Промислова екологія - Апостолюк C.O. - 8.4.2. Розрахунок граничнодопустимих викидів шкідливих речовин в атмосферу від одиночного джерела забруднення

Нагріті газоповітряні суміші

Значення гранично допустимих викидів (ГДВ), г/с, для нагрітої газоповітряної суміші з одиночного (точкового) джерела з круглим отвором або групи таких джерел, розташованих близько один від одного, можна визначити за формулою

де-А — коефіцієнт, що залежить від температурної стратифікації атмосфери й визначає умови горизонтального розсіювання атмосферних домішок, с2/а х °С; Р — безрозмірний коефіцієнт, що враховує швидкість осідання шкідливих речовин в атмосфері; т, п — безрозмірні коефіцієнти, що враховують умови виходу газоповітряної суміші з отвору джерела викиду; Н — висота джерела викиду над рівнем землі, м; АТ — різниця між температурою газоповітряної суміші Ту що викидається, та температурою атмосферного повітря іп, °С; ті — безрозмірний коефіцієнт, що враховує вплив рельєфу місцевості на розсіювання домішок; V. — об'єм газоповітряної суміші, м3/с, визначається за формулою

де і) — діаметр отвору джерела викиду, м; со0 — середня швидкість виходу газоповітряної суміші з отвору джерела викиду, м/с; При розрахунку ГДВ слід дотримуватися таких принципів:

— коефіцієнт вибирається для несприятливих метеорологічних умов, за яких концентрації шкідливих речовин в атмосфері від джерела викиду сягають максимальних значень;

— значення та Т визначаються за допомогою технологічних розрахунків або приймаються згідно з діючими на підприємстві нормативами;

— при очищенні викидів від шкідливої речовини ГДВ повинні прийматися за вмістом цієї речовини в газоповітряній суміші після очищення;

— при розрахунку ГДВ повинні прийматися менші значення та ті, що реально спостерігалися протягом року при усталених (звичайних) умовах функціонування підприємства;

- значення А7і (°С) слід визначати, приймаючи, що температура повітря *я дорівнює його середній температурі о 13-й годині найбільш спекотного місяця;

— при обчисленні значення Те повинні враховуватися підсмоктування повітря та охолодження викидів у випадку застосування мокрого пило- та газоочищення;

— для котелень, що працюють за опалювальним графіком, при розрахунках допускається приймати значення £ , рівне середній температурі повітря у найхолодніший період;

— величина безрозмірного коефіцієнта ^ набуває таких значень:

а) для газоподібних шкідливих речовин та дрібнодисперсних аерозолів, при швидкості впорядкованого осідання найбільш крупних фракцій 3—5 м/сР = 1,0;

б) для крупнодисперсного пилу та золи при середньому експлуатаційному коефіцієнті очищення: не менше 90 % Ґ = 2,0; при 76—90 % Р = 2,5; не менше 75 % за відсутності очищення Р-З.О;

в) незалежно від ефективності пиловловлювальних пристроїв значення коефіцієнта і*1 має дорівнювати 3,0. Аналогічну величину приймають при розрахунках розсіювання пилу в атмосфері для виробництв, у яких викиди пилу супроводжуються виділенням водяної пари в кількості, достатній для її інтенсивної конденсації протягом усього року, а також коагуляції вологих пилових частинок;

— значення безрозмірного коефіцієнта пг залежно від параметра /, м х с'а °С"1, шукають за формулою:

Параметр Р розраховують за формулою

* *

— значення безрозмірного коефіцієнта п визначається залежно від параметра V :

При цьому параметр V визначається за формулою

— безрозмірний коефіцієнт г) має дорівнювати одиниці, якщо в радіусі 50 Я висот труб від джерела перепад відміток місцевості не перевищує 50 м на 1 км. В інших випадках поправка на рельєф встановлюється на підставі картографічного матеріалу, що висвітлює рельєф місцевості в радіусі 50 висот труб від джерела, але не менше 2 км;

— якщо в районі розташування джерела викидів (підприємства) можна виявити окремі ізольовані перепони, спрямовані в одному напрямку (пасма, гребені, балки, виступи), то коефіцієнт ті розраховується за формулою

де п,т— коефіцієнт, що визначається за табл. 8.3 залежно від форм рельєфу, поперечні перетини котрих подано на рис 8.6, та безрозмірних величин щ = Я/Л0 та п2 = а0/п0 , де п1 визначається з точністю до десятих, а п2 — з точністю до цілих.

Таблиця 8.3. Значення hm залежно від n1 і n2

Прийняті позначення: Н — висота джерела; т|0— висота (глибина) перепони; а0 — напівширина пасма, гребеня, балки або протяжність бічного схилу виступу; х0 — відстань від середини перепони (для пасма або балки) та від верхнього краю схилу (для виступу) до джерела згідно з рис 8.6. Значення функції <рг (|х0|/а0) визначається за відповідним графіком на рис 8.6, розташованим над поперечними перетинами вказаної форми рельєфу. Якщо джерело розташоване на верхньому плато виступу, то аргументом функції Фі, замість |*0|/о0, приймається *0/а0, як зображено на рис 8.6.

Рис. 8.6. Форма поперечного перетину рельєфу та вид функції

Якщо перепона має форму пасма (балки), витягненого в одному напрямку, то параметри к0 та а0 визначаються для поперечного перетину, перпендикулярного до цього напрямку. Якщо ізольована перепона є окремим пагорбом або впадиною, то п0 вибирається таким, що відповідає максимальній (мінімальній) відмітці перепони, а п2 — максимальній крутизні схилу, зверненого до джерела.

Якщо джерело викиду потрапляє в зону впливу декількох ізольованих перепон, то слід визначити коефіцієнти поправки для кожної окремої перепони і використати максимальні.

У випадках, коли перепони мають більшу крутизну (п2£5)> а також коли рельєф місцевості настільки складний, що не вдається визначити залежності поправки г від віддалі джерела до перепони з урахуванням затухання їхнього впливу, поправки на рельєф встановлюються геофізичною обсерваторією.