Міжнародна макроекономіка - Козак Ю.Г. - А. Особливості відмивання грошей на стадії розміщення

На першій стадії відмивання грошей - розміщення - застосовуються такі способи, як наприклад, вкладення великої кількості депозитів у сумах нижчих лімітів, які зобов'язують працівників банків виконувати процедуру реєстрації й ідентифікації вкладника. Така технологія називається реструктуризацією й охоплює в більшості випадків такі моменти:

■ багаторазові внески готівки (включаючи валюту) на банківські рахунки громадян своєї країни й іноземців (це завжди суми, що за величиною не виходять за межі, перевищення яких зобов'язує банки ідентифікувати клієнта); подібні внески роблять і за рахунок готівки у вигляді іноземної валюти, перевезеної контрабандним шляхом з-за кордону;

■ переказ в інкасо наявних чеків на пред'явника на суму, нижчу від лімітів, які потребують ідентифікації;

■ "смерфінг" , тобто придбання за "брудні" гроші легко переміщуваних майнових цінностей (у сумах, які не перевищують межі ідентифікації). Це стосується головним чином чеків на пред'явника; багаторазова заміна банкнот дрібних номіналів на більші в сумі, яка не перевищує меж ідентифікації, без використання банківських рахунків;

■ інші різноманітні операції з готівкою, проведені за посередництвом великої кількості банківських рахунків, відділень, касирів чи із залученням інших осіб, сюди входить проведення операцій у багатьох касирів однією особою, крім того, існує можливість проведення операції в одного касира або вкладення депозитів готівкою на багато різних рахунків на пред'явника, при малій величині окремих депозитів, які в сукупності утворять дуже велику грошову суму.

Дуже популярна і поширена технологія відмивання грошей у стадії розміщення - об'єднання "брудних" грошей з доходами легального господарського суб'єкта. Ця технологія називається "змішуванням". Готелі, ресторани, хімчистки, бари, пункти побутових послуг для населення належать до численних видів господарської діяльності, що приносить нестабільні доходи, які змінюються залежно від пори року, не піддаються суворому контролю і тому стають придатними об'єктами для відмивання грошей.

В описуваній технології виділяють три варіанти, за яких: o власник "брудних" грошей - в той же час власник легального господарського суб'єкта чи фірми, яка надає послуги в період відмивання грошей;

♦ власник "брудних" грошей знаходить легальну фірму для використання її переважно як "пральні" для відмивання грошей;

♦ власник "брудних" грошей укладає договір з іншою особою (контрагентом), яка організовує розміщення грошей через фірму - "пральню".

Змішування "брудних" і "чистих" грошей дає змогу без особливих зусиль обґрунтувати існування великих сум готівки посиланнями на легальну господарську діяльність. До тієї пори, поки банк не почне підозрювати клієнта в зловживанні своєю діяльністю і використанні її в незаконних цілях (зауважуючи, наприклад, що доходи від господарської діяльності клієнта занадто високі порівняно з тими, котрі він мав до появи в даній галузі чи в даній місцевості), процедура змішування грошей майже не піддається викриттю.

Введення в ряді країн суворих юридичних норм змусило організовану злочинність домагатися проникнення в деякі банківські установи своїх співучасників або докладати зусиль для підкупу банківських службовців і навіть членів правління банків.

У відмиванні грошей може бути задіяний один нечесний касир, керівник відділу чи ввесь банк (так званий "власний", або "схоплений", банк). Технологія "відмивання" грошей на стадії розміщення, в якій беруть участь банківські службовці, містить у собі:

♦ прийом готівки без документування ідентичності особистості вкладника і без реєстрації самої операції;

♦ неповну реєстрацію даних, пов'язаних із прийомом готівки;

♦ допомогу у відкритті численних фіктивних рахунків з метою прийому на них внесків готівкою;

♦ свідому відмову від підсумовування багаторазових операцій, проведених протягом того самого дня;

♦ одноразовий фізичний прийом готівки і здійснення депозитів, оформлюваних як прийняті протягом декількох днів;

♦ зловживання реєстром, який містить перелік осіб, які користуються звільненням від обов'язків реєстрації в банківській системі, у якій є розпорядження, що зобов'язує ідентифікувати клієнтів.

До широко розповсюджених технологій відмивання грошей у банківській сфері належить також "колекціонування банківських рахунків". Іммігранти з різних азіатських і африканських країн, а також держав Східної Європи вкладають невеликі суми грошей (винагорода за легальну роботу або "чорні" заробітки) на один рахунок. Гроші ці згодом пересилають до країн походження іммігрантів.

Ще одна технологія стала породженням відсутності в ряді країн відповідних законодавчих розпоряджень, які регламентують розміщення великих внесків на банківські рахунки. Мова йде про депозит валютних внесків громадянами цих країн чи іноземцями. Наприклад, у Польщі та в інших країнах досить пред'явити банку митну декларацію про ввезення в країну іноземної валюти, і це звільняє вкладника від обов'язку ідентифікації особистості. Такі банківські операції поширюються і на суми, які перевищують ідентифікаційні ліміти, особливо якщо взяти до уваги недоліки в обліку зареєстрованих операцій, проведених тими самими вкладниками.

Простою технікою відмивання грошей залишається купівля і продаж іноземної валюти одночасно із записом на банківський рахунок або купівля і продаж іноземної валюти готівкою за посередництвом обмінних пунктів у банках і поза ними.

Від згаданого способу відрізняються так звані "контракти", які стосуються обміну валют. Сутність цієї технології полягає в тому, що "брудна" готівка вкладається на різні рахунки в різних банках. Надалі вкладник укладає за допомогою банківського менеджера в третьому банку договір про обмін валют, наприклад, значної суми доларів США на швейцарські франки. Подальший етап включає реалізацію договору про обмін валют за визначеним курсом. Суб'єкти, зайняті реалізацією такої угоди, одержують у третьому банку за це комісійні.

Варто також назвати поширену випадках відмивання грошей великими сумами технологію приховування різних предметів і великого скупчення грошей у банківських сейфах. Застосовується цей спосіб як допоміжний у першій фазі відмивання грошей.

Для відмивання грошей можуть бути використані технічні операції в банках, які полягають у заміні зношених або ушкоджених грошових знаків.

Дуже часто для очищення грошей використовують грошові перекази, наприклад, як плату за послуги. Звичайно вони застосовуються у зв'язку з перерахуванням "брудних" грошей до банківської системи іншої країни.

Усі перераховані способи, які використовуються у фазі розміщення злочинного здобутку в банківській системі, підтримуються іншими злочинними діяннями, спрямованими на досягнення поставленої мети - "очистити" отримані кошти і перейти до наступної, другої, стадії процесу. Усі ці способи тісно пов'язані з обслуговуванням злочинців працівниками банків і конкретним характером банківських операцій. У кожному окремому випадку злочинні дії можуть набувати таких форм:

o підробка документів, які є підставою для прийняття банком депозиту;

o підкуп - це стосується як працівника банку, так і юридичної особи (наприклад, комерційного банку);

o введення в оману, шахрайство щодо фізичних чи юридичних осіб, які стають співучасниками відмивання грошей, навіть не підозрюючи про свою співучасть.