Потенціал і розвиток підприємства - Бачевський Б.Є. - Розвиток підприємства за пріоритетними напрямками відновлення

Розвиток підприємства за пріоритетними напрямками відновлення повинен обумовлювати вибір конкретної стратегії. Ллє будь-яка стратегія розвитку не може вважатися обґрунтованою, якщо не враховує загального технічного стану об'єкта, який потребує розвитку, його рівня серед інших подібних об'єктів та наявності потенціалу розвитку. Якщо об'єкт не має вказаного потенціалу, фінансувати такі заходи не має сенсу.

Підприємство, як складна технічна система підлягає старінню. Моральний та фізичний знос [127], якому підлягають складові елементи носія, являють собою фактори змішаного впливу, оскільки знос виникає як внаслідок зовнішніх, так і внутрішніх чинників і потребує врахування при побудові стратегії розвитку. Щоб провести оцінку рівня фізичного та морального зносу засобів виробництва на підприємстві, можна скористатися методами, розглянутими в розділі 5.3 даного посібника, але для планування розвитку цього замало. Потрібно врахувати старіння технології, системи управління, самої продукції за асортиментом та характеристиками. Недостатньо також визначити лише потенціал розвитку цілісного об'єкту. Слід пильно розглянути кожен складовий елемент об'єкта з точки зору наявності потенціалу розвитку та визначити напрямок, вид, різновид заходів, направлених на його вдосконалення. Доцільно розглядати окремо модель машини, парк діючого обладнання та діючу одиницю обладнання, тобто конкретну машину в функціональній системі виробництва, яка є основою, за якою рівняються всі інші системи підприємства.

Кожен з цих об'єктів потребує специфічних форм відновлення з притаманними їм методами, засобами реалізації, особливостями фінансування [46], які здатні забезпечити очікуваний розвиток (рис. 9.1). Так, модель машини — це об'єкт, який підлягає відновленню у сфері виробництва засобів виробництва. Відновлювальні процеси тут стосуються верстатобудівних підприємств. У сфері експлуатації відновлювання моделі може відбуватися лише в напрямку агрегування даної машини (моделі) з іншими моделями або агрегатами задля виконання завдань конкретного виробництва. Діюча одиниця обладнання є результатом впровадження до виробництва проекту машини даної моделі, виготовлення та продажу з подальшим введенням в експлуатацію.

Цей об'єкт має всі властивості моделі, які можуть бути змінені тільки в процесі зміни конструкції цього діючого об'єкта. Діюча машина може бути замінена, модернізована або припасована до лінії або комплексу машин. Якщо зміна моделі машини у процесі її виготовлення означає для верстатобудівного підприємства зміну продукції, то заміна діючого обладнання на підприємстві, що його експлуатує, може бути викликана цілою низкою причин. Це може бути високий рівень фізичного зносу, який робить подальшу експлуатацію обладнання неефективною. А може спричиняє швидке зростання рівня морального зносу другого роду, що випереджає зростання зносу фізичного. Заміна також може бути наслідком переходу підприємства на виготовлення іншої продукції, що потребуватиме й іншої технології. Таке може спричинитися при переході виробництва до іншого типу, наприклад, якщо підприємство переходить до масового виробництва тієї ж продукції або навпаки — від серійного виробництва переходить на позамовну систему.

Діюча одиниця обладнання є елементом парку машин та обладнання підприємства (часткою ОВФ), елементом окремого виробництва або якоїсь ланки технологічного процесу. Парк обладнання — це вже складна технічна система, яка не є механічною сумою окремих машин. Парк обладнання має свою організаційну та виробничу структуру. Кожен окремий елемент (машина) має свої власні характеристики, які у тій чи іншій мірі відповідають рівню парка в цілому, а також потребам конкретного робочого місця. З цього витікає протиріччя, бо рівень парка обладнання якщо і змінюється, то повільно, тоді як потреби конкретного робочого місця можуть змінюватися досить часто та значно, в залежності від співвідношення потреб робочого місця та можливостей встановленого на цьому місці обладнання.

Припасування верстата до лінії або комплексу машин визначається його входженням в іншу складну технічну систему. Ця система має ще більш жорсткі зв'язки, регламентований ритм роботи, на відміну від парку обладнання в цілому; на неї ще більше обмеження накладає взаємозв'язаний рівень пропускної спроможності машини на конкретній операції. У цьому разі ідентифікаційною одиницею є вже не окрема машина будь-якої моделі, а лінія або комплекс. Тому, звичайно, виділяють три основні напрямки відновлення діючої одиниці обладнання: заміна з її різновидами; модернізація за окремими напрямками; припасування (об'єднання) до лінії, комплексу з диференціацією за рівнем жорсткості зв'язку.

Розвиток шляхом відновлення цілісного об'єкту (підприємства) [125], окремого виробництва, кожної ланки виробничого процесу може бути реалізовано у вигляді реконструкції, технічного переобладнання або розширення виробництва.

Треба зауважити, що на даний момент є розбіжності у визначенні всіх цих понять, а також у переліку ознак віднесення робіт до того чи іншого напрямку відновлення. Іноді у якості такого критерію обирають коефіцієнт відновлення або коефіцієнт приросту виробничих потужностей [132]. Однак, досить важко дати обґрунтування конкретних показників, що відділяють, наприклад, реконструкцію від технічного переобладнання. З цієї причини, різні автори пропонують широкий діапазон значень цих показників, що відрізняються у кілька разів. Тому треба виходити з того, що організаційну форму того чи іншого напрямку відновлення визначає ряд характерних особливостей, а саме:

- перелік робіт, характерних саме для цього напрямку (будівельні, монтажні, механоскладальні, налагоджувальні);

- засіб організації виконання робіт (наприклад, передача їх спеціалізованому підрядчику, закупівля готових блоків, власне виготовлення);

- масштаб змін та необхідність залагодження окремих питань використання ресурсів та території з місцевою владою;

- економічна форма змін (поступове накопичення, ступінь переходу накопичених якісних змін на більш високий рівень розвитку, його інтенсивний або екстенсивний напрямок);

- система обмежень, у яких відбувається процес відновлення (обмеження по території, у часі, у ресурсах, у методах виконання робіт);

- необхідність зупинення повністю або частково технологічних процесів основного виробництва.

З урахуванням сказаного вище, можемо визначити основні терміни, що характеризують процеси реалізації потенціалу розвитку шляхом відновлення.

Технічне переобладнання — це напрямок інтенсивного відновлення, що реалізується за єдиним планом методами заміни, модернізації та об'єднання окремих машин в комплекси на діючих виробничих площах без довготривалої зупинки виробництва, не потребує узгодження з органами місцевої влади і виконується власними силами з залученням спеціалізованих пуско-наладочних підприємств.

Реконструкція — це напрямок переважно інтенсивного відновлення, пов'язаний з необхідністю зміни організаційної, виробничої структури, структури управління, що реалізується методами заміни, модернізації, додаткового вводу та об'єднання окремих машин в комплекси як на діючих, так і на знов збудованих виробничих площах у межах периметра діючого підприємства, який дозволяє використати новітні технології по окремих виробництвах і потребує зупинки основного виробництва на період виконання основних обсягів робіт за етапами єдиного плану з залученням спеціалізованих будівельно-монтажних підприємств.

Розширення виробництва — це напрямок переважно екстенсивного розвитку, що передбачає обмежене використання нових технологій на знов збудованих площах як у межах периметру підприємства, так і на нових площах, що потребує згоди органів місцевої влади, і забезпечує виготовлення традиційної продукції у збільшених об'ємах переважно на основі традиційних технологій та виконується силами підрядних і субпідрядних організацій.

Нове будівництво — це напрямок відновлення таких об'єктів, як фірма, об'єднання підприємств, галузь виробництва, пов'язаний зі зміною їх структури, як інтенсивного, так і екстенсивного характеру розвитку, в залежності від рівня використовуваних технологій та прогресивності продукції, що реалізується шляхом додаткового вводу передової техніки на знов зведених площах, що виділені додатково згідно з планом розвитку регіону, галузі, виконується силами підрядних організацій.

Таким чином, розвиток підприємства може відбуватися лише у певних організаційних формах, потребує визначення концепції та стратегії, і його головною передумовою є наявність потенціалу розвитку.