Міжнародні кредитно-розрахункові та валютні відносини - складова частина і одна з найскладніших сфер ринкового господарства. У міру інтернаціоналізації і глобалізації світового господарства збільшуються міжнародні потоки товарів, послуг і особливо капіталів і кредитів.

В курсі "Міжнародні кредитно-розрахункові та валютні операції" вивчаються економічні категорії, закономірності розвитку, основні принципи і форми організації цих відносин.

Використання методу системного підходу до вивчення даного курсу визначає наступні його задачі:

1) розгляд міжнародних кредитно-розрахункових та валютних відносин як сукупності економічних відносин, що мають прямий і зворотний зв'язок з суспільним відтворюванням;

2) дослідження структури і принципів організації сучасної світової валютної системи, світових фінансових центрів, міжнародних розрахункових, кредитно-розрахункових та валютних операцій;

3) аналіз взаємодії структурних елементів валютно-кредитних і фінансових відносин на національному і міжнародному рівнях.

Велику увагу надане двом регуляторам міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин - ринковому і державному.

Навчальна дисципліна "Міжнародні кредитно-розрахункові та валютні операції" є нормативною і входить до циклу дисциплін природничо-наукової, загальноекономічної та професійної підготовки. У результаті вивчення дисципліни студент повинен: знати технологію здійснення валютних операцій, різних форм міжнародних розрахунків та загальноприйняті міжнародні правила, що застосовуються банками при обслуговуванні суб'єктів ЗЕД; застосовувати на практиці здобуті теоретичні знання, що стосуються технології здійснення валютних операцій; розраховувати крос-курси валют та визначати ефективність кредитно-розрахункових операцій; використовувати методи хеджування валютних ризиків та інше.

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

РОЗДІЛ І. СВІТОВІ ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВІ СИСТЕМИ ТА ЇХ ЕВОЛЮЦІЯ

1.1. Національна та світова валютні системи

Валюта і гроші часом уявляються як поняття ідентичні, хоча всередині країни частіше використовується термін "гроші", а термін "валюта" - зовні. При вживанні поняття "гроші" питання про їх "національність" практично не виникає, однак у міжнародних трансакціях національна належність валюти відіграє першочергову роль.

Термінологічна різниця між грошима і валютою існує і в багатьох мовах. Наприклад, money і currency - в англійській, geld і wahrung - у німецькій. Що стосується російського слова "деньги", то його можна вважати "приємною" спадщиною татаро-монгольського іга. Український термін "гривня" походить ще з Київської Русі; термін "валюта", що має сьогодні міжнародне поширення, прийшов із Франції.

Отже, валюта, в широкому розумінні, означає грошову одиницю будь-якої країни (долар, євро, фунт стерлінгів, швейцарський франк тощо).

Поняття валюта використовують в таких значеннях:

- національна валюта - грошова одиниця певної країни або той чи інший її тип (золота, срібна, паперова);

- іноземна валюта - грошові знаки іноземних держав, кредитні та платіжні засоби, виражені в іноземних грошових одиницях, що використовуються у міжнародних розрахунках;

- міжнародна (регіональна) валюта - міжнародна або регіональна грошова розрахункова одиниця, засіб платежу: СПЗ (спеціальні права запозичення), ЕКЮ, ЄВРО.

Міжнародні валютні відносини - це сукупність валютно-грошових і розрахунково-кредитних зв'язків у господарській сфері світу, що виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарств.

Міжнародні валютні відносини складаються і розвиваються на основі експорту товарів, капіталів, робочої сили та новітньої технології, спільного підприємництва. Отже, міжнародні валютні відносини - одна з головних складових міжнародних економічних відносин. Найважливішим елементом міжнародних валютних відносин виступає валютна система.

Розрізняють національну та світову валютні системи.

Світова валютна система розвивається на регіональному та глобально-світовому рівнях. У свою чергу регіональні, світові та національні валютні системи активно взаємодіють між собою, утворюючи єдину цілісну систему міжнародних валютних відносин.

Національна валютна система - це форма організації економічних відносин країни, за допомогою яких здійснюються міжнародні розрахунки, утворюються та використовуються валютні кошти держави.

Основні елементи національної валютної системи визначаються національним законодавством.

її структурними елементами є:

- національна валюта - грошова одиниця країни;

- валютний паритет як основа валютного курсу;

- режим курсу національної валюти;

- організація валютного ринку;

- національні органи, що обслуговують та регулюють валютні відносини країни;

- умови обміну національної валюти на золото та інші валюти це конвертованість валюти.

Світова валютна система - це форма організації міжнародних валютних (грошових) відносин, що історично склалася і закріплена міждержавними домовленостями. Це сукупність способів, інструментів і міждержавних органів, за допомогою яких, здійснюється взаємний платіжно-розрахунковий оборот у рамках світового господарства.

Світова валютна система включає ряд конструктивних елементів:

- світовий грошовий товар;

- валютний курс;

- валютні ринки та міжнародні валютно-фінансові організації. Сукупність усіх платіжних інструментів, що можуть бути використані в міжнародних розрахунках, називають міжнародною ліквідністю. Це золото, вільно оборотні валютні запаси держав та міжнародні гроші.

Світова валютна система базується на функціональних формах світових грошей.

Світовими називають гроші, що обслуговують міжнародні економічні, політичні та культурні відносини, а грошова операція, завдяки якій в даній країні можна придбати платіжні засоби, що є дійсними і можуть бути використані за кордоном, є операцією валютною.

Світова валютна система виступає однією з головних рушійних сил, що може або сприяти розширенню міжнародних економічних відносин, або, навпаки, - обмежувати їх інтенсивність. Тому розвиток міжнародних економічних відносин значною мірою залежить від характеру світової валютної системи і дієвості функціонування її інститутів.