Вексельна справа - Демківський А.В. - Умови прийняття векселів до дисконту

Дисконтні операції для комерційних банків є активними, і їхні суми входять у визначення дисконту відповідних нормативних коефіцієнтів.

Світовою практикою напрацьовано ефективний механізм обліку векселів та врахування його економічної вигідності як для векселетримача, так і для дисконтера, тобто банку, що дисконтував вексель. В основі цього механізму лежить чітка система прийняття векселів, їх статистичного обліку, проведення юридичної та економічної експертизи. Здійснивши дисконтування векселя, банк отримує його у своє повне розпорядження. З одного боку, він може використати вексель для операцій переобліку, а з іншого — стає кредитором-векселетримачем з усіма правами і обов'язками останнього.

Вексельні кредити дисконтного типу можуть бути двох форм: пред'явницькими, що відкриваються для обліку переданих клієнтами до банку векселів. Ними переважно користуються ті товаровиробники, які володіють значними кількостями векселів, що їх виписали покупці за отримані товари;

векселедавчими. Вони надаються клієнтам банку, котрі потім видають під цей кредит векселі на оплату товарно-матеріальних цінностей, виконаних робіт чи послуг, що надані іншими організаціями і підприємствами. Останні пред'являють такі векселі до своїх банків, які в свою чергу пересилають їх банкові векселедавця.

Всі операції дисконту здійснюються на основі договору між банком і векселетримачем та отримання вексельного кредиту останнім. Чинний порядок укладання договору дисконту передбачає: зазначення сторін, предмета й змісту договору; окреслення прав та обов'язків сторін; особливі умови, що вирішують можливі суперечки; термін дії договору, юридичні адреси та інші реквізити сторін. У договорі обов'язково вказуються реквізити дисконтованих векселів або ж має міститися посилання на доданий до договору реєстр векселів. Договір зберігається впродовж трьох років з моменту підписання у відділі цінних паперів банку, який веде реєстр договорів обліку векселів. Для цього векселетримач повинен виготовити і подати до свого обслуговуючого банку такі документи;

ф заяву встановленої форми, що, як правило, подається до того банку, в якому відкрито основні рахунки даного векселетримача, в тому числі розрахунковий рахунок;

• оригінали векселів, які подаються до обліку;

• дві ксерокопії кожного векселя з лицевого та зворотного боків;

• реєстр векселів установленого зразка, котрий розробляє кожний банк. У ньому належить указувати: номер вексельного бланку; номінальну суму векселя; найменування, адресу і реквізити векселедавця чи акцептанта для переказних векселів; дату Й місце складання; найменування, адресу та реквізити індосантів; наявність авалю і найменування, адресу та реквізити аваліста; найменування, адресу і реквізити посередників;

• копії установчих документів векселетримача;

• баланс і звіт про фінансові результати за останній звітний період;

• довідку про операції на розрахунковому рахунку векселет-римача-пред'явника, яка має містити таку інформацію: сума залишків розрахункового рахунку на дату складання довідки; наявність платіжних документів у картотеці № 2; сума кредитів, що їх отримав пред'явник; процентні ставки і періодичність погашення; санкції банків. Довідку підписують керівник і бухгалтер організації пред'явника а завіряють операціоніст банку, а також головний бухгалтер банківської установи; • документ, що підтверджує товарний характер векселів. За рішенням керівництва банку від векселетримача можуть вимагатися й інші документи, в тому числі баланс векселедавця та інших зобов'язаних осіб.

Наведені у реєстрі записи звіряються з реквізитами векселів. Векселі, що не відповідають вимогам банку, викреслюються з реєстру і повертаються клієнтові. За прийняті векселі та документи, що залишаються у банку до остаточного вирішення питання, видається розписка. На векселях, що внесені до реєстру, векселетримач проставляє бланковий індосамент, залишивши перед ним достатньо місця, аби банк зміг поставити штамп про передання векселя у його розпорядження, перетворивши у такий спосіб бланковий надпис клієнта в іменний. Потім вексельні реєстри розглядаються керівником банку, і за наявності кредитних ресурсів на реєстрі ставиться напис про дозвіл надати кредит із вказівкою про кількість та суму векселів, які приймаються до дисконту.

Реєстри і прийняті векселі передаються далі для обробки до кредитно-вексельного відділу, де вони реєструються у спеціальній книзі врахування векселів. Банк щороку відкриває таку книгу, до якої вписуються всі векселі, а порядковий реєстраційний номер векселя з цієї книги проставляється і на лицевому боці самого векселя, і у реєстрах напроти запису кожного векселя.