Фінанси країн Європейського Союзу - Карлін М.І. - 1.9.2. Пенсійна реформа у ФРН

На сьогодні федеральний уряд проклав шлях до нової системи пенсійного забезпечення. Закон про сприяння обов'язковому пенсійному страхуванню і про заохочення солідарних капіталоформуючих пенсійних нагромаджень, що був схвалений 11 травня 2001 р. бундесратом і набрав чинності 1 січня 2002 р., ознаменував принципово новий підхід до німецької системи пенсійного забезпечення.

У рамках так званої системи трьох китів пенсійного забезпечення в Німеччині — а це обов'язкове пенсійне страхування, що слугувало дотепер головною опорою, пенсійні виплати підприємств і добровільне пенсійне страхування — тепер зміцнюються друга і третя ланки пенсійної системи, причому їм надається значно більше значення. Для кожного взятого окремо працівника це означає, що в майбутньому зросте його особиста відповідальність за забезпечення у старості. Щоправда, він при цьому одержуватиме підтримку від держави.

Щоб одержати право на доплату від держави — чи-то прямі надбавки або податкові пільги, — працівник має починаючи з 2002 р. добровільно відраховувати спочатку 1 %, з 2004 р. — 2, з 2006 р. — 3 і з 2008 р. — 4 % від свого брутто-доходу з метою забезпечення індивідуального пенсійного страхування. Форми страхування можуть бути різними: внески в пенсійні каси, фонди або відкриття пенсійних рахунків у банку. Державна доплата складається з базової суми, однакової для всіх, і спеціальних надбавок, що залежать від сімейного стану і кількості дітей. Неодружені чоловіки і незаміжні жінки одержали в 2002 і 2003 рр. щорічну доплату в розмірі 38 евро, що поетапно підвищується й у 2008 р. становитиме 154 євро. Подружні пари одержуватимуть, відповідно, суму, що в тих самих часових рамках зросте з 74 до 308 євро за рік, а на кожну дитину додатково нараховуватиметься спочатку 46, а потім 185 євро. Усі державні кошти надаватимуться в зазначених вище максимальних розмірах і після 2008 р.

На вибір громадян кошти на пенсійне забезпечення можуть вкладатися й у нерухоме майно. З цією метою працівник може використовувати до 50 тис. євро з накопичених грошей. Однак до досягнення 65-річного віку цю суму необхідно повернути в систему накопичувального фінансування пенсії. Це правило діє також і при продажу нерухомості, тому що в іншому випадку необхідно буде повернути державі гроші, отримані у вигляді доплати до добровільного пенсійного нагромадження.

Відповідно до нового закону подружні пари одержують не тільки доплати до добровільних пенсійних нагромаджень у розрахунку на кожну дитину. Тим з них, хто виховує дітей, — як правило, це матері — відшкодовуються також фінансові витрати в період виховання. Робиться це у формі нарахування компенсаційних балів. Це означає, що після народження дитини держава перераховує внески на рахунки пенсійного нагромадження як доплату за три роки виховання дітей. При цьому розмір доплати визначається, виходячи з середнього заробітку у 2376,5 евро.

Після завершення декретної відпустки багато матерів сьогодні повертаються до професійної діяльності, причому в більшості випадків вони зайняті неповний робочий день. Щоб пом'якшити наслідки низьких доходів для майбутньої пенсії, держава здійснюватиме в період з 4-го по максимум 10-й рік життя дитини доплати до відрахувань матері, що працює, в рамках добровільного пенсійного нагромадження. їх розмір може досягати 100 % від тих внесків, які б платила мати, що працює, якби одержувала середню зарплату. Якщо мати одночасно виховує кількох дітей, то це заохочення припиняється тоді, коли держава перерахує всі доплати на наймолодшу дитину.

Типовий приклад з розрахунками. Нехай подружня пара М. з міста К. має двох дітей — однорічного сина і трирічну доньку. Батько, що працює слюсарем-монтажником, має річний прибуток ЗО тис. євро, з якого він має робити відрахування у фонди соціального страхування. Його дружина не працює і тому не має виплачувати страхові внески. Якщо родина почне у 2002 р. виплачувати в передбаченому законом порядку внески в рамках приватного пенсійного страхування, то до 2008 р. рахунок буде таким: 4 % від річного заробітку слюсаря-монтажника становитимуть 1200 євро. Додатково до цього родина М. одержить державну доплату в розмірі 308 євро і ще по 185 євро на сина та доньку. Отже, власні відрахування родини М. на пенсійний період становитимуть, у кінцевому підсумку, всього 522 євро — більше половини коштів на їх рахунок приватного пенсійного страхування перерахує держава. Крім того, дружині нарахують три компенсійні бали — два за доньку й один за сина — тим самим на рахунок родини М. у фонді пенсійного страхування будуть перераховані страхові внески за три роки.

Зрозуміло, родині М. надано право самостійно вирішувати питання про розмір пенсійних відрахувань. Держава і в цьому випадку надасть підтримку. Так, родина М. може у 2002 і 2003 рр. додатково відкласти на пенсійний період до 525 євро, з яких не потрібно сплачувати податки. А в період до 2008 р. ця неоподатковувана сума, наприклад на страхування життя, поетапно підвищуватиметься до 2100 євро.

Корпоративне пенсійне забезпечення: стара модель — нові стимули. Завдяки реформі пенсійного забезпечення родина М. володіє сьогодні, можливо, навіть ще більш дохідною формою вкладення коштів: у пенсійне страхування на підприємствах. Утім, такий різновид пенсійного забезпечення не новий, адже раніше у ФРН існувало корпоративне пенсійне забезпечення — добровільні виплати підприємців. Починаючи з 2002 р. усі працівники мають право вносити через роботодавця частину заробітків у пенсійні фонди чи каси або безпосередньо укладати договори страхування. Держава і в цьому випадку приходить на допомогу, дозволяючи щорічно вкладати в пенсійне страхування до 2160 євро, звільнених від оподаткування і від будь-яких внесків в інші фонди соціального страхування.

Крім того, особі, яка обрала вказаний спосіб, страхові компанії або банки, зрозуміло, надають більш вигідні умови, наприклад у формі оптової знижки. Також є потреба в безлічі "паперових" формальностей, оскільки роботодавець має сам вибрати найвигіднішу на цей момент форму вкладення коштів і виконати всі інші формальності. Зрозуміло, господар родини М. не має вести переговори зі своїм роботодавцем з приводу добровільних доплат підприємств до його пенсійних нагромаджень. Це справа учасників тарифних переговорів, тобто об'єднань роботодавців і професійних спілок. Оскільки тарифні угоди укладаються, як правило, за галузевим принципом, то положення про пенсійне забезпечення з боку підприємств стосуються всіх працівників галузі.

Зрозуміло, що М. не має турбуватися про те, що він може втратити право на пенсію від підприємства в тому випадку, якщо змінить місце роботи. Його внески захищені з самого початку, а збереження добровільних доплат з боку його роботодавця також гарантується цьому 34-річному працівникові, що протягом восьми років працює на сталеливарному заводі. Справа в тім, що нині діє таке правило: якщо працівникові виповнилося 30 років і він відробив на підприємстві більше 5 років, то при переході на іншу роботу він не зобов'язаний повертати доплати підприємства. Про збереження вкладених коштів піклується також держава. Вона здійснює нагляд за пенсійними фондами. Крім того, захист від банкрутства в Німеччині бере на себе Спілка із забезпечення схоронності пенсійних внесків.

Поліпшення пенсійного забезпечення незаможних верств населення. Завдяки власним відрахуванням на пенсійний період умовна сім'я М. зможе зберегти свій рівень життя й у похилому віці. Однак законодавці подумали і про тих, хто не мав змоги відкласти стільки коштів, — про одиноких матерів і сім'ї, що залишилися без годувальника, про літніх працівників, що вже не в змозі скористатися приватним пенсійним страхуванням, а також про збіднілих пенсіонерів, які залежать від соціальної допомоги.

Дотепер одинокі матері найчастіше отримували пенсії чи не найменшого розміру, тому що в період виховання дітей вони не працювали або трудилися неповний робочий день. Завдяки реформі пенсійного забезпечення їх становище значно поліпшується. Усі ті доплати сім'ям за виховання дітей, про які йшлося вище, поширюються і на одиноких батьків. Вони також одержують надбавки за період виховання дітей. Так, пенсія одинокій матері підвищується після трьох років виховання дитини на 76 євро в місяць. Якщо вона після закінчення трьох років відновлює трудову діяльність і щомісяця одержує близько 70 % середнього доходу в розмірі 2376,6 євро, то після семи років роботи місячна надбавка до пенсії становитиме ще 53 євро. Це означає підвищення пенсії в цілому на 129 євро, яку вона одержуватиме в пенсійному віці завдяки урядовим виплатам й залежно від залучення до виховання дітей.

Працівники у віці 55 років і більше, що через вік не можуть уже скористатися перевагами приватного пенсійного страхування, зберігають за собою всі попередні пенсійні права. Держава бере на себе сплату пенсійних внесків безробітних і хворих молодих людей, якщо в них є таке зобов'язання, оскільки вони працювали раніше і мали сплачувати внески у фонди соціального страхування. До цього кола осіб належать і члени родин, зайняті на підсобних роботах, наприклад у сільському господарстві. Держава платить за них страхові внески аж до досягнення ними 25-річного віку.

За допомогою реформи пенсійного забезпечення законодавці усунули також і той її недолік, який раніше доводив багатьох людей літнього віку до ганебного старечого зубожіння. Завдяки реформі було введено базове забезпечення, розміри якого залежать від глибини убогості заявників. Воно може надаватися особам старшим 65 років або постійно непрацездатним особам старшим 18 років. Тільки в тому випадку, якщо річний дохід дітей або батьків убогих пенсіонерів перевищить 100 тис євро, ті (діти або батьки) будуть зобов'язані здійснювати фінансові витрати на утримання своїх близьких.

Зростання пенсійних внесків й урізання розміру пенсій за віком, або навіть крах системи пенсійного забезпечення — до реформи здавалося, що виходу з цього тупика практично немає. Усе гіршими ставали пенсійні перспективи нових поколінь. Здавалося, було майже неможливо заздалегідь будувати плани "на осінь" власного життя. Однак завдяки пенсійній реформі законодавці не тільки встановили другий, новий та ефективний елемент системи пенсійного забезпечення, але й одночасно запровадили довгострокову фіксацію розмірів пенсійних внесків: до 2020 р. відсоткова ставка має залишатися нижчою 20 %, а до 2030 р. вона може зрости максимально до 22 % від брутто-зарплати. Відповідно до розрахунків Федерального міністерства праці й соціальних справ розмір пенсії має становити близько 67 % від заробітної плати "чистими".

Отже, сьогодні нові покоління знову одержали можливість довгостроково планувати власне забезпечення на пенсійний період.