Економічна безпека - Користін О.Є. - § 5. Недержавні суб'єкти правоохоронної діяльності та їх місце у забезпеченні економічної безпеки

Одним із головних завдань соціальної та правової держави є забезпечення конституційних прав людини на захист своїх законних прав та інтересів. Виконання цього завдання відбувається шляхом створення системи правоохоронних органів. Проте діяльність лише державних правоохоронних органів не завжди здатна повною мірою забезпечити конституційне право людини на захист своїх законних прав та інтересів.

Отже, постає необхідність створення альтернативного недержавного правоохоронного механізму.

Сучасний світовий досвід свідчить про те, що чимало країн світу у забезпеченні правопорядку та безпеки покладаються не лише на державні правоохоронні органи, але й на недержавні суб'єкти правоохоронної діяльності. Частка працівників недержавних правоохоронних структур у ряді країн світу, зайнятих в індустрії забезпечення безпеки, коливається від 50 % до 80 % від загальної кількості осіб, професійно зайнятих боротьбою зі злочинністю.

В Україні дотепер такий вид діяльності нормативно не закріплено, у законодавстві відсутнє і саме поняття "недержавна правоохоронна діяльність". Порядок здійснення недержавної правоохоронної діяльності в Україні регулюється як нормами публічного, так і нормами приватного права. Правовим підґрунтям для здійснення додержавної правоохоронної діяльності в Україні є положення ст. 3 Конституції України, яка встановила, що людина, її життя та здоров'я честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю, положення ч. 4 ст. 55 Конституції, яка закріпило право кожного захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами та положення ч. 1 ст. 59 Конституції України, котра встановила, що кожен має право на правову допомогу.

У публічно-правовій сфері спеціальною правовою основою для здійснення недержавної правоохоронної діяльності є положення ст. 38 КК України.

За умов сучасної України вже склалася система суб'єктів недержавної правоохоронної діяльності, але процес законодавчого оформлення правового статусу окремих видів суб'єктів недержавної правоохоронної діяльності залишився незавершеним. Нині в нашій державі таку діяльність здійснює недержавна система, представлена приватними охоронними, охоронно-технічними та детективними підприємствами, комерційними службами безпеки, підприємствами різної форми власності, інформаційними бюро, службами безпеки банків навчальними центрами, профільними фондами, науково-дослідними структурами, профільними факультетами вищих навчальних закладів. Необхідно зазначити, що значну частину останньої становлять професіонали, колишні співробітники Служби безпеки, органів внутрішніх справ, Збройних Сил і підрозділів спеціального призначення.

Завдання, які вирішуються недержавною системою, спрямовані на захист законних прав та інтересів підприємців і сприяють загальному розвитку підприємництва в Україні. Тому недержавна система забезпечення безпеки підприємництва та особи виступає об'єктивним союзником державної системи, і це визначає можливість і необхідність взаємодії державних служб та органів безпеки з представниками недержавної системи безпеки.

Виникнення недержавної правоохоронної діяльності в Україні на початку 90-рр. XX ст. пов'язане з докорінними перетвореннями, які відбулись у політичній, економічній та правовій сферах суспільства. Саме за умов підвищеної криміногенної ситуації у країні, зростання корупції, недосконалості юридичних механізмів захисту прав людини виявилася нездатність державних правоохоронних структур мобільно та повністю власними силами забезпечити безпеку у всіх соціальних сферах життєдіяльності суспільства. Це, з одного боку, обумовило виникнення недержавного сектора правоохоронної діяльності, котра покликана захищати осіб, що займаються професійною діяльністю, пов'язаною з підвищеним ризиком для життя та безпеки (підприємці, журналісти тощо), а також задовольняти потреби суспільства у послугах охоронного характеру. З іншого боку, здійснення недержавної правоохоронної діяльності обумовлюється тим, що вона у певних випадках виступає як підприємницька діяльність, метою якої є одержання прибутків.

Основні ознаки, характерні для державної і недержавної правоохоронної діяльності:

1. Недержавна правоохоронна діяльність може здійснюватися лише за допомогою застосування юридичних заходів впливу, визначених у конкретному законі. До них належать заходи запобігання, припинення та адміністративно-процесуального забезпечення.

2. Застосовування заходів юридичного впливу, яке повинно суворо відповідати приписам закону або іншого правового акту (наприклад, договору). Тільки закон або інший правовий акт можуть слугувати підставою застосування конкретного заходу юридичного впливу й чітко визначати його зміст.

3. Реалізація їх у встановленому законом порядку з дотриманням певних процедур.

4. Реалізація цієї діяльності покладається насамперед на спеціально створені підприємства, що пройшли державну реєстрацію й одержали ліцензію на право здійснення певного виду недержавної правоохоронної діяльності. Комплектуються ці підприємства відповідним чином підготовленими фахівцями — здебільшого особами, які володіють знаннями у галузі юриспруденції, криміналістики та інших дисциплін, які пройшли спеціальну підготовку й одержали державну ліцензію. Організація й діяльність таких підприємств детально та всебічно регламентуються у законодавчому порядку, зокрема відомчими підзаконними актами різних міністерств і відомств, що встановлюють окремі процедурні правила під час вирішення найбільш відповідальних питань.

Здійснюється у суворій відповідності із принципами, притаманними правоохоронній діяльності.

Характерними рисами, що відрізняють недержавну правоохоронну діяльність від державної, є мета здійснення (передусім захист недержавних інтересів), суб'єктний склад (носії недержавної правоохоронної діяльності не є офіційними агентами держави), неможливість застосування до правопорушників у ході її реалізації заході юридичної відповідальності.

Відмінні риси, що диференціюють недержавну та державну правоохоронну діяльність:

1. У ході здійснення недержавної правоохоронної діяльності підлягають охороні та захисту недержавні (приватно-правові) інтереси Захист суспільних, державних інтересів у цій ситуації є переважно похідною метою.

2. Недержавні правоохоронні суб'єкти (носії недержавної правоохоронної діяльності) не виступають від імені держави, не є її агентами або повноважними офіційними представниками, а діють винятково за дорученням своїх клієнтів, що їх найняли, від їхнього імені.

3. Недержавні правоохоронні суб'єкти у ході здійснення недержавної правоохоронної діяльності не мають права застосовувати до порушників закону заходи юридичної відповідальності, включаючи санкції.

Залежно від мети діяльності недержавні правоохоронні суб'єкти поділяються на комерційні, основною метою яких є одержання прибутку, і некомерційні. Це, у свою чергу, означає, що за умов правової держави суб'єктом здійснення недержавної правоохоронної діяльності може бути підприємець.

Суб'єктами здійснення недержавної правоохоронної діяльності є учасники суспільних відносин, що виникають у зв'язку із забезпеченням безпеки приватно-правової сфери громадського життя, захисту прав та законних інтересів недержавних утворень і окремих громадян.

На відміну від державної, недержавна правоохоронна діяльність переважно є сукупністю договірних відносин, в яких чітко визначаються межі та час виникнення і припинення цих відносин. Державна правоохоронна діяльність за обсягом, часом та колом осіб обмежень не має.

Види недержавної правоохоронної діяльності:

• комерційна та некомерційна;

• охоронно-детективна та правозахисна (адвокатська);

• освітня діяльність у галузі недержавної правоохоронної діяльності;

• діяльність, що здійснюється на користь індивідуально визначених осіб (клієнтів) та діяльність, що здійснюється на користь необмеженого кола осіб).

Охоронно-детективна діяльність (приватний розшук) має автономний характер, який охоплює сферу безпеки підприємництва і не втручається до сфери інших видів правоохоронної діяльності.

Законодавством передбачено можливість існування як колективних, так і індивідуальних суб'єктів Недержавної правоохоронної діяльності.

Залежно від мети діяльності недержавні правоохоронні суб'єкти поділяються на тих, в яких ця діяльність виступає як основна діяльність (приватні охоронці), та тих, в яких ця діяльність не є основною (освітні заклади, що готують фахівців у галузі безпеки), а також на комерційних і некомерційних. За умов правової держави суб'єктом недержавної правоохоронної діяльності може бути підприємець.

Залежно від сфери дії ці суб'єкти поділяються на тих, що виконують свої функції виключно у межах публічно-правових відносин (громадські помічники органів внутрішніх справ, добровільні громадські об'єднання, створені для захисту державного кордону, адвокати, які спеціалізуються у галузі кримінального права), та тих, а виконують свої функції у сфері як публічного, так і приватного права (приватні детективи або охоронці, недержавні служби безпеки, приватні нотаріуси).

Незалежно від сфери застосування професійних навичок, недержавні правоохоронні суб'єкти поділяються на тих, хто здійснює цю діяльність на постійній професійній основі (приватні охоронці, адвокати), і тих, для кого вона не є основним родом занять (наприклад, народні дружинники, фахівці навчальних закладів, що готують кадри для недержавних правоохоронних структур). Залежно мети діяльності недержавні правоохоронні суб'єкти поділяються на комерційні, основною метою яких є одержання прибутку, і некомерційні. Це, у свою чергу, як уже зазначалося вище, означає, що за умови правової держави суб'єктом здійснення недержавної правоохороної діяльності може бути підприємець.

У свою чергу недержавні правоохоронні суб'єкти, що діють виключно в межах публічного права, поділяються на: 1) тих, що сприяють належному здійсненню дізнання, слідчої та судової функції у кримінальних справах; 2) тих, що сприяють реалізації оперативно-розшукової діяльності (наприклад, приватні детективи, що здійснюють пошук безвісті зниклих осіб); 3) тих, що сприяють забезпеченню порядку у громадських місцях.

Основні функції недержавної правоохоронної діяльності:

• правозахисна;

• превентивна;

• охоронна;

• детективна;

• функція карної або адміністративної юстиції.

Контроль за недержавною правоохоронною діяльністю здійснюють МВС України та інші суб'єкти контролю, зокрема ті державні органи, які здійснюють контрольну діяльність за дотриманням законодавства у галузі підприємницької діяльності. Контроль МВС України здійснюється у формах цільових перевірок, інспектуванні зонального контролю. Вимогами, що висуваються до контрольної діяльності, є: результативність, гласність, об'єктивність, універсальність, систематичність, своєчасність, всеохопний характер.

Недостатність науково-теоретичної бази, відсутність однозначних уявлень щодо правової та організаційної суті взаємодії підрозділів державних та недержавних правоохоронних суб'єктів негативно впливають на стан такої взаємодії. Наприклад, у Російській Федерації, попри те, що законодавство у сфері регулювання недержавної правоохоронної діяльності існує, все ж між недержавними правоохоронними суб'єктами та державними правоохоронними органами дотепер збереглися елементи взаємної недовіри, що базуються на протиставленні цих суб'єктів державним правоохоронним органам.

Так, недержавна (приватна) детективна діяльність як окремий вид корисної людської діяльності у Російської Федерації з'явилася після прийняття 11 березня 1992 р. Закону "Про приватну детективну та охоронну діяльність у Російській Федерації". Її поява була обумовлена економічними і політичними змінами в Росії, які відбулися наприкінці 80-х — на початку 90-х років минулого століття, потребами в інформаційному забезпеченні підприємницької діяльності, захисті інтелектуальної власності юридичних та фізичних осіб, а також прав і законних інтересів учасників цивільного та кримінального процесу шляхом збору для них відомостей у цивільних і кримінальних справах.

П'ятнадцятилітній досвід здійснення детективної діяльності в Росії свідчить, що потреба у ній існує — її необхідність і корисність як для держави, так і для юридичних осіб та громадян не викликає сумнівів. Будучи приватною, комерційною діяльністю, детективна діяльність разом з тим успішно поєднує у собі приватні та публічні інтереси, оскільки спрямована на створення сприятливих умов для успішного здійснення підприємницької діяльності, захисту прав і законних інтересів громадян, здійснення співпраці з правоохоронними органами у вирішенні їхніх завдань.

В Україні Закон "Про приватну детективну та охоронну діяльність" не прийнятий, але здійснення цієї діяльності прямо не заборонено законодавством України. Регулювання порядку здійснення недержавної охоронної діяльності як особливого виду підприємницької діяльності передбачено відомчими нормативними актами МВС України. Більше того, аналізуючи порядок здійснення окремих видів недержавної правоохоронної діяльності як певних видів підприємницької діяльності, необхідно зазначити, що у відповідності зі ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензуванню підлягають такі види недержавної правоохоронної діяльності, як: а) розроблення, виробництво, впровадження, обслуговування, дослідження ефективності систем і засобів технічного захисту інформації, надання послуг у галузі технічної захисту інформації; б) надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян.

Отже, все сказане вище підтверджує, що недержавні суб'єкти правоохоронної діяльності насамперед беруть участь у здійсненні основних видів правоохоронної діяльності, сприяючи їхньому ефективному проведенню. Тут складається, так би мовити, парадоксальна ситуація, коли недержавні суб'єкти здійснюють основні функції державних правоохоронних органів. Разом з тим, безперечно, слід визнати діяльність недержавних суб'єктів правоохоронної діяльності лише додатковою, як це має місце у зв'язку з їхньою роллю у здійсненні адміністративно-правової, оперативно-розшукової, дізнання, слідчої, судової та кримінально-виконавчої функції. Це пояснюється тим, що в ряді передбачених законодавцем випадків приватний розшук і приватна охорона здійснюються в автономному режимі й не спрямовані на належне здійснення інших видів правоохоронної діяльності.

Існує також необхідність чіткого розмежування функцій суб'єктів правоохоронної діяльності.