Економіка праці та соціально-трудові відносини - Грішнова О.А. - Розділ VI. МІЖНАРОДНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН

Глава 17. Міжнародна організація праці та її вплив на розвиток соціально-трудових відносин

Глава 18. Людський розвиток - мета і критерій соціально-економічного прогресу

Глава 17. МІЖНАРОДНА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН

17.1 Міжнародні акти про економічні, соціальні й культурні права людини.

17.2 Цілі, завдання, структура, пріоритетні напрями діяльності Міжнародної організації праці.

17.3 Організація діяльності Міжнародної організації праці.

17.4 Нормотворча діяльність МОП. Міжнародний кодекс праці.

17.5 Застосування конвенцій країнами — членами МОП. Основні напрями вдосконалення нормотворчої діяльності МОП на сучасному етапі.

17.6 Проблеми інтеграції соціально-трудових відносин України в систему відносин, визнану МОП.

Резюме.

Терміни і поняття.

Запитання та завдання для індивідуальної роботи.

Література для поглибленого вивчення теми.

Міжнародна організація праці (МОП) була створена і діє з метою встановлення й збереження суспільної злагоди, захисту прав людини, розвитку принципів трипартизму, соціального прогресу в усьому світі. За роки своєї діяльності вона накопичила унікальний досвід і провела величезну роботу з урегулювання соціально-трудових проблем і конфліктів на основі розвитку переговорного процесу, тристоронніх переговорів і угод.

Значення вдосконалення соціально-трудових відносин в Україні, приведення їх у відповідність до міжнародних вимог, що формуються на основі прогресивного досвіду високорозвинених країн, особливо актуалізується в наш час у зв'язку з процесами глобалізації та ринкової трансформації національної економіки. Тому важливою сферою знань у галузі економіки праці й соціально-трудових відносин є вивчення досвіду діяльності МОП.

При вивченні матеріалів цієї глави завдання студента полягає в тому, щоб з'ясувати цілі, завдання, структуру, пріоритетні напрями діяльності Міжнародної організації праці; зрозуміти сутність і значення міжнародних актів про економічні, соціальні й культурні права людини, зокрема основоположних конвенцій і рекомендацій МОП; розглянути організацію діяльності МОП, основні напрями інтеграції соціально-трудових відносин України в систему відносин, визнану світовим співтовариством.

17.1. Міжнародні акти про економічні, соціальні й культурні права людини

Головний внесок нормативних актів Організації Об'єднаних Націй (ООН) у міжнародно-правовому регулюванні соціально-трудових відносин полягає в проголошенні основних прав людини, які мають бути закріплені в законодавстві кожної цивілізованої країни. Ці права є загальновизнаними принципами та нормами міжнародного права. Серед проголошених ООН основних прав людини — комплекс трудових прав, які переважно закріплені у Загальній декларації прав людини та Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права.

Загальна декларація прав людини схвалена Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р. у вигляді резолюції, тобто вона не має обов'язкового характеру, а є здебільшого програмним політичним документом. Але його авторитет та моральна сила у світі є значними.

Загальна декларація прав людини містить пакет основних невід'ємних трудових прав людини: право на працю, на вільне обрання роботи; на захист від безробіття; на справедливі та сприятливі умови праці; на рівну оплату за однакову працю без будь-якої дискримінації; на справедливу та задовільну винагороду, що забезпечує достойне існування самої людини та її сім'ї і доповнюється іншими засобами соціального забезпечення; на створення профспілок та вступ до них для захисту своїх інтересів; на відпочинок та дозвілля; на розумне обмеження робочого дня та на оплачувану щорічну відпустку.

Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права людини було схвалено Генеральною Асамблеєю ООН у грудні

1966 р. За юридичною природою цей документ є багатостороннім міжнародним договором, ратифікованим більшістю країн — членів ООН, в тому числі й Україною. Ратифікований Україною цей документ був 12 грудня 1973 p., набув чинності 3 січня 1976 р.

Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права людини значну увагу приділяє проголошенню та закріпленню, поряд з іншими, основних трудових прав, зокрема.

· Право на працю.

· Право на справедливі та сприятливі умови праці, включаючи справедливу заробітну плату без дискримінації.

· Задовільні умови існування працівників та їх сімей.

· Безпечні та здорові умови праці.

· Однакові для всіх можливості просування по службі виключно на основі трудового стажу та рівня кваліфікації.

· Право на відпочинок.

· Право на профспілкову організацію.

· Право на страйк.

Трудові права в Пакті сформульовані ширше, ніж в Декларації, і окрім цього тут встановлюються конкретні зобов'язання держав, що ратифікували Пакт, щодо практичного впровадження його положень.

Зокрема, що стосується права на працю, то в Пакті воно включає право кожної людини на отримання можливості заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає, чи на яку вільно погоджується. Для забезпечення цього права державами має бути здійснено ряд програм професійно-технічної підготовки та навчання, визначено шляхи і методи економічного, соціального і культурного розвитку, повної зайнятості в умовах, що гарантують основні політичні й економічні свободи людини.

Окрім зазначених вище основних прав у сфері соціально-трудових відносин Пакт проголошує ряд інших прав: право на соціальне забезпечення, включаючи соціальне страхування; охорона та допомога сім'ї, матерям протягом розумного строку до і після пологів, усім дітям і підліткам; право на достатній життєвий рівень, на свободу від голоду; право на найвищий досяжний рівень фізичного та психічного здоров'я; право на освіту; право на участь у культурному житті; право на користування результатами технічного прогресу та їх практичного застосування; право людини на захист моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з будь-якими науковими, культурними, художніми працями, автором яких вона є.