Правове письмо - Стефанчук Р.О. - Відмінювання іменників

Родовий відмінок

Труднощі виникають в ході відмінюваня іменників чоловічого роду другої відміни однини у родовому відмінку, де одні іменники мають закінчення -а/-я, інші - -у/-ю.

Іменники приймають закінчення -а, - я, коли вони означають:

а) назви осіб, власні імена та прізвища: експерта, адвоката, суб 'єкта, інспектора, агента, кредитора, Дмитра, Дорошенка;

б) назви предметів: документа, конверта, об 'єкта, пакета;

в) назви населених пунктів: Києва, Харкова, Житомира;

г) назви одиниць виміру: метра, гектара, відсотка, бала, грама; ґ) назви місяців і днів тижня: вівторка, четверга, жовтня, грудня;

д) назви грошових знаків: купона, долара, фунта;

е) числові назви: десятка, мільйона;

є) терміни іншомовного походження, які означають елементи будови чогось, конкретні предмети, геометричні фігури та їхні частини: атома, конуса, сегмента, сектора, трикутника, фактора, фрагмента.

Іменники приймають -у/-ю, коли означають:

а) речовину, масу, матеріал: граніту, воску, гіпсу;

б) збірні поняття: закону кодексу, колективу, тексту, протоколу;

в) назви будівель, споруд, приміщень та їх частин: залу, коридору, каналу;

г) назви установ, закладів, організацій: інституту, університету, суду, комітету, штабу;

ґ) переважну більшість слів із значенням місця, простору: абзацу, майдану, краю;

д) назви процесів, станів, властивостей, ознак, формацій, явиш суспільного життя: екзамену, екскурсу, канону, конфлікту, принципу, процесу;

е) терміни іншомовного походження, що означають фізичні або хімічні процеси, частину площі й т. ін.: аналізу, імпульсу, синтезу.

Крім того, слід зауважити, що закінчення дає змогу з'ясувати лексичне значення слова: акта (документ), акту (дія); терміна (слово), терміну (відрізок часу); органа (частина організму), органу (установа); листопада (місяць), листопаду (процес); Вітра (прізвище), вітру (явище природи), апарата (пристрій), апарату (установа) тощо. Оскільки закінчення родового відмінка фіксують, за загальним правилом, усі словники, то найкраще мати таку довідкову літературу і в разі потреби користуватися нею.

У родовому відмінку множини часто в іменниках невиправдано приєднують закінчення -ів (доповідів), що не відповідає нормі. Правильним є закінчення - ей: доповідей, статей, галузей.

Давальний відмінок

1. Іменники чоловічого роду в давальному відмінку однини можуть мати паралельні закінчення: -ові, - еві, - єві, - у, - ю: директору - директорові, прокурору - прокуророві, ректору - ректорові, інспектору - інспекторові. Тут діє правило принципу милозвучності української мови: найкраще, коли закінчення у словах чергуються: директорові Петренку Віталієві Миколайовичу.

2. Закінчення -ові, - еві, - єві вживаються тоді, коли виникає небезпека двозначності в тексті. Річ у тім, що іменники - назви збірні, абстрактні, узагальнювальні - мають однакове закінчення в родовому і давальному відмінках: допомога заводу - кому допомогли? (Д. відм.); допомога заводу - допомога кого? (Р. відм.). Тому, коли € небезпека нерозрізнення цих відмінків у тексті, для Д. відм. закінчення -ові, - еві, - єві стає обов'язковим: допомога заводові - кому допомога? (Д. відм.).

3. В іменниках - власних назвах на -ів, - ев, - єв, - ов, - ин, -ін, - їн нормативним є лише закінчення -у: Харків - Харкову, Київ -Києву, Гришин - Гришину, Ільїн - Ільїну.

4. ЗбІг родового і давального відмінків можливий і в іменниках жіночого роду, що також може бути причиною двозначності в тексті: своєчасний контроль бухгалтерії - кого контроль? (Р. відм.); своєчасний контроль бухгалтерії- кому створюють контроль? (Д. відм.). У такому разі, щоб уникнути непорозуміння, слід створити додаткове словесне оточення.

Місцевий відмінок множини

У місцевому відмінку множини іменники мають закінчення -ах (-ях): по законах (неправильно по законам), по документах, по протоколах, по справах; закінчення -ам (-ям) мають іменники в давальному відмінку множини: законам, протоколам, документам, справам.

Кличний відмінок, форми звертання:

а) у звертаннях, що складаються з двох загальних назв, форму кличного відмінка має як перше слово, так і друге, хоча друге слово може мати й форму називного відмінка: пане сільський голово (сільський голова);

б) у звертаннях, що складаються із загальної назви та імені, форму кличного відмінка набуває як загальна назва, так і власне ім'я: пане Віталію, пані Галино;

в) у звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища, форму кличного відмінка має тільки загальна назва, а прізвище завжди виступає у формі називного відмінка: пане Сергійчук; пані Сікорська;

г) у звертаннях, що складаються з двох власних назв - імені та по батькові, обидва слова мають закінчення кличного відмінка: Олено Степанівно; Олегу Миколайовичу. Слід зауважити, що слово пан/пані до такої форми не додається.

Правописні норми прізвищ, імен, по батькові, їх відмінювання:

а) при творенні чоловічих імен по батькові вживається суфікс -ович: Василь-Васильович, Ігор-Ігорович;

б) при творенні жіночих імен по батькові вживається суфікс -івна, від імені на -й -ївна: Борис-Борисівна, Сергій-Сергіївна;

в) слід зважати на форму імені при утворенні форми по батькові: Иазар - Назарович, Назарій - Назарійович; Євген - Євгенович, Євгеній - Євгенійович; Анатоль - Анатольович, Анатолій - Анатолійович; Захар - Захарович, Захарій - Захарійович;

г) особливості творення форм по батькові від деяких імен: Григорій - Григорович, Григорівна; Ілля - Ілліч, Іллівна; Кузьма -Кузьмович і Кузьмич, Кузьмівна; Лука - Лукич і Лукович, Луківна; Сава - Савович і Савич, Савівна; Яків - Якович і Яковлевич, Яківна і Яковлівна; Микола - Миколайович, Миколаївна;

ґ) особлива увага при відмінюванні форм жіночого імені та по батькові до родового, давального та місцевого відмінків: Р Марини Степанівни (не Степанівної) Д. Марині Степанівні (не Степанівній) М. при Марині Степанівні (не Степанівній);

д) форми по батькові при чоловічих іменах завжди мають в орудному відмінку закінчення -ем (а не -ом): Олександром Андрійовичем, Дмитром Володимировичем;

е) українські прізвища на -а (-я) - спільного роду і відмінюються однаково (чоловічі і жіночі): Н. Гглина, Петро Гамалія, Р. Галини, Петра Гамали, Д. Галині, Петру Гамали;

є) українські прізвища на -о - чоловічі відмінюються, жіночі - не відмінюються: Н. Іван Петренко, Р. Івана Петренка, Д. Івану Петренку і т. ін,; Н. Оксана Петренко, Р Оксани Петренко, Д. Оксані Петренко;

ж) українські прізвища на приголосний: чоловічі відмінюються, жіночі - не відмінюються: Н. Максим Лесин, Р. Максима Лесина, Д. Максиму Лесину тощо.; К Ольга Лесин, Р. Ольги Лесин, Д. Ользі Лесин тощо; Н Віталій Салій, Р Віталія Салія, Д. Віталію Салію тощо; Людмила Салій, Р. Людмили Салій, Д. Людмилі Салій.

з) українські прізвища із суфіксом -ів-відмінюються так: Н. Тарас Синьків, Р Тараса Синьківа, Д. Тарасу Синьківу; Н. Марія Синьків, Р. Марії Синьків, Д. Марії Синьків. Суфікс -ів-при відмінюванні чоловічих прізвищ бажано зберігати;

и) українські прізвища із суфіксом -ишин- відмінюються за зразком прізвищ, що закінчуються на приголосний: Н. Ірина Романишин, Дмитро Романишин, Р. Ірини Романишин, Дмитра Романишина, Д. Ірині Романишин, Дмитрові Романишину. Жіноче прізвище може мати форму Романишина ~ це залежить від того, як узвичаєно в сімейних документах за жіночою лінією. У такому разі прізвище відмінюється: Я. Ірина Романишина, Р. Ірини Романишиної, Д Ірині Романишиній,

і) деякі українські прізвища за бажанням їх носіїв та з позиції милозвучності можуть не відмінюватися: Н. Світлана Соха, Р. Світлани Соха, Д. Світлані Соха, 3. Світлану Соха.

Віддієслівні іменники

Стиль нормативно-правового акта передбачає узагальнення, що на морфологічному рівні забезпечується іменниковим мовленням (називання фактів, подій, явищ, інших реалій без їхньої якісної характеристики - статичної чи динамічної). Переважна більшість таких іменників унаочнена похідними від дієслів коренями, тому й дістала назву віддієслівних іменників: надання, подолання, відшкодування, забезпечення, прагнення, зобов 'язання, заперечення, доручення, розпорядження, помешкання, уміння, здатність, цілісність, незалежність тощо), Такі іменники називають не конкретну дію, а загальне уявлення, поняття про неї, що й забезпечує потрібну нормативному документові стабільність і точність змісту, оскільки така дія розуміється всіма однозначно. Найчастіше віддієслівні іменники входять до складу готових усталених конструкцій законодавчого стилю. Тенденція до стандартизації віддієслівних іменників з використанням їх в узагальнено-абстрактному значенні надала їм характеру термінів. Саме цим зобов'язаний стиль точності на граматичному рівні, бо, зберігаючи абстрактне загально-мовне значення, ці утворення-терміни - моносемічні і використовуються переважно у складних термінологічних найменуваннях на позначення цілком конкретних явищ, дій, речей: відшкодування збитків, забезпечення прав, поліпшення розвитку, удосконалення навчання, розширення виробництва, надання допомоги, скасування угоди, актуальність питання, доцільність розгляду тощо. І все ж слід обережно підходити до вживання таких одиниць, не зловживати ними, а за їх надмірного уживання (велика кількість іменникових сполучень може призвести до нерозуміння та різнотлумачення комунікативного процесу) - вводити дієслова: дати доручення, вказівки - доручити, вказати; здійснювати управління - управляти тощо.