Економічна злочинність в Україні - Кравчук С.Й. - 12.3. Шляхи формування загальнонаціональної політики по протидії економічній злочинності

Низький рівень матеріальної забезпеченості населення, безробіття суттєво впливають на зростання економічної злочинності. Особливо незадовільні економіко-правові умови для цивілізованого розвитку легального бізнесу призводять до криміналізації господарських структур.

Тому гострою виявилася потреба у здійсненні суттєвих соціальних та економічних перетворень, формуванні ефективної національної економіки як основи підвищення добробуту народу.

Для цього необхідно:

керівництву держави основну увагу у своїй діяльності спрямувати на недопущення масової маргіналізації населення. Передбачити, як основні заходи боротьби з економічною злочинністю, проведення соціально-економічних заходів, спрямованих на зміну умов та способу життя безробітних, у тому числі молоді, обездолених, жебраків та інших потенційно криміногенних прошарків населення;

розробити та прийняти систему забезпечення економічної безпеки від проявів організованої злочинності та корупції;

провести загальноекономічну стабілізацію за рахунок повного ринкового реформування та демонополізації економіки;

зберегти систему державного контролю за діяльністю усіх суб'єктів господарювання незалежно від форм власності з питань, що зачіпають інтереси суспільства (сплата податків, зайнятість населення, підтримка науково- і технічного розвитку та ін.);

створити сприятливі правові та економічні умови для внутрішнього інвестування легальної економіки;

сформувати чіткий механізм контролю за ефективним використанням державних коштів та майна;

звести до мінімуму готівковий обіг коштів шляхом розширення сучасних електронних засобів розрахунків та впровадження сучасних форм звітності, які дадуть змогу забезпечити чіткий контроль за грошовим обігом;

розробити та впровадити систему економічних засобів контролю за легалізацією коштів, здобутих злочинним шляхом;

прийняти Закон України "Про декларування майна та доходів", що надасть можливість встановити цивілізований контроль за рухом капіталів відповідно до вимог міжнародного права;

розробити та законодавчо врегулювати доступ правоохоронних органів до банківської інформації;

нормативно забезпечити захист прав власності у постприватизаційних процесах;

розробити та реалізувати проект Програми щодо повернення в Україну валютних цінностей, які незаконно перебувають за її межами;

розробити та запровадити економіко-правові механізми правомірного реагування на порушення ринкових відносин (недобросовісна конкуренція, фінансова експансія, біржові махінації, примусовий розподіл ринку, зловживання монополізмом, невиконання договірних зобов'язань тощо), за відсутності яких використовуються кримінальні засоби розв'язання конфліктів.

в Україні діє значна кількість законодавчих актів про злочинність у сфері економіки. Поряд з цим великі труднощі виникають не стільки технічного характеру, як через прогалини в законодавстві, оскільки важко домогтися дотримання діючих правових норм, адже економічні злочини у своїй більшості невидимі. Інформація про правопорушення в сфері економіки отримується недостатньо часто. Багато даних, які могли б мати значення для розкриття економічних злочинів, знаходяться в різних правоохоронних і контролюючих органах, але співпраця між ними налагоджена на недостатньому рівні. Розкриття таких злочинів — справа складна, тому в органах Міністерства внутрішніх справ України протягом досить тривалого періоду не вистачало засобів для успішної роботи в цій галузі. Тепер ситуація різко змінилася, оскільки розслідування економічних злочинів віднесено як до компетенції органів міліції, так і до органів Служби безпеки України, податкової міліції і прокуратури.

Припинення подальшого зростання економічної злочинності можливе лише за умови реальної політичної волі в державі боротися з таким явищем. Усунення правових і економічних чинників, які сприяють функціонуванню окремих елементів економічної злочинності, залежить повністю від реальної політичної волі в Україні боротися з таким суспільним явищем. Конкретні організаційні пропозиції та правові норми, прийняття яких може розблокувати роботу правоохоронних органів щодо боротьби з найбільш суспільнонебезпечними проявами економічної злочинності, розглядалися в попередніх параграфах. В той же час для підвищення ефективності протидії економічній криміналізації суспільно-економічних відносин, подолання кризових ЯВИЩ, розробки стратегії розвитку економіки України необхідна оптимізація податкової, зовнішньоекономічної, кредитно-інвестиційної та облікової політики. Ця проблема досить широка за обсягом, тому завдання по її вирішенню необхідно одночасно ставити перед всіма правоохоронними органами, багатьма галузевими міністерствами і відомствами, які повинні працювати в межах своєї компетенції, створивши єдиний координаційний центр, головним підрозділом якого повинен стати інформаційно-аналітичний.

Головним завданням такого центру повинно стати створення на основі проведення аналітичних досліджень і узагальнень інформаційно-аналітичної, обліково-фінансової та пошукової системи документообігу, що дасть можливість попереджувати та виявляти протиправні діяння у економічній сфері держави. Безпосередніми ініціаторами створення такої системи повинні стати Міністерство внутрішніх справ, Служба безпеки України, Державна митна служба, Державна податкова адміністрація. Національний банк України, Міністерство економіки. Наявність в Україні такої єдиної системи істотно вплине на упередження економічної злочинності.

Протягом останніх років багато розмов ведеться про створення Національного бюро розслідувань (такі наміри були) та налагодження його функціонування. Безумовно, такий правоохоронний орган спеціального призначення для боротьби з корумпованими високопосадовцями в державі потрібен, оскільки на сьогодні ні прокуратура, ні Служба безпеки, а тим паче Міністерство внутрішніх справ справитися із завданнями, які ставляться перед ними законодавчими актами щодо боротьби з корупцією, не в змозі. Не дуже велика надія й на те. що з цим завданням справиться Національне бюро розслідувань чи Антикорупційний комітет (не має ніякого значення назва цього органу, а більш важливим для громадян України є його реальні кінцеві результати при сьогоднішній позиції керівництва держави щодо їх соціального захисту). В той же час наявна нагальна потреба в створенні та максимальному законодавчому і матеріальному забезпеченні такого органу поки що залишається.

Для налагодження його функціонування необхідно:

- розробити та впровадити нетрадиційні тактичні прийоми оперативно-розшукової діяльності та процесу розкриття й розслідування економічних злочинів, вчинених організованими групами шляхом суттєвого розширення об'єкта оперативної розробки та розслідування, яким повинна бути піддана вся кримінальна структура та умови, що їй сприяють. У процесі оперативно-розшукових заходів та розслідування повинна здобуватись повна, всебічна інформація та дані про економічну, соціальну і криміногенну ситуацію для визначення потенціальних прибуткових джерел, які становлять інтерес для економічної злочинності та моделювання систем злочинних зв'язків, що формуються навколо цих джерел; досконального вивчення осіб, котрі є організаторами злочинної групи, визначення обставини, які спонукали до ЇЇ створення, встановлення послідовності реалізації задуму; структуру відносин між учасниками злочинної групи, напрями вчинення злочину, вибрана ними тактика та спосіб вчинення злочину; конкретні епізоди злочинної діяльності, їх учасників, положення лідерів та інших членів угруповання у протиправній діяльності, зв'язки з корумпованими елементами в державних та інших структурах, канали отримання інформації; зв'язки з працівниками правоохоронних органів, особисті відносини між членами злочинного угруповання, конфлікти;

— удосконалити структуру оперативних служб спецпідрозділів з метою чіткого розмежування стратегічної та тактичної розвідки. На підрозділи стратегічної розвідки покласти питання накопичення, систематизації та аналізу обширної інформації та різноманітних даних про осіб і факти, які свідчать про ознаки економічної злочинності, що випливають з оперативних даних спецпідрозділів інших органів, слідчих ізоляторів, органів виконання покарань, матеріалів оперативних розробок та кримінальних справ, у тому числі закритих провадженням, різних регіонів та економічного аналізу. З цією метою широко застосовувати аналітичний пошук та прогнозування, виділити спеціальні підрозділи аналітичної розвідки для постійного аналізу всіх джерел інформації про економічну злочинність, тенденції її розвитку та впливу на національну безпеку країни. Підрозділи контррозвідувального захисту економіки Служби безпеки України повинні забезпечувати підготовку і проведення спеціальних операцій проти конкретних осіб і злочинних угруповань, встановлення джерел отримання доказів та супроводження попереднього слідства, серед яких основними тактичними прийомами повинні бути такі: оперативне (агентурне) проникнення до організованих злочинних угруповань; електронне та інше технічне спостереження за їх діяльністю, а також активні конспіративні заходи проти окремих осіб та злочинних груп з метою протиборства між собою, дискредитації та нейтралізації їх діяльності;

позбавити злочинні угруповання фінансового підґрунтя існування через оперативне встановлення джерел і місць збереження доходів, які нажиті злочинним шляхом, контроль за їх фінансовими: надходженнями і внесками, а відтак, — ліквідацію їх підприємницьких структур, накладення арешту на майно, грошові внески або лібералізацію доходів цих злочинних угруповань, що дозволить виявити корумпованих службових осіб органів влади та управління і правоохоронних органів;

на базі існуючих автоматизованих розвідувально-пошукових систем МВС та СБ України забезпечити формування оперативної інформації про діяльність транснаціональних економічних злочинних угруповань у нашій державі та інших державах для розробки та передачі оперативної інформації відповідним службам зацікавлених відомств і держав щодо запобігання, розкриття та розслідування цих проявів та їх припинення.

Для розробки системи заходів протидії економічним злочинам у суспільно-економічних відносинах перш за все необхідно відмовитися від ідеологічних підходів до вирішення цих проблем. При цьому спрямованість і структура організаційних, технологічних і правових заходів повинна розроблятися комплексно з врахуванням можливостей економіко-правової локалізації різнопрофільних злочинних джерел у суспільно-економічних відносинах.

Інструментом врахування усіх державних заходів протидії економічній злочинності може стати вивчення технологічної структури документо- і капіталообігу її джерел. За основу визначення динаміки тенденцій економічної злочинності доцільно вибирати не умовну методику розрахунків, а статистичну базу даних. Безумовно, джерела прибутків для економічної злочинності є антисоціальними кримінальними проявами, а статистика протиправної діяльності дозволяє виробляти подальші заходи по виробленню заходів протидії в окремих галузях економіки України. Так, органами прокуратури, міліції та Служби безпеки тепер враховуються статистичні дані щодо розкрадань шляхом привласнення і зловживань службовим становищем, грабежу, шахрайства та інших видів корисливих злочинів. Так, згідно з статистичними даними, в Україні за період 1997—2007 рр. кількість службових злочинів зросла майже в 1,8 разів, розкрадань державної та колективної

власності в 1,9 рази. Як бачимо із наведеного прикладу, за останні роки відмічається значне зростання злочинності. Це підтверджує також практика, яка свідчить про необхідність розробки методики врахування обсягів економічної злочинності. Для цього доцільно створювати відповідні інформаційно-аналітичні центри, обліково-бухгалтерські та подібні їм системи, необхідні для проведення розрахунків не стільки для визначення обсягів тіньового обігу ВВП, як, у своїй більшості, для визначення механізмів їх виявлення [27, с. 38].

Аналізом джерел надходжень представників економічної злочинності свідчить, що їм більше притаманні соціально-економічні, ніж кримінально правові елементи, оскільки вони не мають криміногенно-відтворювального характеру. Тому необхідно відмітити недосконалість методів обрахування обсягів коштів, якими "оперує" економічна злочинність, що потребує спеціалізованих соціально-економічних програм та прийняття управлінських рішень на державному рівні. Це стосується головним чином органів державної статистики і податкової адміністрації.

Немає сумніву, що прийнята до реалізації Концепція подолання корупції в Україні "На шляху до доброчесності", затверджена Указом Президента України від 11 вересня 2006 р. №742-2006 р. розроблена за замовленням еліти, переляканої надзвичайною рішучістю громадськості, незадоволеної станом демократії в Україні, яка дозволяє збагачуватись оточенню керівництва держави і призволить до подальшого збідніння решти (майже 80%) населення нашої держави внаслідок маніпулювання цінами, рівнем заробітної плати та соціального забезпечення.

Влада, незважаючи на задекларовану підтримку розробки проектів антикорупційного законодавства, створення комітетів, проведення ' наукових форумів тощо, дотепер не вважала за потрібне, та й, мабуть, не мала наміру приборкання потоку корупції. В той же час уже сьогодні суспільство вимагає не млявої дискусії про напрями боротьби з корупційною злочинністю, яка є основною причиною поглиблення економічної злочинності, а прийняття заходів репресивного характеру.

Якщо звернутися до теоретичних положень міжнародних програм боротьби з корупцією, то варто відзначити, що в основі ідеї "нерепресивних методів" знаходиться концепція цивілізованого суспільства. За нею авторами сформована "модель-трикутник", вершинами якого є влада, капітал і цивілізоване суспільство. До останнього елементу входять громадські організації й структури, які відділені від органів влади та державного апарату, але взаємодіють із ними.

Оскільки в Україні відсутнє цивілізоване суспільство, тому застосувати "нерепресивну модель" у боротьбі з корупцією неможливо. Для подолання корупції необхідно сформувати цивілізоване суспільство. Безумовно, такі дії із заходами, спрямованими на боротьбу з корупцією. Однак при створені цивілізованого суспільства в Україні була 6 реалізована Концепція подолання корупції в Україні "На шляху до доброчесності". А значить, подолати корупцію, а разом з нею і економічну злочинність, можна лише застосуванням репресій, причому репресій з арсеналу карної юстиції. Це не вимога жорстких санкцій, а, навпаки, солідарність з тими, хто вважає штраф пріоритетною кримінально-правовою санкцією за корупційні й економічні злочини.

Ніякі етичні міркування не можуть зрівнятися по чинності попереджувального впливу з побоюванням чиновника бути викритим і покараним. Чесність чиновництва повинна постійно підкріплюватися страхом перед добре працюючим прокурором, оперативним працівником Служби безпеки України чи органів Міністерства внутрішніх справ. Особливо в Україні, де злиденні службовці мають величезні спокуси й не обтяжені суспільною чи релігійною мораллю.

Таким чином, всі анти корупційні заходи повинні базуватися на вимогах антикорупційного законодавства, що реалізовуватиметься прокурором чи оперативним працівником Служби безпеки України, забезпеченого матеріальними умовами не гірше, ніж будь-який із міністрів. При цьому він боятиметься втратити роботу внаслідок не виконання передбачених законом дій щодо припинення корупційного діяння чи вчинення економічного злочину, а також ігноруватиме при цьому "телефонне право", яке на сьогодні стоїть в нашій державі вище будь-якої галузі права.

Незважаючи на реалізацію в державі організаційно-правових заходів, спрямованих на подолання значного рівня корумпованості судових органів, сприяння ними зміцненню позицій економічної злочинності, їм і надалі характерні численні порушення та зловживання на стадії звернення до суду і під час розгляду судових справ. Поширення таких протиправних проявів в судових органах дискредитує систему правосуддя в державі, сприяє зростанню недовіри громадян до судових інстанцій і негативно позначається на ефективності діяльності правоохоронних органів з протидії корупції і злочинності в цілому.

Зважаючи на актуальність та суспільну гостроту питання щодо необхідності реформування судової системи України, першочергове її завдання має бути орієнтоване на забезпечення принципу незалежності судді від будь-якого впливу, оскільки головною причиною недосягнення поставлених завдань у цьому напрямку була і залишається відсутність чітких державних механізмів, які б унеможливлювали залежність однієї складової державної влади від інших. Суд, на жаль, залежний у вирішенні не лише фінансових, але й кадрових питань від інших органів державної влади.

Тому, в поєднанні із комплексним вжиттям у державі відповідних анти корупційних заходів, значно локалізувати корупційні прояви в судових органах та побудувати ефективне правосуддя дозволить реалізація таких заходів:

відновлення вертикалі кваліфікаційних комісій, як окремих штатних структур апеляційних судів в кожній області, оскільки їх відірваність від областей негативно впливає на ефективність дисциплінарної практики. До їх повноважень окрім застосування до суддів норм дисциплінарної практики за порушення функціональних обов'язків має бути віднесено також надання права клопотання перед Верховним Судом України про призначення суддів та їх звільнення за корупційні діяння або правопорушення, пов'язані з корупцією;

вдосконалення механізмів відповідальності суддів, як суб'єктів із спеціальним статусом, за некваліфіковані і незаконні дії, передбачивши підстави та порядок тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя на період досудового слідства та судового розгляду стосовно нього кримінальної справи;

невідкладного фінансування судової системи з метою практичної реалізації принципу гласності судового розгляду через обов'язковість розгляду справ виключно в залах судових засідань з обов'язковим повним фіксуванням судового процесу за допомогою технічних засобів (нормативними актами функціонування передбачено з 1 січня 2008 р.).

З метою забезпечення прозорості діяльності державних службовців та осіб, уповноважених на виконання функцій держави відповідно до ст. 6 Закону України "Про боротьбу з корупцією", ст. 13 Закону України "Про державну службу", ст. 13 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" та Закону України "Про статус суддів", доцільно внести зміни щодо декларування доходів, їх витрачання державними службовцями, посадовими особами органів місцевого самоврядування, суддями, членами їх сімей та їх близькими родичами.

Однією з причин високого рівня корупції в судовій системі є недосконала система добору суддів. Тому необхідно прийняти нормативно-правові акти, які б передбачали запровадження конкурсних засад підбору суддів, визначали порядок опублікування інформації про наявність вакантних посад та процедури проведення конкурсу, а також забезпечували прозорість цього процесу. Поряд з тим слід нормативно регламентувати процедуру перевірки наданих кандидатом даних про наявність установлених правових вимог, складання кваліфікаційного іспиту, введення в процес кваліфікаційної атестації обов'язкового психологічного тестування кандидатів на посаду суддів і професійних суддів України. У чітко визначений законом чи іншим нормативним актом строк має бути обмежена процедура від подання заяви до моменту призначення чи обрання на посаду судді.

Крім того, необхідно нормативно закріпити єдині кваліфікаційні вимоги щодо кандидатів на посаду судді, передбачивши встановлення граничного віку кандидата на посаду судді, конкретизацію поняття "стаж роботи у галузі права" і введення обов'язкової підготовки суддів у спеціалізованому навчальному закладі.

Для забезпечення громадського контролю за діяльністю представників суддівського корпусу на законодавчому рівні необхідно визначити перелік інформації, доступної для широкого загалу про факти притягнення до відповідальності суддів, які визнані в судовому порядку винними у вчиненні корупційних правопорушень. Також слід забезпечити доступність судової статистики, зокрема щодо кількості скарг надії суддів, кількості справ, розглянутих з порушенням строків і розглянутих суддею одноособово, тощо.

Першочерговими заходами на шляху судової реформи мають також стати підвищення матеріально-технічного забезпечений судів та підвищення рівня оплати праці.

Реалізація цих заходів сприятиме установленню в Україні незалежної судової системи, яка гарантує громадянам захист їх прав та свобод і є одним із стовпів правової, демократичної держави.

За таких обставин роль кримінально-правової заборони зросте надзвичайно. Чимале значення матиме трактування сутності цієї заборони. В умовах жорсткості підходів до практики вести мову необхідно насамперед про однаковість застосування закону (мається на увазі лише кримінально-правова оцінка, але не покарання), про відсутність невизначеності й у той же час про збереження державою позицій, з яких не можна відступати, оскільки за межею — безодня брехні і хаосу.

Реалізація запропонованих теоретичних і науково-практичних заходів, може стати методологічною основою розробки та впровадження системи державних заходів по призупиненню процесів криміналізації економіки, створить організаційно-правові і економіко-технологічні передумови для стабілізації економіки України та підвищить рівень її безпеки.