Визначення, предмет і завдання екології
Коротка історія становлення екології як науки
Рівні організації живої матерії. Галузі та підрозділи екології
Закони, категорії та методи екології
Екологія — теоретична база заходів з охорони природи
1.1. Визначення, предмет і завдання екології
Формування екології як науки почалося на зламі XIX — XX ст. і триває досі. Сучасна екологія з традиційної біоекології виросла в комплексну, складну, багатогранну інтеґральну науку, водночас ставши стратегією виживання людства — екологічною філософією. Екологічна діяльність нині — обов'язкова, і вочевидь — одна з основних складових будь-якої сфери людської діяльності: промислового виробництва, енергетики, сільського й лісового господарства, транспорту, наукових досліджень, військової справи, культури, релігії тощо.
Вперше термін "екологія" був запропонований німецьким біологом Е. Геккелем у 1866 р., але, як часто буває у науці, термін спочатку не "прижився". Подібне траплялось і з іншими відкриттями в біології (закони генетики Г. Менделя здобули визнання через десятиліття після відкриття). До кінця XIX ст. термін вживався тільки фрагментарно, оскільки не було дано його чіткого визначення.
У дослівному перекладі ("оikos" по-грецьки означає "дім") екологія — це наука про "дім", тобто про природу, що оточує нас. Таке визначення, безперечно, є надто узагальненим, але ж уявімо собі наш дім — це помешкання, де кожен з нас, проживаючи в ньому, перебуває в постійному контакті з усіма, хто мешкає поруч. Сам дім у даному прикладі буде неживим компонентом. По сьогодні тривають дискусії щодо визначення екології як науки. Широке визначення цієї науки є водночас і надто узагальненим. На жаль, у переважної більшості людей термін "екологія" більше асоціюється з охороною природи, ніж з біологічною наукою. Узагальнене визначення науки екології поєднує дві основні складові довкілля: "живу природу" + "неживий компонент" (дім, в якому ми живемо + оточення). Жива природа в такому разі представлена усіма живими істотами, які взаємодіють між собою. Неживий компонент є апріорною складовою, позаяк жоден живий організм не може існувати автономно, не вступаючи у взаємозв'язок із довкіллям. Таким чином, можна навести наступне визначення науки:
Екологія — це наука про взаємовідносини живих істот між собою та з неорганічною природою, що їх оточує, про зв'язки в системах, яким підпорядковане існування організмів, про структуру і функціонування цих систем.
Наприкінці XX ст. зміст терміна "екологія" став дещо ширшим, ЇЇ місце в системі наук значно змінилося, але сама основа залишилась незмінною. Стрижнем будь-якого екологічного дослідження є живий організм, і будь-які спроби звести екологічне дослідження до простих хімічних чи фізичних явищ не мають під собою наукового підґрунтя.
Екологія виникла як суто біологічна наука, але в наш час вона трансформувалася і стала наукою про структуру та функцію природи в цілому, наукою про біосферу; наукою, що вивчає місце людини на нашій планеті; наукою про взаємозв'язки усього живого на нашій планеті між собою та з довкіллям. Видатний американський вчений Ю. Одум одним із перших почав розглядати екологію не як вузьку біологічну наукову дисципліну, а як міждисциплінарну біологічну науку, що досліджує багатокомпонентні та багаторівневі складні системи у природі та суспільстві. При цьому саме Одум акцентував особливу увагу на неприпустимості спрощеного розуміння сутності екологічних досліджень. Ця якісна зміна в розумінні екології вимагала озброєння її новими методами та зробила її високо актуальною для вирішення соціальних й економічних проблем людства.
Предмет екології
Згідно із сучасними уявленнями, предмет екології — це сукупність або структура зв'язків між організмами та середовищем, що їх оточує. Для розуміння предмета екології необхідно визначити місце екології серед інших біологічних наук та розглянути їх взаємозв'язки (рис. 1.1).
На цьому малюнку бачимо, що "пиріг" біологи можна розкраяти: по горизонталі відокремлюються фундаментальні науки, по вертикалі — таксономічні підрозділи. Отже, екологія належить до фундаментальних розділів біології і є складовою частиною кожного з усіх таксономічних підрозділів.
Таким чином "Листовий пиріг" Ю. Одума яскраво демонструє, що екологічне дослідження в своїй основі націлене на живий організм. Будь-яке дослідження окремих аспектів його існування містить ознаки екологічного, але може вважатись екологічним тільки за однієї умови: вивченням має бути охоплений спектр впливів чинників і в жодному разі якийсь один. У такий спосіб досить конкретно визначаються завдання, які ставить перед собою сучасна екологія: вивчення загального стану сучасної біосфери, умов його формування та причин змін під впливом природних і антропогенних факторів; прогнозування динаміки стану біосфери в часі й просторі; розробка (з урахуванням основних екологічних законів) шляхів гармонізації взаємовідносин людського суспільства й природи, збереження здатності біосфери до самоочищення, саморегулювання й самовідновлення.
Предмет екології
1.2. Коротка історія становлення екології як науки
1.3. Рівні організації живої матерії. Галузі та підрозділи екології
Організм
Популяція
Угруповання
Біогеоценоз, екосистема
Біосфера
1.4. Закони, категорії та методи екології