Загальне документознавство - Палеха Ю.І. - Інформаційний рівень документа

Причина появи будь-якого документа - необхідність фіксувати інформацію про факти, події, явища, практичну й розумову діяльність.

Інформацію, що міститься в документах можна поділити на види, показані на схемі 2.2.

Схема 2.2 Видова класифікація інформації

Існують і інші класифікації інформації. Наприклад, поділ інформації на: первинну і вторинну; за жанрами; за видами; за носіями.

Інформація може бути недокументованою - не зафіксованою на матеріальному носії - і документованою- зафіксованою на ньому. Документознавство досліджує саме документовану інформацію.

Слід розрізняти такі основні поняття інформаційної складової документа як "документна інформація", "документована інформація", "інформація про документ", "інформація на документі", "документальна інформація".

Визначення та характеристику даних понять наведено в таблиці 2.13.

Таблиця 2.13 Поняття інформаційної складової документа

Інформаційний рівень документа

Сприйняття інформації пов'язане з її рівнем у документі й складається з трьох етапів: на першому етапі воно відбувається на рівні знаків, символів, на другому - сприймається те, що усвідомлюється, на третьому - здійснюється відбір найбільш значимих для споживача відомостей.

Фізичний об'єм письмових текстових документів можна виразити в друкованих аркушах (1 д.а. - відбиток на одному боці аркуша формату 60x90 см).

Інформаційний об'єм текстового документа можна виразити в обліково-видавничих (1 обл.вид.а. - 40 тис. друкованих знаків) і авторських аркушах (авт.а.). У цьому випадку здійснюється перехід на синтаксичний (знаковий) рівень. Кількість інформації можна також визначити за допомогою двох стандартних одиниць вимірювання: біт (один символ двійкової абетки, тобто двійкова цифра, що використовується для кодування інформації) і байт (1 байт = 8біт, 1Кбайт = 1024біт, 1Мбайт = 1024Кбайт).

Відношення інформаційного об'єму документа (синтаксичного рівня) до фізичного свідчить про компактність документа. Кількість нової для даного споживача інформації визначається поняттям інформативність документа.

Зміст всієї інформації в конкретній інформаційній системі називається тезаурус (від гp. thesaurus - запас), складовими якого, з точки зору інформативності, є: основна інформативність - те, що дане і те, що отримане; втрата інформативності - те, що дано й не отримано; безкорисна (надлишкова) інформативність - інформаційний шум.

Реципієнт (одержувач інформації) також має свій тезаурус, складовими якого є: основна інформативність - те, що дане й те, що отримане; проста асоціативна інформативність - те, що не дане автором (лише пропускалось), але реципієнт отримав, завдяки своїй кваліфікації; складна асоціативна інформативність - те, що автор не дав, не припускав, але реципієнт отримав.

Асоціативна інформативність - відіграє роль подразника, що викликає збільшення інформації у свідомості отримувача. Без складної асоціативної інформативності розвиток наукових досліджень неможливий [19].

Цифрову оцінку інформативності можна здійснювати шляхом складання двох списків дескрипторів (від англ. descry - розпізнавати), тобто значимих слів або словосполучень, що несуть змістове навантаження й нерідко називаються ключовими словами. До першого списку дескрипторів заносяться дескриптори документа, до другого - дескриптори отримувача. Кількість дескрипторів, що повторюються в обох зазначених списках, й слугують показником інформативності.

Відношення інформативної ємності до інформативного об'єму (синтаксичного рівня) називається інформативною щільністю. Чим більша кількість дескрипторів в одиниці об'єму, тим щільніше текст. Тези повідомлення більш щільні, ніж саме повідомлення, математичний текст щільніший за гуманітарний.