Економічний аналіз торговельної діяльності - Гринів Б.В. - 6.9. Аналіз ліквідності і платоспроможності підприємства

В умовах конкуренції і ринкової нестабільності жодне підприємство не гарантоване від банкрутства, яке настає у зв'язку із тривалою неспроможністю виконувати свої фінансові зобов'язання. Для завчасного попередження можливих фінансових ускладнень і неплатежів проводять аналіз ліквідності і платоспроможності суб'єктів господарювання.

Під платоспроможністю розуміють здатність підприємства своєчасно і повністю виконувати свої фінансові зобов'язання перед партнерами і державою. Як уже зазначалося, платоспроможність є зовнішнім проявом фінансової стійкості і залежить від ступеня ліквідності активів підприємства.

В активі балансу платоспроможного підприємства повинна бути достатня сума засобів, які можуть бути легко мобілізовані для погашення заборгованості перед постачальниками і підрядниками, зобов'язань перед бюджетом, з позабюджетних платежів, з оплати праці, страхування тощо. Якщо в балансі сума ліквідних активів недостатня, тоді підприємство вважається неплатоспроможним, а його баланс є неліквідним. Отже, ліквідність - це спроможність підприємства швидко і з мінімальними втратами перетворювати свої активи на кошти.

Залежно від рівня забезпеченості зобов'язань підприємства ліквідними активами виокремлюють чотири типи ліквідності: абсолютну, нормальну, недостатню і високонедостатню ліквідність. Для підприємств, які мають абсолютну і нормальну ліквідність, властива поточна і перспективна платоспроможність. За недостатку ліквідності виникає періодична неплатоспроможність, а за високого рівня недостатку ліквідності - хронічна неплатоспроможність. Тому оцінку платоспроможності дають на основі аналізу ліквідності активів.

Розрізняють поточну і перспективну ліквідність. Поточна ліквідність - це здатність підприємства розраховуватися за своїми поточними зобов'язаннями, тобто бути платоспроможним у найближчий перспективі. Для виконання поточних фінансових зобов'язань використовують наявні кошти й кошти отримані від перетворення високоліквідних активів у гроші впродовж часу, який відповідає терміну погашення зобов'язань. Менш ліквідні активи при цьому до уваги не беруться.

Перспективна ліквідність передбачає залучення всіх активів підприємства, з урахуванням можливості перетворення їх на гроші.

Вона є основою для оцінки платоспроможності на довгострокову перспективу.

Для оцінки ліквідності активи балансу групують за ступенем убування ліквідності, а пасиви - за зростанням строків оплати зобов'язань. Таке групування статей балансу показане на рис. 6.6.

У внутрішньому аналізі є можливість більш точного групування активів і пасивів з метою оцінки ліквідності. Для цього, крім балансу, використовують дані аналітичного бухгалтерського обліку, які дозволяють виокремити із витрат майбутніх періодів (р.270) ту їх частину, яка належить до оборотних активів (А3), а із статей забезпечень наступних витрат і платежів (р.400-420) і доходів майбутніх періодів (р.630) - поточні зобов'язання (П2). За наявності у підприємства своєчасно непогашених кредитів їх сума підлягає віднесенню до найбільш термінових зобов'язань (П1).

Для оцінки абсолютних показників ліквідності статті активу і пасиву балансу групують за розглянутими ознаками в аналітичній табл. 6.24, знаходять платіжний надлишок або дефіцит по кожній групі статей на початок і кінець звітного періоду.

Абсолютно ліквідним вважається баланс підприємства тоді, коли в сукупності дотримуються такі умови:

_{4 > П '}

^{А2 > 772 1 (6.14)}

^{А4 < П4 _}

Необхідно зауважити, що для забезпечення абсолютної ліквідності балансу достатньо дотримання перших трьох співвідношень показників. У цьому випадку виконується і четверте, яке свідчить про наявність власного капіталу в обороті підприємства.

Співвідношення груп активів і зобов'язань А₁ > П₁ і А₁ + А₂ > П₁ + П₂ свідчить про наявність поточної ліквідності балансу підприємства і його платоспроможність у найближчій перспективі. Дотримання співвідношення А₃ > П₃ і А₁ + А₂ + А₃ > П₁ + П₂ + П₃ є необхідною умовою для забезпечення перспективної ліквідності та довготривалої платоспроможності підприємства.

Для аналізу ліквідності балансу споживчого товариства (табл. 6.3) розглянемо його активи і пасиви, згруповані у табл. 6.24.

Рис. 6.6. Групування статей активу і пасиву балансу для аналізу ліквідності

Співвідношення наведених у таблиці значень груп статей активу і пасиву балансу споживчого товариства такі:

На початок року На кінець року

А < П 1 А₁ < П '

А₂ > П₂ ¹ А₂ > П₂ ¹

А₃ > П₃ 1 А₃ > П₃

А₄ > П₄ ] А₄ < П₄ _

А1 + А2 < П1 + П2;А1 + А2 < П1 + Щ А₁ + А₂ + А₃ < П₁ + П₂ + П₃;А₁ + А₂ + А₃ > П₁ + П₂ + П₃.

Таблиця 6.24

АБСОЛЮТНІ ПОКАЗНИКИ ЛІКВІДНОСТІ БАЛАНСУ СПОЖИВЧОГО ТОВАРИСТВА

(тис. гри)

Порівняння фактичних співвідношень абсолютних показників ліквідності з нормативними їх значеннями (6.14) дає підстави стверджувати, що баланс споживчого товариства не відповідав критеріям абсолютної і нормальної ліквідності. За критерієм А₁ > П₁ платіжний

дефіцит на початок року становив 340,6 тис. грн, а на кінець року він зріс до 384,8 тис. грн, або на 13 %. Крім того, на початок року важ-кореалізуємі активи (А₄) були більшими за постійні (фіксовані) пасиви (П₄) на 97,9 тис. грн, або на 5 %, що є ознакою відсутності власного капіталу у фінансуванні оборотних активів підприємства.

Разом з тим, параметри А₂ > П₂ і А₃ > П₃ дотримувалися. Так, платіжний надлишок середньореалізуємих активів (А₂) зріс у звітному році з 17,5 тис. грн на початок до 163,7 тис. грн на кінець року, або у 9,3 раза. Платіжний надлишок повільнореалізуємих активів (А₃) збільшився з 225,4 тис. грн до 293,1 тис. грн, або на 30 %. У

звітному періоді радикально змінилося співвідношення важкореалі-зуємих активів (А₄) і постійних (фіксованих) пасивів (ГЦ). На кінець року воно відповідало критерію А4 < ГЦ з перевагою фіксованих пасивів на 92,0 тис. грн, що свідчить про відновлення часткового самофінансування оборотних активів. У зв'язку з цим були створені умови для забезпечення перспективної ліквідності за

критерієм А₃ > П₃ і А₁ + А₂ + А₃ > П₁ + П₂ + П₃. Водночас був допущений значний дефіцит поточної ліквідності, оскільки А1 < Г1 і А1 + А2 < П1 + П2.

Отже, позитивні зміни у структурі балансу сприяли поліпшенню перспективної ліквідності, а поточна ліквідність балансу залишалася недостатньою, що вимагає вжиття заходів з подальшого оздоровлення фінансів споживчого товариства.

Порівняння балансів ліквідності за декілька звітних періодів дає можливість оцінити тенденції зміни фінансового стану підприємства.

В аналізі ліквідності і платоспроможності використовують також систему фінансових коефіцієнтів, які кількісно виражають співвідношення груп статей активу і пасиву балансу. До них належать: коефіцієнт абсолютної ліквідності; проміжний коефіцієнт покриття; загальний коефіцієнт покриття; коефіцієнт ліквідності ВОК.

Коефіцієнт абсолютної (швидкої) ліквідності (К_абсл) розраховують за формулою:

П₁ + П₂

Він виражає відношення найбільш мобільної частини активів - грошових коштів і поточних фінансових інвестицій (А₁) - до поточних зобов'язань (П₁ + П₂). К_абсл показує, яку частину короткострокових позикових зобов'язань можна за необхідності погасити негайно. Цей показник вважається теоретично достатнім тоді, коли його значення >0,15.

Проміжний коефіцієнт покриття (К_пп), який ще називають показником розрахункової ліквідності, розраховують так:

Кпп - Пг+7Г. (6.16)

Він показує, скільки гривень швидко (А1) - і середньореалізу-ємих активів (дебіторська заборгованість) (А2) припадає на одну гривню поточних зобов'язань підприємства. Теоретично достатнім вважається значення К_пп > 0,7.

Найбільш узагальнювальним показником платоспроможності є загальний коефіцієнт покриття (К_зп), який розраховують за формулою:

Кзп = ^ ^А3 . (6.17)

Як уже зазначалося при розгляді показників фінансової стійкості, він виражає відношення загальної суми оборотних активів до поточних зобов'язань. Значення К_ЗП вважається теоретично достатнім тоді, коли воно >2.

Коефіцієнт ліквідності ВОК (К_лВОК) розраховують так:

Клвок = _Тт^ВОК^ . (6.18)

Цей коефіцієнт, як і попередній використовують також і в системі основних показників фінансової стійкості підприємства. За відсутності позитивного значення ВОК К_лвок не розраховують. Як уже зазначалося, він не має загальноприйнятого граничного значення. За будь-яких обставин його зростання (Клвок^) оцінюють позитивно. Воно є ознакою поліпшення фінансової рівноваги між активами і пасивами підприємства, а з нею поліпшується структура балансу та зростає ліквідність.

Розглянуті фінансові коефіцієнти порівнюють із прийнятими граничними їх значеннями, а також із відповідними їх значеннями на попередні звітні дати.

У табл. 6.25 наведено відносні показники ліквідності і платоспроможності споживчого товариства, розраховані за даними його балансу (табл. 6.3).

Дані табл. 6.25 показують, що всі коефіцієнти ліквідності і платоспроможності мали у поточному році позитивну динаміку, яка свідчить про деяке підвищення платоспроможності споживчого товариства. Однак абсолютні значення цих фінансових коефіцієнтів як на початок, так і на кінець року були значно нижчими від теоретично виправданих, які розглядаються в аналізі як мінімальний рівень (поріг) достатньої платоспроможності підприємства, що гарантує фінансову безпеку.

У нашому прикладі найгіршим був стан коефіцієнта абсолютної ліквідності. Однак недостатнє значення цього показника ще не дає підстави зробити висновок про неспроможність підприємства вчасно погасити свої поточні борги, бо малоймовірно, щоб усі кредитори одночасно пред'явили свої боргові вимоги, а кошти на поточні рахунки можуть надійти впродовж найближчих днів. У зв'язку з цим коефіцієнт абсолютної ліквідності не відіграє значної ролі в аналізі платоспроможності. Основну увагу приділяють іншим трьом коефіцієнтам ліквідності.

Таблиця 6.25

РОЗРАХУНОК ВІДНОСНИХ ПОКАЗНИКІВ ЛІКВІДНОСТІ І ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ СПОЖИВЧОГО ТОВАРИСТВА

Більш наочно динаміку коефіцієнтів ліквідності і платоспроможності, розрахованих на основі даних квартальних і річного балансів споживчого товариства, показано на рис. 6.7.

Із рисунка видно, що постійне зростання значень коефіцієнтів проміжного і загального покриття балансу підприємства відбувалося до кінця третього кварталу. У четвертому кварталі звітного року спостерігалось незначне зниження значень цих показників. Подібну тенденцію динаміки мав також коефіцієнт ліквідності ВОК, позитивне значення якого було відновлене у першому кварталі, коли почалося самофінансування оборотних активів.

Рис. 6.7. Динаміка основних коефіцієнтів ліквідності і платоспроможності споживчого товариства у звітному році

Отже, впродовж року як проміжний, так і загальний коефіцієнти покриття суттєво наблизилися до нормативних значень, відновився і зростав коефіцієнт ліквідності власного капіталу. Це свідчить про суттєве поліпшення платоспроможності споживчого товариства. Воно фактично вийшло із фінансової кризи, однак ще не досягнуло необхідного запасу стійкості для повного забезпечення нормативних вимог ліквідності і платоспроможності.

Для прогнозу зміни платоспроможності підприємства, яке має незадовільну структуру балансу, розраховують коефіцієнт можливого відновлення платоспроможності (К_ВП) терміном на пів року за такою формулою:

^Кзп₁ + -^(Кзп₁ - ^кзп₀⁾ Квп--^-₂-, (6.19)

^Кзп_н ^{- 2}

де К_ЗП1, К_ЗПо - фактичне значення загального коефіцієнта покриття на кінець і початок звітного періоду;

К_ЗПн - нормативне значення загального коефіцієнта покриття;

6 - період відновлення платоспроможності у місяцях; Т - тривалість звітного періоду у місяцях.

Якщо К_ВП > 1, то це свідчить про наявність у підприємства можливості впродовж 6 місяців відновити свою платоспроможність.

Якщо К_ВП < 1, то це означає відсутність у підприємства реальних шансів на відновлення платоспроможності у розрахунковому періоді.

Підставимо у формулу (6.19) значення загального коефіцієнта покриття, розраховані на підставі даних балансу споживчого товариства на початок (0,764) і кінець року (1,150). Отже, коефіцієнт відновлення платоспроможності цього підприємства терміном на майбутні 6 місяців становитиме:

1,150 + -(1,150 - 0,764) Квп --^Х-_г-- 0,672 .

Розраховане значення КВП < 1. Це говорить про те, що у найближчі 6 місяців підприємство не має реальної можливості повністю відновити свою платоспроможність, досягнувши загальноприйнятих значень нормативного рівня її показників, які гарантують фінансову рівновагу і відсутність загрози для порушення стійкості фінансового стану.

Залежно від мети аналізу тривалість періоду відновлення платоспроможності у цьому розрахунку може бути збільшена.

Для діагностики і раннього попередження кризових явищ у діяльності суб'єктів господарювання у світовій практиці використовують інтегральні показники імовірності банкрутства. Для їх розрахунку застосовують метод дискримінантного аналізу, який ґрунтується на емпіричному дослідженні показників фінансово-господарської діяльності значної вибіркової сукупності підприємств. Моделі для оцінки імовірності банкрутства побудовані на основі лінійних багатофакторних регресійних рівнянь, в яких як змінні обрано показники, що відображають фінансовий стан підприємства, а як функцію - коефіцієнт, що служить орієнтиром для віднесення підприємств до групи потенційних банкрутів чи підприємств, які функціонують успішно.

У зарубіжній практиці є багато методик визначення інтегрального показника рівня загрози банкрутства, який ще називають індексом кредитоспроможності. Деякі із найбільш відомих інтегральних моделей для прогнозування імовірності банкрутства наведено у табл. 6.26.

Із наведених моделей оцінки імовірності банкрутства найбільш відомою є модель американського економіста Е. Альтмана, перший варіант якої був запропонований ним ще у 1968 році, а другий - у 1983 році.

2-індекс кредитоспроможності Е. Альтмана являє собою функцію від деяких показників, які характеризують економічний потенціал підприємства і результати його діяльності за минулий період. П'ятифакторна модель Е. Альтмана призначена для оцінки кредитоспроможності через прогноз банкрутства акціонерних товариств. Тоді як двофакторна модель 2-індекса кредитоспроможності може застосовуватися для оцінки імовірності банкрутства підприємств всіх інших організаційно - правових форм.

Підставивши у двофакторну модель фактичні значення загального коефіцієнта покриття і коефіцієнта залучення зобов'язань (позикового капіталу), розраховані за даними балансу споживчого товариства на початок і кінець року (табл. 6.10), отримаємо такі значення 2-індекса:

на початок року 2= -0,3877 - 1,0736 (0,7639) + 0,579 (0,1736) = = -1,1073;

на кінець року 2 = -0,3877 - 1,0736 (1,1500) + 0,579 (0,1259) = -1,5493.

Отже, значення індекса <0. Тому імовірність банкрутства для цього підприємства як на початок, так і на кінець звітного року була малою. У зв'язку із значним зростанням негативного значення 2-індекса Альтмана на кінець року можливість банкрутств була ще меншою, ніж на початок. Однак тут все залежить від ділової активності і ефективності торговельної діяльності у наступному періоді. Якщо вони не будуть знижуватися, то попередня оцінка можливості потенційного банкрутства підприємства справдиться.

Необхідно зауважити, що у моделях 2-індекса Е. Альтмана значення коефіцієнтів при факторах і порогів банкрутства підібрані на основі статистики США. З цієї причини розглянуті моделі не знайшли широкого застосування у вітчизняній практиці, оскільки умови діяльності українських підприємств дещо інші.

Ідеї Е. Альтмана були використані іншими авторами під час розроблення власних моделей для своїх країн. Крім моделей прогнозування банкрутства, наведених у табл. 6.26, є ще призначені для цієї мети моделі Ліса, Чесира, Фрідмена та ін. У Росії розроблена та успішно використовується п'ятифакторна комп'ютерна модель оцінки імовірності банкрутства Л.Філософова. Такі дискримі-нантні моделі необхідно розробити і для умов діяльності вітчизняних підприємств, враховуючи специфіку структури капіталу у різних галузях та інші особливості.

Таблиця 6.26

МОДЕЛІ ОЦІНКИ ІМОВІРНОСТІ БАНКРУТСТВА (РОЗРАХУНКУ ІНДЕКСА КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ) ПІДПРИЄМСТВА

Розглянуті методики аналізу грунтуються на фінансовій звітності підприємств, дані якої відображають ситуацію, що склалася на попередні звітні дати. Якщо відстежувати тільки їхні значення, то можна вчасно не помітити загрози технічної неплатоспроможності підприємства, що часто є однією з основних причин банкрутства. Тому важливою функцією фінансової служби підприємства є контроль за надходженням коштів і виконанням платіжних зобов'язань з метою забезпечення повсякденної платіжної готовності. Для цього на поточних рахунках підприємства і в касі коштів має бути не менше і не більше, ніж потрібно для поточних платежів. Виконанню цього завдання, крім усього іншого, сприяє використання в оперативному аналізі і контролі поточної платоспроможності підприємства платіжних календарів (табл. 6.27), які складають на підставі оперативно-календарних планів, даних аналітичного бухгалтерського обліку і первинних документів.

Залежно від стану поточної платоспроможності такі платіжні календарі фінансова служба підприємства може складати щоденно, або на 5, 10, 15 днів, один місяць. В них, з одного боку, показуються наявні і очікувані платіжні засоби, а з іншого - платіжні зобов'язання на майбутній розрахунковий період.

При складанні платіжного календаря враховується рівень мобільності платіжних засобів і першочерговість платежів. Тому спочатку беруться у розрахунок найбільш мобільні засоби (кошти та їх еквіваленти) і першочергові платежі (розрахунки з оплати праці, страхування, з бюджетом, з постачальниками і підрядниками та ін.).

Виручка на розрахунковий період визначається множенням планового одноденного обороту з реалізації товарів на кількість днів у розрахунковому періоді. Можливі надходження від оплати дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги визначають за даними документів на відвантаження продукції, товарів, тари, а також зобов'язань покупців за куплені товари у кредит, термін оплати яких наступає у розрахунковому періоді. До складу платіжних засобів належать також суми банківських кредитів, що мають бути отримані згідно з кредитними договорами, та інші можливі надходження коштів у цьому періоді.

Першочергові та інші наступні платежі визначають на підставі даних аналітичного обліку поточних зобов'язань і первинних документів. Суму короткострокових кредитів, що підлягає погашенню у розрахунковому періоді, визначають на основі передбачених кредитним договором сум і термінів платежів.

Коефіцієнт перспективної платоспроможності на розрахунковий період визначають як відношення загальної суми платіжних засобів, які можливо мобілізувати, до зобов'язань з поточних платежів. Якщо значення цього показника >1, то вважається, що підприємство у найближчій перспективі буде платоспроможним за умови, що дотримуватимуться передбачені оперативно-календарними планами обсяги товарообороту, реалізації продукції і надходжень від погашення інших видів дебіторської заборгованості.

Таблиця 6.27

ОПЕРАТИВНИЙ ПЛАТІЖНИЙ КАЛЕНДАР СПОЖИВЧОГО ТОВАРИСТВА НА 15.01

За даними табл. 6.27 коефіцієнт перспективної платоспроможності споживчого товариства на майбутні 15 днів становив: 195,0 : : 201,9 = 0,966. Він був дещо меншим за одиницю. У зв'язку з цим є підстави зробити висновок, що у найближчій перспективі споживче товариство може мати деякі труднощі з платежами, особливо тоді, якщо очікувані кількісні і якісні показники господарської діяльності не будуть досягнуті. Отже, для підтримання стану платіжної готовності підприємству необхідно активізувати торговельну діяльність, щоб забезпечити зростання обсягу товарообороту, прискорювати оборотність товарних запасів та інших матеріальних оборотних активів, поліпшувати розрахунково-платіжну дисципліну, зміцнювати режим економії.

6.10. Аналіз руху грошових коштів підприємства

Грошові надходження і видатки супроводжують господарську діяльність будь-якого підприємства на всіх її стадіях і, по-суті, є "кровообігом" цієї діяльності. Від стану вхідного і вихідного грошових потоків, швидкості руху коштів, ефективності управління грошовими потоками залежить ритмічність діяльності підприємства, його платоспроможність і фінансовий стан загалом. У зв'язку з цим важливу роль відіграє аналіз руху грошових коштів та їх потоків.

Під грошовим потоком (С^пИсш) розуміють неперервний процес руху коштів у часі. Грошові потоки підприємства характеризуються сукупністю розділених у часі надходжень і виплат грошових коштів, які здійснюються у процесі господарської діяльності. В результаті руху грошових коштів формуються їх залишки, які є статичними пок₁а₃з-никами. Підтримання залишків грошових коштів та їх еквівалентів¹³ в обсягах, необхідних для ритмічної роботи підприємства, - одне з основних завдань управління грошовими потоками.

Поняття "грошові потоки" є дещо узагальненим, а тому охоплює різні види і форми грошових потоків, які обслуговують господарську діяльність. Всю різноманітність грошових потоків підприємства групують за низкою ознак, наведених у табл. 6.28.

Серед грошових потоків, які обслуговують різні види господарської діяльності, зазвичай найбільшим є грошовий потік операційної діяльності. Він характеризується надходженням грошових коштів від покупців і замовників за продукцію, товари, роботи, послуги та їх витрачанням на закупівлю ресурсів, необхідних для здійснення процесів виробництва чи торгівлі.

Таблиця 6.28

КЛАСИФІКАЦІЯ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ ПІДПРИЄМСТВА

Грошовий потік інвестиційної діяльності формується у процесі придбання та реалізації необоротних активів, а також під час здійснення тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.

Грошовий потік фінансової діяльності характеризується рухом грошових коштів у зв'язку із здійсненням діяльності, яка призводить до змін власного і позикового капіталу підприємства.

Сукупний грошовий потік підприємства охоплює грошові потоки від усіх видів його діяльності, у тому числі і грошовий потік від надзвичайних подій, якщо він виникає.

За напрямом руху коштів виокремлюють вхідний (додатній) і вихідний (від'ємний) грошові потоки. Вхідний потік характеризується надходженням грошових коштів на підприємство за певний період часу, а вихідний - їх витрачанням у цьому періоді.

За методикою визначення обсягу грошовий потік підприємства поділяють на валовий і чистий. Валовий - це вся сума надходження та витрачання коштів за період часу. Чистий грошовий потік являє собою різницю між вхідним (додатнім) і вихідним (від'ємним) грошовими потоками за певний період.

Залежно від того, наскільки обсяги вхідного і вихідного грошових потоків відповідають потребам у коштах для обслуговування діяльності підприємства, грошовий потік може характеризуватися як надлишковий, дефіцитний чи оптимальний. Надлишковий грошовий потік виникає тоді, коли надходження грошових коштів значно перевищує поточні потреби підприємства. За цих умов виникає великий чистий грошовий потік, який не використовується підприємством для здійснення господарської діяльності.

Дефіцитний грошовий потік формується тоді, коли грошових коштів, які надходять на підприємство, не вистачає для задоволення його планових потреб за всіма напрямами діяльності. Це може спостерігатися і за позитивного значення чистого грошового потоку, якщо його обсяг є недостатнім. Наявність негативного значення чистого грошового потоку впродовж тривалого періоду само по собі є свідченням дефіцитності грошового потоку підприємства.

Оптимальний грошовий потік передбачає збалансованість надходження і витрачання грошових коштів, що веде до створення оптимального залишку коштів в обсязі, достатньому для забезпечення поточної платоспроможності підприємства. При цьому виключаються негативні впливи величини залишку коштів на оборотність і рентабельність активів підприємства.

Залежно від часу виникнення розрізняють наявний грошовий потік і майбутній (очікуваний) грошовій потік. Наявний грошовій потік є приведеним за вартістю до поточного моменту, а майбутній - до майбутнього періоду.

За формою здійснення грошові потоки можуть бути як готівкові, так і безготівкові, з використанням національної чи іноземних валют. Безготівгавий гpoшoвий пoтiк на відміну від гoтiвкoвoгo нє пepeдбaчaє викopистaння гpoшoвиx кyпюp i мoнeт.

За пepeдбaчyвaнiстю гpoшoвi пoтoки пiдпpиємствa пoдiляють на плaнoвaнi, які 6ули oчiкyвaними, а пx oбсяг та стpyктypa пepeд-бачались y плaнax тд^шмства, i нє плaнoвaнi, які плашм на май-6утній пepioд y чepeз piзнi пpичини не пepeдбaчaлись.

Kpiм цьoгo, за oзнaкoю бeзпepepвнoстi фopмyвaння гpoшoвi ш-тoки пoдiляють на peгyляpнi i дискpeтнi. За peгyляpнoгo гpoшoвoгo пoтoкy кoшти нaдxoдять i вибувають piвнoмipнo у тожшму imep-валі звiтнoгo пepioдy. як дискpeтний гpoшoвий пoтiк xapa^e-pизyється oдиничними oпepaцiями з гpoшoвими кoштaми в oкpeмi пepioди.

Югасифікація гpoшoвиx пoтoкiв не oбмeжyється poзглянyтими oзнaкaми. в yпpaвлiннi гpoшoвими штоками викopистoвyють й інші класифікаційні oзнaки .

Meтoю аналізу гpoшoвиx штоків тдггожмства є пoшyк шляxiв пpискopeння pyxy гpoшoвиx кoштiв i підвищення на цій oснoвi o6opo-тгості вклaдeнoгo в йoгo активи капіталу, а тагаж забезпечення фінан-сoвoï стiйкoстi та плaтoспpoмoжнoстi. Aнaлiз pyxy гpoшoвиx кoштiв знaчнo дoпoвнює методику oipioai лiквiднoстi i плaтoспpoмoжнoстi, які залежать від гpoшoвoгo oбopoтy тдпфшмства.

Oснoвними джepeлaми iнфopмaцiï для аналізу є всі фopми фі-нaнсoвoï звiтнoстi i нaсaмпepeд фopмa № 3 "Звіт pyx гpoшoвиx гатив", яку нaвeдeнo в табл. 6.29, а татож дані синтeтичнoгo i aнaлiтичнoгo oблiкy за paxyнкaми гpoшoвиx кoштiв.

Згiднo з 7 iнфopмaцiя пpo pyx гpoшoвиx кoштiв мoжe бу-

ти oтpимaнa із зaстoсyвaнням пpямoгo чи нeпpямoгo мeтoдiв. Наці-oнaльнe П(C)БO 4 для шдання iнфopмaцiï пpo pyx ^111™ внаслі-дoк oпepaцiйнoï дiяльнoстi зoбoв'язyє викopистoвyвaти нeпpямий мeтoд. він пepeдбaчaє визначення суми чистoгo нaдxoджeння (видатку) внaслiдoк oпepaцiйнoï діяльшсті пoслiдoвним кopигyвaнням пoкaзникa пpибyткy (збитку) від oпepaцiйнoï дiяльнoстi на суми змін у зaпaсax, дeбiтopськiй зaбopгoвaнoстi, кopoткoстpoкoвиx фі-нaнсoвиx вклaдeнняx та mumx стaттяx активу, щo належать дo ш-тoчнoï дiяльнoстi.

¹⁴ Бланк И. А. ToprembД менеджмент: учебный куфс / И. A. Бланк. - K.: Єльга, Ника-Цешр, 2004. - C. 377-386.

Таблиця 6.29

ЗВІТ ПРО РУХ ГРОШОВИХ КОШТІВ СПОЖИВЧОГО ТОВАРИСТВА ЗА ЗВІТНИЙ РІК (тис, грн)