Фінанси країн Європейського Союзу - Карлін М.І. - 24.1. Загальна характеристика фінансової системи Кіпру

24.1. Загальна характеристика фінансової системи Кіпру

Острів Кіпр багато століть існував як єдина держава. У1974 р. у результаті політичних колізій він поділився на дві частини: північна частина перебуває під контролем Туреччини, південна — це власне республіка Кіпр. Найбільше місто острова — Ні косі я — є одночасно столицею двох частин.

Республіка Кіпр — суверенна країна з президентською системою управління. Основні доходи бюджету країни надходять від флоту, туризму та офшорних компаній. Вона володіє третім у світі за розміром комерційним флотом. Завдяки розвинутому туризму рівень життя тут значно вищий, ніж на півночі. Фінансовий стан домогосподарств характеризується такими даними. Річний прибуток на одну особу становить в еквіваленті приблизно 12 ООО дол. США. Мінімальна зарплата — близько 450 дол. США, середня — 1000—1200 дол. США.

Кіпр знаходиться на третьому місці у світі за кількістю фахівців з вищою освітою на тисячу жителів.

Парламент Республіки Кіпр 15 березня 2007 р. схвалив пропозицію про перехід з 1 січня 2008 р. на єдину європейську валюту, яка замінить національну валютну одиницю — кіпрський фунт. Це рішення підтримали 36 депутатів, 15 проголосу вали проти. Серед противників переходу на евро була провідна партія правлячої коаліції — Прогресивна партія трудового народу Кіпра (АКЕЛ).

У травні 2007 р. Європейський центральний банк і Європейська комісія повинні були зробити висновки, чи відповідає Республіка Кіпр фінансово-економічним критеріям зони евро. Висновок був позитивним.

Система індивідуального прибуткового оподаткування на Кіпрі стимулює участь фізичних осіб в офшорній діяльності. Так, при ставках індивідуального прибуткового оподаткування від 0 до 20 % за зниженою фіксованою ставкою 5 % оподатковуються закордонні інвестиційні прибутки і пенсії, що перераховуються на Кіпр нерезидентами, які не здійснюють діяльності на території Кіпру. Суми, що перераховуються кіпріотами, які постійно проживають за кордоном та перераховують на Кіпр свої закордонні інвестиційні прибутки, також оподатковуються за ставкою 5 %.

Стандартна ставка ПДВ становить 8 %. Нульова ставка застосовується щодо деяких послуг, таких як фінансові послуги, рента і продаж нерухомості.

Податки на нерухомість стягуються за прогресивною шкалою обкладання, найвища ставка якої становить 45 %.

Розмір податку на оборону — 2—3 % від прибутку. Існують також податок з капіталу і гербовий збір.

Юридична система ґрунтується на англійському праві, більшість законів офіційно перекладено на англійську мову. У 1975 р. було створено офшорну зону після розколу Кіпру ва грецьку і турецьку зони, хоча більшість турків-кіпріотів хочуть об'єднання і вступу до ЄС. Але проти цього виступає більшість греків-кіпріотів.

Юридичні основи офшорного бізнесу — Закон "Про компанії", доповнення до Закону "Про прибутковий податок" (1975 р.), Закон "Про валютний контроль", положення Центрального банку "Основні принципи і напрямки створення і діяльності офшорних банківських відділень на Кіпрі" (1981 р).

Сприятливою для закордонних інвесторів є, насамперед, грецька частина Кіпру, яка і є загальновизнаною юрисдикцією офшорних компаній, що використовуються в міжнародному податковому плануванні. Кіпр спеціалізується на холдингових, страхових, сервісних, судноплавних, торгово-закупівельних компаніях, банківських інститутах. Будучи країною з помірним рівнем податків для офшорних компаній, Кіпр має ще і досить значну мережу міжнародних податкових угод.

Для здійснення закордонних інвестицій в економіку Кіпру потрібно одержати дозвіл на валютні операції в Центральному банку Кіпру та міністерстві, яке займається відповідним видом діяльності.

Мережа міжнародних податкових угод Кіпру надає додаткові можливості у сфері міжнародного планування, що вже давно відзначено багатьма країнами, які з успіхом використовують Кіпр як незамінну юрисдикцію місцезнаходження численних офшорних компаній, поєднуючи бізнес і офшорний туризм.

Закон "Про компанії" практично ідентичний Закону Великої Британії "Про компанії" (1948 р.) та визначає приватні і публічні компанії. На Кіпрі можливі три форми організації підприємств:

— товариство (партнерство), статутний капітал якого має становити 1000 кіпрських фунтів. При цьому 5 % від заявленого статутного капіталу має бути сплачено. Товариство повинно мати одного директора і секретаря (кіпрського або іноземного), а також від 2 до 20 акціонерів (фізичних або юридичних осіб). Таке товариство звільняється від податку з прибутку і використовується для накопичення капіталу;

— публічні і приватні акціонерні компанії з обмеженою відповідальністю. Публічні компанії повинні мати від 7 до 200 акціонерів, не менше двох директорів і секретаря, призначати аудитора тільки з числа дипломованих фахівців, разом з річним звітом додавати баланс і звіт про прибуток і збитки за звітний рік. Така компанія не може бути офшорною. Приватні компанії можуть мати від 2 до 50 акціонерів (частіше за все). Така компанія не може продавати свої акції широкому загалу і не може випускати акції на пред'явника;

— філії закордонних компаній, режим створення яких визначається переговорами з Центральним банком Кіпру. Філії мають ту саму юридичну форму, що й материнська компанія, і не є самостійними юридичними особами. Філії офшорних компаній, які управляються за межами Кіпру, звільняються від сплати податку з прибутку. Філії іноземних компаній, які управляються і контролюються в межах Кіпру, оподатковуються податком за ставкою 4,25 %.