Зовнішньоекономічна діяльність підприємства - Тюріна Н.М. - 5.2. Сутність та порядок нарахування митних платежів у сфері ЗЕД: митні збори, мито, акцизний збір, ПДВ, єдиний збір

Розглянемо більш докладно складові митних платежів.

Митні збори є різновидом митних платежів, що стягуються при перетині товарів через митний кордон України із експортера чи імпортера на користь митних органів при проведенні митного оформлення товарів та інших предметів за вантажною митною декларацією. Основні види митних зборів та їх величина наведена у таблиці 5.5.

Платниками митних зборів є фізичні та юридичні особи, які проводять митне оформлення товару. Митні збори визначаються за фіксованими ставками у доларах США або у відсотках до митної вартості.

Нарахування митних зборів проводиться у 47 графі митної декларації. Вони підлягають сплаті у валюті України чи у іноземній валюті першої групи Класифікатора валют НБУ до або на момент проведення митного оформлення. Митні збори можуть бути сплачені на рахунок митної установи у безготівковій формі або готівкою шляхом її внесення до каси митної установи.

Таблиця 5.5. КЛАСИФІКАТОР ТА ВЕЛИЧИНА МИТНИХ ЗБОРІВ

Порядок заповнення графи 47 ВМД при нарахуванні митних зборів:

1. У першій колонці "Вид" зазначається вид митного збору згідно з Класифікатором видів та ставок митних зборів

2. У другій колонці "Основа нарахування":

- якщо митні збори нараховуються у відсотках від митної вартості, то вказується загальна митна вартість товарів, зазначена у графі 12 ВМД;

- якщо застосовується фіксована ставка митних зборів, то рядок прокреслюється.

3. У третій колонці "Ставка" зазначається розмір ставки митних зборів

4. У четвертій колонці "Сума" зазначається сума митних зборів, що підлягає сплаті.

5. У п'ятій колонці "Спосіб платежу" зазначається спосіб сплати митних зборів:

- "01" - безготівковий розрахунок через банківські заклади;

- "02" - внесення суми митних зборів готівкою до каси митниці;

- "04" - надання відстрочення або розстрочення сплати митних зборів під гарантію банку. При цьому у графі 48 ВМД "Відстрочення платежу" зазначається дата, до якої надано відстрочення;

- "06" - нарахування митних зборів умовно (митні збори не повинні сплачуватись). При цьому у графі 44 ВМД під пунктом 7 зазначаються реквізити документа, на підставі якого збори не підлягають сплаті.

Приклад заповнення графи 47 при нарахуванні митних зборів за митне оформлення товару:

а) Загальна митна вартість, вказана в графі 12 ВМД, складає одну тисячу гривень. Курс долара США на день подання ВМД становить 8 гривень за 1 долар США

б) Загальна митна вартість, вказана в графі 12 ВМД, складає вісім тисяч гривень.

За заявою платника та за наявності банківської гарантії митниця може надати відстрочення або розстрочення сплати митних зборів на строк, що не перевищує одного місяця. У разі затримки сплати митних зборів застосовується штрафна санкція у розмірі 0,5% суми несплачених митних зборів за кожен день прострочення платежу, включаючи день проплати.

У разі проведення операції митного оформлення, яка не передбачає заповнення ВМД, справляння збору здійснюється за уніфікованою митною квитанцією МД-1.

У випадках, коли митними органами стягнуто надміру митних зборів, суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності може повернути суму надмірно стягнутих митних зборів або зарахувати в рахунок майбутніх платежів протягом року з моменту митного оформлення. При цьому контроль за поверненням надміру стягнених сум митних зборів або зарахування їх у рахунок майбутніх платежів здійснює відділ митних платежів митниці, де здійснювалось митне оформлення.

Механізм повернення надміру стягнених сум митних зборів або зарахування їх у рахунок майбутніх платежів має таку послідовність.

Спочатку особа, що здійснює декларування товарів та інших предметів, звертається до начальника митниці із заявою, підписаною керівником та головним бухгалтером підприємства, щодо повернення надміру стягненої суми митних зборів або зарахування її в рахунок майбутніх платежів.

Перерахунок суми митних зборів здійснюється відділом митних платежів та оформляється завізованою начальником відділу доповідною запискою на ім'я начальника митниці. На підставі прийнятого начальником митниці рішення сума митних зборів, що підлягає поверненню, реєструється в журналі руху грошових коштів. Якщо надміру стягнена сума митних зборів підлягає поверненню, то відділ митних платежів готує повідомлення відділу бухгалтерського обліку про перерахування коштів. Якщо надміру стягнена сума митних зборів підлягає зарахуванню в рахунок майбутніх платежів, то відділ митних платежів вносить зміни до звітності та відповідних журналів обліку.

Мито (англ. custom's duty, tax) - обов'язковий особливий вид податку, що стягується митними органами країни при ввезенні товару на її митну територію або його вивозі з цієї території і, що є невід'ємною умовою такого ввезення або вивозу відповідно до її законодавства. Це вид державного непрямого податку, який справляється з імпорту, експорту і транзиту товарів, торговельно-промислового прибутку, майна, цінностей і предметів, що перетинають кордон у визначених державою пунктах під контролем митних служб. Незалежно від виду мита воно включається до ціни товарів і сплачується за рахунок кінцевого споживача.

Як вид митного платежу мито поділяється на такі групи (табл.5.1):

1. Ввізне мито:

- мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності (код 020);

- мито на нафтопродукти, які підлягають обкладенню акцизним збором, транспортні засоби, які підлягають обкладенню акцизним збором, та шини до них, які раніше обкладалися акцизним збором, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності (код 021);

2. Антидемпінгове мито:

- антидемпінгове мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності (код 023);

- антидемпінгове мито на товари, що вивозяться з територію України суб'єктами підприємницької діяльності (код 043);

3. Вивізне мито:

- мито на товари, що вивозяться з території України суб'єктами підприємницької діяльності (код 040).

Одним із найпоширених інструментів регулювання ЗЕД є ввізне (імпортне) мито. Воно нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію країни. За економічним змістом і характером дії воно належить до вартісних ринкових регуляторів зовнішньоторговельного обороту і, як будь-який податок мито збільшує ціну товару і знижує його конкурентоспроможність.

Основні цілі застосування імпортного мита - це [58, c.120]:

- створення сприятливих умов для розвитку національного виробництва;

- регулювання конкурентного впливу іноземних товарів на ринок України з метою встановлення добросовісної конкуренції;

- вплив на господарську діяльність і соціальну обстановку як складової механізму ціноутворення;

- формування раціональної структури споживчого ринку, яка ґрунтується на збалансованій пропозиції внутрішніх та зовнішніх ресурсів, а також на ескалації митного тарифу;

- захист окремих галузей економіки від можливого заподіяння їм суттєвих збитків від іноземних виробників;

- збільшення доходної частини Державного бюджету;

- сприяння структурній перебудові економіки;

- сприяння оптимізації співвідношення експорту та імпорту держави, валютних витрат і надходжень, досягненню оптимального торгівельного балансу;

- вирішення торговельно-політичних цілей у взаємовідносинах з іноземними державами, їхніми союзами та групами, тобто використання митного тарифу з метою поступок на міжнародних переговорах.

Імпортне мито формується на основі різниці між світовими і національними цінами. Тому як метод політики протекціонізму ввізне мито використовують практично усі країни світу.

Реалізації зазначених цілей певною мірою відповідає структура митного тарифу України, яку умовно можна поділити на три рівні ставок мита, що існують на сьогодні. Кожен рівень відповідає стадії обробки продукції - сировина, напівфабрикати та готові вироби. Такий поділ ґрунтується на принципі ескалації тарифу, тобто підвищення ставок мита у міру зростання ступеня обробки продукції і має за мету, насамперед, захист національної обробної промисловості.

Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Митний тариф, як правило, вводиться для обмеження імпорту з метою захисту вітчизняних виробників від іноземної конкуренції. Але інколи виникає необхідність в обмеженні експорту. Експортне мито нараховується на товари, які реалізуються іноземним суб'єктам господарської діяльності і вивозяться за межі митної території країни застосування. Експортне мито виконує декілька функцій: протекціоністську, фіскальну, регулятивну, політичну.

Товари експортуються, коли співвідношення між цінами сприятливі на користь національного товаровиробника. Якщо ставка експортного мита більша за різницю між цінами, то мито виконує протекціоністську функцію. Якщо рівень експортного мита базується на різниці між світовими та національними цінами, то домінантою є фіскальний ефект. У разі, коли ставка вивізного мита є незначною порівняно з наявною різницею між цінами, то використовується цей захід як регулятор експортних операцій.

Водночас, слід зауважити, що експортний тариф використовують в основному країни, які розвиваються і країни з перехідною економікою. Промислово розвинуті країни використовують його дуже рідко, а в деяких державах світу оподаткування експорту заборонено Конституцією як основним законодавчим актом (Аргентина, США).

Платниками мита виступають фізичні на юридичні особи, що здійснюють переміщення товарів, що підлягають митному обкладенню, через митний кордон України.

Об'єктом оподаткування виступає митна вартість товару або фізична одиниця його виміру (літр, тона, кілограм, штука), який переміщується через митний кордон України. Нарахування ввізного мита проводиться у графі 47 ВМД та додаткових аркушів до неї у національній валюті України.

Порядок нарахування мита визначено Наказом ДСМУ від 12.01.2006 № 5 "Про затвердження Порядку справляння мита, податку на додану вартість і акцизного податку при митному оформленні товарів і транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України".

Етапи нарахування мита

1. Визначення бази нарахування: митна вартість товару, що перетинає митний кордон України, заявлена декларантом, або визначена митним органом, на момент перетину такими товарами митного кордону у разі застосування адвалерної митної ставки; фізична величина товару у разі застосування специфічної ставки мита.

2. Визначення країни походження товару. Країною походження товарів вважається країна, де товари було повністю вироблено або піддано достатній переробці чи обробці. Повністю виробленими в певній країні вважаються такі товари (ст.38. МКУ):

1) корисні копалини, добуті з надр цієї країни, в її територіальних водах або на її морському дні;

2) продукція рослинного походження, вирощена або зібрана в цій країні;

3) живі тварини, що народилися та вирощені в цій країні;

4) продукція, одержана від живих тварин у цій країні;

5) продукція, одержана в результаті мисливського або рибальського промислу в цій країні;

6) продукція морського рибальського промислу та інша продукція морського промислу, одержана судном цієї країни або судном, що орендоване (зафрахтоване) цією країною;

7) продукція, одержана на борту переробного судна цієї країни виключно з продукції, зазначеної у пункті 6 цієї статті;

8) продукція, одержана з морського дна або з морських надр за межами територіальних вод цієї країни, за умови, що ця країна має виключне право на розробку цього морського дна або цих морських надр;

9) брухт та відходи, одержані в результаті виробничих або інших операцій з переробки в цій країні, а також вироби, що були у вжитку, зібрані в цій країні та придатні лише для переробки на сировину (утилізації);

10) електроенергія, вироблена в цій країні;

11) товари, вироблені в цій країні виключно з продукції, зазначеної у пунктах 1-10.

Товари вважаються достатньо переробленими у вільних митних зонах, якщо (ст.39 МКУ):

1) товари, що декларуються, класифікуються в тарифній позиції іншій, ніж матеріали чи вироби, що походять з третіх країн і були використані для їх виготовлення;

2) у вартості товарів, що декларуються, частка доданої вартості становить не менш як 50 відсотків.

У разі якщо у виробництві товару беруть участь дві або більше країн, країною походження товару вважається країна, в якій були здійснені останні операції з переробки, достатні для того, щоб товар отримав основні характерні риси повністю виготовленого товару, що відповідають критеріям достатньої переробки (ст.40 МКУ):, а саме:

1) виконання виробничих або технологічних операцій, за результатами яких змінюється класифікаційний код товару згідно з УКТ ЗЕД на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків;

2) зміна вартості товару в результаті його переробки, коли відсоткова частка вартості використаних матеріалів або доданої вартості досягає фіксованої частки у вартості кінцевого товару (правило адвалерної частки);

3) виконання виробничих та/або технологічних операцій, які в результаті переробки товару не ведуть до зміни його класифікаційного коду згідно з УКТ ЗЕД або вартості згідно з правилом адвалерної частки, але з дотриманням певних умов вважаються достатніми для визнання товару походженням із тієї країни, де такі операції мали місце.

Не можуть визнаватися як достатня переробка товарів такі технологічні операції:

- щодо схоронності товарів під час їх зберігання чи транспортування;

- підготовка товарів для продажу і транспортування (подрібнення партії, формування відправлень, сортування та переупакування);

- прості складальні операції;

- змішування товарів (компонентів) без надання одержаній продукції характеристик, що істотно відрізняють її від вихідних складових.

3. Визначення товарної групи та ставки мита, яка визначена для цього товару митним тарифом, із врахуванням митних пільг, передбачених для цього товару.

4. Визначається величина мита: - для адвалерних митних ставок:

де: М - сума мита;

MB - митна вартість;

АСМ - адвалерна митна ставка.

- для специфічних митних ставок:

де С - сума мита;

Н - кількісна або фізична характеристика товару в

натуральному вираженні;

Ст - ставка мита в євро за одиницю товару;

Кє - курс євро, установлений Національним банком України на

день подання митної декларації.

- для комбінованих митних ставок:

де МВ - митна вартість;

Ст - ставка мита, установлена у відсотках від митної вартості товару;

Н - кількісна або фізична характеристика товару в натуральному вираженні;

Ст' - ставка мита в євро за одиницю товару; Кє - курс євро, установлений Національним банком України на день подання митної декларації.

Мито повністю вноситься до Державного бюджету та сплачується митним органам України, а стосовно товарів та інших предметів, що пересилаються в міжнародних поштових відправленнях, - підприємствам зв'язку. Сума над міру стягнутого мита підлягає поверненню власникові товарів та інших предметів на його вимогу протягом одного року з моменту митного оформлення.

Порядок надання відстрочки та розстрочки сплати мита встановлюється Державною митною службою України. Мито не сплачене у строки, на які була надана розстрочка сплати, а також несплачене в результаті інших дій, що спричинили його несплату, стягується в розпорядження митних органів у безспірному порядку. Своєчасно несплачене мито стягується за весь час заборгованості бюджету з нарахуванням пені у розмірі 0,2% суми недоїмки за кожен день прострочення, включаючи день сплати.

У випадках, встановлених митним Кодексом та іншими законами з питань оподаткування, при ввезенні на митну територію України або вивезенні за її межі від оподаткування митом звільняються (ст. 282 МКУ):

1) транспортні засоби комерційного призначення, що здійснюють регулярні міжнародні перевезення товарів та/або пасажирів, а також предмети матеріально-технічного постачання і спорядження, паливо, продовольство та інше майно, необхідні для їх нормальної експлуатації;

2) предмети матеріально-технічного постачання та спорядження, паливо, сировина для промислової переробки, продовольство та інше майно, що вивозяться за межі митної території України для забезпечення виробничої діяльності українських та орендованих (зафрахтованих) українськими підприємствами і організаціями суден, які ведуть морський промисел, а також продукція їх промислу, що ввозиться на митну територію України;

3) валюта України, іноземна валюта, цінні папери та банківські метали;

4) товари, право власності на які набувається державою;

5) товари, що ввозяться в Україну або вивозяться з України для офіційного і особистого користування особами, які користуються правом ввезення в Україну та вивезення з України таких товарів зі звільненням від сплати мита;

6) товари, що ввозяться на митну територію України в рамках міжнародної технічної допомоги;

7) товари, що походять з іншої території, за які було сплачено мито при первісному ввезенні на митну територію України, тимчасово, у тому числі з метою ремонту, вивозилися за її межі та знову ввозяться на митну територію України;

8) товари, що походять з митної території України, за які було сплачено мито при первісному вивезенні за межі цієї території, тимчасово ввозилися на цю територію та знову вивозяться за її межі;

9) документи та видання, які надсилаються в рамках міжнародного обміну до освітніх, наукових або культурних закладів, у тому числі бібліотек. Перелік цих закладів визначається Кабінетом Міністрів України;

10) на період виконання робіт щодо підготовки до зняття і зняття енергоблоків Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему - товари (сировина, матеріали, устаткування та обладнання), що надходять в Україну в рамках міжнародної технічної допомоги, яка надається на безоплатній та безповоротній основі для подальшої експлуатації, підготовки до зняття і зняття енергоблоків Чорнобильської АЕС з експлуатації, перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему та забезпечення соціального захисту персоналу Чорнобильської АЕС тощо.

Забороняється звільняти окремих юридичних та фізичних осіб від сплати мита і переносити для них строки його сплати.

Акцизний збір - це непрямий податок на споживачів окремих товарів, визначених законом як підакцизні, стягнутий з них при здійсненні оборотів із продажу таких товарів, виготовлених на митній території України, або при імпортуванні таких товарів на митну територію України [53].

До підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну;нафтопродукти, скраплений газ; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли (ст..215. ПКУ).

Перелік підакцизних товарів та ставки акцизного збору встановлюються Верховною Радою України та може корегуватися залежно від економічної ситуації в країні.

Базою оподаткування є вартість товарів (продукції), що ввозяться на митну територію України, за встановленими імпортером максимальними роздрібними цінами на товари (продукцію), які він імпортує, без податку на додану вартість та з урахуванням акцизного податку (ст.214.1.2. ПКУ).

Акцизний збір може нараховуватися як при імпортних операціях так і при експортних (за винятком тих випадків, коли експорт підакцизної продукції проводиться за валюту). Розрізняють акцизний збір, що стягується на основі вантажної митної декларації та акцизний збір у неторговельному обороті, що сплачується фізичними особами, які перевозять підакцизну продукцію за кордон.

Платниками акцизного збору при експорті є вітчизняні виробники підакцизної продукції, в тому числі на давальницьких умовах. При імпорті такої продукції платниками податку виступають фізичні та юридичні особи, що ввозять підакцизні товари на митну територію України для власних виробничих потреб або з метою продажу, реалізації на умовах комісії, а також реекспорту. Об'єктом оподаткування акцизним збором виступає або митна вартість підакцизного товару, або його кількісні показники.

Для підакцизних товарів, що залучаються у зовнішньоторговельний оборот можуть застосовуватися або адвалерні або специфічні ставки акцизного збору. При використанні адвалерних ставок сума акцизного збору визначається як [55]:

де: АЗ - сума акцизного збору; МВ - митна вартість товару; СтАЗ - адвалерна ставка акцизного збору.

У разі застосування специфічної ставки сума акцизного збору обчислюється шляхом множення кількості (фізичного вимірника) підакцизного товару на встановлену ставку податку:

КТ - кількість товару (фізичний вимірник); Са - специфічна ставка акцизного збору.

Наприклад:

Таблиця 5.6. СТАВКИ АКЦИЗНОГО ЗБОРУ НА ТЮТЮНОВІ ВИРОБИ, ТЮТЮН ТА ПРОМИСЛОВІ ЗАМІННИКИ ТЮТЮНУ

Контроль за правильністю розрахунків та своєчасністю сплати акцизного збору під час митного оформлення товару покладено на митні органи. Аналогічний контроль при імпортуванні товарів проводиться податковою адміністрацією, а у випадках коли імпортуються підакцизні товари, що підлягають акцизному маркуванню, контроль здійснюється сумісно митницею та податковими органами. В такому разі підтвердженням сплати акцизного збору при митному оформленні таких товарів виступає заявка-розрахунок на отримання марок із позначкою про повну сплату сум збору.

Акцизний збір сплачується на рахунки чи в касу митних органів до (або) у момент митного оформлення товарів, після чого протягом 3 банківських днів з дати повного митного оформлення вантажної митної декларації митні органи перераховують його до бюджету. Суми надміру стягненого акцизного збору підлягають поверненню власникові відповідно до чинного законодавства на його вимогу протягом трьох років з моменту митного оформлення.

Операції з підакцизними товарами, які не підлягають оподаткуванню (ст.213.2. Податкового кодексу України від.02.12.10. (ПКУ)):

- вивезення (експорту) підакцизних товарів (продукції) платником податку за межі митної території України;

- ввезення на митну територію України раніше експортованих підакцизних товарів (продукції), у яких виявлено недоліки, що перешкоджають реалізації цих товарів на митній території країни імпортера, для їх повернення експортеру.

Відповідно до ст. 213.3. ПКУ звільняються від оподаткування акцизним збором:

- реалізації легкових автомобілів для інвалідів, у тому числі дітей-інвалідів, оплата вартості яких здійснюється за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, коштів фондів загальнообов'язкового державного страхування, а також легкових автомобілів спеціального призначення (швидка медична допомога та для потреб підрозділів центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи), оплата вартості яких здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;

- ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України, призначених для офіційного (службового) користування дипломатичними представництвами іноземних держав, консульськими установами іноземних держав та для особистого використання членами дипломатичних представництв іноземних держав, консульських установ іноземних держав виходячи з принципу взаємності стосовно кожної окремої держави;

- митна вартість ввезених і конфіскованих товарів, відносно яких не встановлено власника, а також тих, які перейшли до держави на правах спадковості;

- митна вартість підакцизних товарів, які проводяться через територію України у митних режимах: транзиту, митного складу, знищення або руйнування, відмови на користь держави, магазину безмитної торгівлі, тимчасового ввезення, переробки на митній території України.

- митна вартість імпортної або обороти від реалізації вітчизняної сировини, які ввозяться ви використовуються для виробництва підакцизних товарів;

- вартість підакцизних товарів (у тому числі алкогольних напоїв і тютюнових виробів), які експортуються за межі митної території України за іноземну валюту;

- митна вартість зразків підакцизних товарів (продукції), ввезених на територію України з метою показу або демонстрації, якщо вони залишаються власністю іноземних юридичних осіб і їх використання на території України не має комерційного характеру;

- комплектуючі, із яких на українських підприємствах виготовляються окремі види транспортних засобів.

Податок на додану вартість (ПДВ) - непрямий податок, включений у ціну товару, що являє собою частину приросту вартості, що створюється на всіх стадіях виробництва і надання послуг, або після митного оформлення. Об'єктом оподаткування ПДВ виступають операції по ввезенню (пересиланню) товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), які надаються нерезидентами для їх використання (споживання) на митній території України, в тому числі операції по ввезенню (пересилці) майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки. В окремих випадках ПДВ можуть оподатковуватися товари, що вивозяться для подальшого споживання за межами митної території України.

Відповідно до Податкового кодексу товари, що ввозяться на територію України оподатковуються за базовою ставкою ПДВ, яка становить до 31 грудня 2013 року 20%; з 1 січня 2014 року - 17%. При вивезенні товарів за межі митної території України застосовується 0% ставка податку. Датою виникнення податкових зобов'язань при ввезенні товарів є дата оформлення ввізної митної декларації із зазначенням у ній суми ПДВ, що підлягає сплаті.

Платниками податку є [53]:

- особи, у яких обсяг оподатковуваних операцій за продаж товарів (робіт, послуг) протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців перевищував 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- особи, які ввозять товари на митну територію України для їх використання на території України (виняток складають фізичні особи, що ввозять товари в обсягах, що не підлягають оподатковуванню);

- особи, які здійснюють на території України підприємницьку діяльність торгівлею за наявні грошові кошти або роблять послуги з транзиту пасажирів або вантажів через митну територію України тощо

Базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша за митну вартість, зазначену у митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження і страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, комісійних та інших угод, акцизного збору, мита та інших обов'язкових платежів за винятком податку на додану вартість(ст.188.1 ПКУ). Слід зазначити, що у випадку, коли фактурна вартість більша митної, то базою оподаткування є фактурна вартість.

Для послуг, які постачаються нерезидентами на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких послуг з урахуванням податків та зборів, за винятком податку на додану вартість, що включаються до ціни постачання відповідно до законодавства. Визначена вартість перераховується в національну валюту за валютним (обмінним) курсом Національного банку України на дату виникнення податкових зобов'язань. У разі отримання послуг від нерезидентів без їх оплати база оподаткування визначається, виходячи із звичайних цін на такі послуги без урахування податку.

Розрахунок суми податку на додану вартість здійснюється за

такою формулою (Наказ ДСМУ від 12.01.2006 №5):

де: Спдв - сума податку на додану вартість;

МВ - митна вартість товарів та транспортних засобів;

С - сума мита;

Са - сума акцизного податку;

Ст - ставка податку на додану вартість.

Платниками податку виступають особи, що здійснюють ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або отримують від нерезидента роботи чи послуги для їх споживання або використання на митній території України, за винятком фізичних осіб, що не зареєстровані платниками ПДВ при умові, що такі особи ввозять товари в обсягах, які не підлягають оподаткуванню.

При ввезенні товарів на митну територію України суми податку, нараховані митним органом, підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок за винятком операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування.

У разі ввезення товарів на митну територію України залежно від митного режиму, у який розміщуються ці товари, оподаткування здійснюється у такому порядку(ст.20б.2 ПКУ):

- митних режимах імпорту та реімпорту податок сплачується у повному обсязі;

- митних режимах транзиту та відмови на користь держави податок не сплачується;

- у митних режимах митного складу, знищення або руйнування, магазину безмитної торгівлі застосовується повне умовне звільнення від оподаткування;

- у митних режимах тимчасового ввезення (вивезення) застосовується умовне звільнення від оподаткування

Контроль за правильністю обчислення та своєчасністю сплати ПДВ при митному оформленні товарів, що імпортуються в Україну, покладено на митні органи. ПДВ сплачується одночасно із сплатою мита та митних зборів. Імпортери перераховують суми ПДВ на спеціальні рахунки митних органів, крім випадку, коли як платіж застосовується вексельна форма розрахунку. Митні органи в свою чергу перераховують сплачений ПДВ на рахунок Державної митної служби України після повного оформлення вантажної митної декларації. В свою чергу ДМС України перераховує податок до Державного бюджету у триденний термін після повного оформлення ВМД.

В окремих випадках, за бажанням платника ПДВ, може бути застосована вексельна форма розрахунку (за винятком тих випадків, коли імпортується підакцизна продукція). При цьому він, відповідно до законодавства, повинен бути зареєстрований як платник ПДВ, мати власний індивідуальний номер платника ПДВ, ввозити товари за прямими договорами для власних виробничих потреб та мати право на відшкодування ПДВ за результатами попереднього звітного періоду. В такому випадку моментом сплати ПДВ вважається подача на митницю платником податку трьох оформлених примірників податкового векселя. Податковий вексель - це простий вексель, який видається платником ПДВ на суму податкового зобов'язання при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України. Перший примірник векселя залишається на митниці та ставиться на контроль, другий протягом трьох днів з моменту завершення оформлення ВМД надається податковій інспекції за місцем реєстрації платника, третій отримує платник ПДВ для власного обліку.

Не є об'єктом оподаткування операції з: вивезення товарів за межі митного кордону України у митному режимі тимчасового вивезення, у митному режимі переробки, у тому чис