Психологія управління - Ходаківський Є.І. - Розділ 5. Психоінформатика і сучасна типологія

Величезна різноманітність форм організацій - державних, ділових, політичних, наукових тощо - вимагає такої ж різноманітності їхніх функціональних структур. При розробці конкретної структури необхідно виходити з конкретних обставин, зокрема, враховувати кількісний і якісний склад організації, територіальну конфігурацію, характер відносин з іншими організаціями тощо².

Проте, існують деякі універсальні принципи, дотримання яких дозволяє формувати здорові й ефективно працюючі організації. І в основі усього лежить головний принцип: знайти компетентних людей і правильно організувати їхню взаємодію.

1. Горизонтальна структура організації.

Діяльність організації можна розділити на:

o зовнішню - взаємодія із зовнішнім світом;

o і внутрішню - розвиток самої організації.

У зовнішній діяльності чітко проглядаються дві, по своїй суті протилежні, функції:

а) одержання інформації із зовнішнього середовища, наприклад, про попит і пропозицію, дії та плани конкурентів, поточні та перспективні зміни у законодавстві;

б) виробництво для зовнішнього середовища, вплив на зовнішній світ, як-то реклама, створення нових ринків споживання, формування громадської думки.

Внутрішня діяльність також складається з двох протилежних функцій:

а) виконання оперативних задач, наприклад, забезпечення внутрішнього документообігу, узгодження роботи різних структурних підрозділів, дотримання процедур узгодження рішень;

б) виконання стратегічних задач, наприклад, довгострокове планування, науково-дослідні й дослідно-конструкторські роботи, формування корпоративної філософії.

Таким чином, кожен керівник постійно зіштовхується з чотирма системними функціями, що вимагають якісного виконання і взаємного ув'язування:

1) отримання інформації із зовнішнього світу;

2) виконання внутрішніх оперативних задач;

3) виконання внутрішніх стратегічних задач;

4) створення кінцевої продукції (товарів, послуг тощо) для зовнішнього світу.

Зрозуміло, що фахівці, які ефективно виконують різну роботу, повинні психологічно істотно відрізнятися. їхні здібності й кваліфікація повинні відповідати виконуваним системним функціям - тільки у цьому випадку вони будуть компетентними (від лат. Сотреtentis - відповідний). При цьому, необхідно наголосити, що будь-яку корисну роботу здатні виконувати лише компетентні працівники, - всі інші лише "проїдають" ресурси і роблять помилки, які змушені виправляти знову ж компетентні люди.

Для уніфікації, згрупуємо фахівців, які ідеально виконують дані всі чотири функції, за такими умовними назвами:

1) Програматор.

2) Синхронізатор.

3) Коректор.

4) Ефектор.

Для компетентного виконання своєї роботи вони повинні володіти такими психічними якостями.

Програматор. По-перше, його життєві інтереси, в основному, повинні концентруватися на об'єктах зовнішнього світу, а не на власних переживаннях чи внутрішніх справах фірми. У протилежному випадку він може упустити зміну кон'юнктури ринку чи вчасно не зреагувати на дії конкурентів. Така психічна орієнтація на зовнішній світ у психології називається екстраверсією, тому такий фахівець повинний бути екстравертом.

По-друге, він зобов'язаний володіти "професійним чуттям" на зміни, на рівні підсвідомості відчувати приховані процеси. Наприклад, на підставі непрямої інформації передбачати зміни інвестиційного клімату чи податкового законодавства і вчасно попередити про це керівництво своєї фірми. Здатність осягати сутність явищ, проникати в майбутнє, робити вірні висновки на підставі здогадки й осяяння в психології прийнято називати інтуїцією, тому такий фахівець повинний бути ін-туїтом. Але враховуючи, що такий фахівець постачає інформацію, на основі якої фірма генерує програму дій, назвемо його програматором. Наголосимо, що він повинний бути інтуїтивним екстравертом.

Синхронізатор. Будь-яка організація повинна забезпечувати узгодження дій своїх співробітників, швидко й чітко реагувати на поточні зміни внутрішньої ситуації. Синхронізатор забезпечує "боєздатний" стан фірми в кожен конкретний момент. Його у меншому ступені цікавить те, що відбувається поза організацією - увага сконцентрована на внутрішніх проблемах, на вдосконаленні внутрішніх зв'язків, підвищенні їхньої якості й надійності. Така орієнтація на внутрішній світ, на вузьке коло, на пошуки глибини називається інтроверсією. А здатність швидко реагувати на стимул, скурпульозно враховувати найдрібніші деталі, діяти "тут і зараз" прийнято називати сенсорикою. Таким чином, синхронізатор повинний бути сенсорним інтровертом.

Коректор. Організація може успішно вирішувати оперативні задачі, однак без правильної стратегії всі зусилля будуть марними. Коректор здатний відірватись від турбот поточного моменту і бачити свою організацію в цілому і як би з боку, із позиції стороннього спостерігача, залишаючись при цьому її невід'ємною частиною. Він повинен вміти "подорожувати у часі" і бачити майбутнє; почувати тонкі, невидимі зв'язки, бути схильним до логічних висновків. Коректор не переймається поверховими даними, - він проникає в сутність явищ і прагне їх пізнати, виробляючи при цьому рекомендації "глобального" характеру. Отже, можна зробити висновок, що коректор - це інтуїтивний екстраверт.

Ефектор. Це той, хто формує кінцевий продукт діяльності організації і передає його у зовнішній світ (створює кінцевий ефект). Він повинен перебувати в постійному контакті із зовнішнім світом, тобто бути екстравертом. Крім того, він повинен діяти дуже конкретно, практично і вміло додавати кінцевому продукту виразну форму. Тому ефектор - це сенсорний екстраверт. Його ще називають "робочим органом" організації через властиву ефекторам енергійність, напористість, здатність до рішучих і чітких практичних дій.

Таким чином, для компетентного виконання основних системних функцій необхідно підбирати фахівців із досить чіткими психологічними характеристиками:

1) інтуїтивний екстраверт;

2) сенсорний інтроверт;

3) інтуїтивний інтроверт;

4) сенсорний екстраверт.

Кожна людина має вроджену схильність до певного типу мислення: логічного чи емоційного, абстрактного чи конкретного тощо. Психоінформатика розглядає кожну людини по чотирьох координатах, чи парах ознак.

Крім уже згаданих пар ознак (екстраверт - інтроверт, інтуїт - сенсорик) використовуються ще дві пари: раціоналіст - ірраціоналіст, логік - етик. Визначивши схильність людини по кожній з цих чотирьох пар ознак, визначають її тип, що називається соціотипом, або типом інформаційного метаболізму (скорочено ТІМ). При цьому необхідно відзначити, що людина народжується з визначеним соціотипом. Залежно від виховання, умов життя, кола спілкування тощо, окремі риси типу підсилюються або притупляються; людина виховує в собі окремі навички, але її соціотип залишається незмінним.

Усього існує 16 психологічних типів, у кожного з яких свої особливості. Ці 16 типів природним образом поєднуються в 4 групи психологічного комфорту - квадри (альфа, бета, гама, дельта).

Особливістю кожної квадри є те, що в ній присутні і програматор, і синхронізатор, і коректор, і ефектор. Але при цьому кожна квадра має й свої особливості, що дозволяють їй вирішувати деякі задачі краще за інших. Так, наприклад:

1. Квадра "альфа" відрізняється вільнішим мисленням, що сприяє пошуку нововведень, створенню творчих, дослідницьких, інноваційних колективів.

2. Контрольні органи, служба безпеки, дослідний завод, військовий колектив - із цими завданнями краще впорається квадра "бета".

3. Розробка бізнес-плану, бухгалтерія, робота з фінансами, прикладні галузі науки, перевірка будь-чого на життєстійкість - усе це поле діяльності квадри "гама".

4. Відділ кадрів, людські ресурси, запуск перевіреного зразка в серію й доведення його до досконалості, екологія - ці задачі краще доручити квадрі "дельта".

2. Вертикальна структура організації.

Вертикальна структура організації складається з 4 рівнів. На першому рівні виконуються роботи в рамках вузької професійної діяльності. На цьому рівні можуть працювати люди, вельми різні за фахом - слюсарі й математики, столяри й програмісти, ливарі й лінгвісти. Головне, що їх поєднує - заглиблення в тонкощі своєї роботи і наявність чіткої професійної майстерності. Людей, що працюють на даному рівні, називають Спеціалістами.

Але оскільки існує професійна спеціалізація, то хтось повинен виконувати й функцію кооперування. Зрозуміло, що це якісно інша системна функція. Виконуючі її, люди вже не можуть бути вузькоспеціалізованими фахівцями - адже їм необхідно інтегрувати зусилля багатьох людей, а це вимагає ширшого погляду на виробничий процес. Працівників цього ієрархічного рівня називають загальним терміном

Менеджер, хоча до нього можуть належати і бригадири, і начальники відділів, і керівники управлінь тощо. Головна їх особливість полягає у тому, що вони сконцентровані винятково на управлінській роботі в рамках свого сектора відповідальності.

Власне кажучи, менеджер поступається спеціалістові глибиною професійних знань, однак він здатний зрозуміти різних спеціалістів і організувати їхню продуктивну взаємодію.

На третьому рівні діють керівники, що працюють на всю систему в цілому - будь-то підприємство, галузь чи нація. Звичайно, вони можуть істотно відрізнятися масштабами своєї діяльності, але їх поєднує головне - ототожнення своїх інтересів з інтересами системи, служіння цій системі шляхом практичної роботи з її організації і захисту. Для позначення людей цього рівня в психоінформатиці використовується давній термін: Кшатрії. Ці люди працюють на загальне благо і заради нього погоджуються на особисті жертви. Відзначимо також, що менеджери і спеціалісти за необхідності також можуть піти на особисті жертви заради загальних корпоративних інтересів (це є бажаним і повинно заохочуватися), але формально вони цього робити не зобов'язані.

Існує ще й четвертий рівень. Для позначення діючих на цьому рівні людей застосовується ще один давній термін - Брахмани. Якщо рівень кшатріїв пов'язаний з діяльністю всієї системи, то рівень брахманів забезпечує її взаємодію з надсистемою (наприклад, національною й світовою економікою, суспільством, природою). У сферу діяльності брахманів входить не тільки стан зовнішнього середовища організації й прогнозування її розвитку, але також і питання моралі, ділової етики, науки, корпоративної філософії, місії організації. При цьому він не занурений у поточну діяльність, хоча має пряме відношення до розробки стратегії.

У даному контексті необхідно звернути увагу на такий важливий момент: людське співтовариство є цілісним соціальним організмом. Суспільство у порівнянні з людиною є організмом вищого порядку. Як клітина організму може існувати лише в організмі, а всі її якості - суть і результат її взаємодії із зовнішнім середовищем (у тому числі і з іншими клітинами), так і людина може розвиватися лише в суспільстві, і тільки у взаємодії із собі подібними може розкрити свої суб'єктивні особливості. Як клітини організму мають своє призначення, так і люди мають свою вроджену спеціалізацію. Звичайно зрозуміло, що без слуху неможливо стати музикантом, а низькоросла людина за всього бажання не стане великим баскетболістом. Так само і наявність вроджених здібностей необхідна і для всіх інших сфер діяльності.

Допомогти кожній людині знайти своє місце, де вона зможе максимально самореалізуватися, покликана психоінформатика.