Фінанси підприємств - Славюк P.А. - 11.2. МЕТОДИКА ОЦІНКИ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ПОЗИЧАЛЬНИКА ТА ПОРЯДОК НАДАННЯ КРЕДИТУ

Підприємство, яке хоче отримати кредит, подає до банку кредитну заявку, в якій вказує таку інформацією:

- мета кредиту;

- сума кредиту;

- строк користування кредитом;

- конкретні дати погашення;

- коротка характеристика заходу, що кредитується, та економічний ефект від його здійснення.

На вимогу банку позичальник надає, крім заявки, інші матеріали:

- копії установчого договору, статуту або інших документів, що підтверджують його правоздатність в отриманні кредиту;

- техніко-економічне обґрунтування (бізнес-план) заходу, що кредитується, з розрахунками надходжень, яких очікують від його реалізації;

- копії контрактів, угод, інших документів, що стосуються даного заходу;

- зобов'язання із забезпечення своєчасного повернення кредиту (угода застави, гарантійний лист, страхове свідоцтво тощо);

- бухгалтерська звітність, звіт про прибутки та збитки, декларація про доходи, витяги з рахунків, що відкриті в інших банках.

На основі наданої інформації банк:

- вивчає формальну і неформальну інформацію про підприємство;

- оцінює ділову репутацію та імідж підприємства;

- аналізує кредитоспроможність підприємства, поглиблено досліджує його фінансовий стан і ступінь ризику неповернення позики;

- визначає перспективи розвитку підприємства;

- перевіряє наявність джерел і гарантій погашення кредиту;

- відвідує підприємство (у разі потреби).

Вирішальне значення для надання кредиту підприємству мають підсумки проведеної оцінки кредитоспроможності. Кредитоспроможність підприємства означає його здатність цілком і вчасно розрахуватися за всіма борговими зобов'язаннями.

Кредитоспроможність підприємства оцінюється на основі системи показників, які відображають розміщення і джерела оборотних засобів, результати фінансової діяльності підприємства. Вибір показників залежить від

особливостей виробничої діяльності і побудови балансу, галузевих особливостей, форми власності.

У світовій практиці є низка підходів до оцінки платоспроможності позичальника. Виділимо для прикладу PARSER і CAMPARI.

Розшифрування методики PARSER:

Р - Person - інформація про особу позичальника та його репутацію;

А - Amount - обґрунтування суми кредиту, який просять;

R - Repayment - можливості погашення;

S - Security - оцінка забезпечення;

Е - Expediency - доцільність кредиту;

R - Remuneration - винагорода банку (процентна ставка) за ризик надання кредиту.

CAMPARI:

С - Character - репутація позичальника;

А - Ability - оцінка бізнесу позичальника;

М - Means - аналіз необхідності звернення по позичку;

Р - Purpose - мета кредиту;

А - Amount - обґрунтування суми кредиту;

R - Repayment - можливість погашення;

І - Insuranse - спосіб страхування кредитного ризику.

Вітчизняна методика оцінки фінансового стану позичальника включає поєднання об'єктивних аналітичних даних, сформованих на основі обліку і звітності, і суб'єктивних даних, що їх формують експерти (керівники відповідних управлінь). Цим забезпечується єдиний підхід та обґрунтованість щодо вирішення питань оцінки платоспроможності позичальника і доцільності надання йому позик.

Аналіз господарсько-фінансової діяльності позичальника дає можливість не тільки здійснити експрес-аналіз фінансового стану позичальника, а й виявити негативні тенденції в його фінансово-господарській діяльності і здійснити прогнозування розвитку діяльності підприємства в майбутньому. Це дасть можливість своєчасно вносити корективи в кредитні взаємовідносини банку і позичальника.

Установи банку повинні здійснювати оцінку фінансового стану позичальника перед наданням йому позики, а в подальшому - щоквартально для визначення групи ризику та розміру відрахувань до загального і спеціального резервів згідно з Положенням про порядок формування резерву для відшкодування можливих втрат за позиками комерційних банків, яке затверджено Національним банком України.

Оцінка фінансового стану здійснюється на підставі даних офіційної звітності позичальника та інформації з пакета документів, який повинен надавати позичальник під час отримання кредиту чи додатково в періоді кредитних взаємовідносин.

Для оцінки фінансового стану позичальника здійснюється аналіз його фінансово-господарської діяльності з об'єктивних показників:

- обсяг реалізації;

- прибутки і збитки;

- рентабельність;

- грошові потоки;

- платоспроможність;

- ліквідність;

- фінансова стійкість;

- склад дебіторсько-кредиторської заборгованості;

- історія погашення кредитної заборгованості позичальника в минулому;

- ефективність управління позичальника;

- форма власності.

Оцінювання фінансового стану позичальника виконується у два етапи:

1-й етап - визначення значень показників, які характеризують фінансовий стан позичальника з віднесенням їх до відповідних аналітичних груп;

2-й етап - аналіз фінансового стану позичальника і віднесення позичальника до відповідного класу надійності.

На першому етапі показники, які характеризують фінансовий стан позичальника, розподіляють на такі аналітичні групи:

• показники платоспроможності позичальника;

• показники фінансової стійкості позичальника;

• показники "солідності" позичальника.

Оцінні показники діяльності позичальника, які характеризують його платоспроможність і фінансову стійкість, розраховують на підставі бухгалтерського балансу (ф. № 1) та звіту про фінансові результати (ф. № 2).

Оцінні показники, які характеризують "солідність" позичальника, визначають на основі інформації пакета документів, наданого позичальником.

Для визначення фінансового стану позичальника формують інтегральний показник, розрахунок якого базується на використанні принципу зваженості економічних показників і аналітичних груп. При цьому кожному економічному показнику та аналітичній групі надається вагове значення, яке відповідає їхньому внеску в оцінку фінансового стану позичальника.

На другому етапі підприємство-позичальник залежно від величини інтегрального показника (підсумкового за групами і показниками) зараховують до одного з п'яти класів (А, Б, В, Г, Д), які характеризують надійність позичальника.

Система показників, які використовують для аналізу фінансово-господарської діяльності позичальника, та методика їх розрахунків^*20

*20: {Це питання розглянуто з використанням Положення про проведення оцінки фінансового стану позичальника, яке затверджено рішенням Правління Укрсоцбанку від 04.12.1997 р.}

Перша група - показники платоспроможності позичальника.

1. Коефіцієнт загальної ліквідності () характеризує, наскільки обсяг поточних зобов'язань із кредитів і розрахунків можна погасити за рахунок усіх мобілізованих оборотних активів. Визначається за формулою:

(11.1)

Теоретичне значення - не менше ніж 2,0. Вагове значення - 8.

2. Коефіцієнт ліквідності () показує, в якій кратності оборотні активи покривають зобов'язання, і характеризує, наскільки зобов'язання можуть бути погашені швидколіквідними грошовими коштами, цінними паперами та реальною дебіторською заборгованістю. Визначається за формулою:

(11.2)

Теоретичне значення Клік. - не менше ніж 0,3. Вагове значення - 6.

3. Коефіцієнт абсолютної (термінової) ліквідності () характеризує, наскільки короткострокові зобов'язання можуть бути негайно погашені швидколіквідними грошовими коштами та цінними паперами. Визначається за формулою:

(11.3)

Теоретичне значення - не менше ніж 0,2. Вагове значення - 5.

Друга група - показники фінансової стійкості.

1. Коефіцієнт фінансової стійкості () - показує питому вагу всіх джерел - власних і залучених на довгий термін коштів у загальних витратах підприємства, які можна використати у своїй поточній діяльності без втрат для кредиторів. Визначається за формулою:

(11.4)

Теоретичне значення - не менше ніж 0,6. Вагове значення - 5.

2. Коефіцієнт співвідношення джерел власних і залучених коштів () - показує частку залучених коштів на 1 грн власних коштів позичальника:

Теоретичне значення - 1. Вагове значення - 4.

3. Коефіцієнт ділової активності () показує обсяг реалізованої продукції на 1 грн загальних витрат:

(11.5)

Теоретичне значення - не менш ніж 0,7. Вагове значення- 4.

4. Коефіцієнт маневрування власних коштів () характеризує ступінь мобільності використання власних коштів:

(11.6)

Теоретичне значення - не менше ніж 0,5. Вагове значення - 3.

5. Коефіцієнт співвідношення статутного фонду позичальника і суми кредиту ():

(11.7)

Теоретичне значення - не менше ніж 0,25. Вагове значення - 3.

6. Коефіцієнт переливання капіталу () показує, яку частину свого прибутку позичальник вклав у інші підприємства:

(11.8)

Теоретичне значення - не менше ніж 0,1. Вагове значення - 2.

Третя група - показники "солідності" підприємства.

1. Коефіцієнт забезпечення кредиту () характеризує наявність та обсяг забезпечення повернення кредиту:

(11.7)

Теоретичне значення - не менше ніж 1,5 від суми наданої позики. Вагове значення - 8.

2. Закриття кредитних договорів () характеризує наявність або брак фактів неповернення чи несвоєчасного повернення кредитів.

Показник набуває одного із можливих значень:

- кредит погашено без проблем - 1;

- кредит погашено після відстрочення - 0,7;

- кредитна угода прострочена - 0,1;

- позичальник ухиляється від погашення боргу - 0. Вагове значення - 8.

3. Сплата процентів за кредит () характеризує наявність або брак фактів неповернення чи несвоєчасного повернення процентів за кредит.

Показник набуває одного із можливих значень:

- нараховані проценти сплачені своєчасно - 1;

- проценти сплачені після відстрочення - 0,7;

- сплата процентів прострочена - 0,1;

- позичальник ухиляється від сплати процентів - 0. Вагове значення - 8.

4. Коефіцієнт рентабельності реалізації продукції () - характеризує розмір прибутку на одиницю реалізованої продукції:

(11.10)

Теоретичне значення - не менше ніж 0,1. Вагове значення - 6.

5. Наявність бізнес-плану ():

- за наявності бізнес-плану;

- за відсутності бізнес-плану.

Вагове значення - 2.

6. Період функціонування підприємства () визначає кількість років з часу державної реєстрації підприємства.

Теоретичне значення - не менше ніж 0,5 року. Вагове значення - 1.

Примітка. У разі функціонування підприємства понад п'ять років Пф набуває значення 5 років.

7. Наявність аудиторських висновків за останній рік діяльності ():- за наявності позитивних аудиторських висновків;

- за їх відсутності чи за негативних висновків. Вагове значення - 1.

Залежно від стану платоспроможності, фінансової стійкості, "солідності" позичальника та його можливості виконувати свої зобов'язання перед банком у минулому підприємство-позичальник має бути віднесене до одного з п'яти класів, які характеризують надійність позичальника:

клас А - підприємство з дуже стійким фінансовим станом;

клас Б - підприємство зі стійким фінансовим станом;

клас В - підприємство має ознаки фінансових ускладнень;

клас Г - підприємство підвищеного ризику;

клас Д - підприємство з незадовільним фінансовим станом.

Віднесення позичальника до того чи іншого класу банк здійснює залежно від величини інтегральної оцінки фінансового стану позичальника.

Інтегральна оцінка фінансового стану позичальника визначається за показниками всіх аналітичних груп. Вагові значення коефіцієнтів визначають з урахуванням важливості факторів, які впливають на оцінку фінансового стану позичальника.

Залежно від сумарного значення інтегральної оцінки фінансовий стан підприємства належить до відповідного класу (А, Б, В, Г, Д).

За результатами вказаних підрахунків значень коефіцієнтів визначається клас надійності позичальника за шкалою:

Розмір інтегрального показника для визначення класу надійності позичальника розраховано з урахуванням значень вагових коефіцієнтів, передбачених положенням.

Скористаємося ще методикою оцінки фінансового стану позичальника ПриватБанком.

Алгоритм визначення рейтингу фінансового стану позичальника

1. Розрахунок значень фінансових показників, наведених у табл. 11.1, за даними балансу і звіту про фінансові результати, згідно з формулами до методики.

Таблиця 11.1

Фінансові показники, що характеризують стан позичальника

2. Визначення рейтингів (нормування) фінансових показників на підставі значень, розрахованих на етапі 1, і за допомогою матриць ранжирування значень фінансових показників, диференційованих за секторами економіки.

Рейтинг кожного фінансового показника може мати значення від 0 до 10.

Інтервали можливих значень фінансових показників і відповідні їм рейтинги визначені на підставі значень, що рекомендовані в методичній літературі, та аналізу клієнтської бази банку.

3. Розрахунок величини інтегрованого показника фінансового стану позичальника на підставі рейтингів фінансових показників, визначених на етапі 2, і ваги фінансових показників в інтегрованому показнику, наведених у табл. 11.2. Інтегрований показник фінансового стану позичальника може набувати значень від 0 до 10.

Вага окремих фінансових показників в інтегрованому показнику визначена на підставі порівняльного аналізу важливості фінансових показників при оцінці фінансового стану компанії.

Таблиця 11.2

Вага фінансових показників в інтегрованому показнику

Розрахунок величини інтегрованого показника фінансового стану позичальника проводиться за формулою:

, (11.11)

де - величина рейтингу і-го фінансового показника;

- вага і-го фінансового показника в інтегрованому показнику.

4. Визначення рейтингу фінансового стану позичальника за шкалою рейтингів на підставі розрахованої на етапі 3 величини інтегрованого показника фінансового стану.

Для визначення рейтингу фінансового стану позичальника використовують такі шкали.

а) у разі наявності позитивної тенденції у фінансовому стані позичальника

б) у разі відсутності вираженої тенденції у фінансовому стані позичальника

в) у разі наявності негативної тенденції у фінансовому стані позичальника

Примітки: 1. Назви коефіцієнтів і терміни використано згідно з оригіналом.

2. Якщо значення інтегрованого показника фінансового стану потрапляє на межу інтервалу, то використовується більший з двох рейтингів фінансового стану.

Для визначення показників скористаємось даними фінансової звітності {табл. 11.3).

Таблиця 11.3

Формули для розрахунку фінансових показників за фінансовою звітністю

Примітки:

2А - підсумок другого розділу активу балансу

1П - підсумок першого розділу пасиву балансу

2П - підсумок другого розділу пасиву балансу

3П - підсумок третього розділу пасиву балансу

1_010 і т. п. - номер рядка балансу, значення якого використовується в розрахунку

2_010 і т. п. - номер рядка форми № 2, значення якого використовується в розрахунку

3П - кількість днів у звітному періоді

к - кінець періоду

п - початок періоду

* для малих підприємств, що заповнюють форму № 2-М, замість рядка 2_170 (2.175) брати рядок (2.030 + 2_040 + 2_050 + (-) 2.080 - 2_090 - 2.100 - 2_110 - 2.120 - 2.130 - 2.140 - 2.11

** для малих підприємств (торговельні організації), що заповнюють форму № 2-М, замість рядка 2_040 брати рядок 2.140

*** для малих підприємств (неторговельні організації), що заповнюють форму № 2-М, замість рядка 2.040 брати рядок 2.090

Глибина аналізу кредитоспроможності залежить також від наявності чи відсутності в минулому кредитних відносин підприємства з даним банком, від результатів його фінансової діяльності, розмірів і строків надання позик.

На основі оцінки кредитоспроможності позичальника і ефективності комерційної угоди (проекту) банк приймає рішення про доцільність надання підприємству кредиту й укладає з ним кредитний договір.

Зміст кредитного договору визначається підприємством і банком самостійно. У ньому передбачається ціль кредитування, умови та порядок видачі і погашення кредиту, спосіб забезпечення кредиту, процентні ставки за кредит, права і відповідальність сторін, інші умови.

Згідно з договором банк зобов'язується надавати підприємству певну суму грошових коштів у встановлений термін. Підприємство зобов'язується використати отримані кошти на передбачені в договорі цілі, своєчасно погашати позику, сплачувати проценти і надавати банку можливість контролювати цільове використання кредиту, а також його забезпеченість. Кредитний договір, як правило, містить такі розділи.

1. Загальні положення: найменування сторін, які укладають договір; предмет договору - вид кредиту, сума, строк, розмір процентної ставки, умови забезпечення виконання зобов'язань за кредитом (застава, гарантія, по-ручництво, страхування); порядок видачі і погашення кредиту, а також порядок нарахування і сплати процентів за кредит.

2. Права і обов'язки позичальника

2.1. Права позичальника:

1) вимагати від банку надання кредиту в обсягах і в строки, передбачені договором;

2) достроково погашати заборгованість з позики;

3) розірвати договір у разі недотримання банком умов договору чи з власних економічних міркувань;

4) вимагати пролонгації строку договору з об'єктивних причин.

2.2. Обов'язки позичальника:

а) використати виданий кредит на цілі, передбачені в договорі;

б) повернути наданий кредит в обумовлений у договорі строк;

в) своєчасно сплачувати банкові проценти за користування кредитом;

г) своєчасно надавати баланс та інші документи, що потрібні банкові для здійснення контролю за позикою;

ґ) забезпечувати достовірність даних, які надаються в банк для отримання кредиту і наступного контролю за його використанням;

д) надання кредиторові даних про всі отримані і заплановані до отримання кредитів у третіх осіб;

е) інформувати банк про зміну своєї організаційно-правової форми;

є) інші.

3. Права і обов'язки банку

3.1. Права банку:

а) перевіряти забезпечення виданого кредиту і його цільового використання, у тому числі на місці;

б) припиняти видачу нових позик і пред'являти до стягнення раніше видані позики в разі порушення підприємством умов кредитного договору, а також у разі виявлення випадків недостовірності звітності, запущеності бухгалтерського обліку, неодноразової затримки сплати процентів за кредит;

в) стягувати з підприємства в разі пролонгації кредиту відповідну комісійну винагороду;

г) переглядати в односторонньому порядку процентні ставки за користування кредитом у разі зміни рівня процентної ставки НБУ;

ґ) здійснювати нарахування і стягнення компенсації за невикористаний кредит (у разі офіційної відмови підприємства від кредиту чи його частини протягом строку дії договору).

3.2. Обов'язки банку:

а) надавати кредит підприємству в обсягах і в строки, передбачені в договорі;

б) інформувати підприємство про факти і причини дострокового стягнення банком кредиту;

в) інформувати підприємство про зміни в нормативних документах з питань кредитування і розрахунків, які вносяться за рішенням Національного банку України.

4. Відповідальність сторін

Банк за порушення підприємством узятих на себе зобов'язань може:

а) призупинити подальшу видачу кредиту;

б) пред'явити його до дострокового стягнення;

в) скоротити суму кредиту, передбаченого до видачі за договором;

г) збільшити процентну ставку за кредитом;

ґ) за несвоєчасне повернення кредиту і процентів стягнути пеню в розмірі, передбаченому в договорі, але не більше ніж у двократному розмірі офіційної облікової ставки НБУ. Підприємство може вимагати від банку відшкодування збитків, які виникли внаслідок ненадання йому зовсім чи надання в неповному обсязі передбаченого договором кредиту.

5. Порядок вирішення спорів.

6. Строк дії договору.

7. Юридичні адреси сторін.

Після укладення кредитної угоди банк відкриває підприємству позиковий рахунок, на який зараховується шукана сума кредиту. Підприємства здебільшого користуються кредитом того банку, в якому відкритий поточний рахунок. Однак підприємство має право отримати кредит і в іншому банку.