Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності - Кириченко O.A. - 18.2. Процес інтеграції України в ЄС

Торгові можливості і труднощі між Україною і ЄС полягають у невідповідності до вимог Угоди про партнерство і співробітництво, яка парафована 23 березня 1994 р. обома сторонами. Угода набрала чинності з 1 березня 1998 р. У період до набрання чинності цією угодою існувала тільки Тимчасова угода про торгівлю з питань, пов'язаних із торгівлею, в тому виді, в якому вона була прийнята Радою міністрів ЄС 4 грудня 1995 р. Ця тимчасова угода набрала чинності в частині, що стосується питань торгівлі.

Елементи тимчасової угоди.

Відповідно до угоди про торгівлю між ЄС і Україною введено в дію такі положення:

- режим найбільшого сприяння між сторонами - учасницями договору, як це визначено в ст. 1 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. Проте до 31 грудня 1998 р. або з моменту приєднання

України до СОТ вона має право користуватися режимом, більш сприятливим у торгівлі з країнами СНД, ніж це передбачено угодою між Україною і ЄС;

- товари, що імпортуються з іншої країни за домовленістю, розглядаються як національні товари щодо застосування усіх видів внутрішніх податків;

- застосовуються умови договору деяких статей ГАТТ щодо товарів з інших країн, із якими є домовленість:

o порядок митного оцінювання відповідно до ст. 7;

o рівень зборів за надання ліцензій і оформлення (ст. 8);

o зобов'язання своєчасно публікувати всі законодавчі акти і постанови, що стосуються торгівлі, не застосовувати ніяких торгових актів зворотної дії, менш ефективних, ніж договірні умови, що набрали чинності перед прийняттям нових рішень, можливість судового перегляду дій, пов'язаних із митними питаннями (ст. 10);

- застосовуються ринково орієнтовані ціни в торгівлі між договірними сторонами;

- право застосовувати антидемпінгові або компенсаційні заходи за правилами ГАТТ щодо торгівлі з третіми країнами;

- перед тим, як починати діяти, необхідно докласти зусиль для досягнення конструктивних рішень;

- право вживати заходів для захисту здоров'я громадян, суспільного порядку і культури (цими заходами не варто зловживати з протекціоністською метою);

- спеціальні угоди прийняті щодо торгівлі текстилем і одягом, по торгівлі виробами зі сталі, що підпадають під Європейську угоду вугілля і сталі, про торгівлю ядерними матеріалами;

- всі розрахунки, що стосуються торгівлі між сторонами - учасницями договору, можуть проводитись у вільно конвертованій валюті;

- договірні сторони згодні докласти всіх зусиль для того, щоб між торгуючими сторонами панувала чесна конкуренція.

Крім того, встановлюються і вживаються визначені заходи проти обмеження конкуренції; уникають виплати субсидій для виробництва товарів, крім сировини, або для надання послуг, що порушують конкуренцію в торгівлі між договірними сторонами; у разі запиту сторони інформують одна одну про систему субсидування або про специфічні гарантовані субсидії; сторони домовляються щодо монополії державної торгівлі і щодо забезпечення ліквідації протягом трьох років після підписання цієї угоди дискримінації громадян договірних сторін; протягом трьох років після набрання чинності цієї угоди стосовно громадських підприємств, що мають виключні права, забезпечується гарантія незастосування яких-небудь дій або обмежень, що порушують конкуренцію або завдають шкоди протилежній договірній стороні; час дії договору, що згадується в попередніх параграфах, може бути продовжений за згодою сторін.

Можуть також проводитись консультації щодо правил вільної конкуренції та порушень їх. Зберігаються усі права із вжиття заходів проти обмежень конкуренції, що суперечать ГАТТ. Україна зобов'язується покращувати умови дотримання договору про захист інтелектуальної власності з тим, щоб після закінчення п'ятирічного терміну досягти рівня захисту цих прав, що існує в Європейському Союзі.

Спеціальний протокол, який додається до Угоди, містить пункти щодо взаємодопомоги в проведенні митних заходів компетентними органами країн, що домовляються. Відповідно до цього договору Україні гарантується режим найбільшого сприяння. Проте ЄС поширює на Україну більшість пільг, наданих відповідно до Загальної системи преференцій (пільгових тарифів) для країн, що розвиваються. Відповідно до цієї системи пільг Україна може експортувати в країни ЄС напівфабрикати і готові промислові товари, за винятком виробів зі сталі, за зниженими тарифними ставками або взагалі без оподаткування на ввезення; аналогічні пільги даються і для сільськогосподарської продукції (більш 400 найменувань).

Договір про експорт текстилю з України в країни ЄС було підписано 1 січня 1993 р., а набрав чинності з 5 травня 1993 р., оскільки його необхідно було доробити у зв'язку з прийняттям у ЄС нових країн-учасниць (Фінляндії, Швеції й Австрії). Дещо пізніше, 9 листопада 1995 р. його дія була продовжена відповідно на період із 1996 по 1999 р. Договір про постачання текстилю містить також деякі обмеження ввезення Україною на територію країн ЄС деяких видів текстилю та одягу. Є подвійний контроль за дотриманням річних лімітів на ввезення (квот). Відповідно до договору Україна зобов'язана видавати експортні ліцензії, а в державах - членах ЄС повинні видаватися відповідні імпортні ліцензії. Для переробки європейського текстилю в готовий одяг передбачені окремі поставки в межах річних квот. Відповідно до першої річної угоди 1993 р. таких квот було 33. Крім того, застосовувалися обмеження на шістнадцять видів продукції. Ця угода про текстиль припускає 28 квот з експорту і 13 обмежень на переробку в одяг матеріалів, що надходять із ЄС. Відповідно до цієї угоди передбачається збільшення квот згідно з попитом приблизно на 4,5 % щорічно. Зі свого боку, Україна погоджується не збільшувати мито на тканини й готовий одяг і не вводити імпортних квот на ці види продукції на весь період дії даної текстильної угоди. Аналогічну угоду було підписано і про вироби зі сталі, експорт яких з України в країни ЄС обмежений приблизно до 200 тис. т на рік.

Попередньо також розглядалися антидемпінгові заходи в рамках ГАТТ щодо торгівлі між Україною і ЄС. У такий спосіб Європейська комісія ініціювала ряд антидемпінгових акцій відносно України. В результаті Рада міністрів ЄС у 8 випадках вжила антидемпінгових заходів щодо України. Відповідно до щорічної доповіді Європейської комісії з антидемпінгової політики антидемпінгові заходи було почато стосовно 8 % обсягу двосторонньої торгівлі між Україною і країнами ЄС. Проведення антидемпінгових процедур може поставити під сумнів торгівлю готовими продуктами; антидемпінгові заходи в багатьох випадках узагалі можуть призупинити торгові відносини.

Тимчасова угода ґрунтується на важливих для України умовах Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) і дуже важлива для забезпечення саме двосторонньої торгівлі, а також митного оцінювання, відстеження руху товарів, вартості ліцензійних пільг і виконання всіх інших необхідних формальностей відносно ведення торгових операцій, публікації законів, що регулюють торгівлю, порядку їхнього застосування й оскарження в суді, а також антидемпінгових і компенсаційних заходів.

Інші заходи поряд зі статтями про "можливу відмову", про заборону ввезення понад виділену квоту певних видів текстилю і виробів зі сталі для ЄС також визначені Тимчасовою угодою. Відповідно до цієї Угоди Україна бере на себе цілу низку зобов'язань, ідентичних або подібних до тих, що вона повинна буде взяти на себе у випадку вступу повноправним членом до ГАТТ/СОТ. До таких зобов'язань належить і приведення у відповідність до вимог ЄС законодавства щодо захисту інтелектуальної власності. Для приведення законодавчих актів у відповідність до вимог ЄС є відповідний орган - Змішана комісія, де і можуть бути вирішені всі спірні питання, що стосуються ведення торгових операцій.

Пропозиції ЄС, що містяться в Тимчасовій угоді, безсумнівно, мають обмежувальний характер. ЄС використовує всі можливості для того, щоб обмежити ввезення у країни Співтовариства таких товарів, як тканини, готовий одяг, продукція сталеливарної промисловості, незважаючи на постійне зростання попиту на ці товари. Минулий досвід показує, що Україна могла тільки спробувати протестувати щодо деяких обмежень на ввезення своїх товарів до країн ЄС. Водночас необхідно зазначити, що двосторонні перевірки, проведені протягом року, не могли не позначитися негативно на торгівлі цими групами товарів. Природно, що у разі скасування обмежень її обсяги могли б істотно зрости.

Антидемпінгова політика ЄС досить складна і трудомістка, вона вже знайшла свій відбиток у деяких законодавчих актах, прийнятих Україною, і є потужним обмежувачем для українського експорту. Важливо також зазначити, що антидемпінгові санкції вводяться навіть у тому разі, якщо порушений тільки один з показників антидемпінгових правил.

У зв'язку з тим, що значну частину експортного потенціалу України становлять продукти сільськогосподарського виробництва, а також з огляду на політику ЄС щодо цієї групи товарів, можна сказати, що перспективи України на сільськогосподарському ринку країн ЄС виглядають досить песимістично. Проникнення України на європейські ринки сільськогосподарських товарів стане можливим тільки у випадку набуття чинності в повному обсязі угод, прийнятих під час Уругвайського раунду.

ЄС - найбільший донор України, який надав їй понад 2 млрд євро починаючи з 1991 р., переважно завдяки Програмі ТАСІС. Протягом останнього програмного періоду запланована допомога ЄС досягла 212 млн євро. У середньому щорічна допомога становить 70,7 млн євро у 2004-2006 рр., а на 2007-2011 рр. становитиме 123,5 млн євро на рік. Допомога ЄС упродовж останнього програмного періоду зосереджувалася на таких пріоритетних напрямах, як: підтримка інституційної, правової та адміністративної реформи підтримка приватного сектору та економічного розвитку, підтримка вирішення проблеми соціальних наслідків перехідного періоду. Допомога ЄС також надається на посилення ядерної безпеки та утилізацію протипіхотних мін.

У межах нового мандату щодо зовнішньої діяльності у 2007- 2013 рр. для країн Європейської політики сусідства виділяється 12,4 млрд євро, зокрема 3,7 млрд для країн Східної Європи, Південного Кавказу та Росії.

З 2007 по 2010 р. планується виділити 494 млн євро на підтримку процесу реформ і виконання Плану дій Україна - ЄС. Це - суттєве збільшення фінансування порівняно з минулими роками. До того ж, Україна зможе скористатися збільшенням обсягів кредитування з боку Європейського інвестиційного банку.

Основні напрямки використання допомоги ЄС у 2007-2010 рр.:

- підтримка виконання Меморандуму про взаєморозуміння щодо співпраці в енергетичній галузі для сприяння поступовій інтеграції енергетичного ринку України до рийку ЄС, розвитку нафтогазової інфраструктури та енергоефективності, а також використання відновлюваних джерел енергії;

- підтримка посилення можливостей України у сфері управління кордонами та іміграцією з огляду на те, що наближається набуття чинності Угод між Україною та ЄС про спрощення візового режиму та про реадмісію;

- підтримка незалежності та ефективності судової гілки влади, а також забезпечення неупередженості та незалежності прокуратури;

- допомога у вирішенні викликів щодо охорони довкілля, зокрема зміни клімату та поліпшення якості води.

Крім того, Україна може скористатися можливостями, які пропонує Інвестиційний фонд сусідства, у рамках якого залучатиметься додаткове кредитування від Європейського інвестиційного банку та Європейського банку реконструкції та розвитку. Також створюється Фонд сприяння управлінню (Governance Facility) для надання додаткових коштів як визнання успішної діяльності країн-партнерів у рамках ЄПС, які досягнуть найбільшого прогресу у виконанні своїх Планів дій.

Після того, як Рада Євросоюзу прийняла директиви щодо переговорів з Україною 22 січня 2007 p., Єврокомісія невідкладно започатковує переговори щодо нової посиленої Угоди між Україною та ЄС. Ця Угода має на меті поглибити політичну співпрацю щодо демократії, прав людини та верховенства права, створити глибоку й комплексну зону вільної торгівлі, посилити енергетичну безпеку та збільшити співпрацю у таких ключових галузях, як юстиція, свобода та безпека, охорона довкілля, транспорт, культурно-освітні обміни, особливо студентами. Переговори щодо створення зони вільної торгівлі, яка стане невід'ємною частиною Угоди, розпочнуться після того, як Україна завершить процес свого вступу до СОТ.

Ця угода відображатиме стратегічну важливість розвитку відносин між Україною та ЄС. Основна її мета полягає в тому, щоб наблизити Україну до ЄС, поглибити політичну співпрацю, збільшити обсяги торгівлі та інвестицій і таким чином сприяти економічному розвитку та процвітанню України. Переговори відкриють нові перспективи для відносин між Україною та ЄС, включаючи створення зони вільної торгівлі та поглиблення партнерства в галузі енергетики.

Після набрання чинності 1 березня 1998 р. Угодою про партнерство і співробітництво, ратифікованої сторонами - учасницями договору, стан справ може змінитися докорінно, і Європа, нарешті, відчинить свої двері для України.

У ст. 4 Угоди про партнерство і співробітництво йтиметься про можливість утворення зони вільної торгівлі між ЄС і Україною. Природно, що прийняття такого рішення займе чимало часу, оскільки потребує детальної проробки.