Національна економіка: регіональний та муніципальний рівень - Круш П.В. - 5.5.2. Муніципальне інвестування

1. Проблеми муніципального інвестування.

2. Власні інвестиційні ресурси муніципалітетів.

3. Муніципальні позики.

4. Проектне фінансування і управління фінансовими ресурсами.

1. Проблеми муніципального інвестування

Необхідною умовою розвитку муніципального господарства є розширене фінансування. Цю умову неможливо виконати лише за рахунок коштів бюджетів місцевого самоврядування. Тому успішне системне залучення приватних коштів до реалізації муніципальних програм є необхідною умовою сталого розвитку муніципалітетів.

Закон України "Про інвестиційну діяльність" від 18.09.1991 р. (витяг):

Стаття 1. Інвестиції - всі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, внаслідок яких створюється прибуток або досягається соціальний ефект.

Стаття 2. Інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій

Основні проблеми муніципального інвестування:

- залучення коштів для реалізації муніципальних програм в умовах жорсткої конкуренції на фінансовому ринку і зростаючого попиту на великі інвестиційні вкладення;

- низька дохідність муніципальних програм, довгий строк їх окупності;

- недостатній рівень розвитку ринку банківських послуг в Україні, і, як один із наслідків, високі відсоткові ставки за кредитами комерційних банків.

На підтвердження цих тез розглянемо перелік стандартів кредитування комерційної нерухомості (наприклад, офісного або торговельного центру).

У межах внутрішньої кредитної політики банку:

- обмеження обсягів кредиту. Банк установлює мінімальний розмір кредиту, який визначається витратами по управлінню кредитом, а також максимальний розмір, який визначається критеріями оптимізації управління кредитом;

- ліміти кредитування одного позичальника;

- установлення обмежень на інвестиції. Якщо банк надав позику під певну нерухомість, то він не повинен робити інвестиції в цю нерухомість;

- система рейтингової оцінки. Банк може застосувати бальну оцінку за певними категоріями, в тому числі й щодо кредитного досьє позичальника. Якщо позичальник перевищить установлений ліміт балів за певною категорією, то йому відмовляють у кредиті;

- моніторинг кредитів.

У межах зовнішньої кредитної політики банку:

- географічні обмеження. На рішення про кредитування впливає наявність інформації про ринкову кон'юнктуру комерційної нерухомості муніципалітету;

- вимоги до позичальника. Позитивна кредитна історія, власний капітал позичальника (як правило, 100 % від суми кредиту), не менше ніж 5 років роботи по тому профілю, за яким позичальник хоче отримати кредит, тощо;

- нормативи кредитування і контролю якості. Наприклад, коефіцієнт максимального відношення суми кредиту і суми закладеного майна за різними категоріями кредиту;

- вимоги до об 'єкта кредитування. Наприклад, відношення суми кредиту і суми закладеного майна за різними категоріями кредиту;

- цінова політика банку. Містить перелік зборів і платежів, пов'язаних із кредитами (табл. 23).

Муніципалітет як суб'єкт фінансово-кредитних відносин має свої переваги і недоліки перед іншими позичальниками.

До переваг можна віднести сталість муніципального утворення, великий власний капітал.

Недоліками, безперечно, є мала прибутковість (або взагалі безприбутковість) муніципальних проектів; обмеженість дій муніципалітету як суб'єкта кредитування, зокрема нормами Бюджетного кодексу. Це дає підстави зробити висновок, що традиційні форми кредитування у форматі "клієнт - комерційна кредитна установа" практично є неприйнятними для інвестування муніципальних програм.

Таблиця 23

ВАРІАНТ БАНКІВСЬКИХ ЗБОРІВ НА РОЗГЛЯД І НАДАННЯ КРЕДИТІВ