Екологія довкілля. Охорона природи - Грицик В. - 1.2. Біосфера

1.2.1. Поняття про біосферу

Біосфера - область існування живих організмів на Землі. До поняття "біосфера" (від грецького bios - життя і sphairo - сфера, куля) близько підійшов видатний французький біолог Жан-Батіст Ламарк (1802). Але сам термін "біосфера" вперше застосував австрійський геолог Е.Зюсс (1875). Він виділив біосферу як окрему оболонку Землі, охоплену життям, яка включає частини атмосфери, гідросфери й літосфери.

Межі біосфери співпадають з межами поширення живих організмів. Верхня межа біосфери сягає 85 км над поверхнею Землі. На таких висотах у стратосфері під час запусків геофізичних ракет у пробах повітря виявлені спори мікроорганізмів. Нижня межа біосфери сягає глибин літосфери, де температура становить 100°С. У геологічно молодих складчастих областях це приблизно 1,5 - 2 км, а в кристалічних щитах - 7 - 8 км.

Сукупність усіх живих організмів, які населяють біосферу, називають біостромою.

Будучи найбільшою цілісною глобальною екосистемою, біосфера має низку характерних рис, які виділяють її серед інших біотичних систем. Це унікальність (незамінність і неповторність); практично безмежна тривалість існування; наявність величезних запасів генетичної інформації і вільної енергії; наявність досконалих механізмів самозахисту від руйнівного впливу космічних і планетарних факторів; величезне різноманіття підпорядкованих їй біологічних систем - організмів, видів, екосистем (Голубець, 2000).

Біосфера - це середовище нашого життя, це саме та "природа", яку ми маємо на увазі в розмовній мові. Людина з проявами усіх своїх життєвих функцій нерозривно пов'язана з цією "природою".

Біосфера як оболонка планети неперервна, жодна з її складових частин не може бути відділена від неї без знищення цілого.

Структурна організація тіл у біосфері (крім рідкої, твердої й газоподібної фаз) цілком особлива - біологічна, в якій суміщаються неживі та живі біологічні структури. Життя в біосфері виконує найважливішу функцію організації навколишньої речовини, роблячи її активною.

1.2.2. Роль В.І.Вернадського у вченні про біосферу

Володимир Іванович Вернадський (1863 - 1945) - великий український натураліст і філософ, який багато зробив для відродження України, її культури і науки. Він був першим президентом

Всеукраїнської Академії Наук, організатором Національної книгозбірні України. В.І.Вернадський був у числі перших, хто сприймав Землю як єдиний живий організм, в якому, на перший погляд, зовсім різні процеси у трьох зовнішніх сферах Землі - літосфері, гідросфері і атмосфері - тісно пов'язані між собою.

В.І.Вернадський один з перших усвідомив величезний перетворюючий вплив живих організмів на всі три зовнішні оболонки Землі в планетарному масштабі, тісну взаємодію і взаємозалежність усіх форм життя. Це дало йому поштовх до створення всеохоплюючої теорії біосфери, тобто тієї частини зовнішніх оболонок нашої планети, яка безпосередньо пов'язана з існуванням життя на Землі. В.І.Вернадський (1934) дав таке визначення біосфери: "біосфера являє собою оболонку життя - область існування живої речовини".

Вернадський особливо виділив перетворюючий вплив на Землю однієї з форм життя - людини через її розумну діяльність і передбачив швидке зростання глибини і масштабів цього впливу. Природні об'єкти, які вже зазнали впливу людської діяльності, він відносив до "ноосфери" - тобто до "сфери розуму", і передбачав, що ноосфера буде швидко розширюватися, охоплюючи все більшу частину Землі - від глибоких її надр до найвищих шарів атмосфери.

У золотий фонд світової науки увійшла робота В.І.Вернадського "Декілька слів про ноосферу", яка з'явилася в 1944 році. Тут у концентрованому вигляді викладене його бачення еволюційно-історичного процесу, перспектив майбуття людства як космічного феномена. Головна ідея роботи: під впливом розвитку науки й пізнання ноосфера має стати цариною розуму, де панують закони мудрості й гармонії. Вернадський писав: "людство, взяте в цілому, стає могутньою геологічною силою. І перед ним, перед його думкою та працею, постає питання про перебудову біосфери в інтересах вільно мислячого людства як єдиного цілого". Він вважав, що ноосфера - це такий стан біосфери, в якому проявляється розум і спрямована ним праця людини як нова, небувала на планеті геологічна сила.

Проте, життя на Землі безпосередньо залежить від низки космічних факторів, найголовнішим (але далеко не єдиним) з яких завжди вважалося випромінювання Сонця. Усвідомлення перетворюючого впливу життя на одне з космічних тіл - планету Земля і безпосереднього зв'язку життя з космічними факторами дозволили В.І.Вернадському висловити свою всесвітньовідому тезу: життя на Землі - явище космічне. На його думку, зародки життя заносяться з Космосу на всі планети, які виникають у Всесвіті, а далі за сприятливих умов різні форми життя можуть еволюціонувати, урізноманітнюватись і вдосконалюватись - залежно від конкретних умов даної планети, посилаючи в свою чергу зародки життя у космос на всі інші планети Всесвіту. Вернадський не поділяв гіпотез про "спонтанне" зародження життя на Землі з неживої речовини.

Зародки теорії біосфери і усвідомлення взаємозв'язку багатьох процесів у зовнішніх оболонках Землі були вже в роботах попередників. Але таку цілісну й завершену систему уявлень про "космізм життя" В.І.Вернадський сформулював у своїх творах уперше в історії людства.

Слід, проте, зазначити, що ноосфера Вернадського не зовсім відповідає сучасним уявленням про гармонійне співіснування людини і біосфери. Будучи представником своєї епохи, В.І.Вернадський уявляв собі ноосферу як "технократичний рай", у якому всі природні регуляторні функції біосфери мав би перебрати на себе "всесвітній розум". Тепер, на зламі тисячоліть, стало зрозумілим, що людство повинне пристосуватися до біосфери, "вписатися" в неї, а не намагатися її перебудувати.