найбільша у Франції банківська група.

Французькі банки є осередками, навколо яких формуються фінансово-промислові групи. Так, наприклад, банк "Паріба" контролює і обслуговує діяльність таких фірм, як "Компані франсез де петроль", "Томсон-Брандт", "Пешине-Южін-Кюльман", "Рон-Пуленк", "БСН-Жерве-Данон", "Денен-Норд-Лонгві" та деякі інші. В групу "Сюез" входять "Сен-Гобен-Понт-а-Муссон", "Ер лікід", "Компані женераль д'електрисіте"; до цієї групи належать банки "Креді індюстріель е коммерсіаль" та "Індосюез".

Динаміка росту економіки Франції у післявоєнний період характеризувалася нерівністю ритму. Майже чверть віку по закінченні війни темпи економічного зростання були досить високими. Пересічний щорічний приріст ВВП за період з 1950 до 1973 рр. складав 5,1%, що майже втричі збільшило обсяг валової внутрішньої продукції. Високі темпи розвитку обумовлювалися і відбудовою зруйнованого війною господарства, й іноземними капіталовкладеннями за "Планом Маршала", й перебудовою структури народного господарства відповідно науково-технічного прогресу, а також економічною політикою держави. <

Саме в цей період Франція здобула найбільших досягнень в економіці. Було здійснено широкий приток ресурсів в промисловість, збільшення випуску її продукції. В структурі промисловості була підвищена частка новітніх галузей, форсовано експорт їх продукції. Частка промисловості в структурі ВВП суттєво підвищилася. Зросла продуктивність праці в промисловості. Якщо в 1950 р. розрив у продуктивності праці між США і Францією був двократний, то в 1973 р. він складав усього 37%. Темпи росту ВВП у цей час перевищували пересічні показники для країн Західної Європи (4,6%). За темпами розвитку в групі розвинутих країн Франції поступалася тільки Німеччині та Японії. Частка Франції в сукупному світовому ВВП підвищилася (на1%) і вона посіла, як вже зазначалося, четверте місце серед досоціалістичних країн. Проте наприкінці період}' розквіту виявилися і хибні сторони французької економіки. Франція мала нижчий рівень концентрації промислового виробництва,ніж її основні конкуренти; частка аграрного сектору в економіці була завищеною; матеріаломісткість і енергоємність промислового виробництва була надто високою. До того ж, країна1 переживала хронічну інфляцію, що знецінювало національну валюту - франк. Ці недоліки поступово накопичувалися і виявилися особливо бурхливо в часи світової економічної кризи 1973-1975 рр.

1973 р. став поворотним пунктам, з якого темпи економічного розвитку Франції різко загальмувалися.

Динаміка ВВП і промислового виробництва Франції, (в %)

Економічна криза початку 70-х років буквально струсонула Францію. Безробіття зросло втричі, і втричі знизилася прибутковість компаній. Наступні 80-ті роки для Франції також були непростими. її економіка дуже страждала від "кризи заборгованості" країн, що розвиваються. Франція вкладала значні капітали в цю групу країн, але вони поверталися невчасно, або зовсім втрачалися через неспроможність слаборозвинутих країн повернути борг. Швидко зростав і державний борг Франції. Скорочувалися інвестиції в національну промисловість; зростало від'ємне сальдо зовнішньої торгівлі. З другої половини 80-х років економіка дещо пожвавішала. Світові ціни на традиційні французькі товари підвищилися, а на енергоносії - знизилися. Баланс зовнішньої торгівлі став позитивним. Проте динаміка внутрішніх інвестицій залишалася досить кволою.

Пожвавлення економіки було нетривалим, і на початку 90-х років Франція зіткнулася з новою рецесією. Скоротилися обсяги промислового виробництва, зросло безробіття, знизився обсяг інвестицій.

Динаміка основних економічних показників Франції в 90-х роках (в %)

Період 1974-1996 рр. у Франції прозвали "тридцятьма гіркими роками". Особливо безпрецедентним було падіння інвестицій. Питома вага промисловості впала в структурі ВВП. Проте в ці ж самі горезвісні роки в економіці Франції здійснювалися процеси, які дали позитивні наслідки вже в другій половині 90-х років. Знизилася матеріаломісткість і енергомісткість промислового виробництва. Підвищилася частка новітніх галузей, оскільки деякі традиційні галузі (металургія, важке машинобудування) при йшлося скоротити через їх неконкурентоспроможність. Скорочення зайнятості супроводжувалося зростанням продуктивності праці, за цим показником Франція вийшла на одне з перших місць у світі. Знизилася частка аграрного сектора. З 1997 р. розпочалося піднесення французької економіки, що особливо виявилося у високих темпах росту промисловості і зовнішньої торгівлі; після тривалого спаду різко зросли темпи інвестицій. Скоротився рівень безробіття. "Гірки роки" для економіки залишилися позаду. Значну роль в оздоровленні економіки відіграла економічна політика консерваторів на чолі з Жаком Шираком, який в 1995 р. став президентом Франції.