Найбільше забруднюють атмосферне повітря підприємства, які працюють на вуглеводневому паливі: бензині, гасі, мазуті, вугіллі, природному газі, дизельному паливі та ін. Обсяг забруднення визначається в першу чергу складом, об'ємом спалювання палива та організацією процесу горіння. Основним джерелом забруднення атмосферного повітря є транспортні засоби з двигунами внутрішнього згоряння (ДВЗ) і теплові електричні станції (ТЕС).
Основні компоненти, що викидаються в атмосферу при спалюванні різних видів палива в енергоустановках, — нетоксичний діоксид вуглецю С02 і водяна пара Н20. Але, крім них, в атмосферу викидаються дуже шкідливі речовини, такі як оксид вуглецю, оксид сірки, оксид азоту, сполуки свинцю, сажа, вуглеводні, в тому числі канцерогенний бензопірен С20Н12, незгорілі частинки твердого палива тощо.
При спалюванні твердого палива в котлах ТЕС утворюється велика кількість попелу, діоксиду сірки, оксидів азоту. Переведення котельних установок на рідке паливо суттєво зменшує 30-лоутворення, але практично не впливає на викиди 802, оскільки мазути, що використовуються як паливо, містять понад 2 % сірки. При спалювані природного газу в димових викидах також є оксиди сірки й азоту. Необхідно відзначити, що найбільша кількість оксидів азоту утворюється при спалюванні рідкого палива.
Сучасна ТЕС потужністю 2,5 млн кВт використовує до 20 тис. т вугілля на добу і викидає щодобово в атмосферу 680 т SO2 і SO3, вміст сірки в паливі 1,7 % — 200 т оксидів азоту; 120— 240 т твердих частинок (попіл, пил, сажа) — при ефективності системи пиловловлювання 94—98 %. Дослідження свідчать, що неподалік потужної електростанції, яка викидає за добу 280— 360 т 802, його максимальна концентрація з підвітряної сторони на відстані 200—500 м, 500—1000 м і 1000—2000 м становить відповідно 0,3—4,9 мг/м8, 0,7—5,5 мг/м3 і 0,22—2,8 мг/м8.
Потужним джерелом забруднення атмосфери є автотранспорт. Він, на відміну від промислових підприємств, належить до рухомих (переміщуваних) джерел забруднення атмосфери. Токсичними викидами двигунів внутрішнього згоряння (ДВЗ) цього транспорту є відпрацьовані й картерні гази, пари палива із карбюратора та паливного бака.
Застосування етилованого бензину, що містить сполуки свинцю, призводить до сильного забруднення атмосферного повітря. Близько 70 % свинцю, що додається до бензину з етиловою рідиною, потрапляє у вигляді сполук в атмосферу з відпрацьованими газами, з них 30 % осідає на землі відразу за вихлопною трубою автомобіля, 40 % залишається в атмосфері. Один вантажний автомобіль середньої вантажопродуктивності виділяє 2,5—3,0 кг свинцю в рік. Концентрація свинцю в повітрі залежить від вмісту свинцю в бензині.
Валові викиди шкідливих речовин в атмосферу автомобільним транспортом у колишньому СРСР у 1980 році становили: вантажні автомобілі — 30,63; легкові автомобілі — 4,23 і автобуси — 4,16 млн т/рік.
Забруднення повітря відпрацьованими газами двигуна автомобіля визначають за сумарною кількістю компонентів викидів з урахуванням шкідливості кожного з них, причому цю величину необхідно приводити до одиниці потужності, що розвивається двигуном. Для оцінювання шкідливості конкретного двигуна при визначеному режимі його роботи вводиться параметр — питома токсичність
де ГДКсо і ГДКІ — відповідно гранично допустимі концентрації в атмосфері оксиду вуглецю та і-го компонента; С/ — маса токсичної і-ї речовини, що виділяється двигуном за одиницю часу; ІУе — ефективна потужність, що розвивається двигуном.
Токсичність різних речовин визначають, беручи за основу найбільш досліджену сполуку — оксид вуглецю, — за співвідношенням ГДК /ГДК.у що показує, у скільки разів оксид вуглецю більш або менш небезпечний за і-ту речовину.
Для умов роботи двигуна у холостому режимі (коли Ые = 0) формула (2.4) недоцільна, тому для оцінювання забруднення атмосфери двигуном у холостому режимі вводиться параметр умовної питомої токсичності, що визначають за формулою [29]
У цій формулі є питома потужність, яку може розвивати двигун автомобіля N
2.2.1. Формування стічних вод
2.2.2. Забруднення стічних вод машинобудівними підприємствами
Металургійні та ливарні цехи
Ковальсько-пресові та прокатні цехи
Механічні та термічні цехи
Травильні гальванічні дільниці
2.2.3. Забруднення стічних вод деревообробними підприємствами
2.2.4. Забруднення стічних вод целюлозно-паперовими підприємствами
2.2.5. Забруднення стічних вод підприємствами мікробіологічної, харчової та легкої промисловостей