Економіка праці та соціально-трудові відносини - Грішнова О.А. - 11.3.4. Умови та охорона праці

Ще одним важливим напрямком моніторингу соціально-трудової сфери є відслідковування змін умов та охорони праці на виробництві.

В Україні досить велика кількість працівників, зайнятих в умовах праці, що не відповідають санітарно-гігієнічним вимогам, зокрема в таких галузях як вугільна, кольорова металургія, хімічна і нафтохімічна промисловість, машинобудування, металообробка та ін. Багато людей потерпає від нещасних випадків на виробництві, продовжує залишатись високою частка працівників, що мають професійні захворювання. Головною причиною такого становища є незадовільний стан умов і охорони праці на підприємствах.

На багатьох підприємствах під час трансформаційних процесів були ліквідовані служби охорони праці, а у зв'язку з відсутністю державного замовлення на перегляд норм та правил з охорони праці значна їх кількість морально застаріла, в той час як науково-дослідні організації відповідного профілю втратили кадри або перепрофілювались.

Немає програм покращання умов праці на багатьох підприємствах, не здійснюється системна робота з проведення запобіжних заходів забезпечення безпеки праці на робочих місцях. Кошти, спрямовані на заходи з охорони праці на підприємствах, не значні порівняно з реально необхідними для відновлення виробничої сфери.

Недостатньою є робота з підготовки і реалізації програм покращення умов та охорони праці на підприємствах, сертифікації об'єктів на безпеку праці, надання допомоги підприємствам у придбанні норм і правил охорони праці, засобів індивідуального і колективного захисту і на рівні регіонів.

Моніторинг умов та охорони праці виявляє тенденції стану умов і безпеки праці на підприємствах, визначає динаміку масштабів професійних захворювань і травматизму, виявляє підходи до вирішення цих проблем не за рахунок покращення умов і організації праці, а за рахунок збільшення різного роду компенсаційних виплат.

Що стосується джерел інформації для моніторингу умов та охорони праці, то роботодавець зобов'язаний інформувати працівників або осіб, уповноважених на здійснення громадського контролю за дотриманням вимог нормативно-правових актів з охорони праці, та Фонд соціального страхування від нещасних випадків про стан охорони праці, причину аварій, нещасних випадків і професійних захворювань і про заходи, яких вжито для їх усунення і забезпечення на підприємстві умов і безпеки праці на рівні нормативних вимог.

Працівникам, їхнім представникам забезпечується доступ до інформації та документів, які містять результати атестації робочих місць, заплановані роботодавцем профілактичні заходи, результати розслідування, обліку та аналізу нещасних випадків і професійних захворювань і звіти з цих питань, а також до повідомлень, подань та приписів органів державного управління і державного нагляду за охороною праці.

У встановленому порядку органи державного управління охороною праці інформують населення України, працівників про реалізацію державної політики з охорони праці, виконання програм з цих питань, про рівень і причини аварійності, виробничого травматизму і професійних захворювань, про виконання своїх рішень про охорону життя та здоров'я працівників.

На державному рівні ведеться єдина державна статистична звітність з питань охорони праці за погодженням її форми зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці, професійними спілками та Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

11.3.5. Доходи та рівень життя населення

Важливим у моніторингу соціально-трудової сфери є також спостереження за доходами і рівнем цін на споживчі товари та послуги, що відображається на рівні життя населення, обґрунтування визначення рівня доходів населення, частки в них заробітної плати як головного джерела підвищення добробуту громадян і стимулу до ефективної праці.

В нашій країні у 2003 р. зберігалися високі темпи зростання рівнів номінальної та реальної заробітної плати, що зумовлено позитивною динамікою основних показників виробництва та зменшенням обсягів неповної зайнятості. Середньомісячна номінальна заробітна плата у 2003 р. становила 462,27 гри та перевищила на 22,8 % відповідний показник у попередньому році і на 26,6 % встановлений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (365 грн). Високі темпи зростання номінальної заробітної плати забезпечили позитивну динаміку реальної заробітної плати. Починаючи з січня 2001 р. щомісячні темпи приросту реальної заробітної плати порівняно з відповідним періодом попереднього року стабільно перевищували 10 %. За останні три роки вона зросла на 62 %, тільки у 2003 p.—на 15,2%.

Високі темпи зростання рівня заробітної плати у 2000—2003 pp. спостерігались в усіх видах економічної діяльності, що певною мірою зумовлено збільшенням у 2,8 раза розміру мінімальної заробітної плати (з 74 грн на початку 2000 р. до 205 грн з грудня 2003 p.).

У моніторингу доходів та рівня життя населення особливо важливого значення набувають соціальні обстеження. Наприклад, незважаючи на описані вище прогресивні тенденції, за даними соціологічних опитувань, що проводяться Інститутом соціології ТіАН України та фірмою "Соціс", у 2002 р. 72 % громадян України відчували себе "найнижчим прошарком" суспільства (6 % — злиденними, 40 % — бідними і 27 % — біднішими за середніх), 22 % — середніми і лише 5 % зараховували себе до трохи заможніших середніх (4 %), заможніх (1 %) і багатих (0,1 %). При цьому 3 % опитаних часто не мали грошей наїжу, іноді жебракували, ще 10 % — не вистачало продуктів харчування, вони іноді голодували, ще 49 % вистачало коштів лише на продукти харчування1.

Отже, моніторинг доходів і рівня життя населення має включати систематичне вивчення рівня життя, його динаміки і диференціації за основними соціально-професійними і соціально-демографічними групами населення, та за окремими регіонами України. Основні висновки і пропозиції цього напрямку здійснення моніторингу мають сприяти більш об'єктивному сприйняттю органами влади реальних результатів внутрішньої соціально-економічної політики.

11.3.6. Соціально-психологічний клімат у трудових колективах

Трудовий колектив є сукупністю об'єднаних для спільних дій з досягнення суспільно-корисних цілей людей, пов'язаних спільністю інтересів, оформлених структурно та таких, що мають органи управління, забезпечення дисципліни та відповідальності. Трудовий колектив — це соціальна спільнота, яка являє собою сукупність малих груп, що є безпосереднім соціальним оточенням співробітника. Соціальні функції цих груп мають подвійний характер: включення працівників у соціально-трудові відносини основного колективу та створення на основі особистих контактів працівників мережі емоційних, психологічних стосунків. Поєднання цих двох груп відносин — соціальних та психологічних — утворює міжособистісні групові відносини, характерні для трудового колективу.

Соціально-психологічний клімат у трудових колективах характеризується мірою задоволеності кожного члена колективу соціально-трудовими відносинами, трудовою діяльністю. Оцінка цієї міри досить суб'єктивна, однак формується вона й об'єктивними чинниками, серед яких: характер та зміст трудової діяльності, розміри винагороди, перспективи, наявність супутніх можливостей, а також специфічні особливості діяльності.

Велике значення для формування сприятливого соціально-психологічного клімату має психологічна та морально-психологічна сумісність членів трудового колективу. Перша ґрунтується на відповідності їх темпераментів, а друга — на відповідності професійних та морально-психологічних якостей.

Соціально-психологічна сумісність членів трудового колективу забезпечується рядом умов, серед яких:

· раціональний розподіл функцій, за якого ні один із суб'єктів взаємодії не зможе досягти успіху за рахунок іншого, чи у випадку, коли той зазнає невдачі;

· відповідність особистих можливостей кожного структурі та змісту його трудової діяльності;

· наближеність чи збігання моральних позицій, на основі чого виникають взаємна довіра, прагнення до співробітництва та бажання взаєморозуміння;

· однорідність мотивів діяльності та індивідуальних прагнень членів трудового колективу;

· можливість взаємодоповнення та органічного поєднання здібностей кожного в єдиному трудовому процесі.

Моніторинг у напрямку дослідження соціально-психологічного клімату на підприємствах має важливе значення, оскільки дає змогу дослідити стан цього показника як чинника підвищення ефективності соціально-економічної діяльності. Він має значення у забезпеченні високоефективної та продуктивної співпраці членів трудового колективу, впливає на підвищення задоволеності соціально-трудовими відносинами, що в свою чергу дає змогу досягти високої якості трудового життя, соціального добробуту та злагоди.