Фінанси України та сусідніх держав - Карлін М.І. - Диверсифікація вкладень за напрямами і об'єктами інвестування

Диверсифікація портфеля активів, що базується на кількісній оцінці ступеня ризику різних їх видів, є основним засобом зменшення ризиків на стадії вибору напрямів інвестування активів НПФ.

В умовах, коли держава вдається до встановлення заборон на певні види активів, лімітів їх частки у складі інвестиційного портфеля, диверсифікація здійснюється з урахуванням інвестиційних обмежень.

Ефект диверсифікації спостерігається при інвестуванні активів на різних рівнях фінансових ринків: регіональному, загальноросійському, міжнародному. Поєднання фінансових інструментів з різними термінами обігу (від короткотермінових (у декілька днів) до довготермінових, багаторічних інвестицій) забезпечує диверсифікацію вкладень за термінами інвестування.

Диверсифікація вкладень за напрямами і об'єктами інвестування

Наказом Інспекції недержавних пенсійних фондів № 1 від 10 січня 2002 р., що була в той період органом, який контролював діяльність НПФ (нині контролюючий орган - Федеральна служба з фінансових ринків), запроваджені Вимоги щодо складу і структури пенсійних резервів недержавних пенсійних фондів, що встановлюють:

1) граничні значення вкладень пенсійних резервів у певний клас активів:

- у федеральні державні цінні папери - не більше 50 % (за винятком їх отримання в результаті інновації);

- державні цінні папери суб'єктів Російської Федерації і муніципальні цінні папери - не більше 50 %;

- акції та облігації підприємств і організацій - не більше 50 %;

- векселі - не більше 50 %;

- банківські внески і нерухомість - не більше 50 %;

2) обмеження для цілей диверсифікації:

- вартість пенсійних резервів, розміщених в один об'єкт, - не більше 20 % вартості пенсійних резервів;

3) обмеження для цілей ліквідності:

- вартість пенсійних резервів, розміщених в емісійні цінні папери, що не мають котирувань, але визнаються, - не більше 20 % вартості пенсійних резервів;

4) обмеження для цілей запобігання конфлікту інтересів:

- вартість пенсійних резервів, розміщених у цінні папери, випущені засновниками і вкладниками фонду, - не більше 30 % вартості пенсійних резервів та ін.;

5) обмеження для цілей запобігання коливанням прибутковості:

- у вкладення зі встановленою прибутковістю мають розміщуватися не менше 50 % вартості розміщених пенсійних резервів. Під вкладеннями зі встановленою прибутковістю розуміються вкладення, прибутковість за якими відома у момент придбання (облігації, банківські депозити, векселі);

6) обмеження для цілей управління ризиками:

- в об'єкти підвищеного ризику і в ризиковані об'єкти вкладення (ліміт вкладення становить 20 % вартості розміщених пенсійних резервів);

- ризиковані об'єкти вкладення - не більше 10 % вартості розміщених пенсійних резервів фондів.

Інспекцією НПФ також передбачена можливість введення особливого порядку розміщення пенсійних резервів НПФ: "особливий порядок розміщення пенсійних резервів визначається як тимчасовий захід у виняткових випадках відступу від встановлених Вимогами граничних розмірів і обмеженні за об'єктами і напрямами розміщення... за необхідності забезпечення повноти і своєчасності виконання НПФ зобов'язань за пенсійними договорами, а також обов'язковому дотриманні законодавства Російської Федерації". Такий захід є тимчасовим, проте жодних обмежень за термінами застосування НПФ нормативними документами не встановлено.

Розміщення пенсійних резервів і ризики

Недержавні пенсійні фонди зобов'язані розробляти план розміщення пенсійних резервів, який має містити:

- оцінку фондом загальних тенденцій на ринку об'єктів розміщення пенсійних резервів, стану емітентів цінних паперів, у які передбачається розміщення пенсійних резервів, ризиків, пов'язаних з їх розміщенням в об'єкти, передбачені планом розміщення пенсійних резервів;

- найменування об'єктів розміщення пенсійних резервів із зазначенням максимальної і мінімальної їх частки у складі майна, в яке вони розміщені;

- порядок розподілу доходу від розміщення пенсійних резервів, що спрямовуються на поповнення пенсійних резервів і на покриття витрат, пов'язаних із забезпеченням діяльності фонду;

- обґрунтування розміру пенсійних резервів, що зберігаються на банківських рахунках фонду.

Крім того, Інспекція наказує НПФ самостійно встановити критерії віднесення об'єктів розміщення пенсійних резервів до різних "груп ризику" (безризикові об'єкти вкладення, об'єкти вкладення мінімального ризику, об'єкти вкладення підвищеного ризику, ризиковані об'єкти вкладення) і дотримуватися зазначених обмежень з управління ризиками.

НПФ може встановити ще жорсткіші обмеження на інвестування за типами активів і структурою інвестиційного портфеля за конкретним договором довірчого управління з конкретною керівною компанією. Зокрема, при використанні послуг декількох різних керівних компаній можна доручити кожній компанії певний тип операцій або певний сегмент ринку, де вона найбільш сильна.

Діяльність недержавних пенсійних фондів з розміщення коштів пенсійних резервів, крім щомісячної звітності до інспекції НПФ, щодня контролюється службами спеціалізованого депозитарію.

Характеризуючи специфіку формування інвестиційного портфеля недержавного пенсійного фонду, не можна не вказати на те, що внаслідок соціальної спрямованості діяльності НПФ, а також наявних вимог до розміщення пенсійних резервів, рр складу портфелів НПФ входять державні та муніципальні цінні папери, банківські внески, а при розміщенні коштів через керівну компанію, - корпоративні цінні папери (акції, облігації), об'єкти нерухомості. Брати участь у реальних інвестиційних проектах недержавним пенсійним фондам дозволено лише шляхом придбання емітованих у процесі реалізації проекту цінних паперів.