Останнім часом в Україні відбуваються комплексні структурні перетворення, фінансово-економічне оздоровлення всього національно-господарського комплексу, становлення власних способів стабілізації і формування відповідної бази для функціонування та співробітництва міжнародних бізнес-структур, інституцій, установ.
З перших днів незалежності в Україні здійснюється послідовна політика входження в міжнародне співтовариство. Тому надзвичайно важливим завданням є створення сучасного торговельного режиму, інтегрованого у світове економічне середовище. Від членства України в СОТ залежать перспективи зростання іноземних інвестицій в національну економіку, забезпечення технологічного оновлення та переоснащення виробництва, нарощування експортного потенціалу та експорту високотехнологічної продукції.
Основна перешкода, яка суттєво гальмує розвиток зовнішньоекономічної діяльності України на початку XXI ст., - непослідовність проведення економічної політики. Для нерозвинутого українського ринку (за неплатоспроможного споживача, нестачі капіталу та передових технологій виробництва) характерна ситуація, коли максимально припустима ціна для покупця товарів виявляється нижчою від витрат виробництва і, відповідно, неприйнятною для виробника. Тобто споживач не в змозі сплатити ціну, яка б відшкодувала витрати виробника, а отже, задовольнити свої потреби. Унаслідок цього виробництво товарів, навіть украй важливих для суспільства, не розширюється. Такі умови зовнішньоекономічної діяльності України не сприяють співробітництву з іншими країнами.
Таким чином, економічні обставини кінця 90-х рр. в Україні, зумовили характер і напрямки її зовнішньоекономічної діяльності. За змістом вона відповідала стану та можливостям української економіки. Однак відомо, що зовнішнє економічне середовище тільки справляє вплив на створення ефективних економічних систем, але не здатне їх утворювати.
Через повільне економічне реформування Україна й досі перебуває на узбіччі світових економічних перетворень. Слабкий рівень інтегрованості до світових економічних відносин є свого роду бар'єром, який гальмує загальну капіталізацію внутрішнього ринку. Заважають інтегруватись у міжнародні економічні відносини і недосконалі приватизаційні процеси, погана продуманість яких позначається на стані фондового ринку, а отже, і на всіх сферах економіки. Традиційні труднощі відчуває Україна щодо залучення в економіку іноземних інвестицій.
Це відбувається внаслідок ризиковості їх запровадження в українському економічному середовищі, специфіки правового поля та нестабільності політичної ситуації.
Підтримка з боку тих чи інших зовнішньоекономічних партнерів є вагомим чинником економічних успіхів України, але перебільшувати його значення навряд чи потрібно, оскільки перш за все в державі слід створити нормальну ринкову економіку, яка працювала б за прозорими та зрозумілими правилами. Актуальною для України на нинішньому етапі є така зовнішньоекономічна діяльність, яка була б зорієнтована на подолання наслідків колоніального минулого та на інтереси власної національної економіки, а не на користь дружніх держав.134
Отже, діяльність України на світовій арені має бути спрямована на якнайповнішу реалізацію потенціалу країни завдяки становленню конкурентоспроможної економіки та ефективним міжнародним відносинам в науково-технологічній, торговельній та фінансово-інвестиційній сферах. Вагомим фактором функціонування національної економіки є нарощування експортного потенціалу країни на світові ринки, зростання його питомої ваги у світовій торгівлі. Шляхи стимулювання експорту наведено на рисунку 15.7.
Одним з першочергових стратегічних завдань української зовнішньоекономічної діяльності є підтримка необхідного рівня економічної безпеки національної економіки, а саме: ліквідація від'ємного зовнішньоекономічного сальдо в торгівлі товарами, альтернативність зовнішніх джерел постачання енергоносіїв на національний ринок, створення комплексної інформаційної бази щодо стану економічних відносин та прогнозування їхнього розвитку з метою вироблення виваженої стратегії щодо нормалізації взаємин та попередження загроз економічній безпеці України.
Рис. 15.7. Шляхи стимулювання експорту
Оскільки економічна ситуація в Україні залишається непростою, держава повинна враховувати сучасні реалії щодо конкретизації напрямів розширення співпраці України у сфері зовнішньоекономічних відносин. Таке співробітництво має віддавати перевагу пріоритетним напрямам високотехнологічного виробництва та досліджень, зокрема аерокосмічні технології, виробництво лазерної техніки та олтиковолоконних носіїв інформації, розвиток нових засобів зв'язку разом з модернізацією існуючих комунікацій, розробку біотехнологій, опрацювання і впровадження принципово нових технологій зварювання тощо.
Таким чином, на початку третього тисячоліття Україна повинна приєднатися до загальносвітового процесу глобалізації. Для цього потрібні такі передумови як створення конкурентної економіки за рахунок удосконалення виробництва та економного споживання енергоносіїв; розвиток транспортної інфраструктури; забезпечення високого рівня інформаційних технологій; підвищення рівня життя суспільства; формування людського капіталу та якісно нової робочої сили; створення системи ефективного та раціонального використання ресурсів тощо.
Контрольні запитання та завдання
1. Проаналізуйте основні суперечності та асиметрії глобалізації.
2. Розкрийте необхідність урахування суперечностей процесу глобалізації в економічній політиці держави.
3. У чому полягають новітні параметри конкурентоспроможності національної економіки?
4. Якими є основні проблеми та перспективи євро інтеграційних процесів в Україні?
5. Якою є роль держави у підвищенні конкурентоспроможності національної економіки?
6. Якою є роль Світової організації торгівлі у регулюванні економічних процесів у світовому господарстві?
7. Проаналізуйте основні наслідки приєднання України до СОТ.
8. Якими є перспективи інтеграції України до Європейського Союзу?
9. Розкрийте основні проблеми досягнення світових стандартів і критеріїв господарювання в Україні.
Основна література
Додаткова література