В існуючому нині тлумаченні понять визначення »менеджмент» і »управління» трохи відмінні один від одного. В епоху А. Файоля, творця теорії адміністрування, в іноземній і російськомовній літературі поняття »управління» і »адміністрування» були синонімами. В останні десятиліття в україномовній літературі з’явилося визначення »менеджмент» і його модифікації, відмінні від екологічного управління.
У вітчизняній літературі (у тому числі, у перекладі документів ISO 14000) замість поняття »екологічний менеджмент» використовується термін »управління якістю навколишнього середовища», а в деяких випадках - »екологічне управління».
Однак, твердження про те, що ці поняття -’синоніми -досить спірно. Доказом цьому слугують сталі формулювання щодо традиційних понять науки управління.
Є спроби розмежувати ці два поняття, використовуючи ознаки розходження співвідношення і ступінь уваги до внутрішнього і зовнішнього середовища організації. В англомовній літературі таке розходження робиться для чіткого розмежування понять »управління бізнесом» (management) і »управління в державному секторі» (administration). Щоправда, існують і симбіози - public management, business administration і ін. И тут кінцевим виходом інвентаризації визначень може стати глосарій основних термінів по видах управління (табл.7.2.1). Правомірно ці дефініції поширити і на сферу екологічних відносин.
Таблищ 7.2.1 Глосарій основних понять науки управління
Поняття | У широкому розумінні | У вузькому розумінні |
Управління | Уся система класів, відносин і явиш управління в природі і суспільстві | Технологічна організація об’єкта управління |
Менеджмент | Загальний принцип соціального управління; влада і мистецтво управління людьми | Управліннявиробництвом, діяльність по організації досягнення поставлених цілей |
Адміністрування | Адміністративно-державне управління; соціально-політичний менеджмент | Розробка і постановка цілей, визначення політики організації |
Управління | Ієрархічна система інститутів влади | Безпосереднє управління людьми |
Наукова уява про управління як діяльність успішно розвивалася завдяки структурно-функціональному аналізу, розробка якого призвела в 1916 р. до відкриття Анрі Файолем п’яти істотних його функцій - прогнозування, організації, розпорядження, координації і контролю. Причому, функціональний підхід до дослідження управління широко представлений не тільки в науці. Він чітко виявляється й у практичній діяльності - в елементному визначенні управління як системи, методах проектування робіт і організаційних структур, посадових інструкціях, поетапності процесів управління і фіксованих процедур.
Одночасно має місце й інше - предметне - визначення управління як сукупності відносин, що виникають між членами організації при здійсненні цілеспрямованої діяльності. При цьому розглядаються процес і результат впливу одного учасника на іншого.
Саме для визначення структури і процесу управлінських функцій усередині організації будь-якого типу і пропонується зберегти термін »менеджмент». Суб’єктом цього роду відносин є керуючий будь-якого рівня ієрархії, об’єктом - будь-який член організації чи її підрозділ. Відповідно до прийнятого в міжнародних стандартах визначення, система екологічного менеджменту (СЕМА) являє собою частину загальної системи менеджменту, що включає організаційну структуру, планування діяльності, розподіл відповідальності, практичну роботу, а також процедури, процеси і ресурси для розробки, впровадження, оцінки досягнутих результатів і вдосконалення екологічної політики.
При цьому в спрощеному розумінні »менеджмент» - це уміння домагатися окреслених цілей, використовуючи працю, інтелект, мотиви поводження інших людей; функція, вид діяльності з керівництва людьми в найрізноманітніших організаціях. Менеджмент (у тому числі екологічний) - це також сфера людського знання, що допомагає здійснити цю функцію, тобто в тих випадках, коли потрібно знання більш високого порядку. Значимість менеджменту була особливо ясно усвідомлена в 30-ті роки. Вже тоді стало очевидним, що діяльність ця перетворилася на професію, галузь знань - на самостійну дисципліну, а соціальний прошарок - на дуже впливову суспільну силу. Що ж стосується екологічного менеджменту, то, на думку вчених, його активний розвиток пов’язаний із прийняттям на початку 90-х років »Порядку денного на XXI століття».
Вперше термін »менеджмент» стосовно сфери вітчизняного управління природоохоронною діяльністю був застосований відомим українським вченим у галузі економіки й екології В.Я. Шевчуком.
Далі, в антології розвитку цього напрямку з’являються різні трактування і тлумачення. З’являється таке визначення як »економічний менеджмент природокористування», під яким варто розуміти сукупність організаційно-управлінських і економічних інструментів регулювання відносин між суб’єктами управління (органами законодавчої і судової влади) і об’єктами, у даному випадку - природокористувачами. Таким чином, це поняття включає питання регулювання економічної відповідальності природокористувача за використання природних ресурсів; питання формування еколого-економічного, фінансово-кредитного механізму організації природоохоронної діяльності в масштабі країни, регіону, міста, району, фірми, підприємства, організації тощо.
Сьогодні, виходячи з найбільш істотних розходжень у поняттях »екологічне управління» і »екологічний менеджмент» у прикладному аспекті, фахівцями пропонуються такі визначення:
ЕКОЛОГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ - діяльність державних органів і економічних суб’єктів, головним чином, спрямована на дотримання обов’язкових вимог природоохоронного законодавства, а також на розробку і реалізацію відповідних цілей, проектів і програм, а ЕКОЛОГІЧНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ - ініціативна і результативна діяльність економічних суб’єктів, спрямована па досягнення їхніх власних екологічних цілей, проектів і програм, розроблених на основі принципів екоефективності і екосправедливості. Таким чином, ефективний екологічний менеджмент забезпечує підприємству кредит довіри у відносинах з усіма зацікавленими в його діяльності сторонами, в чому і вбачається основна перевага екологічного менеджменту н порівнянні з традиційним формальним екологічним управлінням. Істотні розходження в трактуванні даних понять наведено в табл.7.2.2
Таблиця 7.2.2
Відмінності в поняттях
Відмінності | Екологічне правління | Екологічний менеджмент |
1 Наявність нових функцій | відсутні | екологічне планування, екологічний інжиніринг, екологічний аудит, екологічний облік, екологічний маркетинг, екологічне оподаткування, екологічна освіта і культура |
В інструментах екополітики | в основномуадміністративно-командні і, додатково, економічні | економічні, у т.ч. ринковогохарактеру з елементами адміністративно-командного стилю |
У мотивах | обов’язкова у своїй основі діяльність | свідомо добровільна й ініціативна діяльність |
У рівнях централізації | здійснюється органами державної влади й економічними суб’єктами національного і регіонального рівнів | здійснюється економічними суб’єктами на базі державного регулювання |
Заохочувальні стимули | відсутні | присутні |
РОЗДІЛ 8. МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
8.1. Мета і завдання екологічного менеджменту як наукової дисципліни, її зв’язок з іншими дисциплінами
8.2. Системний підхід у дослідженні екологічного менеджменту
8.3. Поняття сталого розвитку. Критерії та принципи. Екологічна домінанта сталого розвитку
8.4. Концепція становлення екологічного менеджменту в Україні
РОЗДІЛ 9. ЗАКОНОДАВЧО-РЕГУЛЮЮЧА БАЗА ЕКОЛОГІЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
9.1. Законодавчий моніторинг у сфері екологічного менеджменту
9.2. Адміністративно-нормативні інструменти екологічного менеджменту
РОЗДІЛ 10. ЕКОЛОГІЧНИЙ РИЗИК ТА УПРАВЛІННЯ НИМ