Психологія управління - Ходаківський Є.І. - ПЕРЕДМОВА

Один із найбільших вагомих пріоритетів розвитку суспільства пов'язаний із соціально-економічними проблемами, що стають все більш актуальними з часів наукової революції XIX-XXI ст., яка виявила колосальну проблему фундаментального протистояння людини та її космопланетарного оточення. Найбільш рельєфно дух цього протистояння ілюструється висловом Френсіса Бекона (22.01.1561 - 09.04.1626) - відомого англійського філософа-емпірика, який вважав, що "природу варто (...) змусити видати свої таємниці вченим; її потрібно перетворити на рабу, обмежити і керувати нею".

Зрозуміло, що у масштабі всього людства такий хижацький умонастрій здатний породити життєву стратегію, засновану на однобічному контролі, силі та суперництві. Вона протиставляє лінійний прогрес й необмежений ріст, коли матеріальна вигода і збільшення національного доходу розглядається як основний критерій добробуту і міра життєвого рівня.

Ідеологічна, соціально-політична та світоглядна стратегії, що випливають з такої життєвої позиції й поведінки, невблаганно приводять людину до серйозного конфлікту з її власною цілісною природою, з фундаментальними законами Всесвіту, де всі живі та неживі системи залежать від дотримання оптимальних параметрів, а максимізапія у процесі реалізації певних цілей, яка поширюється у новий час історії людства - це неприродна й небезпечна стратегія.

У Всесвіті, який онтологічно грунтується на принципі цілісності, така стратегія вимагає необоротного лінійного руху й необмеженого росту, що у перспективі означає повне виснаження невідновлювальних природних ресурсів, особливо корисних копалин і енергоносіїв, нагромадження токсичних відходів, які забруднюють повітря, воду і ґрунт - усі життєво необхідні умови для підтримки життя.

Вище окреслений підхід до життя утверджує суперництво і дарві-нівський постулат "виживання найбільш пристосованих" ("війна всіх проти всіх") як здоровий принцип існування, що заперечує усвідомлення цілісності світу та виключає поширення різних форм соціальної й економічної кооперації та творчої співпраці, пізнання й освоєння синергійної цілісності Всесвіту та єдності всіх форм його існування - саме те, що, як ми вважаємо, є головними пріоритетами соціально-економічного розвитку нашої держави.

Завдяки осягненню фундаментальної цілісності світу та її переживанню у повсякденному житті для людини стає можливим одержувати інтенсивне задоволення у кожен момент життя і в кожній звичайній ситуації - від їжі, людських контактів, праці, мистецтва до прогулянок на природі. Це значною мірою зменшує постійне прагнення людської істоти до помилкових надій та складних цілей, у неї зростає здатність насолоджуватись своїм життям, пробуджується інтерес до нього в цілому і до кожної його форми окремо, що супроводжується виникненням глибокого осягнення духу планетарної екології, формується інтегральне бачення світу. Це призводить до "добровільної простоти", що може розумітися як вираження глибокої мудрості.

У наш архіскладний час стає очевидним, що надія на політичне, соціальне й економічне подолання нинішньої всесвітньої духовної та економічної кризи має випливати із стану синергійності, цілісності людини та її соціально-космопланетарного оточення, що переборює безнадійну установку "вони проти нас", котра породжує лише маятникові зрушення, що полягають у зміні ролей гнобителів і гноблених.

Процеси глобалізації, і особливо - в інформаційній, соціальній, економічній та екологічній сферах - ставлять на перше місце абсолютно нові задачі виживання людської цивілізації. По-перше, в багатогранному і багато параметричному сучасному світі кожне рішення, кожен біт інформації може вплинути на всю цивілізацію (ефект "метелика"), тому таке рішення повинно бути дуже виваженим і стократно змодельованим. По-друге, необхідна нова філософія - філософія спільного виживання, в якій будуть закладені і дотримуватись відповідні принципи і норми у відношенні та ставленні людей один до одного, і до оточення.

Зараз стає зрозумілим, що соціально-політичний і економічний розвиток будь-якої держави обов'язково має супроводжуватися збереженням і відновленням довкілля, розвитком психологічної та соматичної цілісності людини (котра сприймається як мета і вища цінність, а не як засіб), інакше під загрозу ставиться життєдіяльність суспільства в цілому і кожної людської особистості зокрема. Ключовим принципом взаємодії людського суспільства й природи мають бути не споживацтво й насильство, а гармонійне, синергійне, ко -еолюційне спілкування.

Розвиток синергетичної системи передбачає проходження через каскад біфуркацій, і якраз точки біфуркації - кризові точки, з одного боку, руйнують попередні структурні утворення в системі, а з іншого - створюють умови для побудови нових структурних утворень, більш адаптованих до нових умов.

І історичний досвід, і аналіз модельних експериментів показують, що подальший розвиток суспільства найкраще реалізовується через високу самоорганізацію соціально-економічної системи. А це можливо лише через всебічну демократизацію і розвиток громадянського суспільства.

Синергетична самоорганізація через становлення громадянського суспільства веде до гармонізації суспільних відносин і розвитку особистості.

На нашу думку, вирішенню багатьох із вказаних та спектру інших проблем буде допомагати цей підручник. В ньому основний акцент зроблено саме на гармонізацію управління людиноповедінкою на засадах людськості, моральності, гуманізму.

На цьому ж підґрунті повинна статися нова роль науки - "Психологія управління". І в першу чергу (наука) повинна позбутися переважно технократичного вектору. Оскільки ще видатний класик Дейл Карнегі наголошував, що навіть у такій технічній галузі, як інженерна справа, близько 15-ти відсотків фінансового успіху, досягнутого спеціалістом, слід віднести на рахунок суто технічних знань, і близько 85-ти - за рахунок особливостей його характеру, здібностей керувати людьми і вмінь у людській інженерії.

У сучасній практиці ми часто звертаємось до простого прикладу: перед запуском будь-який космічний екіпаж багаторазово тестується на психологічну сумісність, а також моделюється його поведінка у всіх можливих і неможливих ситуаціях, штатних і нештатних. Тому будь-який "екіпаж", під яким ми розуміємо сучасні колективи, зобов'язаний пройти тест на сумісність. Крім того, сьогодення вимагає нових підходів до управління - таких, що базуються на взаємній повазі, взаємній довірі, взаєморозумінні. Тому авторитарні підходи - поза актуальністю! Згадаймо Євангелія від св. Матвія: "Що користі людині, яка покорить весь світ, а душу свою занапастить?". Лібералізм, демократія - основні джерела оновлення сучасних управлінських вмінь, безвідносно рівня їх прикладання.

І саме тому у цьому підручнику значно розширено коло питань, що пропонуються структурно-логічною схемою викладання дисципліни, та презентовано найсучасніші розробки з теоретичних знань, прикладних вмінь і напрямів міждисциплінарного характеру. Така побудова збагачує і саму працю і вітчизняну науку.

У підручнику основне навантаження спрямовано на психологічні аспекти управління, тобто на психічно керовану діяльність людини, що знайшли своє відображення в змісті соціально-психологічної роботи менеджера, в застосуванні морально-етичних принципів управління, знанні і використанні основних положень психотерапії. Синергетичним контекстом сучасної "Психології управління" є концепції цілісності, а також розглянуті основні положення соціопсихоінформатики, без поєднання яких управлінська діяльність людини сьогодні не можлива.

Автори