Основи підприємницької діяльності - Варналій З.С. - 3.Функції ринку та його види

Система факторів виробництва, яка забезпечує перетворення речовин природи відповідно до потреб людей, створює матеріальні і духовні блага, якраз і є продуктивними силами суспільства. До цієї системи належать:

працівники;

засоби праці (інструменти, механізми, машини, двигуни,

апарати, різні пристрої тощо);

предмети праці (земля, сировина, матеріали, корисні

копалини тощо):

використовувані сили природи;

наука як специфічна продуктивна сила;

форми і методи організації виробництва;

інформація (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Основні елементи (складові) продуктивних сил суспільства

Елементами процесу виробництва є власне праця, предмети праці та засоби праці. У сукупності засоби праці та предмети праці становлять засоби виробництва (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Основні елементи процесу суспільного виробництва

Виникнення товарного виробництва, як ми вже з'ясували, передбачає дві передумови.

Перша - обмін товарів, який відбувається на основі еквівалентності. Наприклад, один загальний зошит ми можемо обміняти на чотири олівці. Чому саме в таких пропорціях? Тому, що на виробництво одного загального зошита витрачено стільки праці, скільки і на чотири олівці. Тобто, у них однакова вартість. Еквівалентний обмін можливий за наявності свободи вибору, яка можлива лише в умовах конкуренції.

Друга - економічна відокремленість виробників, що передбачає самостійний вибір видів діяльності господарюючих суб'єктів, самостійне (вільне) формування програми діяльності тощо. А це і є не що інше, як підприємницька діяльність.

Таким чином, підприємництво є невід'ємною властивістю товарного виробництва. Без свободи господарської діяльності, тобто підприємництва, товарне виробництво не існує. В свою чергу, підприємницька діяльність неможлива без наявності товарного виробництва, яке для підприємництва є матеріальною основою, базою, грунтом, на якому лише і можуть розвиватися підприємницькі відносини.

Ознаки підприємницької діяльності повною мірою виявляються у сучасній ринковій економіці, де вони мають визначені особливості, зумовлені товарними відносинами.

Товарна організація виробництва є рушійною силою розвитку продуктивних сил суспільства, підвищення ефективності виробництва, оскільки призводить до подальшого поглиблення суспільного поділу, спеціалізації виробництва і як результат - до зростання кількості виробленої продукції, тобто продуктивності праці.

3.Функції ринку та його види

Як свідчить історичний досвід цивілізації XVI - XX ст., рух здорової економічної системи, зорієнтованої на критерії ефективності та здатності до саморегулювання, відбувався на основі ринкових відносин.

Ринок, насамперед, виступає як обмін товарів, організований за законами руху товарних відносин. Із давніх часів ринок визначали як місце (ринкову площу), де здійснюється купівля або продаж товарів. Ось чому у багатьох слово "ринок" асоціюється з базаром - місцем обміну вироблених благ. Але це не зовсім правильно. Ринок - поняття більш широке і містке. Це і магазини, універмаги, універсами, різні намети, де купуються товари щоденного вжитку. Є ринки, на яких продаються і купуються цінні папери (акції, облігації). Такі ринки називаються фондовими біржами. На товарних біржах пропонується зерно, цукор, цемент тощо. Відносини між продавцями і покупцями стосовно існуючих та потенційних товарів утворюють ринки.

Однак ринок, це не просто сфера обміну, а така сфера, в якій обмін товарів здійснюється за суспільною оцінкою, що знаходить своє відбиття в ціні. Тобто, збалансування актів купівлі-продажу має досягатися за допомогою цін.

Ціна - це грошова сума, яку одержують за конкретний товар.

Далі нам необхідно визначити, хто вступає в ринкові відносини і що спричинює ці відносини. Тобто, хто є суб'єктами та об'єктами ринку.

Суб'єкти ринку - це фізичні та юридичні особи, котрі вступають до економічних відносин товарообміну Й послуг в одних випадках як споживачі, в інших - як виробники. Суб'єктами є індивідуальні товаровиробники, фірми, сім'ї, організації, держава тощо.

Об'єкти ринку - це специфічні групи товарів та послуг, що мають стійкий попит, постійно надходять до ринку. Об'єктами ринку є товари, послуги, технології, інформація і т. ін.

Ринок - це обмін, який здійснюється за законами товарного виробництва й обігу.

Більш повно сутність ринку розкривається через функції, які він виконує. Головні з них такі: регулююча, контролююча, розподільча, стимулююча, інтегруюча (рис. 1.3).

Регулююча функція ринку полягає в регулюванні виробництва товарів та послуг, встановленні пропорцій суспільного виробництва. Тобто ринок сам диктує, що і скільки виробляти.

Рис. 1.3. Основні функції ринку

Контролююча функція ринку визначає суспільну значущість виробленого продукту та витраченої на його виготовлення праці.

Розподільча функція ринку виявляє переможців і переможених, забезпечує збалансованість економіки, диференціює доходи товаровиробників.

Стимулююча функція ринку сприяє заохоченню тих, хто найбільш раціонально використовує фактори виробництва для отримання найкращих кінцевих результатів, дбає про зростання продуктивності праці, використовування нової техніки тощо. Це значить, що ринок повертає економіку обличчям до потреб людей, робить всіх учасників конкурентного процесу матеріально зацікавленими в задоволенні цих потреб.

Інтегруюча функція ринку об'єднує економіку в єдине ціле, розкриваючи систему горизонтальних і вертикальних зв'язків (підприємств, галузей, регіонів), у тому числі зовнішньоекономічних. Ринок сприяє проникненню товарів у різні країни і куточки світу.

Пізнання ринку неможливе без аналізу його структури, тобто елементів, з яких він складається і які взаємодіють між собою. Для цього слід обрати критерій, за яким можна розмежувати елементи ринку. Таких критеріїв може бути кілька, оскільки ринок є складним і багатоманітним утворенням економічного життя. Так, з точки зору економічного призначення об'єктів ринкових відносин, ринок можна класифікувати як ринок предметів споживання та послуг; засобів виробництва; науково-технічних розробок та інформації; праці; цінних паперів (фінансовий ринок); валютний ринок (об'єктом відносин є валютні ресурси).

Структура ринку може бути охарактеризована за адміністративно-територіальною ознакою або за географічним положенням:

місцевий ринок;

ринок окремих територій;

ринок окремих регіонів;

загальнонаціональний (внутрішній) ринок;

світовий;

ринок коаліцій різних країн (ЄС, СНД тощо).

Відповідно до чинного законодавства ринок можна характеризувати як легальний (офіційний) і нелегальний (тіньовий) ринок.

За характером продажу існує оптовий ринок (ринок оптової торгівлі) і роздрібний ринок (ринок роздрібної торгівлі).

Важливим елементом відтворення ринкового середовища є ринкова інфраструктура.

Ринкова інфраструктура - це сукупність (система) підприємств і організацій, які забезпечують рух товарів, послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили тощо.

До таких установ належать: біржі, банки, дилерські та брокерські контори, служби зайнятості, оптові та постачально-збутові організації, інвестиційні компанії, страхові організації, аудиторські фірми тощо. Про розвиток елементів ринкової інфраструктури в Україні свідчать дані табл. 1.1.

Головним інструментом створення моделі ринку має бути не стихійна гра сил, а активна і послідовна діяльність держави зі створення необхідних інститутів ринкової економіки. Ринкова економіка включає такі елементи: ринковий механізм; методи державного регулювання; рівень та ступінь громадської свідомості; дієвий механізм соціального захисту населення (особливо на перехідному етапі).

Таким чином, ринок є об'єктивною категорією. Проте суспільство, у тому числі держава, може створити сприятливі умови для його формування та розвитку. Єдність економічних і юридичних передумов є середовищем, в якому відтворюються ринкові відносини. А це, в свою чергу, сприятиме процесу становлення і розвитку підприємницької діяльності, про що йтиметься в наступних темах.

Таблиця 1.1

Основні показники розвитку елементів ринкової інфраструктури України у 1995 - 2000 рр.