Державне регулювання економіки - Гриньова В.М. - 13.3. Встановлення валютного курсу

Основними напрямами валютного регулювання є встановлення курсу національної до вільно конвертованої валюти та інших валют, обіг іноземної валюти у межах країни, міжнародні розрахунки та система обов'язкових платежів у валюті. Валютний курс - це грошова вартість національної валюти в одиницях іншої валюти, який залежить від попиту та пропозиції валюти, та політичних, економічних і соціальних чинників. На нього впливають інфляція, стан державного бюджету, дії органів державного управління, операції з валютою та ін., внаслідок чого валютний курс може бути завищений або занижений. Темп інфляції служить основою формування валютного курсу. Чим вищий темп інфляції в країні, тим нижчий курс її валюти (за інших однакових умов). Стан платіжного балансу країни впливає на валютний курс, оскільки активний платіжний баланс сприяє підвищенню курсу національної валюти за рахунок збільшення на неї попиту з боку іноземних торговельних партнерів-боржників. Підвищення відсоткових ставок стимулює приплив іноземних капіталів. Банки мають намір отримувати більш дешеві кредити на іноземному ринку позикового капіталу (де ставки нижчі), а розміщувати валюту на національному кредитному ринку (де ставки вищі).

У різних країнах одні і ті ж товари та послуги продаються за різними цінами, вираженими у національній валюті, тому спроможність окремих валют купувати одні й ті ж товари різна. Співвідношення між купівельною спроможністю окремих валют називають паритетом купівельної спроможності. Щоб його розрахувати, вибирається група товарів і послуг, як правило споживчий кошик, і розраховується його вартість за діючими в окремих країнах цінами у їх валютах. Потім зіставляється вартість цього кошика товарів і послуг у доларах США і у національних валютах - виходить ціна національних валют у доларах за паритетом їх купівельної спроможності. При цьому вартість валюти за купівельною спроможністю часто помітно відрізняється від поточного валютного курсу. Тому перерахунок національного продукту тієї або іншої країни в долари США за паритетом купівельної спроможності та за валютним курсом дає різні результати.

Існує ринкове та державне валютне регулювання, які доповнюють один одного. Ринкове - засноване на конкуренції, яке породжує стимули розвитку. Державне - на усуненні негативних сторін ринкового регулювання валютних відносин. До основних методів проведення валютної політики належать:

1) дисконтна політика - зміна облікової ставки НБУ, спрямована на регулювання валютного курсу та платіжного балансу країни шляхом впливу на міжнародний рух капіталу, динаміку внутрішніх кредитів, грошову масу, ціни та сукупний попит;

2) дивізна політика - вплив на курс національної валюти шляхом купівлі-продажу державними органами управління іноземної валюти (НБУ продає іноземну валюту, при цьому курс гривні зростає, а при купівлі іноземної валюти - курс гривні падає);

3) диверсифікація валютних резервів - включення до валютних резервів різних видів валют з метою забезпечення міжнародних розрахунків (як правило, продаж нестабільних валют і купівля стійких, а також необхідних валют);

4) девальвацію та ревальвацію. Девальвація - зниження курсу однієї валюти щодо інших. Ревальвація - підвищення курсу національної валюти шляхом збільшення золотого утримання грошових одиниць. Здійснюється державними органами влади в офіційному порядку.

Загальне управління валютною політикою здійснюють законодавчі та виконавчі органи влади шляхом прийняття законодавчих актів, що регламентують валютні відносини, та їх виконанням. Головним виконавцем валютного регулювання є

Національний банк України, який здійснює такі функції з валютного регулювання:

1) введення обмежень для комерційних банків на обсяги залучення кредитів із-за кордону;

2) управління валютними резервами, що перебувають на його балансі;

3) визначення сфери та порядку обігу іноземної валюти на території України;

4) проведення всіх видів валютних операцій;

5) регулювання валютного ринку;

6) регулювання курсу гривні щодо іноземних валют;

7) введення єдиних форм обліку, звітності та іншої документації з валютних операцій;

8) публікація статистики валютно-фінансових операцій України за прийнятими міжнародними стандартами.

Для підвищення курсу національної валюти використовується пряме регулювання валютних операцій, зокрема:

- депонування (віддавати на зберігання) на безвідсотковому рахунку в НБУ закордонних зобов'язань банків;

- заборона на інвестиції нерезидентів і продаж національних цінних паперів іноземцям;

- обов'язкова конверсія позик (зміна умов погашення позики, об'єднання декількох кредитів) у іноземній валюті в національному банку;

- введення негативної відсоткової ставки за внесками нерезидентів у національній валюті;

- обмеження ввезення валюти в країну;

- використання схеми примусових депозитів (внесків у банки).