Екологія і організація природоохоронної діяльності - Шматько В.Г. - 1.3. Гідросфера, характеристика та основні напрямки її охорони

Гідросфера представляє собою водну оболонку Землі (моря, океани, льодовики, ріки, озера та підземні води). Це 0,025% усієї маси Землі, в основному це морська вода і тільки 2% від усієї маси води прісна. Вісімдесят п'ять відсотків прісної води це льодовики південного та північного полюсів Землі, гірські льодовики та айсберги. Річки, прісноводні озера, частка підземних вод (близько 1%) використовується людством для своїх потреб.

Розподіл води на Землі приведений на рис. 1.5,1.6.111 ]

Рис. 1.5. Розподіл прісної і солоної води на Землі

Рис. 1.6. Розподіл прісної води на Землі

В біосфері вода виконує дуже важливі функції (рис. 1.7):

Рис. 1.7. Основні функції води в біосфері

Для величезної кількості живих організмів, особливо на ранніх етапах розвитку біосфери, вода була середовищем зародження і розвитку. Хімічний склад води дуже різноманітний. Це різна солоність морських вод і різна мінералізація прісних вод.

Основним джерелом водопостачання для людства є річковий стік, який на Україні складає приблизно 83,5 млрд. м3 і розподілений він нерівномірно. На густонаселені регіони, де розміщені найбільш водоємні галузі припадає лише 30% прісної води (це Донецько-Придніпровський і південний регіони України). Дефіцит води тут ставить важливі проблеми будівництва каналів для перерозподілу води та водосховищ. В основному основним водопостачальником на Україні є Дніпро, в меншій мірі забирається вода для господарських потреб із інших річок України (Це Дунай, Дністер, Південний Буг, Тиса, прут та інші). Водозабезпечення рік в основному залежить від стоку малих рік, яких на Україні близько 63 тис.

Підземні води (артезіанські та верховоди і) відіграють для водозабезпечення велику роль. Приблизно 70% жителів сіл і селищ задовольняють свої потреби у питній воді із підземних джерел. Стан підземних вод значно кращий ніж поверхневий. Слід відзначити, що на сьогодні поверхневі води також забруднені як і річки.

Об'єм прісної води залежить від швидкості з якою в природі джерела прісної води відновлюються або поновлюються в процесі глобального гідрологічного циклу. На Землі осідає близько 113 000 км3 води, із них 72 куб. км. використовується знову. Близько 41 000 км3 води поновлюють підземні водоносні пласти і повертаються в океани.

На доступ до води впливають і соціологічні фактори. Так країни, що розвиваються, можуть не мати капіталу і технології для початку використання потенційно наявних водних ресурсів. Доступ до води ускладнюється конфліктами, що виникають у зв'язку з правами на воду в басейнах річок і озер, що належать двом або більше країнам і на воду у водоносних пластах, що перетинають міжнародні кордони. Території реальних або потенційних водних конфліктів - долини річок Ніл, Тигр, Євфрат, Ганг і Брахмапутра.

Зростання чисельності населення світу призводить до різкого збільшення обсягів споживання води.

Найвищі показники зростання населення спостерігаються в засушливих країнах, багатьом з яких вже зараз не вистачає води. Очікується, що хронічна нестача прісної води буде спостерігатися в більшій частині країн Африки, Близького Сходу, в Північному Китаї, в частині Індії і Мексики, на Заході Сполучених Штатів і в колишніх радянських середньоазіатських республіках.

Раціональне використання та охорона водних ресурсів

За відношенням до водних ресурсів галузі народного господарства поділяють на споживачів і користувачів. Перші використовують воду для виготовлення продукції і повертають її в меншій кількості та гіршої якості, другі води не забирають, а використовують її як середовище діяльності, або як джерело енергії.

Основні споживачі води це сільське господарство - 70%, промисловість - 10%, комунальне господарство - 10%.

Сільське господарство використовує воду в основному для зрошувального землеробства, яка займає приблизно 15% земельних угідь і дає більше 50% сільськогосподарської продукції. Більша частина води, що йде на зрошування, як правило, випаровується (втрачається), а інша в досить забрудненому вигляді повертається назад.

Промисловість використовує воду для технологічних потреб в залежності від водоємкості виробництва (кількість води необхідної для виготовлення одиниці продукції). Частина води що повертається назад у водоймище проходить відповідну очистку, а її об'єм залежить від прямоточної чи оборотної системи водопостачання.

Комунальне господарство використовує воду для задоволення потреб в питній воді та на комунально-побутові потреби. Кількість води необхідної для комунальних потреб встановлюється на основі затверджених нормативів водоспоживання. Так наприклад нормативи водоспоживання в літрах/добу становить у Парижі - 500, Москві - 400, Лондоні - 263.

Сьогодні необхідно враховувати бережливе та ефективне використання природних джерел, які б забезпечували їхню придатність для майбутніх поколінь. Це вимагає того, щоб ми не порушували гідрологічний цикл, споживаючи водні ресурси, які при такому користуванні не вичерпувалися б протягом тривалого часу. Але ще зараз широкомасштабні водні системи все ще продовжують розробляти, не враховуючи потреби майбутніх поколінь, а вплив цих систем на навколишнє середовище може бути величезним.

Точні, всеохоплюючі дослідження впливу великомасштабних водних проектів на навколишнє середовище і їхніх соціальних наслідків демонструють нагальну необхідність розробки ефективних охоронних проектів.

Так, опріснення морської води теоретично могло б стати постійним джерелом прісної води, принаймні для багатьох країн, що мають доступ до морської води. Однак через високі енерговитрати опріснена вода коштує в декілька разів дорожче, ніж вода, що постачається звичайним способом, тому Кувейт та інші багаті країни субсидують вартість води, що споживається громадянами цих країн.