Модифікацією традиційного методу періоду окупності є дисконтний метод. Його сутність полягає у визначенні моменту, коли дисконтовані грошові потоки, які генеруються проектом, зрівняються з дисконтованими потоками інвестиційних витрат (дисконтований період окупності - DPP).
Цей метод базується на концепції грошових потоків, отже його перевагою є урахування впливу фактора часу на ціну грошей, він є найбільш прийнятним, коли інвестування здійснюється у декілька етапів. Тому величина періоду окупності двох інвестиційних проектів, які мали однакове значення без урахування змін вартості грошей у часі, може мати різне значення при використанні дисконтного методу.
Очевидно, що у випадку дисконтування період окупності збільшується, тобто завжди DPP > PP. Іншими словами, проект, прийнятний за критерієм PP, може виявитися неприйнятним за критерієм DPP.
В оцінці проектів за критеріями PP і DPP слід дотримуватись вимог:
а) проект приймається, якщо він окупається;
б) проект приймається тільки в тому випадку, якщо період окупності не перевищує встановленого ліміту.
Застосування методу, заснованого на розрахунку періоду окупності затрат, є доцільним за таких умов:
- керівництво підприємства більш стурбоване рішенням проблеми ліквідності, а не прибутковості проекту - головне, щоб інвестиції окупилися якомога скоріше;
- інвестиції супроводжуються високим ступенем ризику, тому чим коротший термін окупності, тим менш ризикованим є проект;
- інвестиції здійснюються у галузі або види діяльності, яким притаманна імовірність достатньо швидких технологічних змін.
Таким чином, на відміну від показників NPV, IRR та PI, показник PP (DPP) дозволяє зробити висновки про ліквідність і ступінь ризику проекту. Поняття ліквідності проекту є спрощеним: вважається, що з двох проектів більш ліквідний той, в якого найменший період окупності.
Що стосується порівняльної оцінки ризику проектів за допомогою критерію PP (DPP), то грошові надходження віддалених від початку реалізації проекту років важко прогнозуються, тобто більш ризикові у порівнянні з надходженнями перших років; тому з двох проектів менш ризиковий той, у якого менше період окупності.
Виходячи з викладеного, можна виділити наступні базові принципи оцінки ефективності реальних інвестицій:
- оцінка повернення капіталу, що інвестується, на основі показника грошового потоку (cash flow);
- обов'язкове приведення до теперішньої вартості як капіталу, що інвестується, так і сум надходжень грошових коштів;
- вибір диференційованої ставки відсотку (дисконтної ставки) в процесі дисконтування грошового потоку для різноманітних інвестиційних проектів;
- варіація форм ставки дисконтування залежно від мети оцінки.
Особливості застосування методів і моделей аналізу реальних інвестицій
- Розширення масштабів діяльності без зміни технічного рівня:
Проекти, пов'язані з розширенням масштабів діяльності, як правило, передбачають встановлення поточних ліній, аналогічних діючим. У даному разі додатковий прибуток буде одержаний за рахунок збільшення обсягу виробництва продукції. При цьому слід враховувати обмеження, які стосуються рівня попиту на продукцію та обсягу спожитих ресурсів.
Окремою категорією в межах даного типу є інвестиційні проекти, пов'язані з диверсифікацією виробництва (вихід за межі галузі). Додатковий прибуток створюється за рахунок збільшення обсягів виробництва і виходу на ринок з кардинально новою продукцією, яка може бути реалізована за вищими цінами або попит на яку буде більшим. Безумовно, спочатку потрібно впевнитися, що цільовий ринок є недостатньо насиченим.
Для інвестиційних проектів, які передбачають розширення виробництва, доцільно використовувати ті самі методи оцінки ефективності, що і для нового будівництва.
- Реконструкція або технічне переозброєння:
У разі реконструкції або технічного переозброєння у структурі інвестиційних витрат переважають інвестиції в обладнання. Відповідно, рівень доходності подібних проектів, як правило, при інших рівних умовах, є вищим, оскільки витрати на будівельно-монтажні роботи значно нижчі.
На етапі попереднього відбору, як і в перших двох випадках, виявляють, чи дозволяє проект відшкодувати інвестиції протягом незначного періоду часу, чи забезпечує він достатній рівень прибутковості і чи характеризується високою рентабельністю (середньою фондовіддачею).
На етапі остаточної оцінки слід застосовувати методи дисконтування. Саме на результатах, одержаних за їх допомогою, повинен базуватися процес прийняття інвестиційних рішень.
- Заміна зношеного обладнання новим без зміни технічного рівня:
Інвестиційні проекти подібного типу на сьогоднішній день є найбільш розповсюдженими внаслідок нестачі у суб'єктів господарювання фінансових ресурсів для більш масштабних нововведень.
Оскільки ці проекти мають характер буденних для підприємства, при оцінці їх ефективності можна обмежитись такими методами, як метод простого періоду окупності; метод простої норми прибутку; метод середньої фондовіддачі.
Застосування більш складного методичного апарату в даному разі не виключається.
- Заходи локального характеру, не пов'язані з придбанням основних фондів:
Найбільш типові з них передбачають заміну використовуваних видів матеріально-сировинних та паливно-енергетичних ресурсів і заміну асортименту продукції (без створення нових її видів). Такі заходи, як правило, характеризуються швидкою окупністю. Для їх оцінки цілком достатніми є можливості методів простого періоду окупності та простої норми прибутку.
Застосування методів оцінки ефективності інвестицій до різних типів інвестиційних проектів наведено у табл. 13.2.
Таким чином, перші три типи інвестиційних проектів передбачають значний розмір інвестицій. Тому оцінка їх ефективності здійснюється в два етапи і потребує використання всього методичного апарату. Оцінка ефективності останніх двох типів проектів не потребує настільки складної процедури і витончених методів.
Таблиця 13.2
Застосування методів оцінки ефективності інвестицій для різних типів інвестиційних проектів
Методи | Нове будівництво | Розширення виробництва | Реконструкція | Заміна обладнання | Заходи локального характеру | |||
Попередній відбір | Остаточна оцінка | Попередній відбір | Остаточна оцінка | Попередній відбір | Остаточна оцінка | |||
Метод NPV | + | + | + | |||||
Метод IRR | + | + | + | |||||
Метод PI | + | + | + | |||||
Метод DPP | + | + | + | |||||
Метод PP | + | + | + | + | + | |||
Метод RR | + | + | + | + | + | |||
Метод фондовіддачі | + | + | + |
13.5. Методика оцінки інвестиційної привабливості підприємства
13.6. Рейтингова оцінка інвестиційної привабливості підприємства
13.7. Прогнозування інвестиційної привабливості підприємства
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ