Для підприємств різного профілю - промислових, аграрних та інших, що функціонують в умовах ринкової економіки, головним критерієм ефективності господарювання є прибутковість. Тому кожне таке підприємство вимірює прибутковість через визначення абсолютної величини прибутку на різних етапах його формування під впливом певних факторів. Наприклад, американські фірми в консолідованому (зведеному) звіті про доходи відображають процес формування фінансових результатів через визначення таких показників прибутковості, як валовий прибуток (маржинальний дохід), операційний прибуток (дохід), прибуток до оподаткування і виплати надзвичайних збитків, прибуток після сплати податку, чистий прибуток (дохід), нерозподілений прибуток (визначається як різниця між чистим прибутком і тією його частиною, що спрямована на виплату дивідендів акціонерам і на поповнення резервного капіталу).
На основі розглянутих абсолютних показників прибутковості (валовий і операційний прибуток, чистий прибуток тощо) підприємства розраховують низку показників рентабельності. Особливість їх визначення полягає в тому, що прибуток, узятий на певному етапі його формування, відносять не до повної собівартості товарної продукції, як це практикують наші підприємства, а до обсягу чистого продажу, під яким розуміють виручку від реалізації продукції за відрахуванням з неї сум за некондиційність продукту, некомплектність і дисконтних знижок.
Показник рентабельності продажу за валовим прибутком визначається за формулою:
(4.9)
де - валовий прибуток;
- обсяг чистого продажу.
Аналогічним способом визначають показники рентабельності продажу за операційним прибутком, прибутком до оподаткування і чистим прибутком.
Ці показники доповнюють одне одного і відображають, зрештою, ступінь відшкодування цінами витрат на продукцію, а також цінову конкурентоспроможність підприємства. Якщо, наприклад, показник рентабельності за операційним прибутком становить, скажімо, 50%, це означає, що ціна, за якою реалізується продукція, може бути знижена навіть на 50%. При цьому підприємство не матиме збитків, досягаючи нульової рентабельності.
У країнах із ринковою економікою широко використовується показник рівня загальної рентабельності як співвідношення прибутку до нарахування процентів та всіх активів підприємства. Він характеризує здатність підприємств до нарощування вкладеного капіталу. Цей показник є одним із головних для оцінки рентабельності.
Щоб отримати поглиблений її аналіз, слід розрахувати число оборотів капіталу за формулою:
, (4.10)
де - усі активи підприємства.
Звідси
, (4.11)
де - прибуток до виплати процентів.
Скоротивши у правій частині рівності N5, досягаємо її тотожності з лівою частиною. Як бачимо, рівень загальної рентабельності підприємства формується як добуток рентабельності продажу і числа оборотів капіталу. Тепер стає очевидним, що досягти досить високого рівня загального продажу можна шляхом прискорення обороту всіх активів підприємства.
Нерідко підприємства вкладають багато коштів у виробничі фонди і тому знижують число оборотів капіталу. Такі вкладення супроводжуються підвищенням рівня механізації та автоматизації виробництва, забезпечення його безперервності, що приводить до високих прибутків, які з надлишком компенсують зниження рівня загальної рентабельності, спричиненого дією першого фактора (зниження числа оборотів капіталу). Викладене дає змогу зробити висновок, що один і той самий рівень загальної рентабельності може бути досягнутий за різного співвідношення розглянутих двох факторів. Тому кожне підприємство, виходячи з конкретних умов, акцентує увагу на тому з них, де є більше невикористаних можливостей. Для власників підприємств дуже важливим є показник рівня рентабельності власного капіталу (Рв.к.):
, (4.12)
де - прибуток до оподаткування;
- власний капітал.
За нормальних умов господарювання рівень рентабельності власного капіталу має бути вищим від показника рівня загальної рентабельності, незважаючи на те, що на величину виплачених процентів за використання позичкового капіталу. Досягається це за умови, коли процент виплат із позичковим капіталом не нижчий від рівня загальної рентабельності. Якби виплати за позичковий капітал були вищі від рівня загальної рентабельності, це призвело б до зниження рентабельності власного капіталу. З економічного погляду, цей показник свідчить про можливість підприємства щодо прирощення власного капіталу, тому з підвищенням його рівня змінюється економіка підприємства, зростає його платоспроможність.
Для кожного підприємства важливо знати його фінансовий стан у плановому періоді, згідно з передбачуваними витратами і кон'юнктурою ринку на ті види продукції, які воно виробляє і реалізує. Насамперед менеджерам підприємства треба знати, за якого обсягу реалізації того чи іншого виду продукції (обсяг продажу) досягається беззбитковість виробництва (нульова рентабельність). Такий обсяг реалізації (продажу) називають критичним, оскільки в разі його зменшення підприємство починає зазнавати збитків. Водночас за збільшення продажу над його критичним обсягом забезпечується прибутковість виробництва. Менеджерам підприємства також важливо знати, на скільки потрібно збільшити обсяг виробництва і реалізації продукції, щоб одержати бажану суму прибутку, і як вплине на його величину зміна витрат виробництва, що піддаються коригуванню в короткостроковий період.
Визначення критичного обсягу реалізації, а також аналіз беззбитковості виробництва та прогнозування прибутку ґрунтується на використанні принципу класифікації витрат залежно від їхнього зв'язку з обсягом виробництва. За цією ж ознакою всі витрати поділяють на постійні і змінні. Різне співвідношення між цими групами витрат, а також їх абсолютна сума істотно впливають на критичний обсяг продажу і прибуток підприємства. Щоб безпосередньо визначити їх, можна скористатися двома способами: 1) графічним, тобто побудовою графіка критичної точки обсягу реалізації продукції (обсягу продажу); 2) формулою норми беззбитковості.
За умови, що змінюється величина постійних витрат у розрахунку на одиницю продукції або ж сума змінних витрат, треба будувати нові графіки стосовно змінених параметрів розвитку галузі і за їх допомогою аналізувати беззбитковість виробництва. Аналогічний аналіз можна здійснити за загальним обсягом реалізації продукції будь-якої галузі. У цьому разі оперують загальними постійними і змінними витратами на виробництво цієї продукції.
Більш поглиблений аналіз беззбитковості виробництва і прибутковості галузі можна здійснити за допомогою формули норми беззбитковості (Нб):
, (4.13)
де - постійні витрати, грн;
- ціна реалізації одиниці продукції;
- обсяг реалізації;
- змінні витрати на одиницю продукції.
На норму беззбитковості і дохідність усієї галузі загалом впливають такі фактори: сума постійних витрат, змінні витрати на одиницю продукції, ціна реалізації. Важливо знати, що підприємство лише тоді починає одержувати прибуток, коли збільшує обсяг продажу понад його критичний рівень. Цей прибуток формується вже з першої одиниці приросту продукції в розмірі різниці між ціною і змінними витратами. Тому очевидно, що підприємство працюватиме так: що більший прибуток одержуватиме, то більше продукції буде реалізовано понад критичний обсяг продажу, і навпаки.
Якщо підприємство ставить собі за мету досягти певного приросту прибутку від реалізації продукції відповідної галузі, то закономірно виникає запитання: скільки треба додатково продати цієї продукції, щоб досягти потрібної суми прибутку?
Щоб відповісти на нього, складемо рівність:
. (4.14)
Приріст прибутку визначається як різниця між прибутком за збільшеного обсягу продажу і прибутком за досягнутого (базового) обсягу продажу , тобто
. (4.15)
Використовуючи (4.14), цю формулу можна записати так:
. (4.16)
Звідси приріст продажу продукції за якого досягається потрібний підприємству приріст прибутку, визначається за формулою:
(4.17)
Слід мати на увазі, що підприємство нерідко виробляє такі види продукції, за якими формуються спільні постійні витрати та індивідуально -змінні. Механізм визначення критичного обсягу виробництва в таких умовах модифікується, особливо, коли через певні причини фінансовий результат за цими видами виробництва негативний, - підприємство зазнає збитків. Тоді виникає запитання: якого обсягу виробництва (продажу) цих видів продукції потрібно досягти, щоб забезпечити його беззбитковість?
За таких обставин критичний обсяг виробництва (продажу) досягається, коли
, (4.18)
де - обсяг виробництва (продажу) і-го виду продукції;
- змінні витрати на 1 ц і-го виду продукції;
- спільні постійні витрати для і-тих видів продукції.
4.4. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗВІТУ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ
Загальні критерії визнання доходу і витрат
Особливості визнання різних видів доходу від реалізації
Оцінка доходу
Класифікація доходів і витрату звіті про фінансові результати
Розрахунок прибутку на акцію (III розділ звіту)
Примітки до звіту про фінансові результати
Питання для самоконтролю
Тема 5. ОПОДАТКУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ ТА ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ